ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
18 березня 2025 року Справа №902/985/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Петухов М.Г.
суддя Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Переходько К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об'єднання" на рішення Господарського суду Вінницької області від 15.01.2025 (суддя Яремчук Ю.О., повне рішення складено 27.01.2025)
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Академіка Янгеля-71"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об'єднання"
про визнання договору припиненим та зобов'язання вчинити дії
за участю представників:
позивача - Арустамян А.Е.,
відповідача - не з'явився,
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 15.01.2025 позов задоволено частково. Визнано припиненим з 01.01.2024 договір №49 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 01.03.2019. Стягнуто з ТОВ "Житлово-експлуатаційне об'єднання" на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Академіка Янгеля-71" 2422,40 грн витрат зі сплати судового збору. У решті позову відмовлено.
В обґрунтування свого рішення, суд першої інстанції, посилаючись на абз.4 ч.5 ст.13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", вказав, що право співвласників будинку на розірвання договору з управителем, в тому числі у разі прийняття рішення про зміну форми управління багатоквартирним будинком не залежить від будь-яких інших умов, крім наявності відповідного рішення співвласників будинку та направлення існуючому управителю повідомлення з додержанням вищевказаного строку.
Таким чином, законодавством та безпосередньо п.27 договору № 49 від 01.03.2019 передбачені випадки односторонньої відмови від договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.
Враховуючи, що ОСББ "Академіка Янгеля-71" належним чином повідомило ТОВ "ЖЕО" про зміну форми управління будинком та розірвання договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, суд зазначив, що договір №49 від 01.03.20219 припинив свою дію, а тому нарахування відповідачем позивачу плати за послуги з управління багатоквартирним будинком починаючи із 01.01.2024 є неправомірним.
З огляду на викладене, дослідивши та оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання припиненим з 01.01.2024 договору №49 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 01.03.2019 підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача вчинити дії, а саме припинити нарахування співвласникам багатоквартирного будинку плати за послугу з управління та подати до ТОВ "Центр муніципальних систем управління" інформацію про виключення існуючих нарахувань співвласникам багатоквартирного будинку, господарський суд вказав, що заявлені вимоги жодним чином не захищають права позивача та/або його законні інтереси з урахуванням ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України, а дані вимоги можуть бути предметом доказування у іншому спорі (наприклад, про стягнення безпідставно нарахованих коштів). З огляду на викладене, такі позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення в частині визнання припиненим з 01.01.2024 договір №49 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 01.03.2019 скасувати та відмовити в задоволенні даної позовної вимоги. Також просить скасувати стягненні з нього на користь позивача судові витрати.
Апелянт, зокрема, вказує, що із аналізу абз.4 ч.5 ст.13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" вбачається, що дана норма передбачає право співвласників багатоквартирного будинку розірвати достроково договір з тим управителем, який був призначений виконавчим органом місцевої ради за результатами конкурсу.
Однак, згідно зі змісту договору №49 від 01.03.2019, він був укладений не в результаті проведеного конкурсу на управління будинком; управитель ТОВ "ЖЕО" не призначався виконавчим органом Вінницької міської ради, а договір був укладений на підставі вільного волевиявлення сторін: співвласників багатоквартирного будинку, які провели збори і прийняли рішення про укладення договору та ТОВ "ЖЕО".
Крім того, із посиланням на ст.6, 627, 629 ЦК України, ст.188 ГК України, п.30, 31 договору, зазначає, що зважаючи на те, що річний строк договору закінчується в останній день лютого, то повідомлення про відмову від його продовження сторони мають подавати не пізніше 31 січня, що не було дотримано позивачем, оскільки повідомленням №1 від 07.11.2023 позивач лише повідомив відповідача про своє створення.
Скаржник вважає, що жодної з підстав, передбачених законом для дострокового розірвання даного договору не існує, тому він може бути припиненим виключно в порядку, передбаченому п. 31 договору.
Також звертає увагу, що сторони договору передбачили, що у разі зміни назви, організаційно-правової форми чи то співвласників багатоквартирного будинку, чи то ТОВ "ЖЕО", необхідно повідомити про це іншу сторону. Дане положення п.27 договору ніяким чином не вказує на право будь-якої сторони на його дострокове розірвання в односторонньому порядку.
Позивач своїм правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст.263 ГПК України не скористався.
Згідно з ч.3 ст.263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У судове засідання, що відбулося 18.03.2025 року, відповідач не забезпечив явку повноважного представника. При цьому, подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зайнятістю його представника в інших судових засіданнях.
Розглядаючи подане клопотання, колегія суддів зазначає, що за змістом ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Як вбачається зі змісту клопотання відповідача, одне судове засідання у Жмеринському міськрайонному суді у справі №130/1840/24 призначено на 18.03.2025 о 09:00 год, інше у справі №130/262/22 - 18.03.2025 о 13:00 год. При цьому, судове засідання у справі №902/985/24 призначено на 15:15 год.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає за необхідне вказати, що апелянт у відповідності до ст.197 ГПК України не був позбавлений права звернутися з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення, в тому числі з використанням власних технічних засобів.
Крім того, норми чинного законодавства не обмежують представництво сторін конкретними особами, відтак, у відповідача була можливість забезпечити участь іншого представника, для захисту своїх прав, при розгляді даної справи.
Колегія суддів також звертає увагу, що надання переваги участі в іншому судовому засіданні об'єктивно не може вважатися поважною причиною для відкладення розгляду справи, при цьому заявник не вказує про необхідність вчинення процесуальних дій, що потребують обов'язкової участі представника.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У п.35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 вказано, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
З огляду на вказане, зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, враховуючи, що явка учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, приймаючи до уваги, що правову позицію відповідача, викладено в апеляційній скарзі і про її зміну апелянт будь-яких заяв або клопотань не подавав, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи та відповідно можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника апелянта за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.1, 4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в них, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.03.2019 між співвласниками багатоквартирного будинку №71 по вул.Академіка Янгеля у м.Вінниці (співвласники) та ТОВ "Житлово-експлуатаційне об'єднання" (управитель) укладено договір №49 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком (а.с.15-19), за умовами п.1 якого управитель зобов'язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: м.Вінниця, вул.Академіка Янгеля, буд.71, а співвласники зобов'язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.
06.11.2023 було проведено установчі загальні збори співвласників багатоквартирного будинку №71 по вул. Академіка Янгеля у м.Вінниці, за результатами проведення яких були прийняті рішення, оформлені протоколом №1 (а.с.6-7), зокрема, про створення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Академіка Янгеля-71" (п.2 порядку денного).
Пунктом 5 порядку денного було вирішено обрати форму управління багатоквартирним будинком № 71 по вул. Академіка Янгеля у м. Вінниці через статутні органи ОСББ "Академіка Янгеля-71" та перейти на самоуправління з 01.01.2024, уповноважити голову правління ОСББ "Академіка Янгеля-71" підписати угоду про припинення дії договору з управителем.
07.11.2023 здійснено державну реєстрацію Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Академіка Янгеля-71".
Повідомленням №1 від 07.11.2023 ОСББ "Академіка Янгеля-71" проінформувало ТОВ "ЖЕО" про створення ОСББ "Академіка Янгеля-71" та прийняті рішення на установчих зборах 06.11.2023, а також запропонувало передати передбачену законодавством обов'язкову технічну документацію на будинок. Крім того, повідомило про припинення надання ТОВ "ЖЕО" послуги з управління будинком.
Листом №П-1601 від 10.11.2023 ТОВ "ЖЕО" надало відповідь на даний лист, в якому зазначило, що вказане повідомлення не може бути розглянуте з огляду ненадання заявником всіх необхідних документів, та не заперечило проти розгляду зазначеної пропозиції виключно на умовах відповідності дій чинному законодавству України.
27.03.2024 на адресу ТОВ "ЖЕО" позивачем було направлено лист №6, згідно якого ОСББ вдруге запитувало технічну документацію на будинок, вимагало припинити нарахування за послугу, яка не надається. Однак, вказаний лист залишений відповідачем без розгляду та задоволення.
14.04.2024 на адресу ТОВ "ЖЕО" була направлена пропозиція про розірвання договору №49 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 01.03.2019.
Листом № 404 від 01.05.2024 ТОВ "ЖЕО" повідомило про не підписання договору про розірвання договору №49 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 01.03.2019.
Враховуючи недосягнення згоди між сторонами щодо розірвання договору та відповідно продовження здійснення ТОВ "ЖЕО" нарахувань за послуги з управління, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Оцінюючи наявність правових підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позову у даній справі з урахуванням обраного позивачем способу захисту порушених прав, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За ч.1 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Реалізовуючи передбачене ст.55 Конституції України, ст.4 ГПК України право на судовий захист, особа, звертаючись до суду, вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною.
За змістом ч.1, 2 ст.5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно ст. 16 ЦК України, положення якої кореспондуються зі ст.20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частина 2 ст.16 ЦК України визначає способи захисту цивільних прав та інтересів.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника.
Колегія суддів звертає увагу, що зазвичай суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Інакше кажучи, - це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (п.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц).
При цьому, зазвичай належний і ефективний спосіб захисту - саме той, який спрямований на ті правові наслідки, які захищають право.
Питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після з'ясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем (близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 у справі № 922/2529/19).
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист належним/ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили би компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005.
Водночас, ефективність позовної вимоги має оцінюватися виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19).
У даній справі позивач звернувся, зокрема, з позовом про визнання договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком припиненим з 01.01.2024 року, тобто позивачем у позовних вимогах ставиться питання про визнання факту припинення договору в минулому. Отже, між сторонами фактично існує спір щодо відсутності або наявності права управління багатоквартирним будинком.
Суд апеляційної інстанції, розглядаючи спірні правовідносини, вважає за необхідне вказати, що відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів також зауважує, що Господарським процесуальним кодексом України визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об'єднаної палати, судової палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.
Суди під час вирішення спору у подібних правовідносинах мають враховувати саме останню правову позицію. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/109447/17.
За таких обставин колегія суддів вважає, що під час апеляційного перегляду рішення в цій справі врахуванню підлягає саме остання правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц, про те, що приписи, зокрема, ст.16 ЦК України, не передбачають такого способу захисту права та інтересу як визнання договору припиненим, а реалізація таких способів захисту, як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору. Звертаючись до суду з вимогою про визнання договору припиненим, позивач прагне досягнути юридичної визначеності, тобто прагне отримати підтвердження судом припинення прав. Проте у такому випадку належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача відповідно до абз.2 ч.2 ст.20 ГК України.
Захист цивільних прав та інтересів не досягається встановленням юридичних фактів. Таке встановлення є елементом оцінки обставин справи й обґрунтованості вимог. Тому воно не зумовить попередження порушення або відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного права чи інтересу. Отже, позовна вимога про визнання договору припиненим (тобто про встановлення факту того, що цей договір припинився) є неналежним способом захисту прав.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ОСББ "Академія Янгеля-71", звертаючись до суду з вимогою про визнання договору припиненим з конкретної дати, яка минула до звернення з позовом, прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження судом припинення прав сторони договору, що не відповідає способам захисту, визначеним цивільним та господарським законодавством.
Вказаний висновок відповідає також правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 29.09.2021 у справі №910/17079/19, від 06.02.2024 у справі №916/1431/23.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 22.06.2021 року у справі №200/606/18).
Згідно п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, із врахуванням ч.4 ст.236, ч.4 ст.269 ГПК України, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСББ "Академія Янгеля-71" в частині визнання договору припиненим з підстав обрання неналежного способу захисту права, порушеного у спірних правовідносинах та як наслідок скасування рішення Господарського суду Вінницької області від 15.01.2025 у вказаній частині.
Окрім того, враховуючи положення ч.1 ст.269 ГПК України щодо меж перегляду справи в суді апеляційної інстанції, приймаючи до уваги доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в частині відмови позову щодо зобов'язання відповідача припинити нарахування співвласникам багатоквартирного будинку №71 по вул.Академіка Янгеля у м.Вінниці плати за послугу з управління та подати до ТОВ "Центр муніципальних систем управління" інформацію про виключення існуючих нарахувань співвласникам багатоквартирного будинку №71 по вул.Академіка Янгеля у м.Вінниці, судом апеляційної інстанції не переглядається.
Разом з тим, зважаючи на те, що апеляційна скарга відповідача підлягає лише частковому задоволенню із врахуванням вимог і доводів, викладених у ній, при цьому приймаючи до уваги приписи ч.9 ст.129 ГПК України, та враховуючи, що судовий спір виник внаслідок неправильних дій позивача, у зв'язку з обранням неналежного способу захисту, колегія суддів вважає за необхідне покласти судовий збір на позивача у повному обсязі.
Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об'єднання" на рішення Господарського суду Вінницької області від 15.01.2025 у справі №902/985/24 задоволити частково.
2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 15.01.2025 у справі №902/985/24 в частині задоволення позову про визнання договору припиненим скасувати та ухвалити нове рішення.
3. У задоволенні позову в частині визнання договору припиненим відмовити.
4. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Академіка Янгеля-71" (21009, Вінницька обл., Вінницький р-н., м. Вінниця, вул. Янгеля Академіка, буд. 71, код ЄДРПОУ 45267226) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об'єднання" (21020, Вінницька обл., Вінницький р-н., м.Вінниця, вул. Арабея генерала, буд. 2-А, код ЄДРПОУ 38512116) 3633,60 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.
5. Господарському суду Вінницької області видати судовий наказ.
6. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена "24" березня 2025 р.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Олексюк Г.Є.