вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
13.03.2025м. ДніпроСправа № 904/5610/24
За позовом Приватного акціонерного товариства «МХП» (01609, Київська область, Обухівський район, м. Миронівка, вул. Елеваторна, буд. 1, код ЄДРПОУ 25412361)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекс Інвест» (49600, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, офіс 206/2, код ЄДРПОУ 39821153)
про стягнення 923 936,06 гривень
Суддя Дичко В.О.
Секретар судового засідання Кузьменко В.О.
Представники:
від позивача: Кобець Р.Ю., адвокат (довіреність б/н від 26.10.2023)
від відповідача: не з'явився
Приватне акціонерне товариство «МХП» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекс Інвест» про стягнення збитків у сумі 923 936,06 гривень.
Судові витрати просить покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтекс Інвест» не зареєструвало податкові накладні за договором № ПК-19102022 від 19.10.2022 на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками та за договором поставки № Т-01112022 від 01.11.2022, у зв'язку з чим позивач утратив право на формування податкового кредиту в сумі 923 936,06 гривень.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 904/5610/24 та призначено підготовче засідання на 23.01.2025 о 10:00 год.
Представник відповідача в підготовче засідання 23.01.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2025 відкладено підготовче засідання у справі № 904/5610/24 на 18.02.2025 о 10:30 год.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекс Інвест» у підготовче засідання 18.02.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, закрито підготовче провадження у справі № 904/5610/24 та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 13.03.2025 о 12:30 год.
У судове засідання 13.03.2025 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Щодо дотримання прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекс Інвест» під час розгляду даної справи судом необхідно вказати таке.
Згідно з ч.ч. 1, 4, 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.
Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Згідно з абз. 1 ч. 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до п. 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (з наступними змінами та доповненнями, далі - Положення), особам, які зареєстрували Електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС), суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з абз. 1 п. 24 Положення підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.
Відповідно до п. 42 Положення засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.
В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
Судом з'ясовано, що відповідач має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС, у зв'язку з чим ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2024, 23.01.2025, 18.02.2025 у справі № 904/5610/24 надіслані до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекс Інвест», що підтверджується довідками про доставку електронних листів, згідно з якими вказані ухвали суду доставлені до електронного кабінету відповідача 27.12.2024 о 20:30 год (а.с. 84), 27.01.2025 о 19:31 год (а.с. 103), 19.02.2025 о 18:50 год (а.с. 118) відповідно.
Крім того, копії ухвал Господарського суду Дніпропетровської області надсилались засобами поштового зв'язку на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекс Інвест», зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 49600, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, офіс 206/2.
Зокрема, поштове відправлення № 0610218615000 з копією ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2024 про відкриття провадження у справі № 904/5610/24 вручене представнику відповідача 03.01.2025 (а.с. 86).
Поштове відправлення № 0610232450820 з копію ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2025 про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 904/5610/24 до судового розгляду по суті вручене представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекс Інвест» 26.02.2025 (а.с. 119).
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Ураховуючи вищевикладене, копії ухвал Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2024, 23.01.2025, 18.02.2025 у справі № 904/5610/24 вважаються врученими відповідачу, що підтверджується довідками про доставку електронних листів до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекс Інвест» в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС та поштовими повідомленнями, наявними в матеріалах справи.
Також суд наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - Реєстр), є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Отже, у відповідача були всі відомості, необхідні для пошуку та відстеження руху справи №904/5610/24, у тому числі можливість отримання такої інформації з указаного відкритого джерела - Єдиного державного реєстру судових рішень.
З огляду на вищенаведене, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтекс Інвест» не було позбавлено права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2024, 23.01.2025, 18.02.2025 у справі № 904/5610/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Таким чином, відповідач вважається таким, що повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
Беручи до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтекс Інвест» у строк, установлений ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, не подало до суду відзив на позовну заяву, справа може бути розглянута за наявними в ній документами відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Станом на дату ухвалення рішення у справі відзив на позовну заяву, клопотання щодо необхідності надання додаткового строку для підготовки своєї правової позиції у справі від відповідача до Господарського суду Дніпропетровської області не надходили.
Виходячи з вищевикладеного, а також ураховуючи достатність наявних у справі доказів, згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній документами.
Представник Приватного акціонерного товариства «МХП», присутній 13.03.2025 у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, підтримав позов та просив його задовольнити в повному обсязі.
У порядку абз. 1 ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13.03.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши подані документи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд
Предметом доказування в даній справі є встановлення обставин укладення сторонами договору на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками та договору поставки, строк дії договорів, умови поставки товарів, порядок та строк проведення розрахунків, наявність оплат за поставлені товари, факт реєстрації/нереєстрації податкових накладних на поставлені товари, наявність підстав для стягнення збитків, завданих у вигляді неотриманого податкового кредиту.
19 жовтня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтекс Інвест» (далі - постачальник) та Приватним акціонерним товариством «МХП» (далі - замовник) укладено договір на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками № ПК-19102022 (а.с. 14-16, далі - Договір № ПК-19102022), відповідно до пункту 2.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставити замовнику паливно-мастильні матеріали (далі - ПММ) та паливні картки, на яких воно обліковується, організовувати та забезпечувати відпуск ПММ замовнику або довіреній особі замовника на підставі паливних карток, а замовник зобов'язується приймати та оплачувати надані постачальником паливні картки та ПММ.
Згідно з пунктом 2.2 Договору № ПК-19102022 асортимент, кількість (обсяг), ціна за відповідну одиницю виміру ПММ і паливних карток визначаються у рахунках, які виставляються постачальником та сплачуються замовником згідно умов цього договору.
Для кожної окремої видачі паливних карток в рамках договору постачальник виставляє замовнику окремий рахунок на підставі заяви (додаток 2), в якій визначена кількість, асортимент паливних карток та сума до сплати.
Відповідно до пункту 2.3 Договору № ПК-19102022 право власності на паливні картки від постачальника до замовника переходить з моменту підписання видаткової накладної і фактичного отримання паливних карток. Право власності на ПММ виникає у замовника з моменту фактичного отримання ПММ на підставі авторизаційної відповіді у кількості, що вказана у квитанції термінала, в повному обсязі згідно з договором за ціною, що визначена відповідно розділу 5 договору.
Згідно з пунктом 2.4 Договору № ПК-19102022 відпуск ПММ постачальником замовнику відбувається через мережу АЗС після отримання позитивних авторизаційних відповідей по паливним карткам через термінал.
Відповідно до пункту 3.2 Договору № ПК-19102022 асортимент ПММ визначається згідно заяви замовника на придбання (додаток 2) і відображається у рахунку згідно з п. 2.2 договору.
Відповідно до пункту 5.1 Договору № ПК-19102022 умови оплати: оплата товару здійснюється замовником в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника протягом 3 банківських днів з дня виписки рахунку на товар. Ціна товару вказується у рахунку-фактурі та дійсна протягом 3 банківських днів з дати виписки. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника.
Згідно з пунктом 5.2 Договору № ПК-19102022 оплата товару здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити постачальника.
Постачальник звільняється від своїх обов'язків стосовно партії товару, оплата якої здійснена на інші реквізити.
На підставі пункту 5.5 Договору № ПК-19102022 реєстрація податкових накладних (далі - ПН) та розрахунків коригувань кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - РК) здійснюється у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) відповідно до чинного законодавства України. РК складаються контрагентом і підлягають реєстрації в ЄРПН:
- якщо в результаті перерахунку передбачається збільшення суми компенсації на користь контрагента або якщо РК не передбачають зміни сум компенсації, то РК реєструється в ЄРПН контрагентом у строк відповідно з діючим законодавством України;
- якщо в результаті перерахунку передбачається зменшення суми компенсації на користь контрагента, то РК складається контрагентом і реєструється в ЄРПН МХП. З цією метою контрагент складає РК і направляє його МХП для реєстрації в ЄРПН не пізніше строку, визначеного чинним законодавством України. МХП має зареєструвати такий РК у строк, передбачений чинним законодавством.
У разі настання одного з нижчеперелічених випадків:
- відсутність реєстрації ПН/РК в ЄРПН протягом строків, передбачених п. 198.6 ПКУ;
- оформлення ПН/РК з порушеннями вимог чинного законодавства України та не усунення контрагентом таких порушень протягом строків, передбачених п. 198.6 Податкового кодексу України,
МХП має право вимагати від контрагента компенсацію суми збитків, які поніс МХП через остаточну втрату права на податковий кредит з ПДВ за такою ПН/РК.
Згідно з пунктом 5.6 Договору № ПК-19102022 вартість (ціна) договору встановлюється та не перевищує 900 000 000 (дев'ятсот мільйонів) грн, з урахуванням ПДВ.
Відповідно до пункту 7.1 Договору № ПК-19102022 цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони).
Згідно з пунктом 7.2 Договору № ПК-19102022 даний договір укладений терміном на 1 (один) рік. У випадку, якщо жодна зі сторін письмово не виявила бажання припинити його дію, даний договір вважається пролонгованим на наступний рік і на тих же умовах.
Відповідно до пункту 8.1 Договору № ПК-19102022 за неналежне і несвоєчасне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність в межах чинного законодавства України, якщо інше не передбачено цим договором.
Згідно з пунктом 11.1 Договору № ПК-19102022 будь-яке визначення ціни, неустойки, інші платіжні зобов'язання мають бути визначені з точністю до двох знаків після коми (тобто округлюється до цілої копійки). Для цілей такого визначення застосовується правило округлення, яке полягає у збільшенні відповідного знака на « 1», якщо наступний за ним знак, який скорочується, дорівнює або перевищує « 5». Ціна з урахуванням ПДВ розраховується за формулою: ціна з ПДВ = ціна без ПДВ + ПДВ, де ціна без ПДВ - ціна без урахування ПДВ з точністю до двох знаків після коми, ПДВ - числове значення з точністю до двох знаків після коми, що розраховується як добуток ціни без ПДВ та діючої ставки податку на додану вартість.
На підставі пункту 11.7 Договору № ПК-19102022 постачальник є платником податку на прибуток на загальних умовах згідно чинного законодавства України.
Додатком № 1 до Договору № ПК-19102022 (а.с. 16) визначені правила користування паливною карткою.
Товар за Договором № ПК-19102022 оплачений, що підтверджується платіжними інструкціями:
- № 429228001 від 26.10.2022 на суму 1 267 900 грн (а.с. 40);
- № 430500001 від 28.10.2022 на суму 337 000 грн (а.с. 39);
- № 4323260001 від 02.11.2022 на суму 549 460 грн (а.с. 34);
- № 434977001 від 04.11.2022 на суму 286 780 грн (а.с. 38);
- № 436429001 від 07.11.2022 на суму 555 965 грн (а.с. 37);
- № 4395910002 від 11.11.2022 на суму 412 975 грн (а.с. 47);
- № 4425930001 від 16.11.2022 на суму 595 470 грн (а.с. 46);
- № 4444750003 від 21.11.2022 на суму 486 490 грн (а.с. 45);
- № 4484540001 від 25.11.2022 на суму 497 578 грн (а.с. 44);
- № 4494660001 від 28.11.2022 на суму 450 970 грн (а.с. 43);
- № 2182900001 від 20.03.2023 на суму 109 950 грн (а.с. 42);
- № 1171400001 від 18.08.2023 на суму 89 960 грн (а.с. 35);
- № 1229980001 від 28.08.2023 на суму 339 980 грн (а.с. 33);
- № 1267000001 від 01.09.2023 на суму 560 470 грн (а.с. 41).
На підтвердження виконання умов Договору № ПК-19102022 у частині поставки товару надані видаткові накладні (а.с. 50-57):
- № 0029/1000033 від 31.01.2023 на суму 1 640 578,88 грн, у тому числі 107 327,58 грн ПДВ;
- № 0029/1000280 від 28.02.2023 на суму 1 674 178,04 грн, у тому числі 109 525,66 грн ПДВ;
- № 0029/1000542 від 31.03.2023 на суму 2 311 262,57 грн, у тому числі 151 204,10 грн ПДВ;
- № 0029/1000776 від 30.04.2023 на суму 1 840 787,06 грн, у тому числі 120 425,33 грн ПДВ;
- № 0029/1001037 від 31.05.2023 на суму 2 063 798,86 грн, у тому числі 135 014,89 грн ПДВ;
- № 0029/1001298 від 30.06.2023 на суму 1 351 820,21 грн, у тому числі 88 436,83 грн ПДВ;
- № 0029/1001540 від 31.07.2023 на суму 1 723 783,58 грн, у тому числі 156 547,55 грн ПДВ;
- № 0029/1001835 від 31.08.2023 на суму 2 019 092,60 грн, у тому числі 300 773,83 грн ПДВ.
01 листопада 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтекс Інвест» (далі - постачальник) та Приватним акціонерним товариством «МХП» (далі - покупець) укладено договір поставки № Т-01112022 (а.с. 11-13, далі - Договір № Т-01112022), відповідно до пункту1.1 якого постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар.
На підставі пунктів 1.2-1.4 Договору № Т-01112022 найменування товару: згідно накладних на товар; одиниця вимірювання: літр; кількість: згідно накладних на товар.
На підставі пункту 1.5 Договору № Т-01112022 відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 року.
На підставі пункту 2.1 Договору № Т-01112022 товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору.
Відповідно до пункту 3.1 Договору № Т-01112022 ціна 1 літра товару: згідно накладних на товар.
Відповідно до пункту 3.2 Договору № Т-01112022 вартість (ціна) договору встановлюється та не перевищує 4 350 000 (чотири мільйони триста п'ятдесят тисяч) грн, з урахуванням ПДВ.
Згідно з пунктом 4.1 Договору № Т-01112022 умови оплати: оплата товару здійснюється замовником в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника протягом 3 банківських днів з дня виписки рахунку на товар. Ціна товару вказується у рахунку-фактурі та дійсна протягом 3 банківських днів з дати виписки. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника.
Відповідно до пункту 4.2 Договору № Т-01112022 оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити постачальника.
Постачальник звільняється від своїх обов'язків стосовно партії товару, оплата якої здійснена на інші реквізити.
Пунктами 4.5-4.6 Договору № Т-01112022 передбачено отримання довірчих документів (скретч-карток) на торгівельній точці та з доставкою «Новою Поштою».
Згідно з пунктом 4.7 Договору № Т-01112022 реєстрація податкових накладних (далі - ПН) та розрахунків коригувань кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - РК) здійснюється у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) відповідно до чинного законодавства України. РК складаються контрагентом і підлягають реєстрації в ЄРПН:
- якщо в результаті перерахунку передбачається збільшення суми компенсації на користь контрагента або якщо РК не передбачають зміни сум компенсації, то РК реєструється в ЄРПН контрагентом у строк відповідно з діючим законодавством України;
- якщо в результаті перерахунку передбачається зменшення суми компенсації на користь контрагента, то РК складається контрагентом і реєструється в ЄРПН МХП. З цією метою контрагент складає РК і направляє його МХП для реєстрації в ЄРПН не пізніше строку, визначеного чинним законодавством України. МХП має зареєструвати такий РК у строк, передбачений чинним законодавством.
У разі настання одного з нижчеперелічених випадків:
- відсутність реєстрації ПН/РК в ЄРПН протягом строків, передбачених п. 198.6 ПКУ;
- оформлення ПН/РК з порушеннями вимог чинного законодавства України та не усунення контрагентом таких порушень протягом строків, передбачених п. 198.6 Податкового кодексу України,
МХП має право вимагати від контрагента компенсацію суми збитків, які поніс МХП через остаточну втрату права на податковий кредит з ПДВ за такою ПН/РК.
Згідно з пунктом 5.1 Договору № Т-01112022 строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документа (скретч-картки).
Відповідно до пункту 5.2 Договору № Т-01112022 місце поставки (передачі) товарів:
5.2.1. Передача покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки.
5.2.2. Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.
Згідно з пунктом 5.3 Договору № Т-01112022 умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документа, який зазначений на довірчому документі.
Відповідно до пункту 7.1 Договору № Т-01112022 у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором.
Згідно з пунктом 10.1 Договору № Т-01112022 цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони).
Відповідно до пункту 10.2 Договору № Т-01112022 даний договір укладений терміном на 1 рік. У випадку, якщо жодна зі сторін письмово не виявила бажання припинити його дію, даний договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік і на тих же умовах.
На підставі пункту 11.6 Договору № Т-01112022 постачальник є платником податку на прибуток на загальних умовах згідно чинного законодавства України.
У додатку № 1 до Договору № Т-01112022 (а.с. 13) зазначено перелік представників покупця та вказано, що покупець підтверджує, що зазначені особи у переліку є уповноваженими представниками покупця на підписання, отримання та надіслання документів, що оформлюються під час виконання цього договору.
Товар за Договором № Т-01112022 оплачений, що підтверджується платіжними інструкціями:
- № 434335001 від 04.11.2022 на суму 49 000 грн (а.с. 49);
- № 4484540002 від 25.11.2022 на суму 155 000 грн (а.с. 48);
- № 1243220001 від 30.08.2023 на суму 98 000 грн (а.с. 36).
На підтвердження виконання умов Договору Т-01112022 у частині поставки товару надані видаткові накладні (а.с. 58-60):
- № 0029/0000159 від 04.11.2022 на суму 49 000 грн, у тому числі 3 205,60 грн ПДВ;
- № 0029/0000421 від 25.11.2022 на суму 155 000 грн, у тому числі 10 140,19 грн ПДВ;
- № 0029/0001534 від 30.08.2023 на суму 98 000 грн, у тому числі 16 333,34 грн ПДВ.
Позивач звертався до відповідача з претензією № 1/06.10.2023 від 06.10.2023 (а.с. 62) з приводу невиконання умов Договору № ПК-19102022 та Договору № Т-01112022. У вказаній претензії Приватне акціонерне товариство «МХП» вимагало від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекс Інвест» протягом 7 календарних днів з моменту отримання даної претензії здійснити реєстрацію податкових накладних.
Відповідач листом № 143 від 19.10.2023 (а.с. 61) повідомив позивачу, що комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 56075 від 31.08.2023 стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекс Інвест» прийнято рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості. У зв'язку з вищевикладеними обставинами, реєстрація всіх податкових накладних, поданих на реєстрацію Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтекс Інвест», зупинена.
Згідно з листом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 85035/6/04-36-18-03-09 від 29.12.2023 (а.с. 63-64) Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтекс Інвест» включено до переліку ризикових платників податку за рішенням комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 31.08.2023 № 56075. Цим листом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області підтверджено зупинення реєстрації податкових накладних за Договором № ПК-19102022 та Договором № Т-01112022, поданими на реєстрацію Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтекс Інест».
Приватне акціонерне товариство «МХП» повідомляє, що відповідачем у визначені п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України строки за зазначеними операціями не зареєстровані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку з чим позивач втратив можливість сформувати податковий кредит та зменшити податкові зобов'язання за Договором №ПК-19102022 на суму 894 256,94 грн та Договором № Т-01112022 на суму 29 679,12 гривень. З огляду на вищевикладене, як указує Приватне акціонерне товариство «МХП», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтекс Інвест» зобов'язано відшкодувати позивачу збитки в сумі 923 936,06 грн, що і стало причиною виникнення спору.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
На підставі ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень сторін щодо обсягів, строків, вартості та якості поставленого товару, а також щодо прийняття товару та його оплати.
Отже, суд дійшов висновку, що позивачем дотримані положення договорів у частині виконання його зобов'язань щодо оплати товарів.
Відповідно до абз. 1 п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з абз. 1 п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).
Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Згідно з абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Таким чином, обов'язок скласти податкові накладні та зареєструвати їх в Єдиному реєстрі податкових накладних законом покладено на відповідача.
На підставі абз.абз. 2, 23 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
На підставі пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно з абз. 1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з абз. 4 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Згідно з абз. 5 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Як вже зазначалось, відповідно до абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки лише підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Згідно з абз. 25 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у разі невиконання продавцем покладених на нього обов'язків щодо складання та реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних покупець (платник податку на додану вартість) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця.
Разом з тим, звернення покупця товарів зі скаргою на продавця (постачальника), який не виконав передбаченого абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України обов'язку, відповідно до абз. 23 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на продавця (постачальника) є лише підставою для проведення його документальної позапланової перевірки контролюючим органом.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21.
Згідно з правовим висновком, викладеним у п. 25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, належним способом захисту для позивача може бути звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з абз. 1 ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
На підставі ч. 3 ст. 147 Господарського кодексу України збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.
Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
На підставі ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, тому доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Такий правовий висновок міститься в п.п. 6.14-6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Подібна правова позиція викладена в п. 14 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17.
Доказів на підтвердження реєстрації Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтекс Інвест» податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 923 936,06 грн матеріали справи не містять.
За правовим висновком, викладеним у п. 25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, хоча обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків.
Господарський суд погоджується з доводами Приватного акціонерного товариства «МХП», що відповідач не виконав (не надав доказів виконання) вимог абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України щодо реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку з чим позивач позбавлений можливості включити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту та скористатись правом на зменшення податкових зобов'язань на загальну суму 923 936,06 гривень.
Ураховуючи вищевикладене, має місце прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекс Інвест» щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, неможливістю включення Приватним акціонерним товариством «МХП» сум податку на додану вартість до податкового кредиту та зменшення податкових зобов'язань на вказану суму, яка фактично є збитками позивача. Отже, наявні всі елементи складу господарського правопорушення.
Аналогічна правова позиція міститься в п. 55 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21.
Таким чином, факт відсутності реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних через нездійснення контрагентом за договорами певних дій є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов'язання - наданої ним гарантії того, що інший контрагент за договорами матиме право на користування податковим кредитом у розмірі сум податку на додану вартість, який визначено договорами у складі ціни.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч.ч. 1, 3 ст. 74, ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає у правовідносинах, у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи і докази Приватного акціонерного товариства «МХП» не заперечив та не спростував.
З урахуванням вищевикладеного, надані позивачем докази є більш вірогідними, тому позовна заява Приватного акціонерного товариства «МХП» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекс Інвест» збитків у сумі 923 936,06 грн є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в сумі 11 087,23 грн покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «МХП» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекс Інвест» про стягнення 923 936,06 грн - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекс Інвест» (49600, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, офіс 206/2, код ЄДРПОУ 39821153) на користь Приватного акціонерного товариства «МХП» (01609, Київська область, Обухівський район, м. Миронівка, вул. Елеваторна, буд. 1, код ЄДРПОУ 25412361) збитки в сумі 923 936,06 грн (дев'ятсот двадцять три тисячі дев'ятсот тридцять шість гривень 06 копійок) та судовий збір у сумі 11 087,23 грн (одинадцять тисяч вісімдесят сім гривень 23 копійки).
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 24.03.2025.
Суддя В.О. Дичко