27 лютого 2025 року Справа № 160/7848/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Луніної О.С
за участі секретаря судового засідання Камінської С.В.
за участі:
представника позивача Алексєєнка А.І.
представника відповідача-2 Віціної О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу координації пенсійних виплат Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
26.03.2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Департаменту пенсійних питань та соціального захисту МВС України, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просив суд:
- визнати незаконними дії Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України про відмову мені в призначені пенсії, відповідно до п. б ст. 12 Закону України № 51-IV від 04.07.1992 року "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб в редакції чинній станом на 31 жовтня 2004 року;
- зобов'язати Департамент пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії від 07.11.2023;
- зобов'язати Департамент пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України підготувати та подати до органів Пенсійного фонду подання для прийняття відповідного рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
- розглянути заяву та призначити виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі п. б ст. 12 Закону України № 51-IV від 04.07.1992 року "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» в редакції чинній станом на 31 жовтня 2004 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що позивач бажає реалізувати своє право на отримання пенсії відповідно до п. «б» ст. 12 Закону України № 51- IV від 04.07.1992 року "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» в редакції чинній на 31 жовтня 2004 року. Так, на переконання позивача, 31 жовтня 2004 року він досягнув 45 років, мав загальний трудовий стаж 27 років 10 місяців 05 днів з яких служба в органах внутрішніх справ 17 років 4 місяці 26 днів, а отже отримав право на пенсію і згідно ст.58 ч. 1 Конституції України, це його право, яке залишилось за ним. При цьому, відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні пенсії Департамент пенсійних питань та соціального захисту МВС України не враховує той факт, що необхідно застосовувати редакцію Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», яка була чинною на час досягнення ним 45 річного віку, що також зумовлено рішенням Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5- рп/2002. Крім того, позивачем наголошується, що відповідач відмовляючи йому в призначені пенсії фактично перебрав на себе функції органів Пенсійного фонду України, до повноважень яких належить вирішення питання щодо наявності підстав для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року (суддя Сидоренко Д.В.), позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду: документу про сплату судового збору (квитанції установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення) у розмірі 1937,92 грн.; уточненого позову із уточненням прохальної частини позову.
04 квітня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Міністерства внутрішніх справ надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач пред'явлений позов не визнав та заперечував проти його задоволення, посилаючись на те, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, згідно наказу УМВС України в Дніпропетровській області № 4о/с від 14.01.1997, звільнено зі служби в ОВС на момент звільнення позивач мав вислугу років у календарному обчисленні - 17 років 04 місяці 26 днів. Стаття 12 Закону № 2262 від 09.04.1992 року визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі та умови призначення пенсій за вислугу. Даною нормою законодавцем було визначено виключну підставу для призначення пенсії, обов'язковою умовою для призначення пенсії за вислугу років за даним Законом є достатня кількість років вислуги у календарному обчисленні. На день звільнення з військової служби календарної вислуги років позивача не було достатньо для призначення пенсії. Законом не передбачено, що пенсію за вислугу років можна призначити особам, при наявності вислуги років, обчисленої на пільгових умовах, а чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається лише при наявності, на час звільнення зі служби, відповідної календарної вислуги років. Ураховуючи те, що на дату звільнення зі служби в органах внутрішніх справ (21.01.1997) ОСОБА_1 мав вислугу 17 років 04 місяці 26 днів, але на зазначену жату не досяг 45-річного віку та не мав 25 років страхового стажу, то у позивача відсутнє право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону.
05 квітня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд», на виконання вимог ухвали суду від 03.04.2024 року, від позивача надійшла заява про усунення недоліків, а саме докази сплати судового збору в сумі 1938,00 грн., який зараховано на казначейський рахунок та уточнена позовна заява, в якій позивач просить суд:
- визнати незаконними дії Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України про відмову мені в призначені пенсії, відповідно до п. б ст. 12 Закону України № 51-IV від 04.07.1992 року "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» в редакції чинній станом на 31 жовтня 2004 року;
- зобов'язати Департамент пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії від 07.11.2023;
- зобов'язати Департамент пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України підготувати та подати до органів Пенсійного фонду подання для прийняття відповідного рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути рішення, яке буде подане Департаментом пенсійних питань та соціального захисту МВС України про призначення пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та призначити виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі п. б ст. 12 Закону України № 51-IV від 04.07.1992 року "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» в редакції чинній станом на 31 жовтня 2004 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року (суддя Сидоренко Д.В.) відкрито провадження в адміністративній справі №160/7848/24, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
12 квітня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
12 квітня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останнім викладено позицію аналогічну заявлений ним у власній позовній заяві з зазначенням тотожних аргументів та доводів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року (суддя Сидоренко Д.В.) було призначено адміністративну справу №160/7848/24 до розгляду в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16 травня 2024 року о 10:00 год.
29 квітня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Міністерства внутрішніх справ надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач пред'явлений позов не визнав та заперечував проти його задоволення, посилаючись на те, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 01.10.1981 по 21.01.1997 і був звільнений з посади заступника начальника міліції лінійного відділу в аеропорту Дніпропетровськ Дніпропетровського міського управління УМВС України в Дніпропетровській області за ст. 65 «б» (через хворобу наказом УМВС України в Дніпропетровській області від 14.01.1997 № 4о/с). 31 жовтня 2004 року ОСОБА_1 виповнилось 45 років. У листопаді 2023 року Позивач звернувся до МВС України із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служба, та деяких інших осіб», який був чинним станом на 31.10.2004, починаючи із 23 вересня 2023 року відповідно до нарахувань грошового забезпечення, яке враховується при обчисленні пенсії. Листом Департаменту пенсійних питань та соціального захисту МВС України від 20.11.2023 № Н-33819/49-31201-2023 Позивачу повідомлено, що на день звільнення з ОВС він не досяг 45-річного віку та не мав 25 років страхового стажу. У зв'язку із чим, відсутні підстави для направлення документів до органів Пенсійного фонду, однак позивач вважає, що його право порушено, а відтак це є підставою (на його думку) для звернення до суду. Як слідує із матеріалів справи, на день звільнення зі служби з органів внутрішніх справ (1997 рік) вислуга років Позивача складала 17 років 04 місяці 26 днів, на час звільнення з ОВС Позивач не досяг 45-річного віку та не мав 25 років страхового стажу, у з зв'язку з чим, Департамент пенсійних питань та соціального захисту МВС України при наданні відповіді Позивачу, посилаючись на норми діючого законодавства, вказав про відсутність підстав для підготовки документів для направлення до органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії відповідно до пункту «б» статті 12 Закону № 2262-ХІ. Разом з тим, Позивач вважає, що посадові особи МВС України у листопаді 2023 року при розгляді його заяви від 07.11.2023 повинні були керуватися нормами пункту «б» статті 12 Закону № 2262-ХІ, в редакції, що була чинна станом на 31.10.2004, тобто на час досягнення ним 45-річного віку. За таких підґрунть у МВС України законні підстави для оформлення документів для призначення Позивачу пенсії за п. «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ (в редакції на час розгляду заяви від 07.11.2023) та відповідного направлення їх до органу Пенсійного фонду України згідно із постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутні. Також, із вказаних вище підстав вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконними дій Департаменту пенсійних питань та соціального захисту МВС України та зобов'язання розглянути заяву від 07.11.2023, підготувати та подати до органів Пенсійного фонду подання для прийняття відповідного рішення про призначення пенсії за вислугу років згідно із пунктом «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ (в редакції, що була чинна станом на 31.10.2004) є безґрунтовними.
29 квітня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Міністерства внутрішніх справ надійшло клопотання про залишення позову без розгляду.
29 квітня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останнім викладено позицію аналогічну заявлений ним у власній позовній заяві з зазначенням тотожних аргументів та доводів. Крім того, додатково зазначив, що зі змінами, яких набув Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ, а саме п. б ст. 12 погіршив становище позивача та звузив його конституційні права, гарантовані державою права на його соціальний захист та членів його сім'ї.
29 квітня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшли заперечення на клопотання (заяву).
02 травня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач пред'явлений позов не визнав та заперечував проти його задоволення, посилаючись на те, що за відсутності належним чином поданої заяви про призначення пенсії за вислугу років позивачем через уповноважений орган, що здійснює підготовку документів для призначення пенсій, у тому числі Міністерства внутрішніх справ, за останнім місцем служби та складених у відповідності до Порядку затвердженого постановою правління ПФУ від 30.01.2007 р. №3-1 та зареєстрованого в Мін'юсті 15.02.2007р. за №13/13402, Головне управління позбавлене можливості розглянути питання про можливість призначити позивачеві пенсії за вислугу років та прийняти рішення, яке б впливало на права і свободи позивача в розрізі права на пенсійне забезпечення.
06 травня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Міністерства внутрішніх справ надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
06 травня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Міністерства внутрішніх справ надійшла заява про долучення копій документів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року (суддя Сидоренко Д.В.) було задоволено клопотання представника МВС України про участь в підготовчому засіданні в режимі відеоконференції по адміністративній справі №160/7848/24 та допущено участь представника МВС України - Віціни Оксани Олександрівни, в підготовчому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення https://vkz.court.gov.ua.
16 травня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі.
16 травня 2024 року до суду від представника позивача надійшла заява про перенесення розгляду справи №160/7848/24 у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги.
Відповідно до довідки секретаря судового засідання Дидочкіної О.А. від 16.05.2024 року №591, у зв'язку з оповіщенням сигналу «повітряна тривога» та загрозою ракетних ударів, адміністративна справа №160/7848/24, призначена до розгляду у судовому засіданні на 16.05.2024 року о 10.00 год., знята з розгляду
Наступне підготовче судове засідання призначено на 30.05.2024 року о 10,30 год.
30 травня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі.
У підготовчому судовому засіданні 30.05.2024 року було оголошено перерву до 13.06.2024 року о 10.30 год.
30 травня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Міністерства внутрішніх справ надійшла заява про долучення копій документів.
12 червня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.
13 червня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі.
13 червня 2024 року до суду від представника позивача надійшла заява про перенесення розгляду справи №160/7848/24 у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги.
Відповідно до довідки секретаря судового засідання Дидочкіної О.А. від 13.06.2024 року №752, у зв'язку з оповіщенням сигналу «повітряна тривога» та загрозою ракетних ударів, адміністративна справа №160/7848/24, призначена до розгляду у судовому засіданні на 13.06.2024 року о 10,30 год., знята з розгляду
Наступне підготовче судове засідання призначено на 11.07.2024 року о 10,30 год.
11 липня 2024 року до суду від представника позивача надійшла заява про відкликання позовних вимог до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області.
У підготовчому судовому засіданні 11.07.2024 року усною ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання було відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про залучення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області в якості третьої особи, а також у зв'язку зі зміною предмету позову було оголошено перерву до 10.09.2024 року об11.30 год.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року (суддя Сидоренко Д.В.) було залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути рішення, яке буде подане Департаментом пенсійних питань та соціального захисту МВС України про призначення пенсії ОСОБА_1 та призначити виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі п. б ст. 12 Закону України № 51-IV від 04.07.1992 року "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» в редакції чинній станом на 31 жовтня 2004 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року (суддя Сидоренко Д.В.) допущено заміну відповідача Департаменту пенсійних питань та соціального захисту МВС України його правонаступником Відділом координації пенсійних виплат Міністерства внутрішніх справ України.
04 вересня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Міністерства внутрішніх справ надійшов відзив на заяву про уточнення позовних вимог, в якому відповідач зазначив, що з приводу позовних вимог ОСОБА_1 останній висловлював аргументовану позицію по суті заявлених вимог у відзивах на позовну заяву від 03.04.2024 та від 29.04.2024
Відповідно до довідки секретаря судового засідання Дидочкіної О.А. від 10.09.2024 року №1101, у зв'язку з відсутністю світла в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Чекмарьова, 5, адміністративна справа №160/7848/24, призначена до розгляду у судовому засіданні на 10.09.2024 року об 11.30 год., знята з розгляду
Наступне підготовче судове засідання призначено на 08.10.2024 року о 10,30 год.
Розпорядженням в.о. керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 року №617д призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв'язку зі звільненням ОСОБА_2 з посади судді за його поданням заяви про відставку, ухваленим рішенням Вищої ради правосуддя від 24.09.2024 року №2780/0/15-24.
04.10.2024 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа №160/658/24 була передана судді Луніній О.С.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року, прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу координації пенсійних виплат Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії. Розпочато спочатку розгляд адміністративної справи №160/7848/24. Підготовче судове засідання призначено на 24 жовтня 2024 року о 11:00.
22 жовтня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Міністерства внутрішніх справ надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року було задоволено клопотання Міністерства внутрішніх справ України про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції по адміністративній справі №160/7848/24 та постановлено забезпечити участь представника Міністерства внутрішніх справ України - Віціної Оксани Олександрівни у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У підготовчому судовому засіданні 24.10.2024 року усною ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання було задоволено клопотання представника позивача та відкладено підготовче судове засідання до 05.11.2024 о 15.00 год.
28 жовтня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Міністерства внутрішніх справ надійшло клопотання щодо залучення до участі у справі №160/7848/24 у якості співвідповідача - Міністерства внутрішніх справ України.
05 листопада 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.
В підготовче судове засідання 05 листопада 2024 року сторони не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
У зв'язку із наведеним судове засідання відкладено на 19 листопада 2024 року на 10:30 год.
В підготовче судове засідання 19 листопада 2024 року сторони не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
У зв'язку із наведеним судове засідання відкладено на 03 грудня 2024 року на 11:10 год.
У підготовчому судовому засіданні 03.12.2024 року, усною ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання було вирішено відкласти підготовче судове засідання до 10.12.2024 о 11.30 год., у зв'язку з відсутністю позивача та його представника.
У підготовчому судовому засіданні 10.12.2024 року розгляд справи було відкладено до 26.12.2024 року об 11.00 год.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року було задоволено клопотання Міністерства внутрішніх справ України про залучення співвідповідача до участі в адміністративній справі №160/7848/24 та залучено до участі у справі №160/7848/24 в якості співвідповідача Міністерство внутрішніх справ України (вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00032684). Розпочато розгляд адміністративної справи №160/7848/24 спочатку.
20 грудня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Міністерства внутрішніх справ надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач пред'явлений позов не визнав та заперечував проти його задоволення, посилаючись на те, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 01.10.1981 по 21.01.1997 і був звільнений з посади заступника начальника міліції лінійного відділу в аеропорту Дніпропетровськ Дніпропетровського міського управління УМВС України в Дніпропетровській області за ст. 65 «б» (через хворобу наказом УМВС України в Дніпропетровській області від 14.01.1997 № 4о/с). 31 жовтня 2004 року ОСОБА_1 виповнилось 45 років. У листопаді 2023 року Позивач звернувся до МВС України із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служба, та деяких інших осіб», який був чинним станом на 31.10.2004, починаючи із 23 вересня 2023 року відповідно до нарахувань грошового забезпечення, яке враховується при обчисленні пенсії. Листом Департаменту пенсійних питань та соціального захисту МВС України від 20.11.2023 № Н-33819/49-31201-2023 Позивачу повідомлено, що на день звільнення з ОВС він не досяг 45-річного віку та не мав 25 років страхового стажу. У зв'язку із чим, відсутні підстави для направлення документів до органів Пенсійного фонду, однак позивач вважає, що його право порушено, а відтак це є підставою (на його думку) для звернення до суду. Як слідує із матеріалів справи, на день звільнення зі служби з органів внутрішніх справ (1997 рік) вислуга років Позивача складала 17 років 04 місяці 26 днів, на час звільнення з ОВС Позивач не досяг 45-річного віку та не мав 25 років страхового стажу, у з зв'язку з чим, Департамент пенсійних питань та соціального захисту МВС України при наданні відповіді Позивачу, посилаючись на норми діючого законодавства, вказав про відсутність підстав для підготовки документів для направлення до органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії відповідно до пункту «б» статті 12 Закону № 2262-ХІ. Разом з тим, Позивач вважає, що посадові особи МВС України у листопаді 2023 року при розгляді його заяви від 07.11.2023 повинні були керуватися нормами пункту «б» статті 12 Закону № 2262-ХІ, в редакції, що була чинна станом на 31.10.2004, тобто на час досягнення ним 45-річного віку. За таких підґрунть у МВС України законні підстави для оформлення документів для призначення Позивачу пенсії за п. «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ (в редакції на час розгляду заяви від 07.11.2023) та відповідного направлення їх до органу Пенсійного фонду України згідно із постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутні. Також, із вказаних вище підстав вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконними дій Департаменту пенсійних питань та соціального захисту МВС України та зобов'язання розглянути заяву від 07.11.2023, підготувати та подати до органів Пенсійного фонду подання для прийняття відповідного рішення про призначення пенсії за вислугу років згідно із пунктом «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ (в редакції, що була чинна станом на 31.10.2004) є безґрунтовними.
20 грудня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Міністерства внутрішніх справ надійшло клопотання про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 , а також клопотання про відкладення розгляду справи №160/7848/24.
23 грудня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про залишення без розгляду позовної заяви та клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.
24 грудня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останнім викладено позицію аналогічну заявлений ним у власній позовній заяві з зазначенням тотожних аргументів та доводів.
В підготовче судове засідання 26 грудня 2024 року сторони не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
У зв'язку із наведеним судове засідання відкладено на 16 січня 2025 року на 11:00 год.
У підготовчому судовому засіданні 16.01.2025 року усною ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання було вирішено закрити підготовче провадження по справі №160/7848/24 та перейти до розгляду справи по суті у судовому засіданні 28.01.2025 року о 14.00 год
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року було відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства внутрішніх справ України про залишення без розгляду позовної заяви в адміністративній справі №160/7848/24.
У судовому засіданні 28.01.2025 року було відкладено розгляд справи по суті до 13.02.2025 року о 13:00 год.
У зв'язку з перебуванням судді Луніної О.С. на навчанні, адміністративна справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 13.02.2024 року знята з розгляду та перенесена на 18.02.2025 року.
У судовому засіданні 18.02.2025 року було відкладено розгляд справи по суті до 27.02.2025 року о 11:30 год.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року було відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства внутрішніх справ України про залишення без розгляду позовної заяви в адміністративній справі №160/7848/24.
В судовому засіданні 27.02.2025 року представник позивача підтримав пред'явлений позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені у ньому та відповідях на відзив доводах, просив повністю задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача у судовому засіданні 27.02.2025 року пред'явлений позов не визнав та, посилаючись на викладені у відзиві на позовну заяву доводи, просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 01.10.1981 по 21.01.1997, що підтверджується відомостями його послужного списку (особистий номер М-917112) та трудової книжки серії № НОМЕР_2 .
Так, ОСОБА_1 був звільнений з посади заступника начальника міліції лінійного відділу в аеропорту Дніпропетровськ Дніпропетровського міського управління УМВС України в Дніпропетровській області за ст. 65 «б» (через хворобу наказом УМВС України в Дніпропетровській області від 14.01.1997 № 4о/с).
25.09.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії як працівнику міліції (поліції) відповідно до вимог Закону України № 51- IV від 04.07.1992 року "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», який був чинним станом на 31 жовтня 2004 року, починаючи з 23 вересня 2023 року відповідно до нарахувань грошового забезпечення, яке враховується при обчисленні пенсії.
Листом Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області «Про надання інформації» від 01.11.2023 року №53966-42836/Н-01/8/0400/23, позивачеві було, зокрема, повідомлено, що йому необхідно звернутись до уповноваженого органу (структурного підрозділу), звідки його було звільнено зі служби з питань оформлення матеріалів для призначення пенсії за вислугу років.
07.11.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства внутрішніх справ України з заявою про призначення пенсії як працівнику міліції (поліції) відповідно до вимог Закону України № 51- IV від 04.07.1992 року "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», який був чинним станом на 31 жовтня 2004 року, починаючи з 23 вересня 2023 року відповідно до нарахувань грошового забезпечення, яке враховується при обчисленні пенсії.
Листом Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України від 20.11.2023 № Н-33819/49-31201-2023, позивачеві повідомлено, що на день звільнення зі служби в органах внутрішніх справ (міліції), а саме 21 січня 1997 року, його вислуга складала 17 років 04 місяці 26 днів, але на зазначену дату він не досяг 45-річного віку та не мав 25 років страхового стажу. Враховуючи зазначене, він не має права на пенсію за вислугу років на умовах, визначених Законом.
Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі - Закон №2262).
Відповідно до п. б ст. 1-2 Закону №2262 визначено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Статтею 12 Закону № 2262-ХІІ визначені умови призначення пенсії за вислугу років.
Статтею 48 Закону №2262 визначено, що заява про призначення пенсії згідно з цимЗакономподається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затверджено постановою правління Пенсійного фонду України №3-1 від 30.01.2007 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 року за №135/13402 (далі- Порядок №3-1).
Так, п. 1 Порядку № 3-1 визначено, що заявипропризначенняпенсіїзавислугуроків особам,звільненим зі служби,якімаютьправона пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», подаютьсяцими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в областях через уповноважені структурні підрозділи Державної податковоїслужби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи). Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів.
Пунктом 7 Порядку №3-1 передбачено, що для призначення пенсії за вислугу років і по інвалідності подаються такі документи, а саме:
- заява про призначення пенсії (додаток 1);
- грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби;
- військово-медичні документи про стан здоров'я звільненої особи (завиняткомосіб,якіне проходили військово-лікарську комісію);
- документи про страховий стаж (при призначенні пенсії згідно з пунктом «б» ст. 12 Закону (2262-12);
- довідка МСЕК про визнання особи інвалідом;
- копія документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб,які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);
- довідка ВАТ «Ощадбанк» або іншийдокумент,що підтверджує відкриття рахунку, назву та номер відділення ВАТ «Ощадбанк»;
- копія паспорта.
Відповідно до п.12 Порядку №3-1, уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всінеобхідні документиісвоєподанняпропризначенняпенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія,і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.
Під час розгляду справи судом встановлено, що станом на момент звільнення позивача зі служби (21.01.1997 року) редакція п. б ч. 1 ст. 12 Закону №2262 передбачала наявність, зокрема, у начальницького складу податкової міліції права на призначення пенсії за вислугу років, які на день звільнення досягли 45-річного віку, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, податковій міліції.
На момент досягнення позивачем 45-річного віку (31.10.2004 року) редакція п. б ч. 1 ст. 12 Закону №2262 передбачала, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених із служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ або служба в державній пожежній охороні.
Крім того, відповідно до вимог пункту «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ (в редакції, чинній на час звернення Позивача із заявою до МВС України) пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "з" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально- виконавчій службі України.
Таким чином, редакція пункту «б» статті 12 Закону №2262-ХІІ змінювалась, змінюючи при цьому умови і підстави виникнення права на пенсію за вислугу років.
З аналізу вказаних вище норм вбачається, що як на момент звільнення позивача зі служби, так і на момент досягнення позивачем 45-річного віку, так і на момент звернення позивача із заявою до відповідача щодо призначення йому пенсії за вислугу років, п. б ч. 1 ст. 12 Закону №2262 встановлено три критерії, які у сукупності дають особі право на призначення такої пенсії, а саме:
- досягнення на день звільнення зі служби 45-річного віку;
- наявність 25 років і більше страхового стажу;
- наявність 12 календарних років і 6 місяців військової служби, служба в органах внутрішніх справ або податковій міліції.
При цьому, заяви про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262 подаються до головних управлінь Пенсійного фонду України в областях через уповноважені структурні підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, які у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформлюють всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії, ознайомлюють з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляють до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.
Згідно з п. 12 вказаного Порядку уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії. У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені п. 6 цього Порядку.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 537/1980/16-а звернула увагу, що саме уповноважені структурні підрозділи здійснюють перевірку поданих звільненими зі служби особами заяв про призначення пенсії, здійснюють обчислення вислуги років для призначення пенсії і встановлюють наявність підстав для її призначення. Після цього такий орган законодавчо наділений компетенцією направити подання про призначення пенсії за вислугу років до територіального органу ПФУ або відмовити у такому поданні.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач наказом №4 о/с від 14.01.1997 року УМВС України в Дніпропетровській області був звільнений з посади заступника міліції лінійного відділу в аеропорту Дніпропетровськ Дніпропетровського міського управління УМВС України в Дніпропетровській області згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України за ст. 65 «б» (через хворобу) з 21.01.1997 року, що підтверджується копією послужного списку та довідкою Головного управління МВС України в Дніпропетровській області від 15.03.2019 року №18/18-Н-6.
Також, судом встановлено, що позивача було звільнено зі служби у 37-річному віці, а саме - 21.01.1997 року та загальний трудовий стаж останнього складав менше 25 років.
Отже, на день звільнення позивача зі служби, останній не досяг 45-річного віку та не мав 25-річного загального трудового стажу, про що також зазначалось ним у позовній заяві.
Суд також зауважує, що дійсно з 31.07.2002 по 29.04.2006 п. «б» ст. 12 Закону №2262-ХІІ діяв за редакцією згідно з якою військовослужбовець міг звільнитися зі служби і раніше, але при досягненні ним 45-річного віку йому могла бути призначена пенсія за вислугу років при наявності інших обов'язкових показників.
Водночас, у період з 31.07.2002 по 29.04.2006 позивач не звертався до відповідача із вимогами щодо вчинення дій для призначення пенсії згідно пункту «б» статті 12 Закону №2262-ХІІ.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не набув права на призначення пенсії за вислугу років, передбаченої за п. б ст. 12 Закону №2262 ні на момент звільнення зі служби з міліції - 21.01.1999 року, ні на момент досягнення 45-річного віку, виходячи із того, що як на момент звільнення позивача зі служби, так і на момент досягнення 45-річного віку, редакції п. б ст. 12 Закону №2262 визначали всі наведені вище три критерії, які необхідні для призначення пенсії за вислугу років, які у даному випадку позивачем не дотримані, що не дає останньому права на призначення такої пенсії за вислугу років на підставі п. б ст. 12 Закону №2262.
Щодо посилань позивача на Закон України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» №51-ІV від 04.07.1992 року, суд зазначає, що зазначена норма діяла до 29.04.2006 року до набрання чинності Законом України №3591-IV від 04.04.2006 року «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців», якою ст. 12 викладена в новій редакції та в подальшому втратила чинність.
На час звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислугу років, вже діяла редакція Закону №2262, якою були встановлені умови щодо призначення пенсії за вислугу років, а саме: досягнення на час звільнення 45 років та наявність загального стажу не менше 25 років.
Позивач наполягає на тому, що Департамент пенсійних питань та соціального захисту МВС України зобов'язан був застосовувати пункт «б» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ в редакції, яка діяла станом на 31 жовтня 2004 р.
Однак, у Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, до спірних правовідносин, які виникли у зв'язку із подачею позивачем заяви про призначення пенсії (25.09.2023 р.), пункт «б» частина першої статті 12 Закону України № 2262-ХІІ в редакції, яка втратила чинність на підставі змін, внесених Законом України № 3591-ІУ від 04.04.2006, застосуванню не підлягає.
Щодо доводів позивача про необхідність врахування при розгляді справи правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 06.02.2012 у справі № 21-322а11-1, то суд зауважує наступне.
Згідно цього висновку розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносин по їхньому пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.
Суд зазначає, що внесені Законом України № 3591-ІУ від 04.04.2006 зміни до пункту «б» частини 1 статті 12 Закон № 2262-ХІІ не можуть розцінюватись як звуження досягнутих позивачем соціальних гарантій, оскільки на час його звільнення зі служби він не мав права на призначення пенсії з огляду на відсутність обов'язкових умов: він не досяг 45 років та не мав 25 років загального трудового стажу. В цьому сенсі відсутнє порушення права «правомірного очікування» та «легітимного сподівання», яке могло мати місце при введенні додаткових умов пенсійного забезпечення, порівняно з тими, які мали місце під час проходження служби та на час звільнення зі служби.
При цьому, у справі № 21-322а11-1, на обставини якої посилається позивач, особа звернулась із заявою про призначення пенсії саме в період чинності редакції п. "б" ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-ХІІ, що діяла до внесення змін Законом України № 3591-ІУ.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 не має права на призначення пенсії на підставі пункту «б» статті 12 Закону №2262-ХІІ, що свідчить про правомірність оскаржуваної відмови відповідача.
Вказаний висновок відповідає позиції Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 04.05.2022 у справі №640/25383/19 та постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2023 у справі № 560/10714/22.
Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, суд враховує, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).
У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15.11.2007, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Крім того, згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд зазначає, що всі інші аргументи сторін досліджені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки наведених висновків суду не спростовують.
Позовні вимоги про зобов'язання Відділу координації пенсійних виплат Міністерства внутрішніх справ України розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 07.11.2023 та подати до органів Пенсійного фонду подання для прийняття відповідного рішення про призначення пенсії останньому не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено.
Підсумовуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.
Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Відділу координації пенсійних виплат Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 10.03.2025 року.
Суддя О.С. Луніна