вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" березня 2025 р. Справа№ 910/2736/22 (910/3041/24)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів: Отрюха Б.В.
Остапенка О.М.
за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,
представника ОСОБА_1 адвоката Леськова В.П.,
представника позивача арбітражного керуючого Козловської Д.В. (ліквідатор),
представника відповідача адвоката Курило Ю.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 16.01.2025 (суддя Мандичев Д.В.)
у справі № 910/2736/22(910/3041/24)
за позовом ОСОБА_1 (учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіс")
в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіс"
до ОСОБА_2
про визнання недійсним договору та повернення майна,
у межах справи №910/2736/22
за заявою ОСОБА_3
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіс"
про банкрутство,
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2022 відкрито провадження у справі № 910/2736/22(910/3041/24) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіс".
Постановою Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Козловську Д.В.
У березні 2024 року учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіс" ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом в інтересах боржника до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та повернення на користь боржника майна, а саме нежилих приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 441,5 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1460599980000.
У січні 2025 року позивачем було подано заяву про забезпечення позову.
Як на підставу для вжиття заходів забезпечення позову, позивач посилається на обставини, що свідчать про взаємопов'язаність дій учасників оспорюваного правочину, направлену на досягнення єдиної недобросовісної мети - вивести майно боржника поза межі єдиної процедур банкрутства, заволодіння майном боржника та ліквідацію власника нерухомого майна. При цьому, позивач наголошує, що учасник боржника ОСОБА_3 , яка є ініціюючим кредитором у справі про банкрутство, та покупець за оспорюваним договором ОСОБА_2 пов'язані родинними зв'язками (є тіткою та племінницею відповідно). Існує ризик подальшого неправомірного відчуження спірного майна (з метою створення добросовісного набувача та неможливості повернення майна власнику - ТОВ "Альвіс") або обтяження іпотекою спірного майна з метою штучного створення перешкоди до повернення нерухомого майна в ліквідаційну масу, як встановлені Київським апеляційним судом при ухваленні постанови від 06.12.2023 у справі № 757/8848/23-ц обставини з передачі в іпотеку нерухомого майна ОСОБА_3 за іпотечними договорами, іпотекодержателем за якими є ОСОБА_4 - брат ОСОБА_2 .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2025 у справі №910/2736/22(910/3041/24) відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіс" в інтересах якого діє учасник Товариства ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 910/2736/22 (910/3041/24).
Ухвала суду мотивована тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні статей 76, 77 ГПК України, із якими діюче законодавство пов'язує доцільність застосування заходів щодо забезпечення позову, та які би свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. За висновком суду першої інстанції, наявність відомостей про передачу відповідачем нерухомого майна в іпотеку не свідчать про відчуження такого майна та не є безумовною підставою для забезпечення позову шляхом накладення арешту на таке нерухоме майно. При цьому, на обґрунтування підстав для вжиття заходів забезпечення позову позивачем наведені лише фактичні обставини справи та підстави, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що є недостатньо обґрунтованою причиною вважати, що в разі невжиття відповідних заходів забезпечення позову виконання рішення суду може бути утруднено чи його виконання у майбутньому взагалі стане неможливим, як і поновлення прав позивача.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.01.2025, задовольнити заяву про забезпечення позову у справі №910/2736/22(910/3041/24).
Вжити заходи забезпечення позову шляхом:
накладення арешту на нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 441,5 кв. м (реєстраційний номер 1723905580366;
заборони державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо відчуження або обтяження об'єкту нерухомого майна, належного на праві власності ОСОБА_2 , нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 441,5 кв. м (реєстраційний номер 1723905580366).
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена в порушення ст. 136 ГПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, всупереч правовим позиціям Верховного Суду у постановах від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, від 21.12.2023 у справі № 910/15043/21(910/11191/23), від 06.12.2023 у справі № 910/15043/21(910/11194/23), 15.01.2025 у справі № 913/333/24, від 19.12.2024 у справі № 921/110/23(921/170/24), від 07.01.2025 у справі № 910/1/21. Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції в порушення ч. 2 ст. 136 ГПК України зазначив про необхідність надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача як власника в будь-який момент розпорядитись своїм майном), тобто застосував завищений або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №910/2736/22(910/3041/24) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ; розгляд справи призначено на 18.02.2025.
Відповідач у відзиві заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги просив залишити її без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
За доводами відповідача, ОСОБА_1 безпідставно намагається переконати суд, що дії третіх осіб (нехай і знайомих відповідачці) якимось чином свідчать про необхідність вжиття заходів із забезпечення позову саме у справі за позовом до ОСОБА_2 . З наведеного в заяві вбачається, що позивач ОСОБА_1 не має відомостей щодо будь-яких дій, щоб свідчили про намір, або будь-яку залученість ОСОБА_2 до неправомірної поведінки, пов'язаної із наміром уникнути виконання зобов'язань чи рішення суду, у випадку задоволення позову. Постанова Київського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року у справі № 757/8848/23-ц не містить висновків, на які посилається ОСОБА_1 щодо забезпечувальних правочинів, укладених між ОСОБА_4 як іпотекодержателем та ОСОБА_3 , ані щодо їх фіктивності, а ні щодо того їх незаконної мети- "ухилитися від виконання зобов'язань". Як правильно визначив суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, ОСОБА_1 не навів жодного доводу на користь необхідності вжиття заходів із забезпечення позову. До моменту подання ОСОБА_1 позову, а також після отримання копії позову відповідачка цей об'єкт нерухомого майна не відчужувала, в іпотеку не передавала. Так само відповідачка не вживала будь-яких інших дій, які свідчать про її намір вчинити будь-які дії, які вплинуть на можливість виконання рішення суду у випадку задоволення позову ОСОБА_1 в інтересах ТОВ "Альвіс" про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
В судовому засіданні 18.02.2025 оголошено перерву до 18.03.2025 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні суд оголосив скорочену постанову (вступну та резолютивну частини).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження, вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як було встановлено вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіс", а постановою від боржника визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Козловську Д.В.
Позивач та ОСОБА_3 є учасниками ТОВ "Альвіс" із часткою в статутному капіталі в розмірі 50% кожен. ОСОБА_3 є ініціюючим кредитором у справі про банкрутство ТОВ "Альвіс".
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 пов'язані між собою родинними зв'язками (є тіткою та племінницею).
17 грудня 2018 року був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, між ТОВ "Альвіс" як продавцем та ОСОБА_2 як покупцем.
Продаж нерухомого майна вчинено за ціною 330000 грн.
Згідно з висновком про вартість об'єкта оцінки, ринкова вартість нерухомого майна, яке було предметом купівлі-продажу, становить 11217770 грн.
ОСОБА_1 дізнався, що ліквідатор боржника арбітражний керуючий Козловська Д.В. подала в суд звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, згідно з яким у боржника відсутнє майно, ліквідаційна маса не формувалась, вимоги кредиторів не задоволені.
У березні 2024 року учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіс" ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом в інтересах боржника до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та повернення на користь боржника майна, а саме нежилих приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 441,5 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1460599980000.
Позивач вважає, що оспорюваний договір має ознаки фраудаторності, укладений на шкоду кредиторам та з метою виведення із власності боржника нерухомого майна за заниженою вартістю на користь родички одного із учасників товариства-боржника.
З метою недопущення відчуження відповідачем спірного майна на користь третіх осіб, для запобігання утруднення виконання рішення суду з повернення у власність боржника майна в разі задоволення позову, позивач звернувся із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та заборону вчиняти реєстраційні дії щодо нерухомого майна, яке є предметом спору.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі № 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист (поновлення) порушених чи оспорюваних прав (інтересів) позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Тобто метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №910/18739/16, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20).
Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів заявника, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".
Згідно з пунктами 1, 3 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду тощо.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії тощо.
Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відомості про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
З матеріалів справи вбачається, що предметом позову, який заявлений в межах справи про банкрутство, та який просить забезпечити позивач, є немайнові вимоги про визнання недійсним правочину з підстав його фраудаторності та невідповідності вимогам цивільного законодавства щодо відчуження нерухомого майна боржника, укладений із заінтересованою особою як щодо боржника так і щодо конкурсного кредитора в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства, а також майнова вимога про витребування від відповідача на користь боржника нежилі приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 441,5 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1460599980000.
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована тим, що спірний об'єкт нерухомості, вимога про витребування якого є предметом позову, може бути відчужений на користь третіх осіб, в тому числі на користь тих, що перебувають у родинних стосунках із ініціюючим кредитором та відповідачем.
На думку колегії суддів, передача відповідачем спірного майна на користь третіх осіб (в іпотеку чи у власність) під час розгляду даного спору судом значно ускладнить виконання рішення суду у разі задоволення позову про витребування такого майна на користь боржника.
Вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно сприятиме запобіганню порушення прав як заявника позову, так і боржника, в інтересах якого такий позов пред'явлений, на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання реального рішення суду, оскільки буде звужено кількість осіб, від яких спірне майно підлягатиме витребуванню. Навпаки, невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду.
Отже, існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти реєстраційній дії щодо спірного майна може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення про витребування його з володіння відповідача в разі задоволення такого позову.
Водночас зазначені заходи забезпечення позову не завдадуть шкоди відповідачу чи іншим особам, адже не позбавить його прав на володіння та користування майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів тощо, а лише тимчасово обмежить право розпорядитися спірним майном, зокрема відчужити його на користь третіх осіб.
З огляду на викладене, враховуючи предмет і підстави позову у справі, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи заяви про наявність підстав для вжиття визначених заходів забезпечення позову, оскільки вони відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку з предметом позовних вимог та можуть забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача в разі ухвалення рішення про задоволення позову.
Висновок суду про недоведеність позивачем обставин, із якими діюче законодавство пов'язує доцільність застосування заходів щодо забезпечення позову, та які би свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, належить визнати помилковим, оскільки наявність у відповідача правомочностей власника спірного майна вказує на можливість у будь-який момент (в тому числі під час розгляду судом позову, але до прийняття остаточного рішення) розпорядитися цим майном на користь третіх осіб, що може призвести до неможливості виконання рішення в цій справі про витребування спірного майна з володіння відповідача (в разі задоволення такого позову).
За наведених умов вимога щодо обов'язкового надання позивачем доказів на підтвердження намірів відповідача про відчуження спірного майна, враховуючи наявність у нього права розпорядитися ним у будь-який момент, свідчила б про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (подібний за змістом висновок викладений, зокрема, у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22).
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права при вирішенні питання вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно та заборону вчиняти реєстраційні дії, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення про відмову забезпечити позов.
Враховуючи, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження, визнаються колегією суддів як підстава для скасування судового рішення із прийняття нового рішення про задоволення заяви щодо вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.01.2025 у справі № 910/2736/22(910/3041/24) скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. Заяву ОСОБА_1 задовольнити та вжити заходи забезпечення позову у справі № 910/2736/22(910/3041/24).
5. Накласти арешт на нежилі приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 441,5 кв. м (реєстраційний номер 1723905580366);
Заборонити державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо відчуження або обтяження об'єкту нерухомого майна, належного на праві власності ОСОБА_2 , нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 441,5 кв. м (реєстраційний номер 1723905580366).
Стягувач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Боржник: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 24.03.2025.
Головуючий суддя С.В. Сотніков
Судді Б.В. Отрюх
О.М. Остапенко