Справа № 152/264/25
2/152/276/25
іменем України
24 березня 2025 року м. Шаргород
Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого - Войнаровського І.В.,
за участі:
секретаря - Дроган Н.Л.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Залокоцька Вікторія Дживанівна до Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом,
25 лютого 2025 року адвокат Залокоцька В.Д., в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області, про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом.
Зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лозова Шаргородського району Вінницької області померла ОСОБА_2 , яка на день смерті була зареєстрована та проживала в с. Лозова Шаргородського району Вінницької області. Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, а саме: право на земельну частку (пай), згідно із сертифікатом серії ВН №0290209, площею 2,09 умовних кадастрових гектари, в землях колишнього КСП на території с. Лозова Шаргородського району Вінницької області. Спадкоємцицею майна померлої ОСОБА_2 за заповітом від 29 січня 1999 року є позивачка ОСОБА_1 . Позивачка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , подавши нотаріусу відповідну заяву, на підставі якої заведено спадкову справу 17 грудня 1999 року №318/1999. Право на земельну частку (пай) ОСОБА_2 розміром 2,09 умовних кадастрових гектари в землях колишнього КСП на території с. Лозова Шаргородського району Вінницької області позивачка не може оформити, оскільки оригінал сертифіката на земельну частку (пай) втрачено. Сертифікат на право на земельну частку (пай) ОСОБА_2 втрачено, що підтверджується оголошенням в газеті «Шаргородщина» за 29 січня 2025 року. Позивачка, як спадкоємець ОСОБА_2 за заповітом, звернулася до державного нотаріуса Шаргородської державної нотаріальної контори Вінницької області з метою оформлення спадщини після смерті останньої, однак їй було відмовлено у зв'язку із тим, що відсутні документи, які підтверджують право спадкодавця на земельну частку (пай), у зв'язку із чим нотаріус не має можливості перевірити склад спадкового майна. Вважає, що ОСОБА_1 є спадкоємцем майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за заповітом. Спадкова справа до майна померлої ОСОБА_2 заведена, але свідоцтва про право на спадщину не видавалися. Право ОСОБА_2 на земельну частку (пай) було оформлено у встановленому порядку та, відповідно, видано сертифікат серії ВН №0290209, але оригінал правовстановлюючого документу не зберігся (втрачено), а іншим особам, у тому числі позивачці не може бути виданий його дублікат. Отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину позивачка не має можливості у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу - сертифікату на земельну частку (пай).
Представник позивачки просить визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом від 29 січня 1999 року, посвідченим секретарем виконкому Лозівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області та зареєстрованим у реєстрі нотаріальних дій за №4, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) площею 2,09 умовних кадастрових гектари, яка знаходиться на території Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області, та належала ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН №0290209, виданого на підставі рішення Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області за №160 від 09.07.1997 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) за №460 09.10.1997 року.
Ухвалою суду від 25 лютого 2025 року цю позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання (а.с.23).
У підготовче засідання позивачка та представник позивачки не з'явилися. 24 березня 2025 року від представника позивачки - адвоката Залокоцької В.Д. до суду надійшла заява, в якій вона просить розгляд справи проводити у відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. Не заперечує, щодо винесення рішення у підготовчому засіданні (а.с.37).
Представник відповідача в підготовче засідання не з'явився, однак 28 лютого 2025 року подав до суду заяву, в якій просив справу розглянути без участі представника Шаргородської міської ради, проти задоволення позову, в тому числі в підготовчому засіданні, не заперечують (а.с.25).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази, суд доходить висновку, що позов слід задовольнити, виходячи із такого.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лозова Шаргородського району Вінницької області, померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.9).
Відповідно до копії виписки відділу №4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №1/23-25 від 22 січня 2025 року із книги реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай), що видаються Шаргородською райдержадміністрацією Вінницької області по колективному сільськогосподарському підприємству (кооперативу, товариству) Лозівської сільської Ради народних депутатів, сертифікат серії ВН №0290209 зареєстровано 09 жовтня 1997 року за порядковим номером 460 на прізвище ОСОБА_2 , яка проживала в с. Лозова Жмеринського району Вінницької області. Розмір земельної частки (паю) становить 2,09 в умовних кадастрових га. Вартість земельної частки (паю) на час видачі становила 7654 тис. крб. Сертифікат видано на підставі рішення Шаргородської районної державної адміністрації за №160 від 09 липня 1997 року (а.с.10).
Згідно з копією заповіту від 29 січня 2001 року, ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила наступне розпорядження: все її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_1 (а.с.11).
Відповідно до копії витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №7292655 від 14 листопада 2006 року, ОСОБА_2 залишила заповіт, який посвідчено 29 січня 1999 року виконавчим комітетом Лозівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області (а.с.12).
Згідно з копією витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №79691595 від 13 січня 2025 року, Шаргородською державною нотаріальною конторою 17 грудня 1999 року було заведено після смерті ОСОБА_2 спадкову справу №318/1999 (а.с.13).
Згідно з копією газети «Шаргородщина» позивачка розмістила оголошення про втрату сертифікату на земельну частку (пай) серії ВН №0290209, зареєстрований 09 жовтня 1997 року на ім'я ОСОБА_2 (а.с.14).
Постановою державного нотаріуса Шаргородського державної нотаріальної контори Вінницької області Хлапоніним О.О. №37/02-31 від 13 січня 2025 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на земельну ділянку (а.с.15).
Відповідно до копії спадкової справи №318/99 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , розпочатої та закінченої 17 грудня 1999 року Шаргородською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_1 прийняла спадщину після померлої ОСОБА_2 , про що 17 грудня 1999 року видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом (а.с.28-36).
Так, згідно з частиною першої статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця (стаття 525 ЦК УРСР).
Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Статтею 548 ЦК УРСР передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Згідно з п. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року № 720/95 вказано, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 5 червня 2003 року, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 5 червня 2003 року, право на земельну частку (пай) мають, зокрема, громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Відповідно до ст. 5 ЗК України (в редакції 1990 року) кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу. Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства. За відсутності спадкоємців переважне право на земельну частку мають члени цих підприємств, кооперативів і товариств.
Відповідно до ст. 116 ЗК України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ч.ч. 1-3, 5 ст. 25 ЗК України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій. Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно. Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).
Згідно з ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення, зокрема особистого селянського господарства, ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року за №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» визначено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
У разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) видача нового сертифікату на ім'я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачена.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За приписами ч. 1, 2 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі статтями 11 та 212 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Пунктом 2 Постанови пленуму Верховного суду України № 14 від 18 грудня 2009 року встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Представником позивачки доведено належними та допустимими доказами визнання права позивачки отримати у спадщину вищевказане спадкове майно, окрім того, на переконання суду, спосіб захисту порушеного права, обраний позивачкою, передбачений законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Тому, керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 200, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Залокоцька Вікторія Дживанівна до Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом від 29 січня 1999 року, посвідченим секретарем виконкому Лозівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області та зареєстрованим у реєстрі нотаріальних дій за №4, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) площею 2,09 умовних кадастрових гектари, яка знаходиться на території Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області, та належала ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН №0290209, виданого на підставі рішення Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області за №160 від 09 липня 1997 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) за №460 09 жовтня 1997 року
Згідно зі статтями 273, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.В. Войнаровський