Справа № 524/7304/24
Провадження № 2/524/368/25
19.03.2025 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:
головуючого судді Рибалки Ю.В.,
при секретарі судового засідання Панченко А.О.,
з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про позбавлення батьківських прав,
У провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про позбавлення батьківських прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
ОСОБА_1 у позові зазначає, що вона проживає як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 , тому, на її думку, справа підсудна Автозаводському районному суду міста Кременчука. На цей час переїхала на АДРЕСА_2 .
Як вбачається з долученої позивачкою довідки від 07.02.2023 року №1604-5002568672 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 зазначене: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання/перебування вказане: АДРЕСА_1 .
Відоме позивачці місце реєстрації відповідача: АДРЕСА_4 .
22 листопада 2014 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Так, форма довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджена постановою Кабінету Міністрів України «Про облік внутрішньо переміщених осіб» від 01.10.2014 № 509, абзацом 2 пункту 1 якої визначено, що довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Згідно з пунктом 9 Правил реєстрації місця проживання, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207 (в редакції, яка була чинна до 15.08.2017 року включно), відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.
Проте, постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2017 № 579 внесено зміни до пункту 9 «Правил реєстрації місця проживання», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру», а саме виключено в абзаці першому слова «та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи». Вказана постанова набрала з чинності 16.08.2017 року.
Отже, з 16.08.2017 року довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не належить до переліку документів, на підставі яких вноситься інформація про зареєстроване місце перебування особи.
При цьому, згідно положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, процес видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка переміщується з тимчасового окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, стосується виключно самої внутрішньо переміщеної особи та уповноваженого органу. Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку, у заяві про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи зазначаються відомості про зареєстроване місце проживання та адреса фактичного проживання, повідомлена цією особою. Зазначена інформація має облікове значення.
Відповідно до абз.3 п.3 Порядку створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 р. № 646, якщо інформація про внутрішньо переміщену особу вноситься до бази даних уперше, автоматично формується унікальний номер запису, який відображається в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка), згідно з додатком до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб».
Враховуючи форму довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, визначеної у додатку 2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1жовтня 2014 р. № 509, то в ній зазначаються прізвище, ім'я, по батькові особи; дата і місце народження; стать; серія, номер (у разі наявності), дата видачі паспорта громадянина України, ким і коли виданий/дані про документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини; відомості про законного представника, що супроводжує малолітню дитину, недієздатну особу або особу, дієздатність якої обмежена; зареєстроване місце проживання; фактичне місце проживання/перебування.
Таким чином, в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи йде розмежування зареєстрованого місця проживання та фактичного місця проживання.
Отже, виходячи з норм чинного законодавства, вищевказана довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не підтверджує зареєстроване місце проживання/перебування позивачки за адресою: АДРЕСА_1 , що виключає можливість розгляду позовної заяви Автозаводським районним судом м. Кременчука.
Крім того, підстав для застосування альтернативних правил підсудності визначених ст. 28 ЦПК України судом не встановлено.
Крім того, стосовно помилкового тлумачення позивачем поняття зареєстрованого місця перебування варто зазначити, що відповідно до ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»: -місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги; -місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги.
Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.
Частиною 6 статті 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» також визначено, що реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за заявою такої особи, поданою в паперовій формі до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг, за адресою житла будь-якої форми власності.
Таким чином, враховуючи те, що позивачка є громадянкою України, а не особою, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, та не має підтверджуючих документів про реєстрацію її місця перебування в Автозаводському районі, то суд приходить до висновку, що адресою зареєстрованого місця проживання позивачки є АДРЕСА_3 . Разом з цим позивачкою повідомлено зареєстроване місце проживання відповідача, яким є АДРЕСА_4 .
Отже згідно із загальними правилами підсудності встановленими ст. 27 ЦПК України дана справа підсудна Червоногвардійському районному суду м. Макїївки.
Згідно з Розпорядженням Верховного Суду № 2710/38-14 від 02.09.2014 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» територіальну підсудність Червоногвардійського районного суду м. Макїївки визначено за Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області.
Згідно із рішенням Вищої ради правосуддя від 10.10.2024 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» територіальну підсудність Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області визначено за Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська.
Пунктом 1 ч.1 ст.31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124).
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
Отже, суд повинен суворо дотримуватися правил підсудності.
Відповідно до ст.32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Враховуючи недопустимість порушення правил підсудності, а також той факт, що приймаючи до провадження вказану цивільну справу, суд, до якого направлено позовну заяву з порушенням правил підсудності, позбавляє сторін провадження права на розгляд справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом, не допускаючи спору про підсудність справ між судами, суд вважає за необхідне направити цивільну справу №524/7304/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про позбавлення батьківських прав за підсудністю до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-14, 30-32, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про позбавлення батьківських прав направити для розгляду за підсудністю до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Ю.В. Рибалка