24.03.25
22-ц/812/543/25
Єдиний унікальний номер судової справи:481/99/25 Суддя у суді І інстанції Васильченко - Дрига Н.О.
Провадження №22-ц/812/543/25 Головуючий у суді апеляційної інстанції Самчишина Н.В.
Постанова
Іменем України
24 березня 2025 року м. Миколаїв справа №481/99/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого - судді Самчишиної Н.В.,
суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,
розглянувши у приміщенні Миколаївського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на ухвалу Новобузького районного суду Миколаївської області від 10 лютого 2025 року про повернення заяви у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу,
встановив:
У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (далі ТОВ «Газорозподільні мережі України» або Товариство) звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу.
Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 28 січня 2025 року заяву залишено без руху, з зазначенням недоліків та наданням заявнику строку для їх усунення.
06 лютого 2025 року від заявника надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 28 січня 2025 року.
Однак ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 10 лютого 2025 року заяву ТОВ «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу повернуто заявникові разом із додатками.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ТОВ «Газорозподільні мережі України» подало апеляційну скаргу, в якій просило її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що заявник сплатив судовий збір у розмірі визначеному Законом України «Про судовий збір» та надав копію платіжного доручення №117 від 08 січня 2025 року для подальшої перевірки зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Вважав, що призначення платежу у платіжному дорученні зазначено у відповідності до вимог наведених на офіційному web-сайті «Судова влада» - сторінці Новобузького районного суду Миколаївської області. Тому заявник вважав, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права, зокрема статті 185 ЦПК України, що призвело до безпідставного повернення заяви про видачу судового наказу заявнику.
Відзив у встановлений апеляційним судом строк до апеляційного суду не надходив.
За приписами частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Визнаючи неподаною та повертаючи заяву, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що заявником не виконано вимоги зазначені в ухвалі суду від 28 січня 2025 року, а саме заявником не надано суду платіжної інструкції про сплату судового збору на суму 302 грн 80 коп. із зазначенням в розділі «Призначення платежу» відомостей щодо сплати за подачу заяви відносно боржника ОСОБА_1 .
Погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Зокрема, пунктом 3 частини 1 статті 161 ЦПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу викладені у статті 163 ЦПК України.
Зокрема, частиною 3 цієї статті передбачено, що до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу у разі, якщо заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у січні 2025 року ТОВ «Газорозподільні мережі України» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу.
До заяви було долучено зокрема платіжну інструкцію №117 від 08 січня 2025 року, яка не містить відомості про те, за яку саме заяву про видачу судового наказу сплачується судовий збір.
Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 28 січня 2025 року на підставі статті 185 ЦПК України заяву залишено без руху для надання суду платіжної інструкції про сплату судового збору на суму 302 грн 80 коп. із зазначенням в розділі «Призначення платежу» відомостей щодо сплати за подачу заяви відносно ОСОБА_1
06 лютого 2025 року від заявника надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 28 січня 2025 року.
Ухвалою цього ж суду від 10 лютого 2025 року заяву ТОВ «Газорозподільні мережі України» повернуто заявникові у зв'язку з не усуненням недоліків.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що діючим цивільно-процесуальним законодавством не передбачено можливості застосування до заяви про видачу судового наказу положень статті 185 ЦПК України, щодо залишення останньої без руху.
Висновки суду першої інстанції щодо застосування до даних правовідносин аналогії закону на підставі ч.9 ст.10 ЦПК України є помилковими, оскільки таке застосування можливе лише у разі, якщо є прогалина у законодавстві, тобто є суспільні відносини, які відносяться, зокрема до сфери процесуального права, однак останні не врегульовані жодним чином нормами процесуального права.
Разом з тим, як вже зазначалось вище вимоги щодо форму і змісту заяви про видачу судового наказу передбачені положенням статті 163 ЦПК України, в якій наведений вичерпний перелік додатків до заяви.
Оскільки дані правовідносини врегульовані діючим цивільно-процесуальним законодавством, прогалин у законодавстві з цього приводу немає, тому підстав для застосування аналогії закону не вбачається.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково дійшов висновку про повернення заяви про видачу судового наказу з цих підстав.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Пунктом 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року визначено, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає розгляду справи, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ЦПК України.
Оскільки наразі вирішується лише процесуальне питання, а не розглядається справа по суті, підстав для розподілу судового збору за розгляд справи апеляційним судом не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367, п.4 ч.1 ст. 376, п.4 ч.1 ст.379 ст. 381-384 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» задовольнити частково.
Ухвалу Новобузького районного суду Миколаївської області від 10 лютого 2025 року скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.В. Самчишина
Судді: В.В. Коломієць
Т.В. Серебрякова
Повна постанова складена 24 березня 2025 року.