Справа№938/479/24
Провадження № 2/938/22/25
17 березня 2025 року селище Верховина
Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі
головуючого судді Чекан Н.М.
з участю секретаря судового засідання Івасюк Г.Ю.
представника позивача - адвоката Юрчук С.В.
представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, органу
опіки та піклування виконавчого комітету Верховинської селищної ради - Лабудяк Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Верховинської селищної ради про позбавлення батьківських прав,-
Позивач звернувся до Верховинського районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Верховинської селищної ради про позбавлення батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 16.10.2010 року позивач зареєстрував шлюб з відповідачем ОСОБА_2 в Перехреснянській сільській раді Верховинського району Івано-Франківської області, про що зроблено актовий запис № 6. Під час перебування в шлюбі в них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя з відповідачем не склалося та рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 15.11.2022 року шлюб розірвано. Причиною розірвання шлюбу стало те, що відповідач ОСОБА_2 нехтувала сімейними цінностями та не брала участі у вихованні сина. Відповідач виїхала за кордон ще у листопаді 2021 року та з того часу з сином не спілкувалася та не бачила його. Вона ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться успіхами свого сина, станом здоров'я, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовкою до самостійного життя, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; взагалі не спілкується з ним, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не створює умов для отримання ним освіти, внаслідок чого створилися умови, які шкодять інтересам дитини. Мати, покладених законом на батьків обов'язків, взагалі не виконує, оскільки не бере педагогічної, матеріальної, грошової або будь-якої іншої участі у вихованні сина. Всі питання щодо його виховання вирішує позивач самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина знаходиться на повному його утриманні, в зв'язку з чим позивач звернувся до служби у справах дітей Верховинської селищної ради з проханням позбавити відповідача батьківських прав, на що йому рекомендовано звернутися до суду. Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання сина матір'ю, свідомого нехтування нею своїми обов'язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення матері до своїх батьківських обов'язків.
Ухвалою суду від 28.05.2024 року відкрито провадження в справі в порядку загального позовного провадження, зобов'язано виконавчий комітет Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області надати до суду письмовий висновок, затверджений рішенням виконавчого комітету щодо розв'язання спору.
Ухвалою суду від 09.09.2024 року витребувано від Держприкордонслужби України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26) інформацію про перетинання державного кордону протягом 2021-2024 років ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянки України.
Ухвалою суду від 04.11.2024 року закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду.
Позивач та його представник у судове засідання з?явилися, просили позов задоволити, позивач суду пояснив, що 16.10.2010 року він та відповідач зареєстрували шлюб, у 2011 році народився син, а у 2022 році шлюб між сторонами розірвано. Відповідач виїхала з України в 2021 році, синові не допомагає, опіки щодо сина не здійснює. Позивач не може вчиняти будь-яких правочинів щодо сина без згоди матері. До компетентних органів він не звертався, до адміністративної відповідальності за ст.184 КУпАП відповідач не притягалася. З 2019 року дитина проживає виключно з ним. Востаннє мати спілкувалася з дитиною у 2021 році. Вона не допомагає в утриманні дитини. Про стягнення аліментів він не звертався . Разом фактично проживає він та син.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, судову повістку на 17.03.2025 року отримала 14.03.2025 року згідно зі списком розсилки поштових відправлень.
Судові повістки на 28.11.2024 року, 27.12.2024 року, 20.01.2025 року повернулися до суду без вручення їх адресату.
Крім того, судом вживалися заходи щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи шляхом опублікування оголошення на офіційному сайті судової влади України на 20.01.2025 року, 20.02.2025 року та на 17.03.2025 року.
Згідно з ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Свідок ОСОБА_4 , житель с.Красноїлля, який є сусідом позивача та священником, суду пояснив, що позивача знає з маленьких років. Одружився позивач у 2010 році. Протягом останніх 6-7 років позивач живе сам із сином ОСОБА_5 , якого самостійно виховує. Відповідача за останніх 7 років в селі Красноїлля свідок не бачив. Позивач працює, сам заробляє на сім?ю.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно зі ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У п.п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.111989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27.01.1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За правилами ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч.2 т.171 Сімейного кодексу України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей (дата підписання - 25.01.1996 року, дата набрання чинності для України - 01.04.2007 року) під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.
З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.
Ухвалюючи рішення в справі "М. С. проти України" від 11.07.2017 року (заява N 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.
Враховуючи вищевказане, суд у судовому засіданні в присутностіпсихолога заслухав неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який пояснив, що він проживає з татом. У тата він один, йому відомо від тата, що мама у Польщі. Жити з татом йому добре. Маму востаннє бачив 4-5 років тому у п?яному стані. Маму звати ОСОБА_6 , по телефону він з нею не говорив. Мама його не вітала з днем народження чи іншими святами. Батьки мами проживають в селі ОСОБА_7 , але з ними він не спілкується. Татові батьки померли, а саме - дідо у 2018 році, баба у 2023 році. Мама подарунків та грошей йому не передає.
Заслухавши позивача, неповнолітнього сина сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до переконання про задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до ч.3 ст. 51 Конституції України сім'я , дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
У ст. 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у ч. 8 ст. 7 СК України та у ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства", згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів дитини.
Відповідно до ст.ст.150-152,154,155 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства, звертатися до суду за захистом прав та інтересів дитини. Право дитини на належне батьківське виховання гарантоване законом. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно з ч.1 ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного. життя та праці (ч.1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" ).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , народився та проживає в селі Перехресне Верховинського району Івано-Франківської області(а.с.8).
Позивач ОСОБА_1 та відповідач - ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що в Книзі реєстрації народжень 28.04.2011 року зроблено відповідний актовий запис №8 виконкомом Верхньоясенівської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 9).
Шлюб зареєстрований між сторонами 16.10.2010 року у виконкомі Перехреснянської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, актовий запис №6 розірвано заочним рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 15.11.2022 року, справа 938/438/22 (а.с. 10-14), рішення набрало законної сили 22.12.2022 року (а.с. 15).
Відповідно до довідки Перехресненського старостинського округу Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області від 14.05.2024 року 178/13-20/02, ОСОБА_1 зареєстрований та фактично проживає зі своїм неповнолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який навчається у Красноїльському ліцеї, в житловому будинку 7 присілка Заверх-1 села Перехресне загальною площею 36,5 кв.м. та житловою площею 19,35 кв.м., земельна ділянка 1,93 га.
Із характеристики учня ОСОБА_3 , виданої Красноїльським ліцеєм Верховинської селищної ради, вбачається, що ОСОБА_8 навчається на денній формі навчання. Володіє навчальним матеріалом на середньому та достатньому рівні. Виявляє зацікавленість до навчання. Навчається в повну міру своїх сил, має гарну пам?ять та здібності до малювання та фізичної культури. До виконання доручень ставиться відповідально. Має багато друзів, підтримує дружні стосунки. До старших відноситься з повагою. Навчанням та вихованням дитини займається батько.
Відповідно до довідки Красноїльського ліцею Верховинської селищної ради від 15.05.2024 року, виданої ОСОБА_3 , 2011 року народження, протягом останніх п?яти років мати хлопчика не появлялася в ліцеї ( ні на батьківських зборах, ні на свята). Навчанням хлопчика цікавиться тільки тато.
Згідно з довідкою сімейного лікаря ОСОБА_9 від 15.05.2025 року за останніх п?ять років( з 2019 року) з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за допомогою звертається батько ОСОБА_1 .
Із акта обстеження матеріально- побутових умов проживання ОСОБА_1 від 14.05.2024 року за адресою АДРЕСА_1 вбачається, що ОСОБА_1 виховує свого сина ОСОБА_3 один і утримує його з 2019 року . Син проживає з своїм батьком один, навчається у Красноїльському ліцеї. ОСОБА_1 фінансово, дбайливо ставиться до виховання свого сина. Мати ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 2019 року покинула свого сина ОСОБА_3 , не спілкується, не проживає разом із ним, не забезпечує матеріально, ухиляється від виконання своїх материнських обов?язків, перебуваючи в невідомих місцях, зі слів ОСОБА_1 знаходиться за кордоном, шлюб між ними розірвано. Комісією зроблено висновок, що ОСОБА_3 з 2019 року фактично проживає з батьком ОСОБА_1 в будинку 7 присілка Заверх -1 села Перехресне Верховинського району, який піклується про нього, матеріально та фінансово забезпечує свого сина.
Із характеристики Перехресненського старостинського округу від 14.05.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 - місцевий житель народився та виріс і проживає в АДРЕСА_1 . Через відсутність роботи за місцем проживання ніде не працює, по місцю проживання працює різноробочим, веде особисте селянське господарство, на його утриманні фактично перебуває його неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який навчається в Красноїльському ліцеї. ОСОБА_1 дбайливо та ввічливо ставиться до виховання свого неповнолітнього сина. Він володіє позитивними моральними якостями, працьовитий, завжди готовий надати безкорисливу допомогу, до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався, алкогольними напоями не зловживає.
Із інформації Державної прикордонної служби наявної в Базі даних щодо перетинання державного кордону України вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 22.12.2021 року перетнула кордон на пункті пропуску Грушів в напрямку виїзд, надалі до України не поверталася.
Відповідно до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав, затвердженого рішенням виконавчого комітету Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області від 04.07.2024 року, матір ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доцільно позбавити батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У висновку вказано, що комісією у складі суб?єктів соціальної роботи 21.06.2024 року проведено обстеження за місцем походження ОСОБА_2 за адресою: с. Верхній Ясенів присілок Горби Верховинського району, і виявлено, що вона проживала в будинку батьків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , зі слів яких дочка виїхала за кордон і на даний час перебуває в Польщі, про участь дочки у вихованні онука їм не відомо; із листа Верхньоясенівського старостинського округу Гріздак М.І. орієнтовно з 2010 року на території села не проживала, про місце її перебування на даний час не відомо, щодо участі матері у вихованні та утриманні сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомостей немає.
Згідно з вимогами ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Як передбачено ч.1 ст. 164 СК України , мати, батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно зі ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19), від 22 листопада 2023 року у справі № 1915/2789/12 (провадження № 61-14726св23).
У ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейногожиття, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
За правилами ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відповідає вимогам п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України.
Таке втручання здійснюється для захисту емоційного здоров'я та моралі малолітнього сина, тобто відповідає цілям, зазначеним у п. 2 ст. 8 Конвенції.
Як зазначалося вище, позбавлення батьківських прав є втручанням у сімейне життя. Однак таке втручання в даному випадку є виправданим і пропорційним, оскільки цього потребують інтереси дитини, мати якої не виявляє про неї піклування. Поведінка матері відносно своєї дитини дає підстави для обґрунтованих сумнівів у її спроможності та волевиявленні виконувати свої природні батьківські обов'язки і свідчить про ризик неналежного виховання дитини.
Враховуючи конкретні обставини справи, свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, не бажанням забезпечувати сина доглядом, не виправлення своєї поведінки при реальній можливості цього, то суд приходить до переконання про наявність підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 .
З врахуванням усіх встановлених обставин справи суд констатує, що рішення про позбавлення відповідача батьківських прав щодо сина відповідатиме найкращим його інтересам, якими є забезпечення розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
При цьому враховується, що позбавлення особи батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, права на спілкування з дитиною і побачення з нею, як це передбачено законом, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
У ст. 265 ЦПК України закріплено, що в рішенні суду зазначаються розподіл судових витрат.
Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до ст. 141 ЦПК України.
З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню, понесені позивачем судові витрати в частині сплати судового збору необхідно віднести на рахунок відповідача, у зв'язку з чим з неї слід стягнути 1211,20 гривень судового збору за подання позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, -
Позов задоволити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Роз'яснити відповідачу, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 1211 гривень (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Найменування та ім'я сторін, їх місцезнаходження та проживання:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 ;
виконавчий комітет Верховинської селищної ради (орган опіки та піклування) - ЄДРПОУ 04357294, адреса місця знаходження: вул. І.Франка, 3 селища Верховина Верховинського району Івано-Франківської області.
Повний текст судового рішення складено 24 березня 2025 року.
Суддя Наталія ЧЕКАН