Справа № 953/1382/25
н/п 1-кс/953/1299/25
"24" березня 2025 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання представника власника майна ТОВ «СУШІ ПРОДУКТ ПЛЮС» - адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна по кримінальному провадженню № 12024000000001282 від 24.06.2024 року, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Харкова від 12 липня 2023 року,
за участю сторін:
адвоката - ОСОБА_3 ,
прокурора - ОСОБА_4 ,
12 лютого 2025 року до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання представника власника майна ТОВ «СУШІ ПРОДУКТ ПЛЮС» - адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна по кримінальному провадженню № 12024000000001282 від 24.06.2024 року, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Харкова від 12 липня 2023 року.
В обґрунтування клопотання захисник ОСОБА_3 , зазначає, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Київ від 12 липня 2023 року у кримінальному провадженні № 42022000000001350 накладено арешт із забороню на відчуження, розпорядження та користування на нерухоме майно, що перебуває у власності ТОВ «СУШІ ПРОДУКТ ПЛЮС» (код ЄРДПОУ 41453496), а саме на: нежитлову будівлю за адресою: м. Київ, вул. Пирогівський шлях, буд. 169, реєстраційним номер об'єкта нерухомого майна: 2651644680000, опис об'єкта: загальна площа (кв.м.) 1663,7; нежитлову будівлю за адресою: м. Київ, вул. Пирогівський шлях, буд. 169-6, реєстраційним номер об'єкта нерухомого майна: 2651623480000, опис об'єкта: загальна площа (кв.м.) 27,7; нежитлову будівлю за адресою: м. Київ, вул. Пирогівський шлях, буд. 169-а, реєстраційним номер об'єкта нерухомого майна: 265158730000, опис об'єкта: загальна площа (кв.м.) 146,2.
Ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Київ від 12 липня 2023 року у кримінальному провадженні № 42022000000001350 про накладення арешту на нерухоме майно, що перебуває у власності ТОВ «СУШІ ПРОДУКТ ПЛЮС» (код ЄРДПОУ 41453496), постановою прокурора у кримінальному провадженні від 30.09.2024 разом з іншими матеріалами виділена у кримінальне провадження №12024000000001282 від 24.06.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 201-2 КК України, ч. 3 ст. 212 КК України, ч. 3 ст. 209 КК України, ч. 2 ст. 364 КК України, та направлені для проведення подальшого досудового розслідування до СУ ГУНП в Харківській області.
В провадженні СУ ГУ НП у Харківській області перебуває кримінальне провадження № №12024000000001282 від 24.06.2024 за ознаками кримінальних правопорушеннь передбачених ч. 3 ст. 201-2 КК України, ч. 3 ст. 212 КК України, ч. 3 ст. 209 КК України, ч. 2 ст. 364 КК України.
Отже арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Київ від 12 липня 2023 року у кримінальному провадженні № 42022000000001350 діє у межах кримінального провадження №12024000000001282 від 24.06.2024. Розгляд кклопотання про арешт майна відбувся за відсутності власника майна, який не був повідомлений належним чином.
Як убачається з клопотання, необхідність скасування арешту аргументована тим, що арешт на будівлі накладено необгрунтовано; 1) що арештоване майно не відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України; 2) арештоване майно не відповідає ознакам, зазначеним у п. 1-4 частини першої ст. 96-2 КК України 3) арештоване майно не є речовим доказом; 4) арештоване майно не є предметом кримінального правопорушення.
Висновки суду викладені в ухвалі про арешт майна не відповідають обставинам кримінального провадження №12024000000001282 від 24.06.2024 та не підтверджено зібраними доказами.
Судом не враховано, що предметом злочину є речі матеріального світу, з приводу яких чи у зв'язку з якими вчиняється злочин або на які, особа посягає.
У кримінальному провадженні №4202200000001350 станом на дату прийняття ухвали Печерським районним судом м. Києва від 12.07.2023 про арешт майна та станом на теперішній час у кримінальному провадженні №12024000000001282 досудове розслідування здійснюється за фактами нібито вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 201-2, 212, 364, 209 КК України.
Очевидно, що арештовані будівлі не є предметом кримінальних правопорушень, передбачених ст. 201-2, 212, 364, 209 КК України, за фактами вчинення яких було внесено відомості до ЄРДР за №42022000000001350 та у виділеному кримінальному провадженні №12024000000001282 .
Предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України може бути лише гуманітарна допомога та благодійні пожертви.
Предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 212 КК України є податки, збори, інші обов'язкові платежі, що входять в систему оподаткування і введені у встановленому законом порядку.
Предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 209 КК України є майно, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом.
Отже арештована нерухомість не є предметом жодного з кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні №12024000000001282 від 24.06.2024 оскільки воно не є гуманітарною допомогою, воно не є майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, відсутні будь-які данні про його одержання злочинним шляхом.
Арештоване майно, будівлі не є знаряддям вчинення кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні №12024000000001282 від 24.06.2024, конкретні дані про такі обставини не були встановлені в ході досудового розслідування, не було отримано доказів того, що будівлі якимось, чином були використані при вчинені злочинів.
В ході досудового розслідування прокурором не були встановлені обставини, які б вказували, що арештоване нерухоме майно було знаряддям або засобом вчинення злочинів за якими здійснюється досудове розслідування, відповідні докази надані слідчому судді не були.
Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
ТОВ «Суші продукт плюс» зареєстроване та здійснює господарську за адресою: м. Харків, вулиця 23 Серпня , 12-а (далі - Юридична адреса). Тому арештована будівля в розумінні ст. 93 КПК України є місцезнаходженням ТОВ «Суші продукт плюс», оскільки приміщення офісу, за Юридичною адресою є місцем фактичного ведення його діяльності, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи.
За юридичною адресою у 2022-2023 роках фактично знаходився директор (виконавчий орган) товариства та всі працівники ТОВ «Суші продукт плюс»
У зв'язку з наведеними обставинами відсутні підстави та докази стверджувати, що арештовані будівлі зберегли на собі докази кримінальних правопорушень. Тем більше, в будівлях на підставі ухвали слідчого судді був проведений обшук, в наслідок якого жодних доказів вчинення будь-яких кримінальних правопорушень винайдено не було, що підтверджується протоколом обшуку. Арештоване майно не відповідає ознакам, визначеним ст. 96-2 КК України, оскільки будівлі придбані ТОВ «Суші продукт плюс» 18 жовтня 2021 року на підставі договору купівлі- продажу. Дії, які за версією стони обвинувачення мали місце та за припущеннім прокурора містять ознаки кримінальних правопорушень, згідно ухвали слідчого судді відбувалися у 2022 році, тобто після придбання зазначених об'єктів, тому арештоване майно не є таким, що одержане в наслідок кримінальних правопорушення та не може бути доходом від такого майна. Арештовані будівлі жодним чином не призначалися та не використовувалася для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення, не призначалося для використання в якості винагороди за його вчинення.
Захисник ОСОБА_3 , просила задовольнити клопотання з мотивів, зазначених у ньому.
Прокурор ОСОБА_4 14.02.2025 року подала заяву відповідно до якої заперечувала проти задоволення заявленого клопотання, проте 24.03.2025 року від прокурора надійшла заява за змістом якої на даній стадії досудового розслідування з урахуванням наявних у матеріалах кримінального провадження та судової справи доказів не заперечує проти задоволення судом клопотання представника власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 1202400000001282 з огляду на таке.
Харківською обласною прокуратурою здійснюється нагляд за додержанням законів у формі процесуального керівництва під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 1202400000001282 від 24.06.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 201-2, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364 КК України, в матеріали якого з кримінального провадження № 42022000000001350 виділено разом з іншими матеріалами ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва 12.07.2023 про арешт майна.
14.02.2025 прокурором подано заперечення проти задоволення вказаного клопотання.
В ході судового розгляду вказаного клопотання встановлено нововиявлені обставини, які не були відомі органу досудового розслідування та органу, який здійснює процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні на момент подання вищевказаного заперечення.
Так, в ході судового засідання з розгляду вказаного клопотання 28.02.2025 представником власника майна ОСОБА_3 надано суду договір купівлі-продажу, згідно з яким нежитлові будівлі, на які накладено арешт, були придбані ТОВ « Суші продукт плюс» 18 жовтня 2021 року.
Згідно з матеріалами кримінального провадження № 1202400000001282 кримінальні правопорушення, відомості про вчинення яких внесені до ЄРДР, мали місце у 2022 році (зокрема, і кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 212 КК України, виражене в ухиленні від сплати податків за період жовтень-грудень 2021, тобто строк подачі звітності та, відповідно, час вчинення кримінального правопорушення - це січень 2022 року).
Таким чином, набуття права власності ТОВ «Суші продукт плюс» на нерухоме майно, на яке накладено арешт, передувало часу вчинення кримінального правопорушення, вказаного в матеріалах кримінального провадження та у витязі з ЄРДР.
Таким чином, версія органу досудового розслідування, яким подавалось клопотання про накладення арешту на вищевказане майно у липні 2023 року -більше, ніж за рік до передачі кримінального провадження за підслідністю до органу досудового розслідування у Харківській області, не знаходить свого підтвердження в тій частині, що вказане нерухоме майно придбане за кошти, отримані від злочинної діяльності та одержане внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, вище вказані арештовані нежитлові приміщення не є в розумінні ст. 98 КПК України іншими речами, набутими кримінально протиправним шляхом або отриманими юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).
Стаття 1 Протоколу 1 також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).
Крім цього, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Окрім цього, у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення права володіння своїм майном, суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.
Вирішуючи питання про скасування арешту майна, слідчий суддя зобов'язаний урахувати відповідну практику ЄСПЛ, в якій напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно суспільний інтерес; (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям та з дотриманням принципу справедливої рівноваги. ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).
Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Таким чином, виходячи з викладених вище обставин, випливає, що у разі відмови у скасуванні арешту «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи дотриманий не буде, що, у свою чергу, порушує норми національного та міжнародного законодавства, згода на обов'язковість якого надана ВРУ, а також практику ЄСПЛ.
Крім цього, згідно з Указом Президента України Про рішення РНБО від 23.01.2024 «Про невідповідні заходи із забезпечення економічної безпеки на період дії правового режиму воєнного стану», рекомендовано Офісу Генерального прокурора, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Бюро економічної безпеки України, Службі безпеки України утримуватися від проведення процесуальних дій у кримінальних провадженнях, якщо таке застосування може заблокувати підприємницьку діяльність суб'єктів господарювання.
Крім цього, 20.02.2025 прокурором в порядку ст. 36 КПК України в рамках кримінального провадження № 1202400000001282 слідчому надано вказівки про проведення ряду слідчих та процесуальних дій, які наразі виконуються. Результати їх виконання кожен окремо або у своїй сукупності не здатні будуть спростувати вище вказані обставини щодо порушення «справедливого балансу» у разі відмови у скасуванні арешту майна.
Згідно зі ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права; законність; недоторканність житла чи іншого володіння особи; недоторканність права власності; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про прокуратуру» діяльність прокуратури ґрунтується на засадах, зокрема, верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності.
На підставі вище викладеного, на даній стадії досудового розслідування з урахуванням наявних наразі в матеріалах кримінального провадження та судової справи доказів не заперечує проти задоволення судом клопотання представника власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 1202400000001282.
Дослідивши клопотання та позицію сторін, суд дійшов висновку про задоволення клопотання з огляду на таке.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Отже, існує дві підстави для скасування арешту майна - відсутність потреби у його застосуванні або ж необґрунтованість накладення. Представник юридичної особи в клопотанні вказує, що нормативною підставою для скасування арешту майна є необґрунтованість накладення арешту та відсутність потреби у його подальшому застосуванні.
Відповідно до вимог частин 1 і 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, для вирішення питання про скасування арешту, суду на даному етапі належить встановити, чи було доведено заявником, що арешт на майно було накладено необґрунтовано.
Частиною 1 ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Частиною другою цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Вирішуючи подане клопотання, слідчий суддя враховує практику ЄСПЛ щодо можливості втручання за рішенням суду в права особи на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Так, у рішенні у справі "Узан та інші проти Туреччини" ЄСПЛ, оцінюючи виправданість втручання відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, зробив висновок про те, щоб бути сумісним із положеннями Конвенції, втручання повинно відповідати трьом умовам, а саме: (1) бути передбачене національним законом, який в державі вважається необхідним для регулювання використання майна, (2) повинне відповідати загальним інтересам суспільства, (3) має забезпечуватися справедливий баланс між правами власника та загальносуспільними інтересами (п. 195). Крім того, у п. 203 рішення ЄСПЛ, аналізуючи питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв'язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби. Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли наявний значний суспільний інтерес на здійснення такого втручання в право людини, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
Частина перша статті 174 КПК України передбачає, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Отже, учасник кримінального провадження, який подав таке клопотання, має довести, що у подальшому застосуванні арешту відпала потреба або, що арешт на майно накладено необґрунтовано.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Київ від 12 липня 2023 року у кримінальному провадженні № 42022000000001350 накладено арешт на нерухоме майно, що перебуває у власності ТОВ «СУШІ ПРОДУКТ ПЛЮС» (код ЄРДПОУ 41453496), а саме на: нежитлову будівлю за адресою: м. Київ, вул. Пирогівський шлях, буд. 169, реєстраційним номер об'єкта нерухомого майна: 2651644680000, опис об'єкта: загальна площа (кв.м.) 1663,7; нежитлову будівлю за адресою: м. Київ, вул. Пирогівський шлях, буд. 169-б, реєстраційним номер об'єкта нерухомого майна: 2651623480000, опис об'єкта: загальна площа (кв.м.) 27,7; нежитлову будівлю за адресою: м. Київ, вул. Пирогівський шлях, буд. 169-а, реєстраційним номер об'єкта нерухомого майна: 265158730000, опис об'єкта: загальна площа (кв.м.) 146,2, оскільки вказане майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, є предметом кримінального правопорушення, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, належить на праві власності третій особі, яка повинна була знати, що таке майно відповідає ознакам, зазначеним у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України, та метою такого арешту є забезпечення зберігання речових доказів та забезпечення спеціальної конфіскації майна.
Представник володільця майна аргументує необхідність скасування арешту тим, що його було накладено необґрунтовано та у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Про обґрунтованість накладеного на майно арешту за п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України буде свідчити, по-перше те, що такий захід забезпечення кримінального провадження передбачений кримінальним процесуальним законом. По-друге, мають існувати факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 КК України.
Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо майно: 1) одержано внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходом від такого майна; 2) призначалось (використовувалось) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) було предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) було підшукано, виготовлено, пристосовано або використано як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання (ч. 1 ст. 96-2 КК України).
Відповідно до ухвали Київського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2024 року, постановленої за наслідками проведення підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні № 42022000000001350 від 05.10.2022 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст.27, ч. 3 ст. 201-2 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст.27, ч. 3 ст. 201-2 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 201-2 КК України, встановлено, що ухвалою Печерського районного суду м.Харкова від 12 липня 2023 року задоволено клопотання прокурора накладено арешт із забороню на відчуження, розпорядження та користування на нерухоме майно, що перебуває у власності ТОВ «СУШІ ПРОДУКТ ПЛЮС».
Постановою прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні №42022000000001350 Офісу Генерального прокурора - прокурора Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_8 від 24.06.2024 виділено в окреме провадження за № 12024000000001282 від 24.06.2024 року матеріали досудового розслідування за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.201-2, ч.3 ст.212, ч.3 ст.209, ч.2 ст.364 КК України.
При цьому в реєстрі матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022000000001350 від 05.10.2022 ухвала Печерського районного суду м.Харкова від 12 липня 2023 року не зазначена. Враховуючи викладене вище, суд не встановив правових підстав для скасування арешту майна.
Наразі досудове ррозслідування у кримінальному провадженні № 12024000000001282 від 24.06.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.201-2, ч.3 ст.212, ч.3 ст.209, ч.2 ст.364 КК України триває.
Повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 12024000000001282 від 24.06.2024 року нікому не вручено.
Разом з тим, метою застосування заходу забезпечення кримінального провадження є досягнення дієвості цього провадження, і застосовується він за клопотанням уповноваженої на те особи, визначеної КПК України.
Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечувала проти скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді від 12 липня 2023 року у справі № 757/29362/23-к, позаяк цей арешт було накладено з метою спеціальної конфіскації майна та забезпечення зберігання речових доказів, правові підстави для застосування яких за твердженням сторони обвинувачеення наразі відсутні.
Щодо твердження адвоката про необґрунтованість накладення арешту на обєкти нерухомого майна, слідчий суддя зауважує, що під час розгляду даного клопотання не оцінює законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, якою накладено арешт на майно, оскільки вказане питання відноситься до виключної компетенції суду апеляційної інстанції.
Суд оцінює твердження адвоката про наявність розумності та співрозмірності обмеження права власності.
Щодо доводів про надмірний індивідуальний тягар для власника майна ТОВ «СУШІ ПРОДУКТ ПЛЮС» внаслідок арешту майна суд зазначає таке.
Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд суду. Будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (рішення ЄСПЛ у справі «Беєлер проти Італії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (рішення ЄСПЛ у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Системно-структурний аналіз положень КК свідчить про те, що за своєю правовою природою спеціальна конфіскація не є покаранням, а належить до інших заходів кримінально-правового характеру, які полягають у передбачених законом обмеженнях прав і свобод особи, що не мають карального навантаження, а спрямовані на забезпечення безпеки суспільства шляхом реалізації превентивної мети - утримання винних від скоєння нових протиправних діянь та усунення умов, які сприяють їх вчиненню. Отже, спеціальна конфіскація є заходом процесуального примусу, який обтяжує становище особи. Тому при застосуванні інституту спеціальної конфіскації слід дотримуватися принципу справедливого балансу між інтересами суспільства та необхідністю дотримання прав потерпілого.
Тягар доведення необхідності застосування спеціальної конфіскації покладається на сторону обвинувачення, яка має обґрунтувати свої доводи і вказати, що саме підлягає спеціальній конфіскації - гроші, цінності тощо, та чи вирішувалося питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження щодо майна з метою забезпечення спеціальної конфіскації.
Відповідно до ст. 16 КПК України одним з принципів кримінального провадження є недоторканість права власності, відповідно до якого позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Статтею 2 КПК України закріплено, що завдання кримінального провадження є захист особи, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного і неупередженого розслідування з тим, щоб жоден невинуватий не був обвинувачений чи засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.
Крім того, на підставі вимог ч.5 ст.9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права яка є однією з засад демократичного суспільства.
Також, у ст.1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А №296-А, п.42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява №48191/99, пп.49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп.69 і 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п.50, Series A №98).
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких наданаВерховною Радою України, цього Кодексута інших законів України (ч.2 ст.1 КПК України).
Питання арешту майна, а саме його накладення, скасування є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження (п.7 ч.2ст.131 КПК України).
При цьому, застосування заходів забезпечення кримінального провадження є неможливим, якщо потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Заходи забезпечення у вигляді арешту майна мають бути пропорційними щодо мети їх застосування, повинен бути встановлений справедливий баланс між завданнями кримінального провадження та вимогою захисту основних прав особи.
Без зазначення, що саме це майно було набуто кримінально-протиправним шляхом, на переконання слідчого судді неможливо дотриматись необхідного балансу та можливого обґрунтованого пропорційного співвідношення між обмеженням права власності та завданнями кримінального провадження.
Враховуючи викладене, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для третіх осіб, слідчий суддя вважає доведеним заявником, що на теперішній час, в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, що, відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України є підставою для задоволення клопотання заявника, та скасування арешту.
Скасування арешту з майна, за вказаних вище обставин, на теперішній час не створює будь-яких перешкод для подальшого розслідування кримінального провадження № 12024000000001282 від 24.06.2024 року, що в свою чергу не зашкодить подальшому проведенню досудового розслідування та судового розгляду справи по суті.
Таким чином, враховуючи, що сторона кримінального провадження, яка була ініціатором та інтересантом застосування цього заходу забезпечення, підтвердила відсутність підстав для арешту, на даний час такий ступінь втручання у права і свободи особи не виправдовує потреб досудового розслідування, клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 170-173,174, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання представника власника майна ТОВ «СУШІ ПРОДУКТ ПЛЮС» - адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна по кримінальному провадженню № 12024000000001282 від 24.06.2024 року, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Харкова від 12 липня 2023 року - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Харкова від 12 липня 2023 року по справі № 757/29362/23-к, із забороню на відчуження, розпорядження та користування на нерухоме майно, що перебуває у власності ТОВ «СУШІ ПРОДУКТ ПЛЮС» (код ЄРДПОУ 41453496), а саме:
нежитлову будівлю за адресою: м. Київ, вул. Пирогівський шлях, буд. 169, реєстраційним номер об'єкта нерухомого майна: 2651644680000, опис об'єкта: загальна площа (кв.м.) 1663,7;
нежитлову будівлю за адресою: м. Київ, вул. Пирогівський шлях, буд. 169-6, реєстраційним номер об'єкта нерухомого майна: 2651623480000, опис об'єкта: загальна площа (кв.м.) 27,7;
нежитлову будівлю за адресою: м. Київ, вул. Пирогівський шлях, буд. 169-а, реєстраційним номер об'єкта нерухомого майна: 265158730000, опис об'єкта: загальна площа (кв.м.) 146,2.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1