ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"19" березня 2025 р. Справа № 924/159/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Василишин А.Р.
судді Філіпова Т.Л.
судді Маціщук А.В.
секретар судового засідання Черначук А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги особи, яка не брала участь у справі, ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Хмельницької області у справі №924/159/24 (суддя Грамчук І.В.)
час та місце постановлення ухвали: 1 липня 2024 року; м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1
за позовом Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго»
до Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго"
про стягнення 5384003 грн 04 коп.
за участю представників сторін:
від Позивача - Корицька І.А.;
від Відповідача - не з'явився;
від Скаржника - Голубицький С.Г..
Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго» (надалі - Позивач) звернулося в Господарськоий суд Хмельницької області з позовними вимогами до Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" (надалі - Відповідач) про стягнення 5384003 грн 04 коп. заборгованості, з яких: 4870162 грн 19 коп. дивідендів, 358437 грн 34 коп. інфляційних нарахувань, 155403 грн 51 коп. 3% річних.
Ухвалою місцевого господарського суду від 1 липня 2024 року задоволено клопотання Позивача про поновлення строку для подання доказів та задоволено клопотання представника Позивача про зупинення провадження у справі №924/159/24, зупинено провадження у справі №924/159/24 до набрання законної сили судовими рішеннями у справах №990/99/23, №990/102/23, №990/100/23, №990/120/23, №990/123/23.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, ОСОБА_1 (надалі - Скаржник) звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з підстав, висвітлених в ній, просив частково скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до місцевого господарського суду.
В обґрунтування наявності права на апеляційне оскарження останній зазначає, що засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ» є дві юридичні особи: Вашингтон Холдинге Б.В. (Washington Holdings В.V) - володіє 96,61% та ВС Енерлжі Інтернешнл НВ (VS Energy International NV) - володіє 3,39% (публічна інформація з сайту ЄДРПОУ). Констатує товариству з обмеженою відповідальністю «ВС ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ» належить 8441538 акцій Позивача. Таким чином, як вказує скаржник санкції у вигляді блокування активів на 10 років щодо юридичних осіб Вашингтон ОСОБА_2 (Washington Holdings В.V.) та ВС Енерджі Інтернешнл НВ (VS Energy International NV), наслідком яких є те, що акції Позивача, якими володіють WASHINGTON HOLDINGS B.V. та Товариство з обмеженою відповідальністю «ВС ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ» стали не голосуючими. З огляду на вказане апелянт вважає, що скаржник зазначає, що будь-яке рішення по справам № 990/99/23, №990/102/23, №990/100/23, №990/120/23 та №990/123/23, в яких 5 фізичних осіб оскаржують введення щодо себе санкцій, не вплине на чинність санкцій щодо компаній Вашингтон ОСОБА_2 (Washington Holdings В.V. та ВС Енерджі Інтернешнл НВ (VS Energy International NV).
Скаржник зазначив, що 79381050 (70 939 512 + 8 441 538) акцій Позивача, якими володіють WASHINGTON HOLDINGS B.V. та Товариство з обмеженою відповідальністю «ВС ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ» стали 12 травня 2023 року не голосуючими. Загальна кількість акцій Позивача становить 85 134 168 акцій. Апелянт з даного робить висновок, голосуючих акцій Позивача залишилося 5 753 118 (8513416879381050) акцій. Скаржник зазначає, що він прямо володіє 4 250 000 акціями Позивача та разом зі своїми афілійованими особами (мамою та дружиною) володіє 5 753 112 акціями Позивача, що становить 99,9999% від всіх голосуючих акцій Позвача з 12 травня 2023 року.
Отже, як вказує апелянт, з 12 травня 2023 року скаржник став новим кінцевим бенефіціарним власником Позивача та збирається провести загальні збори акціонерів Позивача та прийняти рішення про виплату дивідендів.
Вважає, що будь-яке не доотримання чистого прибутку Позивачем порушує право Апелянта на отримання дивідендів. Таким чином, як виснував скаржник, невиплачені дивіденди Відповідачем своєму акціонеру Позивачу, після 12 травня 2023 року прямо порушують права акціонера Позивача - Скаржника, оскільки ці дивіденди Відповідача є чистим прибутком для Позивача, а відтак підлягають розподілу на дивіденди.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що про наявність ухвали Господарського суду Хмельницької області від 1 липня 2024 року по справі №924/159/24 йому стало відомо після ознайомлення на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, а саме 19 січня 2025 року.
12 лютого 2025 року на адресу апеляційного господарського суду від представника Позивача надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження по апеляційній скарзі Скаржника на ухвалу місцевого господарського суду від 1 липня 2024 року. Позивач вважав, що ухвала суду першої інстанції від 1 липня 2024 року по справі №924/159/24 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 4 липня 2024 року, що підтверджується роздрукованою з Реєстру ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 1 липня 2024 року по справі № 924/159/24. Зазначив, що починаючи з 4 липня 2024 року повний текст оскаржуваного судового рішення був відкритим для безоплатного цілодобового доступу та що жодних причин пропуску строку на апеляційне оскарження цієї ухвали Скаржник в апеляційній скарзі не наводить.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 лютого 2023 року відкрито апеляційне провадження в справі № 924/159/24 за апеляційною скаргою особи, яка не брала участь у справі, ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 1 липня 2024 року у справі №924/159/24.
25 лютого 2025 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Відповідача надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження по апеляційній скарзі Скаржника на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 1 липня 2024 року, які обгрутовано тим, що починаючи з 4 липня 2024 року Скаржник мав можливість ознайомитись з офіційним оприлюдненим в Єдиному державному реєстрі судових рішень текстом оскаржуваної ухвали та звернутись з апеляційною скаргою у визначені статтею 256 ГПК строки.
25 лютого 2025 року на адресу апеляційного господарського суду від Позивача надійшов відзив, в якому Позивач просив закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Скаржника на ухвалу місцевого господарського суду від 1 липня 2024 року. Позивач вказав, що невиплата Відповідачу належних Позивачу дивідендів стала підставою для звернення Позивача до Господарського суду Хмельницької області з даним позовом. Констатує, що Скаржник не є учасником господарських правовідносин, які виникли між Позивачем та Відповідачем з приводу стягнення кредитором заборгованості з боржника, а тому не є учасником справи №924/159/24. Оскільки Скаржник не є учасником справи №924/159/24, він на переконання Позивача не має права на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції від 1 липня 2024 року по справі №924/159/24.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 3 березня 2025 року проведення підготовчих дій закінчено; розгляд апеляційної скарги призначено на 19 березня 2025 року об 14:00 год..
12 березня 2025 року через підсистему "Електронний суд" надійшла заява від Відповідача про проведення судового засідання без участі представника Відповідача.
В судове засідання від 19 березня 2025 року представник Відповідача не з'явилися.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В силу дії частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Згідно частин 1-4 статті 120 ГПК України: суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою; суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою; виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень; ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи.
Зі змісту ухвали від 3 березня 2025 року вбачається, що суд в пункті 3 повідомив сторін про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Разом з тим, суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, що по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі.
Зважаючи на клопотання Відповідача про проведення судового засідання за відсутності представника Відповідача, колегія апеляційного господарського суду вбачає за можливим розглядати дану апеляційну скаргу без участі представника Відповідача, за наявними в матеріалах справи доказами (зважаючи в тому числі на закінчення тридцятиденного строку розгляду даної апеляційної скарги).
В судовому засіданні від 19 березня 2025 року Скаржник просив скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині зупинення провадження і направити справу для продовження розгляду до місцевого господарського суду. Скаржник зазначив, щодо санкцій у вигляді блокування активів на 10 років щодо юридичних осіб ОСОБА_3 (Washington Holdings В.V. та ВС Енерджі Інтернешнл НВ (VS Energy International NV), наслідком яких є те, що акції Позивача, якими володіють WASHINGTON HOLDINGS B.V. та Товариство з обмеженою відповідальністю «ВС ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ» стали не голосуючими. Апелянт вважає, що будь-яке рішення по справам № 990/99/23, №990/102/23, №990/100/23, №990/120/23 та №990/123/23, в яких 5 фізичних осіб оскаржують введення щодо себе санкцій, не вплине на чинність санкцій щодо компаній Вашингтон ОСОБА_2 (Washington Holdings В.V. та ВС Енерджі Інтернешнл НВ (VS Energy International NV). Скаржник зазначив, 79381050 акцій Позивача, якими володіють WASHINGTON HOLDINGS B.V. та Товариство з обмеженою відповідальністю «ВС ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ» стали 12 травня 2023 року не голосуючими та що загальна кількість акцій Позивача становить 85134168 акцій. Констатував, що голосуючих акцій Позивача залишилося 5753118 акцій. Скаржник також вказав, що він прямо володіє 4 250 000 акціями Позивача та разом зі своїми афілійованими особами (мамою та дружиною) володіє 5 753 112 акціями Позивача, що становить 99,9999% від всіх голосуючих акцій Позвача з 12 травня 2023 року. Скаржник зазначає, що з 12 травня 2023 року він став новим кінцевим бенефіціарним власником Позивача та збирається провести загальні збори акціонерів Позивача та прийняти рішення про виплату дивідендів, тому, будь-яке не доотримання чистого прибутку Позивачем порушує його право на отримання дивідендів. Скаржник виснував, що невиплачені дивіденди Відповідачем своєму акціонеру Позивачу, після 12 травня 2023 року прямо порушують права акціонера Позивача - Скаржника тому, що ці дивіденди Відповідача є чистим прибутком для Позивача, а відтак підлягають розподілу на дивіденди.
В судовому засіданні від 19 березня 2025 року представник Позивача просив закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Скаржника на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 1 липня 2024 року. Представник вказав, що невиплата Відповідачу належних Позивачу дивідендів стала підставою для звернення Позивача до Господарського суду Хмельницької області з даним позовом та що Скаржник не є учасником господарських правовідносин, які виникли між Позивачем та Відповідачем з приводу стягнення кредитором заборгованості з боржника, а тому не є учасником справи №924/159/24. Оскільки Скаржник не є учасником справи №924/159/24, він за доводами представника не має права на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції від 1 липня 2024 року по справі №924/159/24. Крім того представник Позивача критично оцінив твердження Скаржника, що стягнення коштів, що є предметом розгляду в цій справі стане чистим прибутком Позивача, вказавши, що дана сума після її отримання стане лише валовим доходом.
Заслухавши пояснення Скаржника та представника Позивача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги та пояснень стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, Північно - західного апеляційний господарський суд прийшов до висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою скаржника.
При цьому, апеляційний господарський суд виходив з наступного.
Зі змісту позовної заяви та доказів долучених в підтвердження позовних вимог вбачається, що спір по справі №924/159/24 - не є спором за приводу нарахування та виплати Відповідачем дивідендів саме акціонерам Позивача. У справі №924/159/24 не розглядаються правовідносини між Позивачем та його акціонерами щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.
Предметом позовних вимог по справі №924/159/24 є вимоги Позивача (кредитора, акціонера) до Відповідача (боржника, емітента акцій) про стягнення заборгованості (дивідендів, інфляційних нарахувань, 3% річних), тобто корпоративні відносини між юридичною особою та її учасниками (акціонерами), зокрема з приводу участі в управлінні саме Позивача, нарахуванням та виплатою дивідендів Позивачем тощо, не є предметом розгляду судом по справі №924/159/24.
В той же час, Скаржник як один з акціонерів Позивача, вправі здійснювати свої права щодо управління Позивачем спосіб, визначений Законом та Статутом Товариства, а саме: безпосередньо (приймаючи участь у загальних зборах акціонерів Позивача) або через Наглядову раду. При цьому, предметом позовних вимог по справі №924/159/24 не є факт оскарження рішень органів управління Позивача.
У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.
Обов'язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов'язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (рішення у справі «Брумареску проти Румунії»). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення.
Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.
За правилами статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Тобто, частиною 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є заявник скарги, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову. Якщо заявник скарги зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов'язки чи інтереси, то такі посилання, не можуть бути достатньою та належною підставою для відкриття апеляційного провадження.
Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що заявник скарги в апеляційній скарзі має чітко зазначити в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
Слід враховувати, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи.
Будь-який інший правовий зв'язок між заявником скарги і сторонами спору не може братися до уваги.
Таким чином, судове рішення, оскаржене не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є заявник скарги, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав, вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між заявником скарги і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Колегія суддів враховує правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду у справах №5023/4734/12 від 11 липня 2018 року, №910/5459/15-г від 18 вересня 2018 року, №911/2635/17 від 11 липня 2018 року.
Отже, підсумовуючти описане вище, колегія суддів зазначає, що вказана норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
Звернувшись з апеляційною скаргою, Скаржник зазначає, що його не було залучено до участі у справі, і що оскаржувана ухвала ніби-то стосується його прав та інтересів, посилаючись на наступне.
Скаржник зазначає, що він прямо володіє 4250000 акціями Позивача та разом зі своїми афілійованими особами (мамою та дружиною) володіє 5753112 акціями Позивача, що становить 99,9999% від всіх голосуючих акцій Позвача з 12 травня 2023 року. Отже, як вказує Скаржник з 12 травня 2023 року він став новим кінцевим бенефіціарним власником Позивача та збирається провести загальні збори акціонерів Позивача та прийняти рішення про виплату дивідендів. Тому, будь-яке не доотримання чистого прибутку Позивачем порушує право апелянта на отримання дивідендів. Таким чином, як виснував Скаржник, невиплачені дивіденди Відповідачем своєму акціонеру Позивачу, після 12 травня 2023 року прямо порушують права акціонера Позивача - Скаржника тому, що ці дивіденди Відповідача є ніби-то чистим прибутком для Позивача, а відтак підлягають розподілу на дивіденди.
В той же час, колегією суддів враховується, що предметом позовних вимог по справі №924/159/24 є вимоги Позивача (кредитора, акціонера) до Відповідача (боржника, емітента акцій) про заборгованості, з яких 4 870 162 грн 19 коп. дивідендів, 358 437 грн 34 коп. інфляційних нарахувань та 155403 грн 51 коп. 3% річних.
Позивач, як власник акцій Відпоідача, згідно із статтею 116 Цивільного кодексу України, як учасник господарського товариства (Відповідача) має право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема, брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди). У зв'язку з належністю Позивачу на певні дати, визначені Наглядовою радою Відповідача, акцій та прийняттям Загальними зборами акціонерів Відповідача рішень про виплату дивідендів, виникли правовідносини, в яких одна сторона Відповідач (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони Позивача (кредитора) певну дію, а саме - виплатити дивіденди.
Невиплата Відповідачем належних Позивачу дивідендів стала підставою для звернення Позивача до Господарського суду Хмельницької області з даним позовом.
Відтак, Скаржник не є учасником господарських правовідносин, які виникли між Позивачем та Відповідачем з приводу стягнення кредитором заборгованості з боржника.
В той же час, Скаржник, вважаючи себе на даний час єдиним діючим бенефіціаром Позивача (докази чого відсутні в матеріалах справи) який і має право на виплату дивідендів, не позбавлений можливості звернутися із самостійном позовом до Відповідача (в разі не виплати йому дивідендів) про стягнення заборгованості із виплати дивідендів. Або ж подати обгрунтовану заяву по залучення його в дану справу третьою особою із самостійними вимогами або без самостійних вимог на стороні Позивача.
В той же час, Скаржник заперечуючи проти зупиненя провадження по даній справі (вказуючи що на даний час саме він є бенефеціаром Позивача), з огляду на те, що запровадженя санкцій до кінцевих бенефеціарних власників Позивача, не впливає на розгляд даної справи в цілому, не зазначив, в чому саме полягає порушення його прав в правовідносинах по даній справі.
Посилання на те, що кошти, які є предметом спору по даній справі у разі їх стягнення стануть чистим прибутком Позивача, а відтак і дивідандами апелянта, суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки у разі їх стягнення вказані кошти стануть лише валовим доходом (за мінусом витрат від якого і формується чистий прибуток), а отже і не стануть автоматично дивідендами апелянта. В той же час, у разі їх стягнення в майбутньому, дані кошти всерівно стануть валовим доходом Позивача (в іншій період), а отже матимуть можливість сформувати дохід Позивача (в інший період). Тобто, коли б не надійшли ці кошти (як і інші кошти з інших правовідносин Позивача), вони в сукупності з витратими будуть формувати чистий прибуток, з котрого у разі прийняття відповідного рішення можуть бути отримані і дивіденди за певний (відповідний) період. З усього вищевказаного вбачається, що надходження Позивачу валового доходу (у разі задоволення відповідного Позову) у даний період (2025 рік) чи наступний не впливає безпосередньо на права Скаржника, адже в будь-якому випадку такі кошти (раніше чи пізніше) стануть джерелом формування чистого прибутку з котрого особи, що мають відповідне право за законом зможуть отримати і дивіденди у разі прийняття відповідного рішення щодо їх виплат.
Судова колегія враховує, що на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, причому такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Разом з тим судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов'язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.
Отже, перш ніж переглядати справу в апеляційному порядку, апеляційний господарський суд повинен встановити, чи вирішено місцевим господарським судом в оскаржуваному судовому рішенні питання про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка подала апеляційну скаргу.
Апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК України підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.
Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, тож відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Проте, встановлення обставин щодо ухвалення судом рішення про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яку не було залучено до участі у справі, можливе лише після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою такої особи.
Колегія суддів при цьому враховує правову позицію, викладену Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 14 серпня 2019 року в справі №62/112 та Верховним Судом у постанові від 13 вересня 2019 року в справі №916/914/19.
Виходячи з наявних матеріалів справи, врахувавши доводи сторін, суд апеляційної інстанції наголошує, що оскаржуваною ухвалою у справі вирішується спір в межах правовідносин, які виникли між Позивачем та Відповідачем саме щодо доцільності зупинення провадження по даній справі, натомість як питання про права, інтереси та (або) обов'язки Скаржника не вирішувалося а ні в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, а ні в резолютивній.
Колегією суддів встановлено, що в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали відсутні висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки Скаржника. У резолютивній частині оскаржуваної ухвали суду також прямо не вказано про права, інтереси та (або) обов'язки Скаржника.
З огляду на усе встановлене в даній ухвалі, а також враховуючи, що будь-який інший правовий зв'язок між Скаржником і сторонами спору не може братися до уваги, ухвала Господарського суду Хмельницької області про зупинення провадження у справі не є таким судовим рішенням, що прийняте про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі - Скаржника.
Скаржником в апеляційній скарзі зворотнього суду апеляційної інстанції не доведено. Інші ж доводи апелянта спростовані вище у даній ухвалі.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.
Враховуючи усе вищевстановлене, колегія суддів дійшла висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участь у справі, Скаржника на ухвалу Господарського суду Хмельницької області у справі №924/159/24 на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 234, 264 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участь у справі, ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 1 липня 2024 року в справі №924/159/24 - закрити.
2. Матеріали справи № 924/159/24 повернути до Господарського суду Хмельницької області.
3. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в силу пункту 3 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали виготовлено 24 березня 2025 року.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Маціщук А.В.