вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"12" березня 2025 р. м. Вінниця Cправа № 902/669/24
Господарський суд Вінницької області у складі:
головуючий суддя Міліціанов Р.В.,
при секретарі Московчук Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури, пров. Цегельний, 8, м. Вінниця, 21020, код - 02909909
до: Вінницької міської ради, вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050, код - 25512617
до: Виконавчого комітету Вінницької міської ради, вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050, код - 03084813
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "МПК-ГРУП", вул. Хмельницьке шосе, 21, кв. 29, м. Вінниця, 21036, код - 39810859
про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними правочинів та повернення об'єктів нерухомого майна
за участю представників:
прокурора: Клименко Дмитро Сергійович
відповідача 1: не з'явився
відповідача 2: Никонюк Олег Валентинович
відповідача 3: Семенчук Оксана Анатоліївна
17.06.2024 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури до Вінницької міської ради до Виконавчого комітету Вінницької міської ради та до Товариства з обмеженою відповідальністю "МПК-ГРУП" про: визнання недійсним інвестиційного договору від 25.01.2019 року, в редакції договору про внесення змін та доповнень від 21.05.2019 року, укладеного між Виконавчим комітетом Вінницької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "МПК-ГРУП" щодо реалізації інвестиційного проекту по об'єкту нежитлової нерухомості - нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Вінниця, вул. Малиновського, 26, загальною площею 1524,4 кв.м; визнання недійсним та скасування рішення Вінницької міської ради № 1921 від 30.08.2019 року, яким погоджено звіт та експертну оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0510136600:02:083:0110 площею 0,2950 га, розташованої за адресою: м. Вінниця, вул. Малиновського, 26, про затвердження вартості земельної ділянки та передання у власність ТОВ "МПК-ГРУП" шляхом продажу; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 0510136600:02:083:0110, площею 0,2950 га, розташованої за адресою: м. Вінниця, вул. Малиновського, 26, укладеного 18.09.2019 року між Вінницькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "МПК-ГРУП"; зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "МПК-ГРУП" повернути територіальній громаді міста Вінниці в особі Вінницької міської ради нежитлові будівлі загальною площею 1 524,4 кв.м, розташовані за адресою: м. Вінниця, вул. Малиновського, 26; зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "МПК-ГРУП" повернути територіальній громаді міста Вінниці в особі Вінницької міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 0510136600:02:083:0110, площею 0,2950 га, розташованої за адресою: м. Вінниця, вул. Малиновського, 26.
Ухвалою суду від 24.06.2024 року відкрито провадження у справі № 902/669/24 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 19.07.2024 року.
09.07.2024 року до суду від Вінницької обласної прокуратури надійшла заява № 50/10285вих-24 від 05.07.2024 року, в якій останній просить суд повернути надмірно сплачений судовий збір в сумі 74 944,13 грн за подання позовної заяви до суду.
09.07.2024 року до суду від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву (б/н від 09.07.2024 року) (вх.канц. № 01-34/7112/24).
15.07.2024 року до суду від Вінницької окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив № 50/10669вих-24 від 15.07.2024 року.
Ухвалою суду від 15.07.2024 року відмовлено у задоволенні заяви Вінницької обласної прокуратури № 50/10285вих-24 від 05.07.2024 року про повернення надмірно сплаченої суми судового збору.
17.07.2024 року від представника відповідача 3 до суду надійшов відзив на позовну заяву (б/н від 17.07.2024 року) (вх.канц. № 01-34/7323/24).
19.06.2024 року на електронну адресу суду від представника відповідача 3 надійшло клопотання (б/н від 19.07.2024 року) (вх.канц. № 01-34/7412/24) про відкладення судового засідання.
Ухвалою суду від 22.07.2024 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.
22.07.2024 року до суду від Вінницької окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив (б/н від 21.07.2024 року) (вх.канц. № 01-34/7443/24).
25.07.2024 року від Вінницької обласної прокуратури надійшли письмові пояснення № 15/2-449вих-24 від 23.07.2024 року.
14.08.2024 року від представника відповідачів 1, 2 на виконання вимог ухвали суду надійшов супровідний лист (б/н від 14.08.2024 року) (вх.канц. № 01-34/8125/24).
02.09.2024 року від Вінницької обласної прокуратури до суду надійшов лист № 50-12859вих24 від 30.08.2024 року.
04.09.2024 року на електронну адресу суду від уповноваженого представника відповідача 3 надійшло клопотання (б/н від 04.09.2024 року) (вх.канц. № 01-34/8703/24), в якому остання, просить суд відкласти судове засідання на іншу дату, в зв'язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні.
04.09.2024 року на електронну адресу суду від представника відповідача 1 надійшло клопотання (б/н від 04.09.2024 року) (вх.канц. № 01-34/8706/24) про відкладення судового засідання на іншу дату, в зв'язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні.
У судовому засіданні 04.09.2024 року постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/669/24 на 26.09.2024 року.
Ухвалою суду від 04.09.2024 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.
11.09.2024 року до суду від КП "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" на виконання вимог ухвали суду надійшов лист № 181 від 10.09.2024 року.
25.09.2024 року від Вінницької окружної прокуратури до суду надійшли додаткові письмові пояснення (б/н від 25.09.2024 року) (вх.канц. № 01-34/9473/24).
26.09.2024 року на електронну адресу суду від представника відповідача 3 надійшло клопотання (б/н від 26.09.2024 року) (вх.канц. № 01-34/9482/24) про відкладення судового засідання на іншу дату.
Судове засіданні 14.10.2024 року не відбулося у зв'язку з оголошенням сигналу "Повітряна тривога".
Ухвалою суду від 18.10.2024 року повідомлено учасників справи, що наступне судове засідання відбудеться 06.11.2024 року.
У судовому засіданні 06.11.2024 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справи № 902/669/24 до судового розгляду по суті на 26.11.2024 року.
Ухвалою суду від 08.11.2024 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.
29.11.2024 року супровідним листом до матеріалів справи долучено копії матеріалів реєстраційної справи. Державного закладу "Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці".
11.12.2024 року до суду від представника відповідача 2 (Виконавчого комітету Вінницької міської ради) надійшов лист (вх.канц. № 01-34/12248/24) про долучення до матеріалів справи документів.
16.12.2024 року від представника відповідача 2 (Виконавчого комітету Вінницької міської ради) до суду надійшла заява (б/н від 16.12.2024 року) (вх.канц. № 01-34/12418/24), і якому останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, в зв'язку з зайнятістю уповноваженого представника в інших судових засіданнях.
Також, 16.12.2024 року на електронну адресу суду від представника відповідача 1 (Вінницької міської ради) надійшло клопотання (б/н від 16.12.2024 року) (вх.канц. № 01-34/12415/24) про відкладення розгляду справи на іншу дату.
16.12.2024 року на електронну адресу суду від представника відповідача 3 (ТОВ "МПК-ГРУП") надійшло клопотання (б/н від 16.12.2024 року) (вх.канц. № 01-34/12420/24) про відкладення розгляду справи на іншу дату.
Ухвалою суду від 18.12.2024 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.
20.01.2025 року до суду від представника відповідача 2 надійшли додаткові письмові пояснення (б/н від 20.01.2025 року) (вх.канц. № 01-34/568/25)
21.01.2025 року від представника відповідача 1 на електронну адресу суду надійшло клопотання (б/н від 21.01.2025 року) (вх.канц. № 01-34/576/25) про відкладення судового засідання на іншу дату, в зв'язку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.
21.01.2025 року на електронну адресу суду від представника відповідача 3 надійшло клопотання (б/н від 21.01.2025 року) (вх.канц. № 01-34/578/25) про відкладення розгляду справи на іншу дату, в зв'язку з відрядженням уповноваженого представника.
21.01.2025 року від представника відповідача 2 до суду надійшло клопотання (б/н від 21.01.2025 року) (вх.канц. № 01-34/584/25) про відкладення судового засідання на іншу дату, в зв'язку з перебуванням представника на лікарняному.
21.01.2025 року від представника відповідача 2 на електронну адресу суду надійшло клопотання (б/н від 21.01.2025 року) (вх.канц. № 01-34/585/25) про відкладення розгляду справи на іншу дату, в зв'язку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.
Ухвалою суду від 22.01.2025 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.
06.02.2025 року до суд від представника відповідача 3 надійшло ряд документів, зокрема: додаткові письмові пояснення (б/н від 06.02.2025 року) (вх.канц. № 01-34/1239/25); клопотання (б/н від 05.02.2025 року) (вх.канц. № 01-34/1240/25) про витребування від відповідачів 1 ,2 (Виконавчого комітету Вінницької міської ради та Вінницької міської ради) доказів; клопотання (б/н від 05.02.2025 року) (вх.канц. № 01-34/1241/25), якому останній просить суд призначити у справі № 902/669/24 комплексну судову оціночно-будівельну та оціночно-земельну експертизу. Проведення судової експертизи доручити Вінницькому науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України; клопотання (б/н від 05.02.2025 року) (вх.канц. № 01-34/1242/25) про повернення розгляду справи на стадію підготовчого провадження; додаткові письмові пояснення (б/н від 05.02.2025 року) (вх.канц. № 01-34/1243/25).
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від від 10.02.2025 витребувано у Виконавчого комітету Вінницької міської ради та Вінницької міської ради: звіт про незалежну оцінку нежитлової будівлі, що розташована в місті Вінниця по вул. Малиновського, 26, посилання на який міститься в інвестиційному договорі від 25.01.2019 року; звіт про експертно-грошову оцінку земельної ділянки площею 0,2950 га кадастровий номер 0510136600:02:083:0110, що розташована в м. Вінниця по вул. Малиновського, 26, виконаного ТОВ "ВІНЕКС" станом на 29.07.2019 року, посилання на який міститься в договорі купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 18.09.2019 року.
21.02.2025 року до суду надійшли витребувані документи.
21.02.2025 року від Вінницької окружної прокуратури надійшли заперечення проти клопотання відповідача про призначення судової експертизи.
24.02.2025 року до початку судового засідання надійшло повідомлення про мінування будівлі суду.
Після усунення обставин мінування будівлі суду, у судовому засіданні 24.02.2025 року прийняли участь прокурор та представники відповідачів.
Ухвалою суду від 24.02.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ТОВ "МПК-ГРУП" адвоката Семенчук Оксани Антонівни про призначення у справі №902/664/24 комплексної судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи від 06.02.2025 року (вх.№ 01-34/1240/25) та про повернення до стадії підготовчого провадження у справі №902/664/24 від 06.02.2025 року (вх.№ 01-34/1242/25).
Ухвалою суду від 24.02.2025 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.
У судовому засіданні 06.03.2025 року постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 12.03.2025 року.
У судовому засіданні 12.03.2025 року прийняли участь прокурор представники відповідачів.
Стислий виклад процесуальних позицій сторін.
В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що 24.04.2015 року рішенням Вінницької міської ради № 2145 надано згоду на безоплатне прийняття з державної у комунальну власність територіальної громади м. Вінниці цілісного майнового комплексу державного закладу «Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці" з умовою, що зазначене майно використовуватиметься за цільовим призначенням і не відчужуватиметься в приватну власність».
Відповідно до рішення Вінницької міської ради № 359 від 18.02.2016 року в редакції, зі змінами внесеними рішенням Вінницької міської ради № 2324 від 12.10.2017 року, будівлю, загальною площею 1524,4 кв.м, що розташована у м. Вінниця по вул. Малиновського, 26, загальною балансовою вартістю 564 039, 00 грн, разом із земельною ділянкою, кадастровий номер 0510136600:02:083:0110, загальною площею 0,2950 га, балансовою вартістю 852 180,00 грн передано на баланс департаменту житлового господарства міської ради.
Рішенням виконавчого комітету міської ради № 2377 від 01.11.2018 затверджено умови організації та проведення конкурсу на право реалізації інвестиційного проекту по об'єкту нежитлової нерухомості, розташованого за адресою: м. Вінниці, вул. Малиновського, 26.
Товариством з обмеженою відповідальністю «МПК-ГРУП» визнано переможцем конкурсу, що оформлено протоколом конкурсної комісії та затверджено 06.12.2018 року рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 2698.
25.01.2019 року між виконавчим комітетом Вінницької міської ради та ТОВ «МПК-ГРУП» укладено інвестиційний договір.
За твердженнями прокурора, в подальшому, в зв'язку з реєстрацію права власності за ТОВ «МПК- ГРУП» на зазначений об'єкт нерухомості комунальні власності Вінницькою міською радою, 30.08.2019 року прийнято рішення № 1921, яким погоджено звіт про експертну оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0510136600:02:083:0110 площею 0,2950 га, розташованої за адресою: м. Вінниці, вул. Малиновського, 26, затверджено вартість зазначеної земельної ділянки та передано у власність ТОВ «МПК- ГРУП» шляхом продажу.
На виконання зазначеного рішення Вінницькою міською радою, 18.09.2019 року з ТОВ «МПК-ГРУП» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 0510136600:02:083:0110 площею 0,2950 га, розташованої за адресою: м. Вінниці, вул. Малиновського, 26.
Як зазначає прокурор, вказаний інвестиційний договір від 25.01.2019 року суперечить положенням Закону України "Про інвестиційну діяльність", оскільки його укладено без збереження права комунальної власності на об'єкт нерухомості (як вцілому, так і частково); без реального досягнення результатів для задоволення суспільно-значимих потреб жителів територіальної громади м. Вінниці.
Міською радою взагалі не ставилось в пріоритет мету збереження чи реновацїї майнового комплексу закладу охорони здоров'я для продовження виконання нею соціально-значимих функцій для задоволення суспільних інтересів та потреб, оскільки цей об'єкт площею 1532,4 кв.м за умовами Договору підлягав передачі у приватну власність, і у первісному договорі відсутнє мотивування про використання реконструйованих приміщень саме для поновлення діяльності закладу охорони здоров'я.
Крім того, спірний Договір є удаваним правочином, оскільки містить ознаки купівлі-продажу (оплатного відчуження) об'єкта комунальної власності на користь приватного суб'єкта господарювання, у той час коли перехід права власності на об'єкт комунальної власності регулюється Законом України «Про приватизацію державного та комунального майна» шляхом проведення електронного аукціону з подальшим укладенням договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації.
При цьому, майновий комплекс державного закладу «Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці» належав до комунальної власності територіальної громади м. Вінниці і перехід права власності на таке майно здійснюється лише із додержанням приватизаційного законодавства та основ законодавства України про охорону здоров'я.
З урахуванням зазначених обставин інвестиційний договір від 25.01.2019 року зі змінами, внесеними 21.05.2019 року підлягає визнанню недійсним з поверненням територіальній громаді міста Вінниці в особі Вінницької міської ради земельної ділянки з кадастровим номером 0510136600:02:083:0110, площею 0,2950 га та нежитлової будівлі загальною площею 1 524,4 кв.м, розташовані за адресою: м. Вінниця, вул. Малиновського, 26 (т. 1 а.с. 1-25).
У відзиві на позовну Вінницька міська рада (відповідач 1) заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позову зазначаючи про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в розумінні ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру", оскільки рішення органу місцевого самоврядування, що є предметом оскарження у вказаній справі, не містить жодних пунктів, які б стосувались інтересів держави.
При цьому, зазначає, що на підставі рішення міської ради 27.06.2019 року №1849 надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення, що перебувала у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «МПК-ГРУП», в подальшому департаментом земельних ресурсів міської ради з ТОВ "МПК-ГРУП" укладено договір №45 від 23.07.2019 року про сплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки несільськогосподарського призначення, що передбачається до продажу, на якій розташовано об'єкти нерухомого майна, в сумі 1 105 000,00 грн, які надійшли 24.07.2019 року на відповідний бюджетний рахунок.
Згідно додатку 14 до рішення Вінницької міської ради від 30.08.2019 № 1921 погоджено звіт про експертну грошову оцінку, затверджено вартість земельної ділянки площею 0,2950 га на вул. Малиновського, 26, у м. Вінниці в розмірі 1 917 792,00 грн, без ПДВ, для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку) та передано її у власність шляхом продажу Товариству з обмеженою відповідальністю "МПК-ГРУП".
Договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,2950 га, кадастровий номер 0510136600:02:083:0110, посвідчено нотаріально 18.09.2019 року.
Отже, Вінницька міська рада діяла в межах повноважень та у відповідності до діючого, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства (т. 1, 178-181)
У відзиві на позовну Виконавчий комітет Вінницької міської ради (відповідач 2) просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити в задоволенні позову повністю зазначаючи про наступне.
З метою створення сприятливих умов для впровадження інвестиційної діяльності та забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку Вінницької міської територіальної громади, рішенням Вінницької міської ради від 10.02.2012 року № 625 затверджено Положення про порядок залучення інвесторів до реалізації інвестиційних проєктів (будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) по об'єктах містобудування різного призначення (в т.ч. незавершених будівництвом).
Відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.01.2017 року, значиться нежитлова будівля, загальною площею, 1524,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Маліновського,26, та зареєстрована за територіальною громадою м. Вінниці в особі Вінницької міської ради, тобто станом на момент укладення оскаржуваного договору рахується нежитлова будівля, а не заклад охорони здоров'я.
Тобто, оскаржуваний інвестиційний договір укладений в межах повноважень та на підставі Положення про порядок залучення інвесторів до реалізації інвестиційних проєктів (будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) по об'єктах містобудування різного призначення (в т.ч. незавершених будівництвом), затвердженого рішенням Вінницької міської ради від 10.02.2012 року № 625.
Також, відповідач зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження удаваності оспорюваного договору, наявності у сторін договору наміру приховати будь-який інший правочин (т. 1, а.с. 160-164).
У поданому до суду відзиві на позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "МПК-ГРУП" (відповідач 3) вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню за наступного.
Вінницька міська рада є представницьким органом територіальної громади жителів міста Вінниці, а тому твердження прокурора про відсутність органу, який би міг здійснити представництво та захист інтересів територіальної громади є безпідставними.
Щодо визнання недійсним інвестиційного договору та зобов'язання повернути нежитлові будівлі відповідач зазначає, що дійсно 25.01.2019 року між виконавчим комітетом Вінницької міської ради та ТОВ «МПК-ГРУП» укладено інвестиційний договір відповідно до якого виконавчий комітет Вінницької міської ради зобов'язується передати, а інвестор зобов'язується прийняти об'єкт нежитлової нерухомості - нежитлові будівлі за адресою м. Вінниця, вул. Малиновського, 26, що складаються з: нежитлової будівлі, позначеної на плані літ. «А» площею 1475,5 м2, нежитлової будівлі позначеної в плані літ. «Б» площею 48,9 м2, мостіння - №І-№ІІ, огорожі - №1-№2, підпірної стіни - №3, огорожі № 4.
01.05.2019 року сторони дійшли згоди укласти договір про внесення змін і доповнень до інвестиційного договору від 25.01.2019 року, а саме викласти п.1.1.5 Договору в новій редакції: « 1.1.5. Державна реєстрація за Інвестором права власності на об'єкт інвестування здійснюється в прядку, передбаченому чинним законодавством та даним Договором, після виконання Інвестором п.2.4. Договору.
ТОВ "МПК-ГРУП" здійснено інвестування в об'єкт нерухомого майна у вигляді капітальних вкладень, оскільки сплачено відповідну вартість, визначену інвестиційним договором, а також здійснено капіталовкладення в реконструкцію об'єкту та введення його в експлуатацію.
Таким чином, оспорюваний договір не підлягає визнанню недійсним, оскільки укладений відповідно до вимог чинного законодавства.
Також, ТОВ "МПК-ГРУП" виконано усі умови договору купівлі-продажу земельної ділянки, вартість земельної ділянки сплачено в повному обсязі. За таких умов договір купівлі-продажу земельної ділянки є таким, що укладений у чіткій відповідності з вимогами чинного законодавства, а, відтак, також не підлягає визнанню недійсним (т. 1, а.с. 225-229).
У відповіді на відзив прокурор заперечує проти доводів відповідачів 1 та 2, викладених у відзивах, та вказує на протиправне відчуження органом місцевого самоврядування приміщення закладу охорони здоров'я та земельної ділянки під ним, що розташовані за адресою: м. Вінниці, вул. Малиновського, 26.
Вказаний інвестиційний договір від 25.01.2019 року суперечить положенням Закону України "Про інвестиційну діяльність".
Воля сторін Договору фактично була спрямована на встановлення не правовідносин з інвестиційної діяльності, а приватизаційних відносин щодо об'єкта комунальної власності, врегульованих саме Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" від 18.01.2018 року № 2269-УІІІ (регламентовано процедуру відчуження комунального майна із дотриманням порядку проведення електронного аукціону, формування його стартової ціни і т.д.), в результаті яких укладається договір купівлі-продажу майна.
Спірним договором приховано факт відчуження об'єкта комунальної власності на користь юридичної особи, яка в подальшому набуде право власності на реконструйований об'єкт, та приховано факт оплати вартості за його відчуження з метою подальшої реконструкції об'єкта інвестування під офісну будівлю, що притаманне істотним умовам договору купівлі-продажу.
За таких обставин, спірний Договір є удаваним правочином, а саме договором купівлі-продажу, який укладений без додержання вимог законодавства.
Як визначено в Статуті Державного закладу «Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці» Вінницької міської ради, підприємство створено з метою здійснення медичної практики шляхом надання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних, діагностичних, лікувальних заходів та послуг медичного характеру, а також інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників. Головним завданням закладу є медичне обслуговування залізничників та членів їх сімей, пенсіонерів залізничного транспорту тощо (п. 2.3 Статуту).
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 № 385 затверджено Перелік закладів охорони здоров'я, до якого включено вузлову лікарню, як багатопрофільний лікарняний заклад.
Отже, Державний заклад «Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці» Вінницької міської ради належав до лікарняного закладу, який згідно із переліком, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 № 385, є закладом охорони здоров'я, а статтею 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» встановлено заборону приватизації державних та комунальних закладів охорони здоров'я.
З сукупного аналізу вищезазначеного слідує, що вузлова клінічна лікарня як заклад охорони здоров'я, яка функціонувала як Державний заклад «Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці» Вінницької міської ради, а саме: нежитлові будівлі, розташовані по вул. Малиновського, 26 у м. Вінниці, не підлягали приватизації, у т.ч. відчуженню в будь-який інший спосіб, як цілісний майновий комплекс згідно з приписами статті 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (т. 1, а.с. 190-220).
У відповіді на відзив відповідача 3 прокурор підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд задовольнити позов та вказує, що правовідносини сторін виникли щодо відчуження цілісного майнового комплексу закладу охорони здоров'я, при цьому завчасно відповідачі розрахували ціну за вказані будівель та альтернативний спосіб отримання цієї вартості шляхом укладення інвестиційного договору та, в подальшому, внесення змін до нього.
При цьому, неправомірно відчужені, згідно інвестиційного договору, нежитлові будівлі є цілісним майновий комплекс державного закладу «Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці» - заклад охорони здоров'я, що належав до комунальної власності територіальної громади м. Вінниці, і перехід права власності на таке майно підлягало здійсненню лише із додержанням приватизаційного законодавства та Основ законодавства України про охорону здоров'я (т. 2, а.с. 15-24).
Із наявних доказів у матеріалах справи слідує, 24.04.2015 року Рішенням Вінницької міської ради № 2145 надано згоду на безоплатне прийняття з державної у комунальну власність територіальної громади м. Вінниці цілісного майнового комплексу державного закладу "Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно- Західної залізниці" (т. 1, а.с, 32).
29.05.2015 року Рішенням Вінницької міської ради № 2170 вирішено викласти в новій редакції пункт 1 рішення міської ради від 24.04.2015 № 2145 "Про надання згоди на безоплатне прийняття з державної у комунальну власність територіальної громади м. Вінниці цілісного майнового комплексу державного закладу "Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці", а саме: "Надати згоду на безоплатне прийняття з державної у комунальну власність територіальної громади м. Вінниці цілісного майнового комплексу державного закладу "Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці", з умовою, що зазначене майно використовуватиметься за цільовим призначенням і не відчужуватиметься в приватну власність" (т. 1, а.с. 33).
10.09.2015 року Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1985 затверджено Акт приймання-передачі з державної у комунальну власність територіальної громади м. Вінниці цілісного майнового комплексу державного закладу "Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці" (т. 1, а.с.34).
Згідно Акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу державного закладу "Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці" до складу об'єкта передачі ввійшла будівля лікарні та складу за адресою: м. Вінниця, вул. Малиновського, 26-26а, разом із земельною ділянкою площею 0,2950 га з кадастровим номером 051013600:02:083:0110 (т. 1, а.с. 36-42).
Рішенням Вінницької міської ради № 1381 від 26.01.2018 внесено зміни в рішення міської ради від 10.02.2012 року № 645, а саме додаток № 3 "Переліку об'єктів інвестування, по яких інвестор визначається шляхом проведення конкурсу" Положення про порядок залучення інвесторів до реалізації інвестиційних проектів (будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) по об'єктах містобудування різного призначення (в т.ч. незвершених будівництвом) доповнено п. 21 "Нежитлова будівля по вул. Малиновського, 26 у м. Вінниці".
Відповідно до рішення Вінницької міської ради № 359 від 18.02.2016 року в редакції, зі змінами внесеними рішенням Вінницької міської ради № 2324 від 12.10.2017 року, будівлю, загальною площею 1524,4 кв.м., що розташована у м. Вінниця по вул. Малиновського, 26, загальною балансовою вартістю 564 039, 00 грн, разом із земельною ділянкою, кадастровий номер 0510136600:02:083:0110, загальною площею 0,2950 га, балансовою вартістю 852180,00 грн передано на баланс департаменту житлового господарства міської ради.
Рішенням Вінницької міської ради № 1381 від 26.10.2018 року внесено зміни в рішення міської ради від 10.02.2012 року № 645, а саме додаток № 3 "Переліку об'єктів інвестування, по яких інвестор визначається шляхом проведення конкурсу" Положення про порядок залучення інвесторів до реалізації інвестиційних проектів (будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) по об'єктах містобудування різного призначення (в т.ч. незвершених будівництвом) доповнено п. 21 "Нежитлова будівля по вул. Малиновського, 26 у м. Вінниці". Об'єкт належить територіальній громаді міста на праві комунальної власності (т. 1, а.с. 44).
01.11.2018 року Рішенням виконавчого комітету міської ради № 2377 затверджено умови організації та проведення конкурсу на право реалізації інвестиційного проекту по об'єкту нежитлової нерухомості, розташованого за адресою: м. Вінниці, вул. Малиновського, 26, згідно з Додатком (т. 1, а.с. 45-46).
03.12.2018 року Конкурсною комісією з проведення інвестиційного конкурсу здійснено відкриття та розгляд поданої заяви та прийнято рішення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "МПК-ГРУП" переможцем конкурсу, що оформлено протоколом конкурсної комісії та затверджено 06.12.2018 року рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 2698 (т. 1, а.с.47-48).
25.01.2019 року між Виконавчим комітетом Вінницької міської ради (Виконком, Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МПК-ГРУП" (Інвестор, Сторона 2) укладено інвестиційний договір (т. 1, а.с. 52-57).
Відповідно п. 1.1 Договору Відповідно до рішення міської ради від 26.10.2018 року № 1381 "Про внесення змін та доповнень в рішення міської ради від 10.02.2012 року № 625 (зі змінами та доповненнями): виконавчий комітет Вінницької міської ради зобов'язується передати, а Інвестор зобов'язується прийняти об'єкт нежитлової нерухомості - нежитлові будівлі за адресою м. Вінниця, вул. Малиновського, 26, що складаються з: нежитлової будівлі, позначеної на плані літ. «А» площею 1475,5 кв.м, нежитлової будівлі позначеної в плані літ. «Б» площею 48,9 кв.м, мостіння - №І-№ІІ, огорожі - №1-№2, підпірної стіни - №3, огорожі № 4 (Об'єкт інвестування).
Згідно п. 1.1.2 Договору Інвестор зобов'язується в повному обсязі за власні кошти протягом 3 років з моменту укладання цього Договору здійснити реконструкцію Об'єкту інвестування під офісну будівлю.
Об'єкт інвестування належить територіальній громаді м. Вінниці на праві комунальної власності відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманих шляхом безпосереднього доступу 25.01.2019 року: реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 106601305101, номер запису про право власності :1235556 (п. 1.1.3. Договору).
Відповідно до звіту про незалежну оцінку, виконаного ТОВ «ВІНЕКС» станом на 31.12.2017 року ринкова вартість Об'єкту інвестування складає 3 280 350,00 грн, в тому числі ПДВ - 546 725,00 грн.
Об'єкт інвестування розташований на земельній ділянці по вул. Малиновського, 26 в м. Вінниці, площею 0,295га, кадастровий номер - 0510136600:02:083:0110, що належить територіальний громаді м. Вінниці на праві комунальної власності відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманих шляхом безпосереднього доступу 25.01.2019 року: реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 119456305101, номер запису про право власності: 21798315.
Передача Об'єкта інвестування Виконкомом та прийняття його Інвестором здійснюється на підставі акту прийому-передачі, який підписується Сторонами (п. 1.1.4 Договору).
Відповідно до п.1.1.5. Державна реєстрація за інвестором права власності на Об'єкт інвестування здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством, після виконання Інвестором зобов'язань згідно з дійсним Договором та введення в експлуатацію завершеного будівництвом Об'єкту інвестування.
Ринкова вартість Об'єкту інвестування відповідно до звіту про незалежну оцінку складає 3 280 350,00 грн, в тому числі ПДВ - 546 725,00 грн (п. 2.1 Договору).
Договір набирає чинності після його нотаріального посвідчення (п. 7.1 Договору).
25.01.2019 року договір посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 46.
Товариством з обмеженою відповідальністю "МПК-ГРУП" здійснено розрахунок за придбання (інвестування) в сумі 3 280 350,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 18 від 20.02.2019 року (т. 4, а.с. 9).
21.05.2019 року між сторонами укладено Договір про внесення змін та доповнень до інвестиційного договору, за змістом якого сторонами погоджено змінити Інвестиційний договір та викласти п. п. 1.5 у новій редакції: "Державна реєстрація за Інвестором права власності на об'єкт інвестування здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством та даним Договором, після виконання Інвестором п. 2.4 Договору. Сторони дійшли згоди, що відчуження у будь-який спосіб Об'єкту інвестування третім особам здійснюється виключно за письмовою згодою Виконавчого комітету Вінницької міської ради. При цьому, всі невиконані або виконані не в повному обсязі Інвестором на момент відчуження Об'єкту інвестування зобов'язання за даним Договором переходять до нового власника в обсягах, передбачених цим Договором, та підлягають виконанню в порядку, визначеному даним Договором" (т. 1, а.с. 58-59).
Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором, на підставі договору про внесення змін та доповнень до Інвестиційного договору № 453 від 21.05.2019 року, зареєстровано право приватної власності за ТОВ "МПК-ГРУП" на нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Вінниця, вул. Малиновського, 26.
27.06.2019 року Рішенням Вінницької міської ради № 1849 надано дозволи на розроблення землевпорядної документації та проведення експертно-грошової оцінки земельних ділянок несільськогосподарського призначення.
Зобов'язано Департамент земельних ресурсів міської ради: укласти угоди (договори) з покупцями земельних ділянок на сплату авансового платежу у розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, але не менше вартості виконаних робіт з експертної грошової оцінки земельних ділянок та суб'єктами оціночної діяльності, відібраної на конкурсних засадах, про проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок несільськогосподарського призначення, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать покупцям земельних ділянок (т. 1, а.с. 49-50).
30.08.2019 року в зв'язку з реєстрацію права власності за ТОВ "МПК- ГРУП" на зазначений об'єкт нерухомості комунальні власності Вінницькою міською радою прийнято рішення № 1921, згідно якого вирішено зокрема: погодити звіти про експертну грошову оцінку земельних ділянок несільськогосподарського призначення згідно з додатками (додаються); затвердити вартість земельних ділянок згідно з додатками (додаються); передати у власність шляхом продажу земельні ділянки несільськогосподарського призначення згідно з додатками (додаються); затвердити пропозиції щодо способів та умов продажу земельних Ділянок згідно з додатками (додаються); департаменту земельних ресурсів міської ради забезпечити оформлення договорів купівлі - продажу земельних ділянок за цінами та на умовах, визначених згідно з додатками (додаються); рішення є підставою для здійснення державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та отримання Витягів з державного реєстру прав на нерухоме майно про право власності на землю відповідно до діючого законодавства; після оформлення права власності на землю власниками земельних ділянок, внести зміни в земельно-облікові документи; покупці земельних ділянок, визначених у додатках, у 90-денний термін з моменту прийняття рішення міською радою про продаж земельних ділянок, зобов'язані укласти договори купівлі-продажу земельних ділянок в установленому чинним законодавством порядку (т. 1, а.с.60-61).
Згідно Додатку 14 до рішення міської ради від 30.08.2019 року № 1921 прийнято зокрема погодити звіт про експертну грошову земельної ділянки несільськогосподарського призначення, яка пропонується до продажу Товариству з обмеженою відповідальністю «МПК-ГРУП» на якій розташовані належні заявнику об'єкти нерухомого майна, що знаходяться в м. Вінниці, на вул. Малиновського, 26, для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку), виконаний ТОВ «ВІНЕКС».
Затвердити вартість земельної ділянки загальною площею 0,2950га на вул. Малиновського, 26, у м. Вінниці в розмірі 1 917 792 грн. 00 коп., без ПДВ, на підставі звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки (висновок оцінювача про експертну грошову оцінку земельної ділянки від « 29» липня 2019 р., вартість 1 кв.м. - 650 грн. 10 коп.) - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку).
Передати у власність шляхом продажу Товариству з обмеженою відповідальністю «МПК-ГРУП» земельну ділянку загальною площею 0,2950га за 1 917 792 грн. 00 коп. (один мільйон дев'ятсот сімнадцять тисяч сімсот дев'яносто дві грн.), без ПДВ (відповідно до звіту про експертну грошову оцінку) для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку), на вул. Малиновського, 26, у м. Вінниці.
Пропозиції щодо способів та умов продажу земельної ділянки площею 0,2950га - для будівництва та обслуговування будівель та ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку), на вул. Малиновського, , м. Вінниці, Товариству з обмеженою відповідальністю «МПК-ГРУП»: площа земельної ділянки: 0,2950 га; кадастровий номер земельної ділянки - 0510136600:02:083:0110; категорія земель: землі громадської забудови; цільове призначення: 03.10. - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку).
Спосіб продажу: продаж земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «МПК-ГРУП» на неконкурентних засадах відповідно до договору купівлі-продажу.
Вартість земельної ділянки: 1 917 792,00 грн, без ПДВ, на основі звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки.
18.09.2019 року між Вінницькою міською радою (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МПК-ГРУП" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення (т. 1, а.с. 127-132).
Відповідно п. 1.1 Договору Продавець на підставі Рішення Вінницької міської ради 43 сесії 7 скликання від 30.08.2019 року за № 1921 та Додатку 14 до нього, передав у власність (продав), а Покупець прийняв у власність (купив) земельну ділянку, загальною площею - 0,2950 га, кадастровий номер - 0510136600:02:083:0110, та сплатив за неї грошову суму згідно умов цього Договору.
Земельна ділянка, що передається у власність Покупця, має наступні правову та фізичну характеристики:
- розташована: місто Вінниця, вулиця Малиновського, 26;
- належить Вінницькій міській територіальній громаді в особі Вінницької міської ради на праві комунальної власності згідно п. 3,4 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 року; право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.07.2013 року за записом № 21798315, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 119456305101, що підтверджується відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманими нотаріусом шляхом безпосереднього доступу до нього 18.09.2019 року;
- згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданим державним кадастровим реєстратором ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області Лемешко Г.П. 17.09.2019 року за номером НВ-0517041752019, земельна ділянка має наступну кількісну характеристику: площа земельної ділянки 0,2950 га, з яких: землі під соціально-культурними об'єктами 0,014 га, 0,0620 га, 0,0062 га, 0,0001 га, 0,2118 га, 0,0007 га, 0,0002 га.
Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку) (п. 1.3 Договору).
Згідно з довідкою № 37-00-010-45136, виданою департаментом земельних ресурсів Вінницької міської ради 10 вересня 2019 року земельна ділянка. що є предметом даного Договору, має такі обмеження, обтяження: дотримання цільового використання земельної ділянки; здійснення благоустрою прилеглої території, відповідно до технічних умов та плану благоустрою, погодженого належним чином; утримання в належному технічному, санітарному стані тротуару та частини дороги, що прилягають до земельної ділянки. за окремою угодою та план-схемою, погодженою департаментом комунального господарства та благоустрою: заборона будівництва, розміщення ТС та будь-яких об'єктів. встановлення елементів благоустрою, в т.ч. МАФ, без відповідних дозволів; встановлення права третіх осіб на ремонт, прокладку і обслуговування інженерних мереж; дотримання вимог Закону України «Про відходи» та інших вимог природоохоронного законодавства; дотримання ст. 18 Закону України «Про автомобільні дороги». На земельну ділянку, що є предметом цього Договору, сервітути не встановлено.
Відповідно до витягу з ДЗК про земельну ділянку, зазначеного в п. 1.2. цього Договору земельна ділянка має наступні відомості про обмеження у використанні: 0,0028га, 0,0014га - зона особливого режиму забудови (ЗУ «Про планування та забудову території» №1103 від 26.12.2012) (п. 1.4 Договору).
Згідно п. 1.5 Договору земельна ділянка, яка відчужується за цим договором, перебуває в оренді у Покупця згідно з договором оренди земельної ділянки від 11.03.2019 року, та на ній розташована будівля, що є власністю Покупця згідно з інвестиційним договором, посвідченим приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Дунаєвською С.М. 25.01.2019 року за реєстром № 46. зі змінами від 21.05.2019 року за реєстром 453, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.05.2019 року за записом № 31683843, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 106601305101.
Вартість продажу земельної ділянки затверджена рішенням Вінницької міської ради і складає 1 917 792,00 грн, без ПДВ (п. 2.1 Договору).
Згідно зі Звітом про експертну грошову оцінку земельної ділянки загальною площею 0,2950 га, виконаним ТОВ «ВІНЕКС» станом на 29.07.2019 року, погодженим Рішенням Вінницької міської ради 43 сесії 7 скликання від 30.089.2019 року за № 1921, оціночна вартість земельної ділянки 1 917 792,00 грн, без ПДВ (п. 2.2 Договору).
Продаж земельної ділянки проводиться за 1 917 79,00 грн, без ПДВ, з яких Покупцем сплачено авансовий внесок в розмірі 1 105 000,00 грн без ПДВ, та доплату у розмірі 812 792,00 грн, без ПДВ. Повний розрахунок Покупця з Продавцем за придбану земель ділянку підтверджується довідкою про надходження коштів, виданою департаменту земельних ресурсів Вінницької міської ради 16.09.2019 року за № 37-00-010-46174 (п. 2.3 Договору).
Покупець здійснює розрахунок з Продавцем в наступному порядку: кошти за викуп земельної ділянки зараховуються на розрахунковий рахунок Продавця 31516941002002, УК у м. Вінниці/м. Вінпиця/33010100, ЄДРПОУ: 38054707, Банк Казначейство України (ЕАП), МФО 899998 (п. 2.4 Договору).
Відповідно п. 6.1 Договору обов'язок Продавця передати земельну ділянку Покупцю вважається виконаним після повної сплати вартості земельної ділянки відповідно до Розділу 2, підписання та нотаріального посвідчення цього Договору.
Право власності на земельну ділянку виникає у Покупця з моменту його державної реєстрації та здійснюється відповідно до чинного законодавства України (п. 6.2 Договору).
Договір є обов'язковим для сторін з моменту його підписання сторонами (п. 11.1 Договору).
Договір підлягає нотаріальному посвідченню та реєстрації в департаменті земельних ресурсів Вінницької міської ради у місячний строк з моменту його підписання (п. 11.2 Договору).
18.09.2019 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Дунаєвською С.М. посвідчено договір та зареєстровано в реєстрі за номером № 808.
На виконання умов укладеного договору Товариством з обмеженою відповідальністю "МПК-ГРУП" здійснено оплату за продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення, що підтверджується платіжними дорученнями № 24 від 24.07.2019 року на суму 1 105 000,00 грн та № 31 від 13.09.2019 року на суму 812 792,00 грн (т. 4 а.с. 8, 9 (зворотна сторона).
На підставі встановлених обставин та досліджених доказів, судом першочергово надано правову оцінку обсягу процесуальних повноважень прокурора на звернення до суду з відповідним позовом, судом враховано наступне.
Відповідно до абзаців 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Згідно із частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 53 ГПК України, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Встановлена Законом України "Про прокуратуру" умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред'явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц).
Отже, якщо прокурор звертається до суду з позовною заявою в інтересах держави, він зобов'язаний у позовній заяві вказати підставу для здійснення представництва інтересів, передбачену частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", та обґрунтувати її. У такому разі статусу позивача набуває або орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах (за наявності такого органу), або прокурор (у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду).
Процесуальний статус сторін у справі залежить як від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, так і від наведеного прокурором обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у конкретній справі. У свою чергу суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує наслідки, передбачені статтею 174 або статтею 226 ГПК.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 зазначила, що у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.
Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб'єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.
При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.
Узагальнюючи наведені висновки щодо застосування норм права, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:
1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;
2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
Прокурор, вважаючи, що діями (бездіяльністю) відповідача порушуються державні інтереси, має не тільки законне право, а й обов'язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту, передбачених процесуальним Законом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15).
При зверненні із позовом до суду Заступник керівника Вінницької окружної прокуратури на обґрунтування підстав самостійного представництва інтересів держави зазначив, що, Вінницькою міською радою та Виконавчим комітеттом Вінницької міської ради відчужено нерухоме майно всупереч інтересам територіальної громади, з порушенням вимог законодавства укладено удаваний інвестиційний договір, з метою приховання вчинення договору купівлі-продажу без застосування конкурсних процедур.
Тому, суд погоджується з доводами прокурора відносно тих обставин, що допущені порушення органом місцевого самоврядування, його статус як сторони оспорюваного договору, наділяють прокурора достатнім обсягом повноважень для самостійного звернення до суду.
Не знайшли підтвердження доводи відповідачів відносно наявності підстав для залишення позову прокурора без розгляду.
Наведені обставини виключають можливість здійснення захисту законних інтересів держави у спірних правовідносинах у спосіб представництва органу місцевого самоврядування, який прийняв оспорюване рішення, є стороною оспорюваних договорів, допустив протиправну бездіяльність.
З приводу нормативного регулювання спірних відносин по суті предмету позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони не позбавлені права укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів. Такі елементи мають відповідати положенням актів законодавства, якими врегульовано правовідносини, на встановлення (зміну або припинення) яких спрямована воля сторін договору, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зміненого договору (частина 2 статті 628 ЦК України.
Можливість сторін на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст, є уособленням принципу свободи договору (стаття 6 ЦК України). Так, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Винятком є умови, які конкретно передбачені законом щодо того чи іншого виду й у законі прямо вказано про неможливість відступу від його положень (частина 3 статті 6 ЦК України). Тобто сторони не можуть відступити від імперативних приписів.
Характеризуючи будь-який договір, важливо визначити його елементи, які не лише надають змогу з'ясувати сутність і зміст зобов'язання, але й встановити відповідність договору вимогам імперативних норм чинного законодавства та волі сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 Цивільного кодексу України передбачено, що удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Тобто, удаваний правочин своєю формою приховує реальний правочин.
Таким чином, правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому оцінюючи відповідність волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.
Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховання іншого правочину, суд на підставі положень статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, які регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
Така правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом у постановах, зокрема, від 15.06.2018 у справі № 916/933/17, від 04.07.2018 у справі № 916/935/17, від 17.01.2019 у справі №923/241/18 тощо.
Верховний Суд у постановах від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20 та від 03.11.2021 у справі №918/1226/20 зазначив, що за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації є два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі.
Отже, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.
На предмет удаваності судом оцінено оспорюваний прокурором інвестиційний договір від 25.01.2019 року, в редакції договору про внесення змін та доповнень від 21.05.2019 року.
Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України визначаються Законом України "Про інвестиційну діяльність".
Відповідно до статті 1 цього Закону, інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів); рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у виді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау"); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності.
При цьому, серед вимог до інвестиційного проекту передбачено, що він повинен містити резюме (мета проекту, напрями використання інвестицій, відповідність проекту стратегічним програмним документам держави, прогнозні обсяги виробництва продукції (товарів, послуг), потреба в інвестиціях, необхідність забезпечення земельною ділянкою або правами на неї (оренда, суперфіцій, емфітевзис) для реалізації проекту, основні показники ефективності проекту, у тому числі енерго ефективності, висновки експертизи відповідно до законодавства).
За змістом статті 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність", об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.
Будь-яка особа, якій законом не заборонена така діяльність, має право прийняти рішення про інвестування та реалізувати це рішення як шляхом вкладення інвестицій у будь-який не заборонений проєкт, так і шляхом реалізації цього проєкту.
Згідно з частиною 5 статті 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність", інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.
Абзацом першим статті 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» передбачено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).
Інвестиційний договір як окремий вид цивільно-правових договорів може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмета та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном).
Відтак зазначений договір передбачає як грошові, так і майнові права (обов'язки) сторін договору (пункт 7.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 916/4644/15).
Забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.
Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що інвестиційний договір - це господарсько-правова угода, яка укладається між суб'єктами інвестиційної діяльності (замовником та інвестором), у якій фіксується факт вкладання коштів або інших матеріальних чи інтелектуальних цінностей в об'єкт інвестування та у якій визначається мета (отримання прибутку та/або соціального ефекту), регламентуються права та обов'язки сторін.
З огляду на викладене інвестиційна діяльність (у широкому сенсі) може здійснюватися на підставі договору і може бути кваліфікована як спільна господарська діяльність, яка здійснюється шляхом об'єднання вкладів (інвестицій) та зусиль учасників задля досягнення визначеної ними мети діяльності (створення прибутку та/або досягнення соціального ефекту).
Оскільки, інвестиційна діяльність здійснюється не за галузевим принципом, а може стосуватися будь-якої галузі та сфері економіки, договір, який опосередковує інвестиційну діяльність, може бути змішаним, тобто містити положення різних видів господарських договорів залежно від предмета й цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном тощо).
Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 916/4644/15.
Таким чином, за своїм змістом інвестиційна діяльність полягає у трансформації цінностей (інвестицій) в об'єкти такої діяльності та наступне одержання доходу за рахунок приросту капітальної вартості вказаних інвестицій або від їх використання.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 23.03.2021 у справі №916/2380/18 висловив позицію, що за змістом норм Закону України «Про інвестиційну діяльність», отримання прибутку інвестором досягається саме внаслідок володіння, користування і розпорядження об'єктом за результатами інвестицій.
Що стосується вжитого у переліку ознак інвестицій терміна "соціальний ефект", зміст якого у частині 1 статті 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" проте не розкрито, можна зазначити таке.
У загальному сенсі поняття "соціальний ефект" може означати результат, пов'язаний із життям та стосунками людей у суспільстві.
У контексті інвестиційної діяльності про досягнення соціального ефекту йдеться у разі здійснення інвестицій в об'єкти соціальної сфери або в інші об'єкти, інвестування в які сприяє досягненню встановлених законодавством пріоритетів соціальної політики держави.
В інвестиційній діяльності у галузі будівництва безпосередній соціальний ефект як результат інвестиційної діяльності може мати прояв, наприклад, у передачі частини збудованих житлових приміщень органам місцевого самоврядування для забезпечення житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов, передачі нежитлових приміщень органам освіти, культури, медицини тощо, в будівництві об'єктів соціальної інфраструктури як складової комплексної забудови територій.
При цьому не можна віднести до безпосереднього соціального ефекту передачу частини житлових та нежитлових приміщень учаснику спільної інвестиційної діяльності внаслідок розподілу спільно досягнутого результату інвестування.
Для кваліфікації вкладу суб'єкта як інвестиції достатньо одного із результатів, передбачених частиною 1 статті 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність", а саме створення прибутку (доходу) та/або досягнення соціального ефекту (Постанова судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності КГС ВС 18 травня 2023 року у cправі №910/7975/21).
Згідно досліджених матеріалів справи та встановлених судом обставин справи, предметом інвестиційного договору була реконструкція протягом трьох років об'єкту інвестування під офісну будівлю по вул. Маліновського, 26, в м. Вінниці.
Детальні умови переходу права власності до ТОВ «МПК-Груп» положеннями п. 1.1.5. договору не визначено, передбачено лише момент виникнення такої можливості фактом завершення робіт з реконструкції.
Суд звертає увагу на ті обставини, що умовами укладеного договору не визначено порядку розподілу результатів інвестиційної діяльності, отримання прибутку у майбутньому Вінницькою міською радою або Виконавчим комітетом, залишення у власності частини приміщень після реконструкції, розміщення у відповідному об'єкті закладів охорони здоров'я, комунальних підприємств, інших установ забезпечення інтересів мешканців територіальної громади.
Отже, сторонами на виконання вимог Закону України «Про інвестиційну діяльність» не передбачено який прибуток (дохід), окрім грошових коштів, еквівалентних вартості нерухомого майна, та/або соціальний, екологічний ефект буде отриманий органом місцевого самоврядування в результаті укладення та виконання інвестиційного договору.
Відсутні також основні показники ефективності проекту, напрями подальшого використання отриманих інвестицій Виконавчим комітетом Вінницької міської ради, приросту капітальної вартості внесених інвестицій зі сторони органу місцевого самоврядування.
Суд також звертає увагу, що досягнувши згоди щодо строку реконструкції протягом трьох років у січні 2019 року, зі спливом короткого проміжку часу (близько чотирьох місяців), ТОВ «МПК-Груп» 21.05.2019 року набуто право власності за об'єкт інвестування в цілому, без виділення жодної частки у власність територіальної громади (т. 4 а.с. 143).
При цьому, повідомлення про початок робіт з реконструкції зареєстровано 17.04.2019 року, технічний паспорт на об'єкт незавершеного будівництва оформлено 05.06.2019 року (т. 2 а.с. 50-52, т. 4 а.с. 163, 164).
Технічний паспорт на громадський будинок по вул. Малиновського, 26 за фактом завершення робіт оформлено 21.09.2021 року, декларацію про готовність об'єкта до експлуатації зареєстрована ДАБК у Вінницькій області 12.05.2022 року (т. 3 а.с. 180-197).
Тобто відчуження нерухомого майна у приватну власність відбулося до завершення робіт з реконструкції.
Крім того, продаж здійснено за оцінкою об'єкту інвестування від 31.12.2017 року, тобто до початку реконструкції, без урахування збільшення площі нерухомого майна до 1920,2 кв.м., вартості внесених інвестиції, а також збільшення ринкової вартості об'єкта з урахуванням результатів проведеної реконструкції на ринкових цін 2019 року.
Суд критично оцінює пояснення представників відповідачів 1, 2 в частині досягнення соціального ефекту від результатів виконання інвестиційного договору, з посиланням на відсутність бюджетних коштів на утримання нерухомого майна та самостійне проведення реконструкції.
Оскільки, узгоджені умови жодним чином не відрізняються від укладення договору купівлі-продажу нерухомості за ринковими цінами 2017 року, за відсутності умов про отримання міської радою реальної економічної вигоди у майбутньому.
Таким чином, суд доходить висновку, що укладений інвестиційний договір від 25.01.2019 року, в редакції договору про внесення змін та доповнень від 21.05.2019 року не містить визначених Законом України «Про інвестиційну діяльність» умов щодо спільного використання обома сторонами результатів внесених інвестиційних внесків, досягнення соціального ефекту для територіальної громади або отримання вигоди у майбутньому.
Відповідно до частини першої статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 вересня 2023 року у справі № 910/8413/21 зауважила, що умови Додаткової угоди № 1 за своїм змістом відповідають наведеному в ЦК України визначенню договору купівлі-продажу - ПрАТ приймає у власність садибу та сплачує (компенсує) за неї суму грошових коштів, визначену звітом про оцінку вартості (фактично є покупцем), а Київська міська рада відчужує садибу Терещенків (фактично є продавцем) після компенсації її вартості та підписання актів приймання-передачі у власність.
Суд вважає подібними обставини господарської справи, оскільки за встановлених судом обставин органом місцевого самоврядування передано нерухоме майно у приватну власність за ринковою ціною, щоо відповідає нормативним вимогам до купівлі-продажу, а не інвестиційної діяльності.
Тому сторонами дійсно вчинено дії з передачі комунального майна у приватну власність під видом укладення договору про інвестиційну діяльності, що суперечить приписам ст. ст. 1. 4. 7, 9 Закону України Закону «Про інвестиційну діяльність», ст. ст. 3, 6, 203, 215, 655 ЦК України.
З приводу правових наслідків укладення сторонами відповідного договору з порушенням вимог законодавства, суд зауважує наступне.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 21 грудня 2022 року у справі №914/2350/18 (914/608/20) зауважує, що надміру формалізований підхід до заявлених позовних вимог (за яким позивач у позовній заяві повинен вказати спосіб захисту, визначений приписами ЦК України та ГК України) суперечить завданню господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті.
Отже, відповідні висновки щодо уникнення зайвого формалізму при оцінці судом ефективних способів захисту, спрямовані на забезпечення диспозитивної можливості самостійно сформулювати позовні вимоги, стосуються також позовів, котрі подані прокурором.
Тому судом здійснено самостійну оцінку правових наслідків укладення інвестиційного договору з порушенням норм законодавства.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (Постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57) та від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частини 1, 2 статті 202 ЦК).
У статті 204 ЦК передбачено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ця презумпція діє доки не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Відповідно до положень статті 16 ЦК визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 ЦК.
Так, відповідно до статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина 1).
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (частина 2). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3).
Отже, ЦК України передбачає поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані.
Так, за ступенем недійсності правочину вони поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні) та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними, але за певних умов. При цьому кожен з видів недійсності правочинів передбачає, зокрема, різні шляхи захисту цивільних прав та інтересів, залежно від підстав визнання правочину недійсним настають різні правові наслідки.
Відповідно до статті 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина 3). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5).
Суд першочергово звертає увагу на підстави переходу прав на нерухоме майно від держави до територіальної громади.
08.11.2007 року Виконкомом Вінницької міської ради видано Свідоцтво про право власності держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України на 19/25 частки будівлі лікарні літ. «А» площею 1483,8 кв.м., літ «п/А(1)», літ. «Б» загальною площею будівель 1 532,7 кв.м. у м. Вінниці по вул. Малиновського, 26-26а.
Свідоцтво видане на підставі Рішення Вінницької міської ради №2662 від 08.11.2007 року (т. 3 а.с. 156-164).
Рішенням Вінницької міської ради № 2145 від 24.04.2015 надано згоду на безоплатне прийняття з державної у комунальну власність територіальної громади м. Вінниці цілісного майнового комплексу державного закладу «Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці», пункт 1 якого викладено в редакції, затвердженій рішенням міської ради № 2170 від 29.05.2015 «Про викладення в новій редакції пункту 1 рішення міської ради від 24.04.2015 № 2145, а саме: «Надати згоду на безоплатне прийняття з державної у комунальну власність територіальної громади м. Вінниці цілісного майнового комплексу державного закладу «Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці», з умовою, що зазначене майно використовуватиметься за цільовим призначенням і не відчужуватиметься в приватну власність».
Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1985 від 10.09.2015 затверджено акт приймання-передачі з державної у комунальну власність територіальної громади м. Вінниці цілісного майнового комплексу державного закладу «Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці», відповідно до якого до складу об'єкта передачі ввійшла будівля лікарні та складу за адресою: м. Вінниця, вул. Малиновського, 26-26а, разом із земельною ділянкою площею 0,2950 га з кадастровим номером 051013600:02:083:0110.
Суд акцентує увагу на тому, що Рішення Вінницької міської ради містять посилання на Закон України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», як підстави для переходу права власності держави до територіальної громади.
У складі цілісного майнового комплексу закладу охорони здоров'я передано будівлі лікарні по вул. Малиновського. 26 у м. Вінниці та відповідна земельна ділянка, що підтверджується затвердженим Актом приймання-передачі (т. 1, а.с. 33-42).
Закон України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» регулює відносини, пов'язані з передачею об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність.
Передача у державну або комунальну власність об'єктів права інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законом або рішеннями відповідних місцевих рад (ст. 1 Закону).
Відповідно до ст. 7 Закону у редакції від 13.08.2014 року, яка була чинною на момент прийняття спірного нерухомого майна у комунальну власність передаються безоплатно за умови взяття органами місцевого самоврядування зобов'язання використовувати за цільовим призначенням і не відчужувати в приватну власність такі об'єкти: навчальні заклади, заклади культури (крім кінотеатрів), фізичної культури та спорту, охорони здоров'я (крім санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек), соціального забезпечення, дитячі оздоровчі табори, у тому числі ті, будівництво яких не завершено.
Передача цілісних майнових комплексів підприємств провадиться разом з усіма їх активами і пасивами, лімітами, фондами, планами фінансово-господарської діяльності тощо, а об'єктів незавершеного будівництва - також з проектно-кошторисною документацією (ч. 3 ст. 7 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності»).
В силу припису ст. 7-1 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», правочин, наслідком якого стало відчуження у приватну власність або нецільове використання об'єктів, зазначених в абзацах п'ятому - дванадцятому частини першої статті 7 цього Закону, є нікчемним.
Наведені норми були незмінними станом на момент переходу нерухомого майна у власність ТОВ «МПК-ГРУП», в редакції Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» від 04.06.2017 року.
У Рішенні Вінницької міської ради № 2170 від 29.05.2015 року передбачено обмеження на передачу у приватну власність майна цілісного майнового комплексу Державного закладу «Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці».
Відповідне обмеження не містить виключень стосовно частини майна або інших умов щодо використання отриманого у комунальну власність майна, які могли передбачатися у рішенні місцевої ради згідно вимог ст. 1 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності».
Отже, суд доходить висновку, що укладені між Виконавчим комітетом Вінницької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "МПК-ГРУП" інвестиційний договір від 25.01.2019 року, в редакції договору про внесення змін та доповнень від 21.05.2019 року, а також Договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 0510136600:02:083:0110, площею 0,2950 га, є нікчемними правочинами в силу прямої вказівки в законі.
Крім того, згідно з частинами 1, 2 статті 228 ЦК правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У зазначеній статті визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, а також встановлено їх перелік.
Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії, її антисоціального характеру, а також значимості порушених прав і свобод людини та громадянина внаслідок вчинення такого правочину.
Категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо тих, які стосуються суттєвих основ правопорядку.
З огляду на зазначене, публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.
Об'єктивна сторона такого правочину вказує на суперечність його нормативно-правовим актам, в яких закріплюються конституційні права та свободи людини і громадянина; право державної, комунальної та приватної власності тощо.
Суб'єктивна ознака правочину, що порушує публічний порядок, полягає у спрямованості дії стороні (сторони) на досягнення протиправного результату, яка вказує на умисне вчинення такого правочину.
Отже, для нікчемного за статтею 228 ЦК України правочину очевидним є те, що особа має намір вчинити такі дії, які є суспільно небезпечними, порушують норми публічного права; зазвичай такі дії цілеспрямовано порушують публічний порядок, тобто особа саме це має на меті, усвідомлює, що її дії насправді не є правочином, а суспільно небезпечним правопорушенням.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 910/12692/18).
Порядок передачі державного або комунального майна у приватну власність врегульовано Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна», який на момент переходу права власності до ТОВ «МПК-ГРУП» діяв у редакції від 18.01.2018 року.
Приватизація здійснюється на основі принципів: захисту економічної конкуренції; повного, своєчасного та достовірного інформування про об'єкти приватизації та порядок їх приватизації; забезпечення конкурентних умов приватизації (ч. 2 ст. 2 Закону).
Способами приватизації є 1) продажу об'єктів права державної або комунальної власності на аукціоні; 2) викупу об'єктів приватизації.
Оскільки спірні договори укладені без дотримання конкурентних засад, такі договори згідно з частинами першою та другою статті 228 ЦК України є нікчемними.
Близькі за змістом висновки щодо нікчемності договору через порушення конкурентного порядку її набуття наведені у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц, від 20.07.2022 у справі №923/196/20.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у постановах від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21)).
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, вимога про визнання його недійсним за загальним правилом не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (пункт 72), від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (пункт 95)).
Отже, у разі, коли сторона правочину вважає його нікчемним, вона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи вимоги його нікчемністю (Постанова ВП ВС від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20).
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що якщо правочин є нікчемним, то позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача.
Близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц.
Таким чином прокурором обрано неналежний спосіб захисту прав та інтересів держави шляхом пред'явлення вимог про недійсність інвестиційного договору від 25.01.2019 року, в редакції договору про внесення змін та доповнень від 21.05.2019 року, та договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 0510136600:02:083:0110, площею 0,2950 га, розташованої за адресою: м. Вінниця, вул. Малиновського, 26, укладеного 18.09.2019 року.
Тому суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині вимог.
Водночас належному способу захисту відповідають вимог про застосування наслідків нікчемності договорів, зокрема шляхом зобов'язання ТОВ "МПК-ГРУП" повернути територіальній громаді міста Вінниці в особі Вінницької міської ради нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Вінниця, вул. Малиновського, 26, а також земельну ділянку з кадастровим номером 0510136600:02:083:0110, площею 0,2950 га, розташованої за адресою: м. Вінниця, вул. Малиновського, 26.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина перша статті 216 ЦК України). Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною (частина друга цієї статті). Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (частина третя тієї ж статті).
За змістом абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов'язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов'язані з його недійсністю. Одним із таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення statusу фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов'язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України).
За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов'язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається у його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію у натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов'язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України).
Крім того, наслідком недійсності правочину є відшкодування за рахунок винної сторони другій стороні недійсного правочину або третій особі збитків і моральної шкоди, завданих у зв'язку із вчиненням недійсного правочину (частина друга статті 216 ЦК України).
Отже, ЦК України визначає такі загальні юридичні наслідки недійсності правочину: (1) основний - двостороння реституція - повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України); (2) додатковий - відшкодування збитків і моральної шкоди винною стороною на користь другої сторони недійсного правочину та третьої особи, якщо їх завдано у зв'язку із вчиненням такого правочину (частина друга статті 216 цього кодексу).
Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою статті 216 ЦК України, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (частина третя статті 216 ЦК України).
Спеціальні вимоги щодо реституції у випадку встановлення судом нікчемності договору визначено ст. 228 ЦК України.
За частинами першою, другою статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.
Положення частини другої статті 228 ЦК України, що визначають нікчемним правочин, який порушує публічний порядок, а також положення речення першого частини третьої статті 228 цього Кодексу, які визначають можливість визнання недійсним правочину в разі його невідповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, кореспондуються з приписами статті 216 ЦК України щодо загальних правових наслідків недійсності правочину.
Водночас, речення друге, третє частини третьої статті 228 ЦК України встановлює особливі умови застосування правових наслідків недійсності правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, за наявності умислу на вчинення такого правочину в однієї або обох сторін недійсного правочину. Особливі правові наслідки недійсності такого правочину полягають у стягненні в дохід держави отриманого за правочином однією або обома сторонами за недійсним правочином.
Враховуючи встановлення нікчемності договору оренди до наслідків реституції підлягає застосуванню ст. 216 ЦК України.
На підставі ч. 4 ст. 216 ЦК України, правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.
Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (ч. 5 ст. 216 ЦК України).
Тобто суд уповноважений самостійно застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.
Велика Палата Верховного Суду відступила від своїх висновків, викладених у пунктах 72 та 81.2 постанови від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20, та виходячи з буквального тлумачення змісту статті 216 ЦК України виснувала, що, якщо законом не встановлені особливі умови застосування правових наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію.
Самостійне застосування судом реституції узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду.
Відтак, відповідає належному способу захисту та підлягає задоволенню у порядку застосування судом реституції нікчемних правочинів вимоги прокурора про зобов'язання ТОВ "МПК-ГРУП" повернути територіальній громаді міста Вінниці в особі Вінницької міської ради нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Вінниця, вул. Малиновського, 26, а також земельну ділянку з кадастровим номером 0510136600:02:083:0110, площею 0,2950 га, розташовану за адресою: м. Вінниця, вул. Малиновського, 26.
Тому позов у цій частині вимог підлягає задоволенню.
Враховуючи необхідність застосування судом двосторонньої реституції нікчемних договорів, підлягають стягненню з Виконавчого комітету Вінницької міської ради, як сторони нікчемного інвестиційного договору, та розпорядника бюджетних коштів територіальної громади м. Вінниці, на користь ТОВ "МПК-ГРУП" 3 280 350,00 грн (сплачених за об'єкт інвестування згідно інвестиційного договору б/н від 25.01.2019 року, на користь Департаменту комунального майна Вінницької міської ради (код - 41029597) згідно платіжного доручення №18 від 20.02.2019 року) та 1 917 972,00 грн (сплачених до УК у м. Вінниці (код - 33010100) за продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення, що перебуває у державній або комунальній власності згідно платіжного доручення №24 від 24.07.2019 року (1 105 000,00 грн) та платіжного доручення №31 від 13.09.2019 року (812 792,00 грн).
З приводу повернення у власність територіальної громади нерухомого майна після завершення реконструкції, суд зазначає, що до реконструкції площа літ. А приміщень становила 1 475,5 кв.м., з яких: підвалу (п/А) - 475,3 кв.м., 1-го поверху - 460,3 кв.м., 2-го поверху - 470,6 кв.м., 3-го поверху - 69,3 кв.м., літ. «Б» - 48,9 кв.м., загальна площа будівель 1 524,4 кв.м. (т. 1 а.с. 81-98)
Після реконструкції літ. А площа приміщень становить 1 920,2 кв.м., з яких: підвалу (п/А) - 413,6 кв.м., 1-го поверху - 477,4 кв.м., 2-го поверху - 485,8 кв.м., 3-го поверху - 538,5 кв.м., мезоніну (м/А) - 4,9 кв.м. (т. 3 а.с. 180-186).
Окремо літ. «Б», літ. «п/А» не інвентаризувались.
Тобто дійсно площа спірного нерухомого майна з моменту передачі у приватну власність до моменту звернення до суду збільшилась на 395,8 кв.м, що становить 25,96% від об'єкта, включеного до предмету інвестиційного договору.
Однак, зміна площі будівлі зумовлена виключно внутрішньо будинковими переплануваннями та розширенням (добудовою) третього поверху.
Не є новоствореним об'єктом об'єкт нерухомого майна, створений з прив'язкою до вже існуючої нерухомості, з використанням її функціональних елементів.
Реконструкція (перебудова) не спричинює створення нового нерухомого майна, а лише свідчить про зміни вже існуючого об'єкта, а вже існуючий об'єкт зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами не може визнаватися новоствореною нерухомістю (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.05.2019 у справі № 924/60/18, від 11.06.2019 у справі № 902/1414/13, від 27.02.2020 у справі № 5013/458/11, від 16.09.2020 у справі № 201/10517/16-ц).
Результат реконструкції чи будь-якої іншої перебудови нерухомого майна не є новоствореною нерухомою річчю в розумінні приписів статей 331, 332 Цивільного кодексу України незалежно від того, чи додержано при такій реконструкції чи перебудові (добудові) вимоги публічного законодавства про будівництво, архітектуру та регулювання містобудівної діяльності (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21).
Зі змісту статті 331 ЦК України вбачається, що новоствореним є майно, яке є новозбудованим.
Тому, якщо набувачем жодного нового майна не створювалося, то добудова, реконструкція з прив'язкою до вже існуючого нерухомого майна, з використанням його функціональних елементів, не є іншим об'єктом нерухомості.
До подібних висновків дійшов Верховний у постановах від 10 травня 2018 року у справі № 29/5005/6381/2011, від 11.11.2020 у справі № 663/1711/18.
Таким чином, збільшення площі нерухомого майна не позбавляє відповідача обов'язку повернути його у комунальну власність, за відсутності ознак новоствореного об'єкта нерухомості.
Відносно вимог позову про визнання недійсним та скасування Рішення Вінницької міської ради № 1921 від 30.08.2019 року, яким погоджено звіт та експертну оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0510136600:02:083:0110 площею 0,2950 га, суд зауважує наступне.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору оренди, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою (подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17 та від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/, від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20.
Велика Палата Верховного Суду уже зазначала, що під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом або про визнання недійсним договору), не допускається відмова в позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред'явлена.
Незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, суд має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц).
У постановах ВП ВС від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 і в постановах КГС ВС від 14.03.2023 у справі № 922/3013/19, від 14.03.2023 у справі № 922/1796/19 сформульовано усталений правовий висновок про те, що позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність рішення (наказу, розпорядження) органу державної влади без заявлення вимоги про визнання його незаконним і скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані.
Оскаржуване рішення про затвердження звіту про оцінку не є підставою виникнення права власності, належному способу захисту відповідає застосування наслідків нікчемності договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Тому, задоволення відповідної вимог не призведе до захисту інтересів держави, прокурором обране неефективний спосіб захисту прав.
Отже позов у цій частині вимог не підлягає задоволенню.
Оцінюючи доводи відповідачів про застосування строків позовної давності, суд зауважує наступне.
За змістом частини 1 статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Початок перебігу строку позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов'язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
За висновками ОП КГС ВС, об'єктивно перебіг позовної давності за вимогою заінтересованої особи (уповноваженого державного органу) про визнання недійсним оспорюваного договору оренди, стороною якого позивач не є, не може розпочинатися раніше, ніж з дня укладення договору, незважаючи на попереднє надання такою особою згоди (дозволу) на вчинення такого правочину, оскільки очевидним є те, що до моменту укладення договір є таким, що ще не відбувся, а тому й право позивача до вказаного моменту не може вважатися порушеним у розумінні частини 1 статті 261 ЦК України (п. 80 Постанови від 16 лютого 2024 року у справі № 917/1173/22).
Суд зауважує. що трирічний строк з моменту укладення інвестиційного договору спливав 21.05.2022 року.
Однак, в силу п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, в редакції від 07.05.2022 року у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, то за загальним правилом позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справах № 369/6892/15-ц і № 469/1203/15-ц).
Велика Палата Верховного Суду послідовно дотримується позиції, що у випадках, коли на певний об'єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об'єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов'язане з позбавленням власника володіння. Належним способом захисту прав власника у цих випадках є негаторний позов.
За обставин цієї справи належним способом захисту є подання негаторного позову на підставі статті 391 ЦК України.
За наявного підходу до фізичного зайняття майна як до триваючого порушення, на вимоги про припинення якого не поширюється позовна давність, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97).
Враховуючи встановлення судом нікчемності договорів з відчуження нерухомого майна, продаж якого у приватну власність заборонено законом, відсутні підстави для застосування строків позовної давності до спірних правовідносин.
Тому, суд відхиляє відповідні заяви відповідачів про застосування строків позовної давності, як самостійної підстави для відмови у задоволенні позову.
Відносно пропорційності втручання у мирне володіння майном відповідача, суд зауважує наступне.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ ця стаття містить три окремі норми: перша, виражена у першому реченні першого абзацу, - має загальний характер і закладає принцип мирного володіння майном. Друга, закладена у другому реченні того ж абзацу, - охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя, закріплена у другому абзаці, - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (Рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).
Право володіння нерухомим майном (оренди земельної ділянки) прирівнюється по ступеню захисту до охорони права власності.
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:
Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.
Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.
Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно.
Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
Суд звертає увагу на те, що можливість втручання у право власності шляхом визнання недійсними правочинів передбачена у ЦК України.
Підстави для такого визнання є доступними, чіткими, а наслідки їхнього застосування - передбачуваними для сторін правочинів.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства.
Загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
Враховуючи це та вимоги ч. 3 ст. 509 ЦК, засади добросовісності, розумності та справедливості мають реалізовуватись і при виконанні особою своїх зобов'язань, в тому числі щодо володіння часткою у статутному капіталі господарського товариства.
Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі №185/446/18, від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц).
Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Тобто на конвенційний захист має право особа, яка добросовісно, на законних підставах набула права власності на майно, відкрито та мирно володіла ним.
За обставин цієї справи відповідач мав змогу ознайомитись з обставинами переходу до комунальної власності нерухомого майна, набував права власності поза аукціоном та конкурсними процедурами, проведення яких було обов'язковим в силу вимог Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна».
Маючи доступ до реконструкції та виготовляючи технічний паспорт не міг не знати про розташування у приміщеннях лікувального закладу, передача у приватну власність якого заборонена положеннями Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності».
У відповідача завідомо не було підстав претендувати на набуття права власності поза конкурентними умовами
Також, укладаючи інвестиційний договір відповідач не скористався правами включення до змісту договірних відносин умови стосовно взаємного розподілу прибутку від набутого майна або результатів інвестиційної діяльності, що відповідало б відомим відповідачу нормам Закону України "Про інвестиційну діяльність".
Укладаючи інвестиційний договір та зміни до нього зі строком реконструкції протягом трьох років та можливістю оформлення права власності після її завершення, відповідач до завершення будівельних робіт та прийняття об'єкта у експлуатацію набув права власності на нерухоме майно.
Наведені обставини у сукупності підтверджують недобросовісну поведінку відповідача 3 та обізнаність з обставинами протиправного заволодіння майном.
Суду відхиляє як неприйнятні доводи про те, що втручання у його право користування буде непропорційним з огляду на практику застосування приписів статті 1 Першого протоколу до Конвенції у рішеннях ЄСПЛ від 24 червня 2003 року у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" (Stretch v. the United Kingdom, заява № 44277/98) та від 20 січня 2012 року у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04).
Приписи статей 216 і 228 ЦК України забезпечують справедливий баланс між інтересами власника та відповідача, який використовував майно з 2019 року на підставі нікчемних договорів та мав можливість здійснення господарської діяльності, отримання доходу.
При цьому, всупереч вимогам Ухвали Господарського суду Вінницької області від 22.01.2025 року та приписам ст. ст. 73-80 ГПК України відповідачем не надано первинних документів на підтвердження обставин понесених витрат на реконструкцію приміщення, збільшення їх вартості, здійснення невід'ємних поліпшень або інших втрат, котрі підлягають вартісній оцінці.
Суд зауважує, що обов'язок доведення обставин розміру справедливої компенсації також покладається на учасника судового процесу, який зацікавлений у забезпеченні майнової рівноваги у випадку витребування майна.
За відсутності інших доказів у матеріалах справи, судом використано для застосування реституції звіти про ринкову вартість майна на момент переходу права власності, дійсність яких не спростовано відповідачем, а також не надано висновків про балансову вартість чи ринкову оцінку на момент судового розгляду.
У суду відсутні повноваження самостійно призначати експертизу лише з метою застосування двосторонньої реституції.
Сплата земельного податку, орендних платежів на час фактичного використання майна не може свідчити про понесення надмірних витрат, з огляду на можливість ведення господарської діяльності.
Питання щодо компенсації вартості різниці у площі нерухомого майна, відшкодування упущеної вигоди, інших майнових втрат може стати предметом окремого позову зі сторони ТОВ «МПК-ГРУП».
Отже національне законодавство гарантує можливість відшкодування збитків у випадку їх завдання внаслідок повернення майна у комунальну власність.
Як наслідок судом не встановлено обставин непропорційного втручання у право мирне володіння майна, з огляду на компенсаційний зміст двосторонньої реституції.
З урахуванням наведених вище мотивів позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
При вирішенні питання стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2024 року становить 3 028,00 грн.
Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування, ціна позову визначається вартістю майна.
Зі змісту поданої позовної заяви Вінницької окружної прокуратури (вих. № 100/50-70/12 від 05.07.2021 року) вбачається, що прокурором при зверненні до суду заявлено три вимоги немайнового про визнання недійсними та договорів та скасування рішення органу місцевого самоврядування, на підставі яких зареєстровано право власності на спірне майно, а також дві вимоги щодо зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "МПК-ГРУП" повернути територіальній громаді міста Вінниці в особі Вінницької міської ради об'єкти нерухомого майна, задоволення яких може призвести до реєстрації за територіальною громадою права власності.
Прокурором при зверненні з даною позовною заявою до суду, сплачено судовий збір в сумі 90 084,13 грн, згідно платіжної інструкції № 1142 (внутрішній номер 350820873) від 10.06.2024 року.
Відповідно до звіту про незалежну оцінку, виконаного ТОВ"ВІНЕКС" станом на 31.12.2017 року ринкова вартість об'єкту інвестування складала 3 280 350,00 грн.
При цьому, згідно звіту про експертно-грошову оцінку земельної ділянки загальною площею 0,2950 га, що знаходиться по вул. Малиновського, 26, м. Вінниця вартість земельної ділянки становила 1 917 792,00 грн.
Таким чином, попередній розрахунок судового збору за подання позовної заяви до суду становить 87 056,13 грн (3 028,00 грн + 3 028,00 грн + 3 028, грн + 49 205,25 грн (за вимогу про повернення нежитлових будівель) + 28 766,88 грн (за вимогу про повернення земельної ділянки).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 вказано, що "майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 162, пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається:
1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;
2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна;
3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, -загальною сумою всіх вимог. Тобто будь-який майновий спір має ціну.
Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17).
Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці".
Суд констатує, що незважаючи на задоволення вимог. З урахуванням нікчемності договорів та неможливість переходу права власності, предметом та результатом вимог є припинення права приватності власності на нерухоме майно та зміна режиму власності та комунальні, зі зміною власника нерухомого майна та внесення змін до реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідний позов є позовом про підтвердження права володіння майном. Яке підлягає грошовій оцінці та має визначену за матеріалами справи ринковцу вартість, що відповідає висновку постанов Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17 та від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19.
Тому суд вважає вірним обчислення судового збору пропорційно вартості повернутого майна у комунальну власність.
Отже належною сумою сплаченого судового збору є 87 056,13 грн (3 028,00 грн х 3 + 5 198 142,00 (3 280 350,00 + 1 917 792,00) х 1,5%).
Прокурором може бути повернуто на підставі окремої заяви, після набрання рішенням у даній справі, надмірно сплачений судовий збір в сумі 3 028,00 грн.
Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Враховуючи відмову у задоволенні позову в частині вимог про визнання незаконним Рішення Вінницької міської ради № 1921 від 30.08.2019 року та про недійсність двох договорів, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 9 084,00 грн слід залишити за прокурором.
Оскільки нікчемні договори укладено відповідача, єдиним розпорядником бюджетних коштів Вінницької міської ради є Виконавчий комітет, судом проведено двосторонню реституцію про повернення майна однакової номінальної вартості на момент укладення нікчемних правочинів, то судові витрати зі сплати судового збору за розгляд майнових вимог слід у рівних частинах слід стягнути з ТОВ «МПК-ГРУП» та Виконавчого комітету Вінницької міської ради по 38 986,07 грн (87 056,13- 9 084,00) / 2) з кожного.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3,7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86,91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "МПК-ГРУП" (вул. Хмельницьке шосе, 21, кв. 29, м. Вінниця, 21036, код - 39810859) повернути територіальній громаді міста Вінниці в особі Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050, код - 25512617) нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Вінниця, вул. Малиновського, 26.
3. Стягнути з Виконавчого комітету Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050, код - 03084813) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МПК-ГРУП" (вул. Хмельницьке шосе, 21, кв. 29, м. Вінниця, 21036, код - 39810859) 3 280 350,00 грн, сплачених за об'єкт інвестування згідно інвестиційного договору б/н від 25.01.2019 року, на користь Департаменту комунального майна Вінницької міської ради (код - 41029597) згідно платіжного доручення №18 від 20.02.2019 року.
4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "МПК-ГРУП" (вул. Хмельницьке шосе, 21, кв. 29, м. Вінниця, 21036, код - 39810859) повернути територіальній громаді міста Вінниці в особі Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050, код - 25512617) земельну ділянку з кадастровим номером 0510136600:02:083:0110, площею 0,2950 га, розташованої за адресою: м. Вінниця, вул. Малиновського, 26.
5. Стягнути з Виконавчого комітету Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050, код - 03084813) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МПК-ГРУП" (вул. Хмельницьке шосе, 21, кв. 29, м. Вінниця, 21036, код - 39810859) 1 917 792,00 грн, сплачених до УК у м. Вінниці (код - 33010100) за продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення, що перебуває у державній або комунальній власності згідно платіжного доручення №24 від 24.07.2019 року (1 105 000,00 грн) та платіжного доручення №31 від 13.09.2019 року (812 792,00 грн).
6. Відмовити у задоволенні позову Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в іншій частині вимог.
7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МПК-ГРУП" (вул. Хмельницьке шосе, 21, кв. 29, м. Вінниця, 21036, код - 39810859) на користь Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050, код - 02909909, Держказначейська служба України, м. Київ, р/р ІВАN НОМЕР_1 , МФО 820172, отримувач: Вінницька обласна прокуратура) 38 986,07 грн судових витрат зі сплати судового збору.
8. Стягнути з Виконавчого комітету Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050, код - 03084813) на користь Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050, код - 02909909, Держказначейська служба України, м. Київ, р/р ІВАN UА568201720343110002000003988, МФО 820172, отримувач: Вінницька обласна прокуратура) 38 986,07 грн судових витрат зі сплати судового збору.
9. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 9 084,00 грн - залишити за прокурором.
10. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
11. Примірник повного судового рішення протягом двох днів з дня складання направити сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності - рекомендованим листом, з повідомлення про вручення поштового відправлення, та за електронними адресами: прокурору - vinnytsia@vin.gp.gov.ua, Вінницькій міській раді - vinrada@vmr.gov.ua, представнику відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 21 березня 2025 р.
Суддя Міліціанов Р.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - Вінницькій окружній прокуратурі (пров. Цегельний, 8, м. Вінниця, 21020)
3 - Вінницькій міській раді (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050)
4 - ТОВ "МПК-ГРУП" (вул. Хмельницьке шосе, 21, кв. 29, м. Вінниця, 21036; вул. Малиновського, 26, м. Вінниця, 21000)