вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" березня 2025 р. Справа № 910/11862/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Сітайло Л.Г.
секретар Місюк О.П.
за участю
представників: позивача - Бяков І.О., Батурський Д.О.;
відповідача - Васійчук Л.Ф.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз»
на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2024 (повне рішення складене 09.12.2024)
у справі №910/11862/24 (суддя - Спичак О.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газбудінжиніринг»
до Акціонерного товариства «Укртрансгаз»
про стягнення заборгованості.
У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газбудінжиніринг» звернулося з позовом до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про стягнення заборгованості у загальному розмірі 1045087,47 грн, з яких: 1044195,21 грн - основний борг та 892,26 грн - штрафні санкції. Також позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору про закупівлю робіт №2307000007 від 04.07.2023 не в повному обсязі оплатив виконані позивачем роботи, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1044195,21 грн, на яку позивачем нараховано 892,26 грн 0,3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 відкрито провадження у справі №910/11862/24 та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
10.10.2024 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства «Укртрансгаз» надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2024 (повне рішення складене 09.12.2024) у справі №910/11862/24 позов задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газбудінжиніринг» основний борг у розмірі 1044195,21 грн та 0,3% річних у розмірі 875,60 грн, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Також даним рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 20000 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство «Укртрансгаз» подало апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Зокрема, на переконання скаржника, у нього відсутні підстави, передбачені умовами договору, для здійснення оплати позивачу, оскільки станом на день подання даної апеляційної скарги акти виконаних робіт №№6 та 7 Акціонерним товариством «Укртрансгаз» не підписано у зв'язку з наявністю зауважень, які підрядником не усунені.
Також скаржник вказує на те, що п. 3.2 договору про надання правничої допомоги №18/09-24 від 18.09.2024 передбачено, що замовник зобов'язується сплатити на користь виконавця 100% вартості послуг протягом десяти банківських днів з дня набрання законної сили рішенням суду, прийнятого на користь замовника. При цьому, таке відтермінування виконання договірних зобов'язань або настання певної події (обставини) є «відкладальною умовою» відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України. Тому, відсутні підстави для відшкодування позивачу його витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 06.01.2025 апеляційну скаргу у справі №910/11862/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Сітайло Л.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2025 апеляційну скаргу у справі №910/11862/24 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків.
До суду 15.01.2025 від Акціонерного товариства «Укртрансгаз» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №910/11862/24, призначено її до розгляду на 11.03.2025, а також встановлено позивачу строк на подання відзиву.
До суду 30.01.2025 позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Газбудінжиніринг» просить відмовити у її задоволенні.
У призначене судове засідання 11.03.2025 з'явилися представники сторін та надали пояснення по суті апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи вбачається, що 04.07.2023 між Акціонерним товариством «Укртрансгаз» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газбудінжиніринг» (підрядник) укладений договір №2307000007 про закупівлю робіт, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик виконати відповідно до умов цього договору роботи, зазначені у п. 1.2, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.
Відповідно до п. 1.2 договору найменування робіт: «Послуги з ремонту і технічного обслуговування насосів, клапанів, кранів і металевих контейнерів (Ремонт імпульсних ліній на пунктах виміру витрат газу)».
Ціна договору становить 5460000,00 грн (п. 3.1 договору).
Згідно з п. 3.2 договору ціна цього договору включає відшкодування всіх витрат підрядника, які пов'язані з виконанням робіт за цим договором, та плату за виконані підрядником роботи. Якщо до ціни договору не включені якісь витрати підрядника, які можуть виникнути при виконанні робіт за цим договором, то такі витрати покладаються на підрядника.
Як вбачається з технічного завдання (додаток №1 до договору), місцем виконання робіт є Стрийське ВУПЗГ, Дашавське ВУПЗГ, Пролетарське ВУПЗГ, Богородчанське ВУПЗГ та Опарське ВУПЗГ.
21.03.2024 позивач повідомив уповноваженого представника відповідача про завершення робіт на Опарському ВУПЗГ і просив включити до складу комісії з прийняття робіт представника позивача.
25.03.2024 позивачем за актом приймання-передачі по об'єкту: «Послуги з ремонту і технічного обслуговування насосів, клапанів, кранів і металевих контейнерів (Ремонт імпульсних ліній на пунктах виміру витрат газу)» «Ремонт ПВВГ с. Опари, Дрогобицький р-н, Львівської області» була передана виконавчо-технічна документація.
29.03.2024 протоколом виробничої наради з питань виконання робіт згідно з договором №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023 було вирішено встановити обсяг виконаних робіт по об'єкту «Ремонт ПВГВ с. Опари, Дрогобицький р-н, Львівської області» Опарського ВУПЗГ по фактично виконаним роботам та використаним матеріалам згідно актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в).
Того ж дня уповноваженими представниками сторін на об'єкті було складено акт перевірки обсягів виконаних робіт з ремонту, в якому зазначено, що обсяг робіт, зазначений в акті приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), відповідає виконаному та забезпечує нормальну роботу ПВВГ Опарського ВУПЗГ.
02.04.2024 листом №02/04-24 позивач повідомив про готовність виконаних робіт та направив уповноваженому представнику відповідача акт №6 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2024 року (форма КБ-2в), довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2024 року (форма КБ-3) з підтверджуючими додатками, з об'ємами та якістю робіт, підтвердженими уповноваженою особою Опарського ВУПЗГ АТ «Укртрансгаз» на суму 365970,28 грн з ПДВ.
17.04.2024 від відповідача надійшов лист №1001ВИХ-24-2456 «Щодо зауважень», в якому останній, розглянувши акт №6 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2024 року, повідомив наступне:
- нанесення шару ґрунту (п. 3) та фінішного шару (п. 6) виконано не в повному об'ємі, проте обсяг матеріалу списується повний;
- перевищення трудових витрат у відрядженні в 2 рази по актах виконаних робіт (408 люд-год у відрядженні проти 200,28 люд-годин в акті);
- відсутність інформації в наказах на відрядження, яка повинна бути зазначена;
- невідповідність форми КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати».
24.04.2024 позивач листом №24/04-1/24 надав відповідь на вищезазначений лист, в якому вказав наступне:
- відповідно до листа ТОВ «Велесгард» №1904/24 від 19.04.2024 витрати лакофарбових матеріалів, зазначені в акті №6 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2024 року (форма КБ-2в), були закриті в повному обсязі;
- всі зауваження відповідача не відповідають Кошторисним нормам України «Настанова з визначення вартості будівництва», затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України №281 від 01.11.2021;
- підрядником до акту №6 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2024 року (форма КБ-2в) була надана довідка-розрахунок фактичних витрат на відрядження за даними бухгалтерії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газбудінжиніринг» за періоди з 31.01.2024 по 31.01.2024, з 01.02.2024 по 16.02.2024 та з 14.03.2024 по 22.03.2024;
- розрахунок витрат праці відряджених працівників відповідає п. 6.14 Кошторисних норм України «Настанова з визначення вартості будівництва», у якому зазначено, що при проведенні розрахунків за обсяги виконаних робіт кошти на відрядження працівників будівельних організацій на об'єкт будівництва враховуються на підставі фактичних витрат на ці цілі, незалежно від виду договірної ціни;
- довідка про вартість виконаних робіт та витрати за квітень 2024 року (форма №КБ-3) складена вірно, відповідно до Кошторисних норм України «Настанова з визначення вартості будівництва»;
- вимоги щодо форм наказів, надання наказів на відрядження є порушенням замовником п. 7.2.2 договору та є втручанням в господарську діяльність підрядника.
Також, судом встановлено, що 13.05.2024 листом №13/05-1/24 позивач повідомив про готовність виконаних робіт та направив уповноваженому представнику відповідача акт №7 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2024 року (форма КБ-2в), довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2024 року (форма КБ-3) з підтверджуючими додатками, з об'ємами та якістю робіт, підтвердженими уповноваженою особою Стрийського ВУПЗГ АТ «Укртрансгаз» на суму 794246,62 грн з ПДВ.
Як вказує позивач, відповідач наданий позивачем акт №7 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2024 року (форма КБ-2в) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2024 року (форма КБ-3) у строк, визначений п. 5.9.1 договору, не підписав, причин відмови від їх підписання не зазначив та у визначений у договорі строк оплату наданих послуг не здійснив.
У зв'язку з цим, позивачем був направлений лист №29/05-1/24 від 29.05.2024 з проханням передати підписаний акт №7 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2024 року та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2024 року.
31.05.2024 від відповідача надійшов лист №1001ВИХ-24-3394 «Щодо зауважень», в якому відповідач, розглянувши акт №7 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2024 року, повідомив наступне:
- трудові витрати на відрядження (760 люд-год) значно перевищують прямі трудові витрати на виконання будівельних робіт (255,3 люд-год);
- загальна кількість днів відрядження працівників повністю співпадає з кількістю діб проживання. Для визначення кількості діб проживання працівників у готелі необхідно надати розшифровку з прізвищами працівників Товариства з обмеженою відповідальністю «Газбудінжиніринг» та датами проживання.
05.06.2024 позивач листом №05/06-24 надав відповідь на вищезазначений лист, в якому зазначив:
- розрахунок витрат праці відряджених працівників відповідає п. 6.14 Кошторисних норм України «Настанова з визначення вартості будівництва», у якому зазначено, що при проведенні розрахунків за обсяги виконаних робіт кошти на відрядження працівників будівельних організацій на об'єкт будівництва враховуються на підставі фактичних витрат на ці цілі, незалежно від виду договірної ціни;
- витрати на відрядження по договору згідно договірної ціни складають 831650,00 грн, а витрати на відрядження по сумі актів №№1-7 складають 584330,00 грн, що не перевищує загальну суму на відрядження по договору. Всі зауваження відповідача не відповідають Кошторисним нормам України «Настанова з визначення вартості будівництва»;
- об'єкти, на яких виконуються роботи, територіально знаходяться на одному виробничому майданчику, тому кількість діб проживання може дорівнювати кількості діб відрядження;
- відповідно до листа ФОП Холошнецький І.В. №11 від 29.02.2024 виправлена граматична помилка в актах; підтверджено, що фактична кількість працівників, які проживали в період 03.02.2024 по 19.02.2024, відповідає зазначеним актам.
Оскільки відповідачем не повернуто підписані акти та не здійснено оплати за виконані роботи, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» 1044195,21 грн основного боргу та 892,26 грн штрафних санкцій.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказував на те, що позивачем було перевищено трудові витрати на відрядження працівників, які включені до актів виконаних робіт, у зв'язку з чим акти не були підписані, а отже строк оплати по них не настав. Крім того, відповідач зауважив, що умовами договору №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023 сторони визначили інший розмір відсотків річних, а саме 0,3% річних, у зв'язку з чим розрахунки позивача є необґрунтованими.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що кошти на витрати, пов'язані з відрядженням працівників позивача на об'єкт будівництва, включені до договірної ціни та становлять 831650,00 грн. Сума витрат на відрядження за спірними актами виконаних робіт не перевищує вказану суму, зазначену у договірній ціні.
За наведених вище обставин місцевий суд дійшов висновку, що відмова відповідача від підписання спірних актів виконаних робіт не є мотивованою, не стосується безпосередньо самих виконаних робіт, а стосується витрат на відрядження, методика визначення яких умовами договору не врегульована, та в будь-якому випадку сума витрат на відрядження за спірними актами виконаних робіт не перевищує суму, погоджену сторонами у договірній ціні.
Судом встановлено, що у розділі 4 договору сторонами погоджено порядок розрахунків. Зокрема, вказано, що замовник протягом 45 календарних днів, але не раніше ніж через 35 календарних днів з моменту прийняття робіт, що підтверджується актами приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідками про вартість виконаних робіт та витрати (форма КБ-3), перераховує на рахунок підрядника суму вартості прийнятих робіт (за виключенням 10% вартості прийнятих робіт). Остаточний розрахунок у розмірі 10% вартості прийнятих робіт проводиться замовником протягом 45 календарних днів, але не раніше ніж через 35 календарних днів, з моменту підписання сторонами останнього акту приймання-передачі виконаних робіт (форма КБ-2в) та за умови наявності підписаних всіх актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) за цим договором.
Оскільки судом визнано відмову відповідача від підписання спірних актів виконаних робіт немотивованою, то роботи за актом №6 за квітень 2024 року на суму 365970,28 грн та актом №7 за травень 2024 року на суму 794246,62 грн вважаються прийнятими відповідачем і останній зобов'язаний їх оплатити. Доказів сплати 90% від вказаних сум (відповідно до умов розділу 4 договору), що становить 1044195,21 грн, відповідачем суду не надано.
Перевіривши розрахунки 0,3% річних, наведених позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку щодо їх необґрунтованості, оскільки позивач неправильно визначив початок періоду нарахування. Суд здійснив власний розрахунок 0,3% річних та дійшов висновку, що їх обґрунтованим розміром є 875,60 грн.
Частково задовольняючи заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, судом першої інстанції враховано рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру. Як наслідок, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 60000,00 грн не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг, у зв'язку з чим вирішив стягнути з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» 20000,00 грн вказаних витрат.
Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для часткового задоволення заявленого позову, а також щодо визначення остаточного розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу та вважає за необхідне зазначити наступне.
Щодо розгляду спору по суті та доводів апеляційної скарги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» в зазначеній частині.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3 та 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Зміст умов договору про закупівлю робіт №2307000007 від 04.07.2023 свідчить про те, що за своєю правовою природою він є договором підряду.
Приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно зі ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Як було зазначено вище, 02.04.2024 листом №02/04-24 позивач повідомив про готовність виконаних робіт та направив уповноваженому представнику відповідача акт №6 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2024 року (форма КБ-2в), довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2024 року (форма КБ-3) з підтверджуючими додатками на суму 365970,28 грн з ПДВ.
17.04.2024 від відповідача надійшов лист №1001ВИХ-24-2456 «Щодо зауважень». 24.04.2024 позивач листом №24/04-1/24 надав відповідь на вищезазначений лист, в якому заперечив з приводу наявності недоліків в актах
Також, судом встановлено, що 13.05.2024 листом №13/05-1/24 позивач повідомив про готовність виконаних робіт та направив уповноваженому представнику відповідача акт №7 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2024 року (форма КБ-2в), довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2024 року (форма КБ-3) з підтверджуючими додатками на суму 794246,62 грн з ПДВ.
Відповідач наданий позивачем акт №7 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2024 року (форма КБ-2в) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2024 року (форма КБ-3) у строк, визначений п. 5.9.1 договору, не підписав, причин відмови від їх підписання не зазначив та у визначений у договорі строк оплату наданих послуг не здійснив. У зв'язку з цим, позивачем був направлений лист №29/05-1/24 від 29.05.2024 з проханням передати підписаний акт №7 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2024 року та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2024 року.
31.05.2024 від відповідача надійшов лист №1001ВИХ-24-3394 «Щодо зауважень». 05.06.2024 позивач листом №05/06-24 надав відповідь на вищезазначений лист, в якому відхилив зауваження замовника.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що лист відповідача №1001ВИХ-24-3394 від 31.05.2024 не є мотивованою відмовою від прийняття робіт відповідно до п. 5.9.1 договору та не містить обґрунтованих зауважень щодо якості та обсягів виконаних робіт відповідно до п. 7.1.2 договору. Тобто, спір у справі виник не у зв'язку з безпосередньо роботами, які повинні були бути виконані позивачем відповідно до умов договору №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023. Спір щодо обсягу безпосередньо самих робіт, їх якості, відповідності умовам договору, іншим вимогам між сторонами відсутній. Про наявність такого спору (щодо обсягу безпосередньо самих робіт, їх якості, відповідності умовам договору, іншим вимогам) також не вказував відповідач у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Згідно з положеннями ст. ст. 853 та 882 ЦК України якщо замовник не підписав акт та не висловив заперечення щодо викопаних робіт, то такі роботи вважаються прийнятими.
Отже, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт підрядником за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови замовника про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором.
Тобто підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.08.2021 у справі №910/16308/20.
Відповідно до п. 5.9.1 договору після одержання повідомлення від підрядника про готовність виконаних робіт до здачі замовник має розпочати їх приймання протягом 5 (п'яти) робочих днів. Приймання виконаних робіт здійснюється на підставі актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в), довідок про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3). При прийманні виконаних робіт замовник може затребувати сертифікати/паспорти на застосовані матеріали, документи, що підтверджують вартість матеріалів, розрахунки, інші витрати та іншу документацію, визначену чинним законодавством України. Також, на вимогу замовника, підрядник надає електронні файли актів виконаних робіт в форматі, сумісному з програмним комплексом АВК-5 (що також можуть іменуватись інформаційні моделі). Замовник протягом 5-ти (п'яти) робочих днів після підписання акта приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3) надсилає оформлені належним чином примірники актів підряднику. У випадку невідповідності виконаних робіт вимогам державних стандартів, будівельних норм, технічної документації, цього договору, додатків до договору замовник надсилає підряднику мотивовану відмову від прийняття робіт з переліком недоліків, які підлягають усуненню.
У п. 5.11 договору сторонами погоджено, що роботи вважаються прийнятими замовником в повному обсязі шляхом підписання замовником та підрядником без зауважень останнього акта приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та за умови наявності підписаних всіх актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) за цим договором.
Відповідно до п. 7.1.2 договору замовник зобов'язаний не пізніше 10 робочих днів після одержання повідомлення від підрядника про готовність до передачі виконаних робіт здійснити заходи для приймання таких робіт та у разі відсутності зауважень підписати відповідний акт приймання виконаних робіт (форма КБ-2в). В разі наявності обґрунтованих зауважень щодо якості та обсягів виконаних робіт - письмово повідомити підрядника протягом того ж строку про відмову від підписання такого акту до моменту усуненні підрядником цих зауважень.
Поряд з цим, спірні акти виконаних робіт, не зважаючи на те, що відповідачем не заперечувався обсяг виконаних позивачем робіт, не були підписані відповідачем, оскільки, на його переконання, зазначені позивачем витрати на відрядження працівників Товариства з обмеженою відповідальністю «Газбудінжиніринг» були завищені.
Однак, умовами укладеного між сторонами договору про закупівлю робіт не погоджено будь-якого механізму визначення розміру витрат на відрядження працівників Товариства з обмеженою відповідальністю «Газбудінжиніринг», не встановлено граничних розмірів таких витрат та не вказано, яким чином вони визначаються (на підставі яких нормативних документів).
При цьому, як вбачається з наданих позивачем доказів, які також надавалися відповідачу на його запити, визначення вартості витрат на відрядження здійснювалося на підставі внутрішніх нормативних документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Газбудінжиніринг» (наказів).
Крім того, матеріали справи містять як доказів фактичного перебування працівників Товариства з обмеженою відповідальністю «Газбудінжиніринг» у відрядженні з метою виконання зобов'язань за договором, так і доказів розміру понесених позивачем витрат (акти приймання-передачі, рахунки, тощо), які відповідно до п. 3.2 договору підлягають відшкодуванню відповідачем.
Водночас, умовами договору не встановлено будь-яких обмежень щодо розміру витрат на відрядження, які відшкодовуються відповідачем.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, ціна договору становить 5460000,00 грн, а виконані позивачем роботи разом з витратами на відрядження не перевищують договірну ціну. Більш того, кошти на витрати, пов'язані з відрядженням працівників позивача на об'єкт будівництва, були включені до договірної ціни та становлять 831650,00 грн. Сума витрат на відрядження за спірними актами виконаних робіт не перевищує вказану суму, зазначену у договірній ціні.
Що ж стосується зауважень відповідача до акту №6 з приводу того, що нанесення шару ґрунту (п. 3) та фінішного шару (п. 6) виконано не в повному об'ємі, проте обсяг матеріалу списується повний, то такі твердження відповідача були спростовані позивачем у листі-відповіді №24/04-1/24, в якому останній зазначив, що відповідно до листа ТОВ «Велесгард» №1904/24 від 19.04.2024 витрати лакофарбових матеріалів, зазначені в акті №6, були закриті в повному обсязі.
Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що відмова відповідача від підписання спірних актів виконаних робіт не є мотивованою, не стосується безпосередньо самих виконаних робіт, а стосується витрат на відрядження, методика визначення яких умовами договору не передбачена, та в будь-якому випадку сума витрат на відрядження за спірними актами виконаних робіт не перевищує суму, погоджену сторонами у договірній ціні. Інші ж наведені відповідачем підстави для відмови від підписання акту виконаних робіт №6 були спростовані позивачем у листі №24/04-1/24, відповіді на який відповідачем надано не було.
Оскільки відмова відповідача від підписання спірних актів виконаних робіт не є мотивованою, то роботи за актом №6 за квітень 2024 року на суму 365970,28 грн та актом №7 за травень 2024 року на суму 794246,62 грн вважаються прийнятими відповідачем і останній зобов'язаний їх оплатити.
Згідно зі ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
У розділі 4 договору сторонами погоджено порядок розрахунків. Зокрема, вказано, що замовник протягом 45 календарних днів, але не раніше ніж через 35 календарних днів з моменту прийняття робіт, що підтверджується актами приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідками про вартість виконаних робіт та витрати (форма КБ-3), перераховує на рахунок підрядника суму вартості прийнятих робіт (за виключенням 10% вартості прийнятих робіт). Остаточний розрахунок у розмірі 10% відсотків вартості прийнятих робіт проводиться замовником протягом 45 календарних днів, але не раніше ніж через 35 календарних днів, з моменту підписання сторонами останнього акту приймання-передачі виконаних робіт (форма КБ-2в) та за умови наявності підписаних всіх актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) за цим договором.
Зважаючи на те, що відповідач не підписав надані позивачем акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт та витрати, а також не надав мотивованої відмови від їх підписання, то роботи за актом №6 за квітень 2024 року на суму 365970,28 грн є прийнятими відповідачем 03.04.2024 (дата отримання відповідачем акту), а роботи за актом №7 за травень 2024 року на суму 794246,62 грн - 14.05.2024 (дата отримання відповідачем акту).
Проте, доказів сплати 90% від вказаних сум (відповідно до умов розділу 4 договору), що становить 1044195,21 грн, відповідачем суду не надано.
При цьому, відповідно до п. 4.3 договору підрядник зобов'язаний надати замовнику податкову накладну (якщо підрядник є платником ПДВ), складену в електронній формі та оформлену належним чином, з зазначенням обов'язкових реквізитів, відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - ПКУ), з дотриманням умов щодо належної реєстрації електронного підпису уповноваженої особи та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних в порядку та в строки, встановлені Податковим кодексом України. Несвоєчасне надання підрядником податкової накладної/розрахунку коригування, або її оформлення з порушеннями порядку заповнення, встановленого ПКУ, або надання податкової накладної з порушенням вимог щодо електронного підпису уповноваженої особи, яка її підписала, або не підтвердження реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, передбачені ПКУ, є відкладальною обставиною для настання обов'язку замовника щодо здійснення оплати робіт за цим договором, до моменту одержання замовником такої податкової накладної/розрахунку коригування та одержання інформації з Єдиного реєстру податкових накладних про підтвердження факту здійснення такої реєстрації підрядником та перевірки податкової накладної/розрахунку коригування на предмет додержання вимог законодавства щодо її заповнення та підписання.
Згідно з п. 4.4 договору у разі затримки виконання підрядником своїх зобов'язань за цим договором замовник має право затримати розрахунки на відповідний строк. Замовник також має право затримати розрахунки у разі наявності у нього претензій до кількості, комплектності чи якості виконаних робіт, в тому числі після їх прийняття, на строк необхідний підряднику для усунення таких претензій замовника, про що замовник письмово повідомляє підрядника.
Відповідно до п. 4.5 договору плата за виконані роботи, встановлена цим договором, може бути пропорційно зменшена, якщо роботи виконані підрядником з відступами від умов договору, технічного завдання, договірної ціни та/або з недоліками, дефектами тощо, якщо це не залежало від замовника.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву не вказувалося, а судом не встановлено існування вищевказаних обставин, які є підставами для відтермінування або зменшення плати за спірними актами виконаних робіт.
Статтею 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями ст. ст. 525 та 526 ЦК України.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 1044195,21 грн, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.
Отже, колегія суддів відхиляє аргументи скаржника щодо відсутності у нього обов'язку з оплати у зв'язку з наявністю зауважень до виконаних робіт, які не були усунуті підрядником.
Окрім суми основного боргу у зв'язку з порушенням строку оплати робіт позивач просив стягнути з відповідача 0,3% річних у розмірі 892,26 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до п. 8.8 договору №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023 за прострочення виконання грошового зобов'язання на вимогу підрядника замовник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0,3% річних від простроченої суми.
Перевіривши розрахунок 0,3% річних, наведений позивачем у позовній заяві, місцевий господарський суд визнав його необґрунтованим, оскільки позивач неправильно визначив початок періоду нарахування. Зокрема, правильним періодом нарахування 0,3% річних за актом №6 є період з 21.05.2024 по 26.09.2024, а за актом №7 -з 29.06.2024 по 26.09.2024 (в межах заявленого позивачем періоду нарахування).
Як наслідок, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку з приводу часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Газбудінжиніринг» та стягнення з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» 0,3% річних у розмірі 875,60 грн.
Щодо розподілу між сторонами витрат позивача на професійну правничу допомогу та доводів апеляційної скарги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» в зазначеній частині.
З матеріалів справи вбачається, що 18.09.2024 між адвокатом Батурським Д.О. (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газбудінжиніринг» (замовник) укладений договір про надання правничої допомоги №18/09-24, відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику правничу допомогу у справі по стягненню заборгованості за договором №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023 у розмірі 1044195,21 грн.
У п. 3.1 договору сторони погодили, що ціна договору становить 60000,00 грн.
Відповідач в суді першої інстанції просив відмовити у задоволенні клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на умови договору про надання правничої допомоги щодо відтермінування оплати послуг, пов'язаного з набрання законної сили рішення суду.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. ч. 3 та 4 ст. 244 ГПК України).
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України також визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Апеляційний суд вказує на те, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншого учасника справи, в разі наявності заперечень такої особи щодо співрозмірності заявленої суми компенсації, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
За наявності заперечень іншої сторони, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Закон формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки договором визначено суму гонорару саме у фіксований спосіб - 60000,00 грн, позивач не зобов'язаний посилатися на час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Обґрунтованість розміру витрат на оплату послуг адвоката в такому разі визначається на підставі наявних доказів. Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №924/447/18.
Крім того, оскільки сторони дійшли згоди встановити фіксований розмір гонорару адвоката, то надання детального опису робіт не є обов'язковим, оскільки фіксований розмір адвокатських витрат не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого адвокатом.
При цьому, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Отже, відсутність доказів оплати позивачем наданих послуг не свідчить про те, що такі послуги не надавалися, та те, що витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Газбудінжиніринг» не підлягають розподілу між сторонами.
Поряд з цим, за висновком місцевого господарського суду, враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума витрат на правову допомогу адвоката не є обґрунтованою та пропорційною до предмета спору.
Судом враховано, що додані до матеріалів позову додатки не обтяжені великим обсягом документів та даний спір не є складним, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв'язку із неналежним виконанням договорів і регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, так як дана справа є звичайним розрахунковим спором.
З огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, а також зважаючи на часткове задоволення позову, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг, у зв'язку з чим дійшов висновку стягнути з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 20000,00 грн.
Вказані висновки суду першої інстанції є правомірними, такими, що узгоджуються з наданими позивачем докази, та не спростовані відповідачем у поданій апеляційній скарзі.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги та розподіл судових витрат.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2024 у справі №910/11862/24 ухвалене з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства «Укртрансгаз» не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2024 у справі №910/11862/24 залишити без змін.
3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Укртрансгаз».
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 21.03.2025.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді В.В. Андрієнко
Л.Г. Сітайло