19 березня 2025 року м. Харків Справа № 922/3492/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.,
за участю секретаря судового засідання Соляник Н.В.,
представників сторін:
позивача - Верхацький І.В. на підставі довіреності від 12.12.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльності серії КС №6888/10 від 05.09.2018,
відповідача - Тимошик Д.А. на підставі довіреності від 17.10.2024, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, службове посвідчення ХА №010403 від 08.06.2023,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, у режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вх.№255Х/2) та апеляційну скаргу Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вх.№364Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 24.01.2025, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Шарко Л.В., повний текст рішення складено 30.01.2025, у справі №922/3492/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ,
до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, м. Харків,
про стягнення 1 290 802, 78грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості в сумі 1 290 802, 78грн, у тому числі: основний борг у сумі 836 922, 27грн, пеню у сумі 357 422, 43грн, 3% річних у сумі 45 184, 79грн, інфляційні втрати у сумі 51 273, 29грн.
Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання природного газу.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.01.2025 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" основний борг у сумі 836 922, 27грн, пеню у сумі 178 711, 22грн, три проценти річних у сумі 45 184, 79грн, інфляційні втрати у сумі 51 273, 29грн, витрати по оплаті судового збору за подання позову у сумі 15 489, 63грн; в іншій частини заявленого позову щодо стягнення пені відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що станом на дату розгляду справи відповідач не надав суду належних та допустимих доказів повного та належного виконання зобов'язання за договором постачання природного газу, відтак, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 836 922, 27грн заборгованості за поставлений газ обумовлений договором №19-2246/22-БО-Т від 16.11.2022.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що наявність прострочення виконання відповідачем господарського зобов'язання свідчить про наявність підстав для нарахування відповідачу пені у розмірі 357 422, 43грн, інфляційних втрат у сумі 51 273, 29грн та трьох процентів річних у сумі 45 184, 79грн. Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені, процентів річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що останній виконано арифметично вірно, згідно з нормами чинного законодавства та у відповідності до умов договору. При цьому, суд першої інстанції відхилив доводи відповідача, що пеня розрахована за більший період аніж 6 місяців; перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що розрахунок позивача обчислений вірно, від кожної суми простроченого платежу та за кожен період фактичних оплат, та здійснений з урахуванням шестимісячного строку по кожній оплаті окремо, передбаченого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення пені, місцевий господарський суд, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії Росії проти України, зважаючи на ступінь виконання зобов'язання відповідачем та його добросовісну поведінку, враховуючи, що відповідач є уповноваженим на забезпечення реалізації державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і території від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльність аварійно-рятувальних служб, дійшов висновку про зменшення розміру пені на 50%.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 24.01.2025 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 178 711, 21грн і прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення з відповідача 178 711, 21грн задовольнити; судові витрати просить покласти на відповідача.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що враховуючи умови договору, норми законодавства, якими врегульовано зобов'язальні правовідносини з поставки природного газу, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в заявленому розмірі є обґрунтованими. На думку позивача, суд першої інстанції, неспівмірно зменшив заявлену до стягнення пеню на 50%, чим порушив принципи та підходи Верховного Суду у застосуванні положень частини 1 статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Харківської області від 24.01.2025 у справі №922/3492/24; встановлено відповідачу строк до 03.03.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 03.03.2025 для подання заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на "19" березня 2025 р. о 10:30год.
18.02.2025 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підстав зменшення розміру пені, але вважає, що таке зменшення повинно було відбутися в більшому розмірі.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2025 заяву Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; постановлено судове засідання, призначене на "19" березня 2025 о 10:30год., провести в режимі відеоконференції з представником Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області.
Також, не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 24.01.2025 в частині стягнення пені, враховуючи клопотання про зменшення та порушення строків, і прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.
Свої вимоги відповідач обґрунтовує тим, що він навів доводи та надав докази, що розмір пені мав бути зменшений судом першої інстанції на 90%.
Крім того, відповідач вважає, що нарахування пені здійснено відповідачем з порушенням вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та з порушенням позовної давності щодо заявлення вимоги про стягнення пені.
Враховуючи, що сторони оскаржують один процесуальний документ - рішення Господарського суду Харківської області від 24.01.2025 у справі №922/3492/24, колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд апеляційних скарг в одному спільному апеляційному провадженні.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на рішення Господарського суду Харківської області від 24.01.2025 у справі №922/3492/24; встановлено позивачу строк до 10.03.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 10.03.2025 для подання заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на "19" березня 2025 р. о 10:30год.
07.03.2025 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що аргументи відповідача є безпідставними, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" - адвоката Верхацького І.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; постановлено судове засідання, призначене на "19" березня 2025 о 10:30год., провести в режимі відеоконференції з представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" - адвокатом Верхацьким І.В.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2025, у зв'язку з відпусткою судді Мартюхіної Н.О., для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 19.03.2025, що відбулось в режимі відеоконференції, представник позивача оголосив доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити; проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечує.
Представник відповідача оголосив доводи апеляційної скарги; проти доводів апеляційної скарги позивача заперечує.
Враховуючи, що представники сторін висловили доводи і вимоги щодо апеляційних скарг, матеріалів справи достатньо для розгляду скарг, судова колегія вважає можливим здійснити розгляд скарг в даному судовому засіданні.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається із доводів і вимог апеляційних скарг, сторони не погоджуються з рішенням місцевого господарського суду від 24.01.2025 в частині задоволення судом першої інстанції клопотання відповідача про зменшення пені на 50% і стягнення пені в розмірі 178 711, 22грн.
Позивач просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 24.01.2025 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 178 711, 21грн і прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення з відповідача 178 711, 21грн задовольнити.
Натомість відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 24.01.2025 в частині стягнення пені, враховуючи клопотання про зменшення та порушення строків, і прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.
Відтак, рішення Господарського суду Харківської області від 24.01.2025 переглядається апеляційним господарським судом в частині підстав та розміру стягнення з відповідача на користь позивача пені з урахуванням клопотання відповідача про зменшення розміру пені.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційних скаргах доводи апелянтів та доводи сторін, викладені у відзивах на апеляційні скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Головним управлінням державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області укладено договір постачання природного газу від 16.11.2022 № 19-2246/22-БО-Т (далі-договір).
Відповідно до пункту 1.1. договору, постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ (далі - газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Відповідно до пункту 2.1. договору, постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з січня 2023 року по березень 2023 року (включно), в кількості 240,000 куб. метрів.
Відповідно до пункту 2.1.1. договору, загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору.
Відповідно до пункту 2.4. договору, перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду. споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором. В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5. цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.
Положеннями пункту 3.1 договору передбачено, що право власності на природній газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.
Відповідно до пункту 3.5 договору, приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі природного газу.
Відповідно до пункту 4.1. договору, ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658, 33грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ - 16 390, 00грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124, 16грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136, 576грн, крім того ПДВ 20% - 27, 315грн, всього з ПДВ - 163, 89грн за 1000 куб.м. Всього ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553, 89грн.
Відповідно до пункту 4.3. договору, загальна вартість цього договору становить 3 310 778, 00грн, крім того, ПДВ 662 155, 60грн, разом з ПДВ 3 972 922, 60грн.
Відповідно до пункту 5.1 договору, оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Відповідно до пункту 5.3 договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові період.
Пункт 5.4. договору передбачає, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання; у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ та компенсація вартості робіт, пов'язаних з припиненням (обмеженням) газопостачання споживачу.
Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього договору, відповідач зобов'язується сплатити позивачу 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до пункту 11.3. договору, строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становить п'ять років.
24.02.2023 між сторонами було укладено додаткову угоду від 24.02.2023 №1 про доповнення договору пункту 4.4. та викладено його в наступній редакції "Відповідно до кошторисних призначень споживача на перший квартал 2023 виділені бюджетні асигнування на взяття бюджетних зобов'язань складають, на дату підписання даної додаткової угоди, 3 972 933, 60грн з ПДВ. Невідповідність обсягів бюджетних асигнувань вартості договору не позбавляє споживача від обов'язку виконання пункту 5.1. договору. В подальшому бюджетні асигнування можуть збільшуватися відповідно до кошторисних призначень Споживача".
На виконання умов договору, протягом січня-березня 2023 року, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 4 929 369, 19грн згідно актів приймання-передачі природного газу, зокрема:
- Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2023, обсяг переданого газу: 96, 99930 тис.куб.м, вартістю: 1 605 715, 48грн;
- Акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2023, обсяг переданого газу: 107, 27251 тис.куб.м, вартістю: 1 775 777, 03грн;
- Акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2023, обсяг переданого газу: 93, 50533 тис.куб.м, вартістю: 1 547 876, 68грн.
Оплату за поставлений газ відповідач здійснив частково на суму 4 092 446, 92грн, що підтверджується інформацією про надходження коштів на рахунки ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" за період з 16.11.2022 по 24.06.2024.
Отже, розмір несплаченої суми основної заборгованості за поставлений природний газ складає 836 922, 27грн.
Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивачем до стягнення з відповідача нараховані та заявлені до стягнення також пеня у розмірі 357 422, 43грн, три проценти річних у розмірі 45 184, 79грн та інфляційні втрати у розмірі 51 273, 29грн.
Відповідачем було заявлено клопотання про зменшення пені на 100%.
В обґрунтування такого зменшення відповідач вказує на те, що попри статус бюджетної організації, виконав умови договору в межах своєчасно виділених бюджетних асигнувань. Позивачем даний факт не заперечується.
Перевитрата природного газу, яка відбулася у зв'язку необхідністю забезпечення підрозділів Головного управління в зимовий період, є винятковою і особливою обставиною; Головне управління не могло в даний період в умовах воєнного стану перестати споживати природний газ та добросовісно визнало дану перевитрату, підписавши відповідні акти на суму, яка є більшою, чим встановлено у договорі.
Доказів наявності негативних наслідків для позивача не наведено.
Головне управління вживало заходи щодо вчасної оплати, покриття перевитрат за договором споживання природного газу шляхом подачі відповідних заявок у необхідності додаткового фінансування до Головного розпорядника, також Головне управління просило особисто позивача за іншими договорами, де є переплати, перевести дані кошти на даний договір, який є предметом розгляду даної справи. Дане прохання Головного управління позивачем було задоволено.
Покладення штрафних санкцій на Головне управління є тягарем на кошторис, в якому дані кошти не закладено, і пошук їх буде потребувати переведення з інших статей залишків коштів, які можна було використати за призначенням для забезпечення потреб Головного управління та його підпорядкованих підрозділів.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідач неодноразово звертався з листами до ДСНС України щодо виділення додаткового фінансування на оплату природного газу, як до головного розпорядника коштів.
Відповідно до Положення про Головне управління затвердженого наказом ДСНС України від 04.02.2013 №3 (у редакції наказу ДСНС України від 12.11.2018 №661), Головне управління є територіальним органом ДСНС України у Харківській області, уповноваженим на забезпечення реалізації державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і території від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльність аварійно-рятувальних служб. Головне управління підпорядковується ДСНС України та утримується за рахунок коштів державного бюджету, інших джерел, не заборонених законом. Форма власності державна. Штатний розпис та кошторис (план асигнувань на відповідній рік) затверджує Голова ДСН України.
Відповідно до частини 2 статті 12 Закону України "Про національну безпеку України", Державна служба України з надзвичайних ситуацій в межах своїх повноважень, які визначенні законодавством України, входить до складу сектору безпеки і оборони. Головне управління в свою чергу є територіальним органом Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
Також судом першої інстанції встановлено, що відповідач звертався до позивача з листом щодо ініціювання укладання мирової угоди у справі 922/3492/24, однак, позивачем прийнято рішення про відмову в укладанні мирової угоди (лист позивача № 125/3/2-189 від 07.01.2025).
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Судом першої інстанції встановлено, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань за договором.
Вказані обставини відповідачем в апеляційній скарзі не спростовуються.
За умовами укладеного сторонами у справі пункту 7.2 договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього договору, відповідач зобов'язується сплатити позивачу 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Позивачем у зв'язку з викладеними обставинами нараховано відповідачу пеню у розмірі 357 422, 43грн, яку суд першої інстанції визнав арифметично вірною, нарахованою згідно з нормами чинного законодавства та у відповідності до умов договору.
Судова колегія відхиляє доводи апелянта, що нарахування пені здійснено відповідачем з порушенням вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та з порушенням позовної давності щодо заявлення вимоги про стягнення пені.
Відповідно до пункту 11.3 договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становить п'ять років, а тому заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності залишається судом без задоволення.
Крім того, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховна Рада України доповнила розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України пунктом 19, згідно із яким у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Ретельно перевіривши розрахунок позивача, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунок позивача обчислений вірно, від кожної суми простроченого платежу та за кожен період фактичних оплат, та здійснений з урахуванням шестимісячного строку по кожній оплаті окремо, передбаченого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Відповідач звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням про зменшення штрафних санкцій на 100%.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.
У постанові від 23.03.2021 у справі №921/580/19 Верховний Суд вказує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності в законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18).
Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.
У постанові від 16.03.2021 у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.
Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що судова практика щодо застосування вказаних норм Цивільного кодексу України наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №923/587/20, від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 02.12.2020 у справі №913/698/19, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 19.01.2021 у справі №920/705/19, від 27.01.2021 у справі №910/16181/18, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 11.03.2020 у справі №910/16386/18, від 09.07.2020 у справі №916/39/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 13.04.2021 у справі №914/833/19, від 22.06.2021 у справі №920/456/17) і відповідно до неї при визначення розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):
- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;
- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання;
- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;
- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;
- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Тобто, при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, визначені у статті 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
При цьому, суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафних санкцій. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 ГПК).
Такий висновок міститься, зокрема у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20.
Суд першої інстанції, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов'язання відповідачем, відсутність доказів понесення позивачем збитків у результаті порушення відповідачем зобов'язання та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, дійшов висновків про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій на 50% відсотків, і таке зменшення є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 №7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Окрім зазначеного вище, відповідач у клопотанні про зменшення розміру пені також зазначає, що відповідні юридичні зобов'язання були взяті та зареєстровані органами казначейства 07.03.2023 після надходження бюджетного кошторису Головного управління після його затвердження головним розпорядником.
Відповідач посилається на те, що кошторисних призначень, виділених Головному управлінню в 2023 році на вчасну сплату за природний газ недостатньо, так як головним розпорядником кошти виділяються частково за відповідним КЕКВ 2274, тому Головне управління реально не мало можливості здійснити повну та своєчасну оплату за спожитий газ у повному обсязі, що призвело до утворення відповідної заборгованості.
Відповідно до виписки з плану кошторисних призначень за кодом КЕКВ 2274 Головне управління отримало від головного розпорядника в січні - 347, 83тис.грн, в лютому - 372, 24тис.грн, в березні - 531, 35тис.грн, в квітні 211, 0тис.грн, в травні - 540, 91тис.грн, в червні - 911, 9тис.грн.
Для покриття наявної заборгованості за договором яка поступово зростала, Головне управління неодноразово зверталось з листами до ДСНС України щодо виділення додаткового фінансування на оплату природного газу (листи від 18.04.2024 №65010-2265/65131, від 19.04.2024 №65020-2290/65131, від 10.05.2024 №65010-2794/65131, від 30.05.2024 №65020-3210/65131, від 26.06.2024 №65020-3837/65131).
Як зазначає відповідач, Головне управління за договором сплатило в повному обсязі 3 972 933, 60грн за отриманий природний газ та листом від 22.03.2024 №65050-2722/65131 просило позивача зарахувати оплату - переплату по договору від 06.12.2021 №19-1246/21-БО-Т в сумі 36 257, 40грн та по договору від 18.10.2023 №19-4246/23-БО-Т в сумі 83 255, 92грн зарахувати в оплату по договору від 16.11.2022 №19-2246/22-БО-Т (119 513, 31грн).
У подальшому, як вказує відповідач, збільшення оплати за договором відбулася за результатом споживання Головним управлінням природного газу більше ніж 240тис.куб, у зв'язку з опалювальним періодом та необхідністю забезпечення підпорядкованих підрозділів даним видом палива для виконання завдань за призначенням та створенням належних умов для служби, враховуючи умови ведення на території Харківської області бойових дій, в результаті чого відбулось переспоживання природного газу та утворення відповідної заборгованості.
Відповідач посилається на те, що після закінчення строку дії договору він вже не мав підстав для здійснення відповідних додаткових видатків за даним договором через органи казначейства.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер, а тому й розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами в конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень законодавства, тобто в межах судового розсуду.
Відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, оцінивши обставини справи, врахувавши доводи відповідача, викладені у клопотанні про зменшення пені, встановивши відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем договору, доходить висновку про можливість зменшення розміру пені на 90%.
При цьому, судова колегія зазначає, що зменшення розміру штрафних санкції не має негативного впливу на фінансовий стан позивача, оскільки стягнення штрафних санкцій має компенсаторний характер, і не може бути засобом збагачення іншої сторони договору.
Судова колегія відхиляє доводи позивача щодо несправедливості зменшення штрафних санкцій, оскільки загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її саме компенсаторний характер; заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області - задовольнити частково; рішення Господарського суду Харківської області від 24.01.2025 у справі №922/3492/24 - змінити в частині стягнення з Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 142 968, 98грн пені та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог. У решті рішення Господарського суду Харківської області від 24.01.2025 слід залишити без змін.
Відповідно до частин 1, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача, оскільки його скаргу залишено судом без задоволення; витрати відповідача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його несвоєчасної оплати.
Керуючись ст.ст. 129, 256, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1 ч. 1 ст. 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Харківської області від 24.01.2025 у справі №922/3492/24 змінити в частині стягнення з Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 142 968, 98грн пені та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
В решті рішення Господарського суду Харківської області від 24.01.2025 залишити без змін.
Пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Харківської області від 24.01.2025 викласти в такій редакції:
"Стягнути з Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (Україна, 61013, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 8, код ЄДРПОУ 38631015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, код ЄДРПОУ 42399676) основний борг у сумі 836 922, 27грн, пеню у сумі 35 742, 24грн, три проценти річних у сумі 45 184, 79грн, інфляційні втрати у сумі 51 273, 29грн, витрати по оплаті судового збору за подання позову у сумі 15 489, 63грн".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає оскарженню.
Повний текст постанови складено 24.03.2025.
Головуючий суддя Л.М. Здоровко
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя В.В. Лакіза