21 березня 2025 рокуСправа № 215/7337/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Луніна О.С., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до установи Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про встановлення наявності компетенції (повноважень), зобов'язання вчинити певні дії, -
21.11.2024 до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області подано позовну заяву ОСОБА_1 до установи Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з наступними позовними вимогами:
- встановлення відсутності компетенції (повноважень) установи Тернівського районного суду м Кривого Рогу Дніпропетровської області при отриманні заяви від 26.09.24 р. вх.17075 створювати штучні перешкоди для вирішення питання несумісності при непідкоренні суддею Демиденко Ю.Ю. вимогам 348 КАСУ та визнати такі перешкоди протиправною бездіяльністю, а таку процедуру протиправною діяльністю та зобов'язати повторно її розглянути, прийняти ненормативний правовий акт і звернутися до колегіального органу суддівського врядування.
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.11.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до установи Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про встановлення наявності компетенції (повноважень), зобов'язання вчинити певні дії передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
23.12.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшли матеріали адміністративної справи №215/7337/24.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2024 зазначена справа розподілена судді Луніній О.С.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до установи Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про встановлення наявності компетенції (повноважень), зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху.
Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п'яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду:
- оригіналу документа, що підтверджує сплату судового збору в розмір 1211,20 грн. або клопотання про звільнення (відстрочення, розстрочення) сплати судового збору з відповідними доказами на підтвердження скрутного матеріального становища.
- уточненої позовної заяви, оформленої відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, в якій викласти позовні вимоги, враховуючи обраний спосіб судового захисту порушених прав та інтересів із зазначенням обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.
На виконання вимог ухвали суду позивачем 04.02.2025 року надано до суду заяву про відкриття провадження по справі після усунення недоліків, в якій позивач просить звільнити його від сплати судового збору.
В обґрунтування заяви зазначено, що позивач є членом малозабезпеченої сім'ї з доходом менше рівня прожиткового мінімуму 3028 грн, а подана ним позовна заява стосується захисту соціальних прав на державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії, передбачені ст.46 Конституції України. На підтвердження свого скрутного майнового стану позивач надав Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків за 2023 рік станом на 02.04.2024 року за вих. №0481-24-04417, згідно з якими ОСОБА_1 отримав з 1 кварталу по 4 квартал 2023 року виплати на загальну суму 28921,54 грн. Відтак, позивач вважає, що він є членом малозабезпеченої сім'ї з доходами, менше рівня прожиткового мінімуму та звертається до суду з повторною заявою про звільнення його від сплати судового збору.
Розглянувши вищевказану заяву про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає, що питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовані статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 статті 8 Закону України №3674-VІ "Про судовий збір".
Так, згідно з вищенаведеними вище законодавчими нормами, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат або звільнити від їх сплати повністю або частково, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Вказаний перелік є вичерпним.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі “Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України №3674-VІ "Про судовий збір", а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Стаття 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.
Однак, з урахуванням наведених норм права, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника, тобто фізичної або юридичної особи (довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, податкова декларація про доходи, тощо). Наведення доводів, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на цю особу.
У розумінні приписів статті 8 Закону України № 3674-VІ "Про судовий збір" відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин. При цьому, скаржник має довести існування фінансових труднощів.
Водночас, позивачем не надано суду достатніх та належних доказів наявності обставин для звільнення від сплати судового збору.
Долучені до матеріалів справи Відомості з реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків свідчать про те, що протягом періоду з 1 кварталу 2023 року по 4 квартал 2023 року ОСОБА_1 отримав дохід у загальному розмірі 28921,54 грн.
Відтак, розмір судового збору за подання до суду цього позову (1211,20 грн) не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача.
Таким чином, вказані докази не можуть бути враховані судом в якості належного доказу скрутного матеріального становища позивача, оскільки не містять відомостей на підтвердження обставин того, що його майновий стан, в т.ч. і з урахуванням доходів, перешкоджає сплаті судового збору за подання даного адміністративного позову у встановленому законом порядку. Посилаючись на те, що позивач є членом малозабезпеченої сім'ї, ОСОБА_1 жодних доказів на підтвердження цього не надає.
Крім того, статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право (а не обов'язок) суду щодо відстрочення, розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору. Сплата ж судового збору за подання адміністративного позову, в силу положень частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з позовом. Визначення ж майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Оскільки позивачем не надано суду належних доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, підстави для звільнення від сплати судового збору, наведені в заяві не можуть бути визнані поважними, в зв'язку з чим заява задоволенню не підлягає.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Аналогічна правова позиція щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні від сплати судового збору наведена в ухвалах Верховного Суду: від 27.01.2020 року справа №215/4776/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/87205012), від 27.01.2020 року справа №215/3308/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/87170887), від 27.01.2020 року справа №215/2630/19 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/87170877), від 02.01.2020 року справа №215/3308/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/86754852), від 27.12.2019 року справа №212/1558/19 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/86717736), від 27.12.2019 року справа №215/3553/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/84134173), які, в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України, мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
За таких обставин, підстави для задоволення повторної заяви позивача про звільнення від сплати судового збору відсутні.
Крім того, суд зазначає, що позивачем не надано на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху уточненої позовної заяви, оформленої відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.
За наведених обставин, позивачем станом на 21.03.2025 року не виконано вимоги ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 про залишення позовної заяви без руху та не усунуті її недоліки, вказані в цій ухвалі суду, а подана ним заява про відкриття провадження у справі після усунення недоліків фактично зводиться до незгоди з ухвалою суду про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Таким чином, враховуючи невиконання позивачем вимог ухвали суду від 30.12.2024 року та не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, позовну заяву ОСОБА_1 належить повернути позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160-161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні повторної заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до установи Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про встановлення наявності компетенції (повноважень), зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви, разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, направити особі, яка її подала.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна