вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" березня 2025 р. Справа№ 910/6329/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Кропивної Л.В.
при секретарі: Реуцькій Т.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Петренко С.В., ордер АХ № 1231530 від 07.01.2025;
від відповідача: Хоружа Н.В., ордер ВІ № 1271531 від 09.01.2025,
розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ"
на рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2024
у справі № 910/6329/24 (суддя - Плотницька Н.Б.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ"
до акціонерного товариства "Укрпошта"
про стягнення 719 100,00 грн,-
Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "ІР СОМ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства (далі - АТ) "Укрпошта" про стягнення 719 100,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані належним виконанням позивачем, як постачальником, зобов'язань за укладеним із відповідачем, як покупцем, договору поставки № 040723-26Е від 04.07.2023 (далі - договір поставки) та відсутністю правих підстав відповідача на звернення до АТ "Про Кредит Банк" (далі - банк-гарант), яким надано банківську гарантію виконання зобов'язань № 202.53498 від 03.07.2023 у сумі 719 100,00 грн за договором поставки, із вимогою про сплату гарантійного платежу, у зв'язку з чим сума сплаченого банком-гарантом гарантійного платежу відповідачу підлягає стягненню на підставі приписів статті 1212 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, як безпідставно набуте майно за рахунок позивача.
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачем в порушення умов договору поставки частково поставлено товар з простроченням, а тому відповідач правомірно звернувся до банка-гаранта з вимогою про виплату суми банківської гарантії, а отже такі кошти не можуть вважатись набутими відповідачем безпідставно.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ "ІР СОМ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав, що покупцем своїм листом № 421-2254 від 10.10.2023 було продовжено строк виконання зобов'язання з поставки товару за договором на невизначений термін, в той же час матеріалами справи підтверджується повне виконання сторонами зобов'язань за договором поставки в період з 21.08.2023 по 27.12.2023, зокрема, здійснення позивачем поставки товару у повному обсязі та прийняття відповідачем цього товару, у зв'язку з чим відповідачем за банківською гарантією були отримані грошові кошти за відсутності настання гарантійного випадку, тобто набуті безпідставно, а тому вони підлягають поверненню позивачу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В., відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 04.02.2025.
23.12.2024 до апеляційного суду надійшов відзив відповідача із запереченнями на апеляційну скаргу.
27.01.2025 до апеляційного суду надійшла заява позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 задоволено вказану заяву позивача.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 оголошено перерву до 18.03.2025.
В судовому засіданні, яке відбулось 18.03.2025, позивач просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Відповідач заперечував доводи апеляційної скарги та вказував на законність прийнятого судом першої інстанції рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.07.2023 між АТ "Укрпошта" (покупець) та ТОВ "ІР СОМ" (постачальник) укладено договір поставки № 040723-26Е (далі - договір; а.с. 12-177 том 1), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю у власність товар, найменування, якість та технічні характеристики, кількість та ціна якого визначаються згідно специфікації, яка є додатком № 1 до договору, а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його в порядку та на умовах договору.
Згідно з пунктом 3.1 договору його ціна та ціна за одиницю товару зазначається в специфікації та включають в себе вартість тари та упаковки товару, всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, що сплачуються постачальником, вартість доставки товару до місця поставки, вартість страхування, завантаження, розвантаження та всі інші витрати постачальника, пов'язані з виконанням цього договору.
Зі змісту пункту 4.2 договору сторонами передбачено, що поставка здійснюється партіями, за заявкою покупця, підписаною уповноваженою особою покупця (далі - заявка), у строк, що передбачений у специфікації.
Відповідно специфікації до договору (а.с. 18 том 1), товаром є контейнер поштовий, в загальній кількості 3 000 штук, на загальну суму 35 955 000,00 грн (з ПДВ) (пункт 1); у відповідності до п. 4.2 договору постачальник зобов'язаний поставити товар протягом 90-та календарних днів з моменту надання заявки.
За умовами пунктів 7.1, 7.2, 7.5 договору постачальник для забезпечення виконання зобов'язань за договором перед покупцем надає останньому, на момент підписання покупцем договору, оригінал банківської гарантії забезпечення виконання договору в валюті платежу - гривня (далі - банківська гарантія). Обставинами, що зумовлюють право покупця за договором звернутись до банка-гаранта з вимогою про сплату суми банківської гарантії є невиконання або неналежне виконання постачальником будь-якого власного зобов'язання за договором або дії (бездіяльність) постачальника що призвели до неможливості подальшого виконання договору. Розмір банківської гарантії, зазначається у специфікації. У разі настання обставин, визначених в договорі, що зумовлюють право звернення банка-гаранта з вимогою сплатити на користь покупця суму банківської гарантії, то банківська гарантія не підлягає поверненню постачальнику.
Згідно з пунктом 2 специфікації розмір банківської гарантії становить 2 % від ціни договору.
АТ "Про Кредит Банк", як банком-гарантом, надано банківську гарантію виконання зобов'язань № 202.53498 від 03.07.2023 (далі - гарантія; а.с. 23 зворот -24 том 1), згідно якої банк-гарант безвідклично та безумовно зобов'язався виплатити на користь АТ "Укрпошта", як бенефіціара, суму, що становить 719 100,00 грн, після одержання його письмової вимоги, що містить твердження про те, що ТОВ "ІР СОМ", як принципал: не виконав зобов'язання за договором, або неналежно виконав зобов'язання за договором, або дії (бездіяльність) принципала призвели до неможливості подальшого виконання договору. Гарант зобов'язаний розглянути письмову вимогу бенефіціара та сплатити суму даної банківської гарантії у строк, що не перевищує 5-ти робочих днів з моменту одержання письмової вимоги бенефіціара. Розмір грошової суми, що підлягає сплаті гарантом бенефіціару не залежить від розміру заборгованості принципала за договором або розміру невиконаного чи неналежно виконаного принципалом зобов'язання за договором. Гарантія діє з 03.07.2023 по 01.02.2024 включно.
Згідно платіжної інструкції № 385814-ДД16 від 03.07.2023 ТОВ "ІР СОМ" здійснило платіж на суму 719 100,00 грн на рахунок АТ "Про Кредит Банк" з призначенням платежу: 202.53498 від 03.07.2023 перерахування коштів покриття, у зв'язку з відкриттям документарного продукту (а.с. 24 зворот том 1).
24.01.2024 вимогою № 1.27.002.001-2119-24 (а.с. 25-27 том 1) бенефіціар звернувся до банка-гаранта про сплату гарантійного платежу за гарантією № 202.53498 від 03.07.2023 в розмірі 719 100,00 грн, оскільки принципалом було несвоєчасно поставлено товар за договором поставки № 040723-26Е від 04.07.2023, що є гарантійним випадком з настанням якого в бенефіціара виникає право на виплату гарантом гарантійної суми.
АТ "ПроКредит Банк" 30.01.2024 повідомило позивача про те, що надійшла вимога бенефіціара на сплату гарантійного платежу за гарантією № 202.53498 від 03.07.2023 в розмірі 719 100,00 грн і перерахування коштів планується здійснити найближчим часом. (а.с. 28 зворот том 1).
За твердженням позивача право відповідача на звернення до банка-гаранта із вимогою про сплату гарантійного платежу не виникло, з огляду на належне виконання постачальником зобов'язань за договором поставки, у зв'язку з чим сума сплаченого гарантійного платежу підлягає стягненню з відповідача на підставі приписів статті 1212 ЦК України, як безпідставно набуте майно за рахунок позивача.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За нормами частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно із частиною 1 статті 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов'язок гаранта сплатити кредитору - бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантій у разі невиконання чи неналежного виконання боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Згідно зі статтею 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Статтею 562 ЦК України встановлено, що зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Як зазначав позивач, 14.07.2023 йому надіслано відповідачем заявку № 062126 на поставку 3 000 шт. товару на загальну суму 35 955 000,00 грн, а листом № 421-2254 від 10.10.2023 (а.с. 28 том 1) відповідач повідомив, що кінцевою датою поставки товару є 12.10.2023, в той же час до 15.11.2023 склад АТ "Укрпошта" з технічних причин може приймати не більше 82 контейнерів на день.
Позивачем в період з 21.08.2023 по 27.12.2023 поставлено відповідачу 3 000 шт. товару на загальну суму 35 955 000,00 грн, що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та актом звірки (а.с. 29-143 том 1) і така обставина не заперечується відповідачем.
Враховуючи наведене, позивачем неналежно виконано зобов'язання за договором № 040723-26Е від 04.07.2023 щодо своєчасної поставки частини товару за заявкою відповідача № 062126 від 14.07.2023, що є підставою для виплати банком-гарантом банківської гарантії на користь бенефіціара 719 100,00 грн.
В той же час посилання апелянта на продовження відповідачем своїм листом № 421-2254 від 10.10.2023 строку виконання зобов'язання з поставки товару за договором на невизначений термін не приймається апеляційним судом до уваги, оскільки умовами договору поставки встановлено строк поставки товару і позивачем не надано доказів зміни цих умов в частині продовження строку поставки товару саме до 27.12.2023.
Відповідно до приписів статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Основна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок меж збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, від 04.05.2022 у справі № 903/359/21, від 05.10.2022 у справі № 904/4046/20).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18, від 16.09.2022 у справі № 913/703/20).
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача коштів відповідно до статті 1212 ЦК України, у цій справі встановлено підстави набуття відповідачем таких коштів, тобто в порядку виконання договірного зобов'язання, порушеного позивачем та як наслідок сплата банком-гарантом суми банківської гарантії, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України, у зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову.
З урахування зазначених обставин апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду і підстав для його скасування або зміни не має.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" на рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі № 910/6329/24 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі № 910/6329/24 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/6329/24 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 24.03.2025.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Є.Ю. Пономаренко
Л.В. Кропивна