Справа № 1-2/97
Провадження №1-в/524/50/25
20.03.2025 року, Автозаводський районний суд м.Кременчука, в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , розглянувши матеріали за заявою ОСОБА_4 про звільнення від додаткового покарання у вигляді конфіскації майна згідно з вироком Автозаводського райсуду м.Кременчука Полтавської області від 27 лютого 1997 року, у зв'язку із закінченням строків виконання вироку,
До суду надійшла заява ОСОБА_4 про звільнення від додаткового покарання у вигляді конфіскації майна згідно з вироком Автозаводського райсуду м.Кременчука Полтавської області від 07 лютого 1997 року, у зв'язку із закінченням строків виконання вироку. Клопотання обґрунтоване тим, що вироком Автозаводського райсуду м.Кременчука Полтавської області від 07 лютого 1997 року , ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за ст. 81 ч.4, 140 ч.2, 89 ч.1, ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) до десяти років шести місяців позбавлення волі з конфіскацією частини належного засудженому майна з відбуванням покарання у виправно-трудовій колонії посиленого режиму. Вирок набрав законної сили 06.03.1997. Заявник зауважує, що у 2003 році відбув основне покарання у виді позбавлення волі, тоді як додаткове покарання у виді конфіскації частини належного йому майна в дохід держави не виконано. Станом на час звернення до суду з вказаною заявою, сплинув значний час з моменту набрання вироком законної сили та закінчились визначені кримінальним законодавством України строки давності виконання додаткових покарань, які чітко врегульовані ст. 49 КК України в редакції 1960 року, які визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду. Наразі, додаткове покарання у виді конфіскації майна не виконано. Тому, заявник вважає, що наявні підстави для його звільнення від відбування додаткового покарання у виді конфіскації всього майна, яке є його власністю.
Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання.
ОСОБА_4 подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності.
Дослідивши матеріали клопотання, суд зазначає таке.
Вироком Автозаводського райсуду м.Кременчука Полтавської області від 27 лютого 1997 року , ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за ст. 81 ч.4, 140 ч.2, 89 ч.1, ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) до десяти років шести місяців позбавлення волі з конфіскацією частини належного засудженому майна з відбуванням покарання у виправно-трудовій колонії посиленого режиму. Вирок набрав законної сили 06.03.1997.
Відповідно до ч. 1 статті 35 КК України в редакції 1960 року, яка діяла на дату постановлення вироку, вказує, що конфіскація майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є особистою власністю засудженого.
За змістом ч. 3 ст. 35 КК України в редакції 1960 року, суд повинен вказати у вироку, чи конфіскується все майно засудженого чи його частина; в останньому разі суд повинен зазначити, яка частина майна конфіскується, або перелічити предмети, які конфіскуються.
Згідно зі ст. 49 КК України в редакції 1960 року, яка діяла на дату постановлення вироку, обвинувальний вирок не виконується, якщо його не було виконано в такі строки, рахуючи з дня набрання вироком законної сили:
1) один рік - при засудженні до покарання не більш суворого, ніж виправні роботи або направлення в дисциплінарний батальйон;
2) три роки - при засудженні до позбавлення волі на строк не більше двох років;
3) п'ять років - при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п'яти років;
4) десять років - при засудженні до більш суворого покарання, ніж позбавлення волі строком на п'ять років.
Перебіг давності переривається, якщо засуджений ухилиться від відбуття покарання або вчинить до скінчення строків новий злочин, за який судом призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не менше одного року. Обчислення давності в разі вчинення нового злочину починається з моменту його вчинення, а в разі ухилення від відбуття покарання - з моменту з'явлення для відбуття покарання або з моменту затримання засудженого, що переховувався. При цьому обвинувальний вирок не може бути виконано, якщо від часу його винесення минуло п'ятнадцять років і давність не була перервана вчиненням нового злочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 409 КПК України (в ред.1960 року) питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, включаючи визначення розміру і розподілення судових витрат, якщо суд не вирішив цих питань, вирішуються судом, який постановив вирок.
Статтею 48 КВК України визначено, що суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання органу державної виконавчої служби, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно зі ст. 49 КВК України, конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб'єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління. Не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні. Перелік такого майна визначається законом України. Спори, пов'язані з конфіскацією майна, вирішуються в порядку, встановленому законом.
Правова природа звільнення від відбування призначеного покарання, зумовлюється одностороннім обов'язком держави примусово реалізовувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків. Особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов'язку застосовувати права обмеження, які входять до його змісту до себе - це виключно одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання. Водночас засуджена до певного виду покарання особа не може перебувати в постійному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв'язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні відносини, а отже, унеможливлює виконання покарання.
Судом встановлено, що станом на 20.03.2025 сплинуло понад 28 років з дати набрання вироком Автозаводського райсуду м.Кременчука Полтавської області законної сили, що підтверджується відповідною випискою з вироку наявною у матеріалах справи, тобто минув строк виконання вироку щодо додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, визначений у ст. 49 КК України в редакції 1960 року, яка діяла на дату постановлення вироку.
Відповідно до листа Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області від 12.06.2024 інформацію щодо надходження виконавчих документів за період до 01.01.2018 надати неможливо, оскільки їх строк зберігання становить три роки. Перевіркою Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що станом на 20.03.2025 відкритих виконавчих проваджень щодо ОСОБА_4 не зареєстровано і не перебуває на примусовому виконанні.
ОСОБА_4 за зазначеним вище вироком відбув покарання повністю і об'єктивно не міг ухилятися від відбування покарання у виді конфіскації частини майна, яке є його власністю, у зв'язку з чим перебіг строків давності не переривався і наразі сплив. Відтак, заява ОСОБА_4 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 409, 411 КПК України(в редакції 1960 року), суд,-
Звільнити ОСОБА_4 від відбування додаткового покарання у виді конфіскації частини майна за вироком Автозаводського райсуду м.Кременчука Полтавської області від 27 лютого 1997 року, у зв'язку із закінченням строків виконання вироку.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м.Кременчука протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_5