КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
3 березня 2025 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Ігнатов Р.М., за участі секретаря судового засідання Василюк А. О., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Таранова С. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Таранова С.І. на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 18 липня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 23 травня 2024 року о 16 годині 40 хвилин, в м. Києві по Наддніпрянському шосе, керував транспортним засобом марки «Volkswagen» д/н/з НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, в зв'язку з чим його дії кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 18 липня 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
Не погоджуючись з постановою суду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Таранов С. І. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 18 липня 2024 року скасувати та справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог вказав, що фрагменти відеозапису не містять аудіозапису розмови з водієм, а отже обставини, які зафіксовані на долученому диску, не підтверджують обставин, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та не містять фіксації процедури відмови від проходження огляду, у відповідності до ст. 266 КУпАП. Отже доданий диск з відеозаписом з бодікамери не є достатнім доказом відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026. Сторона захисту вважає, що працівники поліції вибірково, та з мотивів власної заінтересованості, у зв'язку із відсутністю у ОСОБА_1 спеціальної перепустки (службового посвідчення) для перетину шляхопроводу (блок посту), як надуманих підстав для проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння, зокрема, відсутності таких ознак у останнього, безпідставно складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 861387 від 23 травня 2024 року. Більш того, ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння та після складання протоколу про адміністративне правопорушення поліцейський наказав останньому їхати по своїх справах, не відсторонивши його від керування транспортним засобом. Крім того, сторона захисту вказує, що незважаючи на відсутність доказів, які свідчили б про належне сповіщення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи, суд першої інстанції розглянув справу за його відсутності, чим порушив його права в судовому процесі, передбачені ст. 268 КУпАП і позбавив його можливості брати участь в судовому розгляді, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою, висловити свою думку.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Таранова С. І., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, дослідивши письмові матеріали справи та частково відеозапис, який стосувався обставин вчинення адміністративного правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови місцевого суду в межах апеляційної скарги, а також доводи апеляційної скарги та відповіді на запитання суду, суд апеляційної інстанції вважає апеляційні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, суд першої інстанції зазначає, що рішення про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №861387 від 23.05.2024 року, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та, крім іншого, містить виклад суті адміністративного правопорушення, виходячи із характеру вчинених дій, є вказівка на порушення вимог п. 2.5 ПДР та посилання на ч. 1 ст. 130 КУпАП; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23.05.2024, з якого вбачається, що у ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп'яніння (звужені зіниці, які не реагують на світло); відеозаписом з нагрудної камери працівників патрульної поліції.
Разом з тим, перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_1 - адвоката Таранова С. І., та безпосередньо вказані ними під час апеляційного розгляду, суд апеляційної інстанції встановив, що наведені вище висновки суду першої інстанції, так само як і докази, зібрані по справі, на які суд посилається у своїй постанові, не дають підстав вважати, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою.
Зокрема, як встановлено під час апеляційного розгляду протокол про адміністративне правопорушення, який було складено щодо ОСОБА_1 , а також інші докази, як окремо, так і в сукупності, не можуть служити достатнім підтвердженням вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме, що останній керував транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння за обставин, які зазначені у вказаному протоколі, оскільки всупереч висновкам судді, який розглядав справу, поліцейськими не були дотримані в повному обсязі вимоги ст. 266 КУпАП, а також вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735(надалі - Інструкція від 09.11.2015 року № 1452/735).
Відповідно до вимог, передбачених ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, як це передбачено ч. 2 ст. 266 КУпАП, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
В судовому засіданні захисником ОСОБА_1 - адвокатом Тарановим С. І. було заявлено клопотання про дослідження відеозапису з боді-камери працівників патрульної поліції. Вказане клопотання захисник обґрунтував тим, що з незалежних від них причин, захисник та особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, не були присутні в судовому засідання в суді першої інстанції, а відеозапис, наданий стороні захисту, в деяких моментах не містив звукозапису. ОСОБА_1 підтримав вказане клопотання. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції на місці ухвалив задовольнити клопотання захисника та дослідити відеозапис з нагрудної камери працівників патрульної поліції.
Досліджуючи в судовому засіданні відеозапис з боді-камер працівників патрульної поліції, долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, було виявлено, що фрагменти даного відеозапису не містять звукозапису, що унеможливлює достовірне та точне встановлення фактичних обставин справи та, безпосередньо, вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зі змісту відеозапису, який було долучено до протоколу про адміністративне правопорушення та досліджено судом апеляційної інстанції, вбачається, що ОСОБА_1 , було зупинено на блокпості працівниками поліції з причини керування транспортним засобом з непристебнутим ременем безпеки. На вимогу працівників патрульної поліції ОСОБА_1 вийшов з автомобіля, та після висловлення ними підозри щодо керування останнім транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння, в ОСОБА_1 почали перевіряти наявність ознак такого сп'яніння шляхом перевірки реакції зіниць на світло ліхтарика телефону, а також вимогою підняти долоні рук та торкнутися носу. Достовірно встановити діалог працівників поліції та ОСОБА_1 виявилося неможливим у зв'язку із відсутністю звукозапису на певних фрагментах відеозапису.
Оскільки на даному відеозаписі був відсутній належним чином зафіксований звукозапис, відповідно, не зафіксовано факт відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння і суд не може зробити однозначний висновок щодо даних обставин. З точки зору стороннього спостерігача, не вбачається факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Разом з тим, на відеозаписі чітко видно, що по цій же дорозі проїжджали й інші водії з непристебнутим ременем безпеки, на що звертали увагу працівники патрульної поліції шляхом висловлення усного зауваження, проте такі водії пред'являли певні посвідчення і їх за це не зупиняли, що очевидно свідчить про вибірковість застосування закону з боку поліції.
В подальшому, як вбачається з відеозапису, працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення в службовому автомобілі поліції за відсутності ОСОБА_1 при цьому.
В судовому засіданні захисник Таранов С. І. підтримав апеляційну скаргу та повідомив, що суд першої інстанції належним чином не повідомляв сторону захисту про дату та час судового засіданні. До суду першої інстанції подавалося клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 9 липня 2024 року. Після 9 липня будь яких відомостей про дати наступних судових засідань не було, на офіційному веб-сайті суду інформація не відображалася. Смс-повідомлення сторона захисту не отримувала, в телефонному режимі також не повідомлялись. Щодо зупинки транспортного засобу - сторона захисту не заперечує, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом із непристебнутим ременем безпеки, але жодних ознак наркотичного сп'яніння у водія не було. При перегляді копії відеозапису, наданого стороні захисту, не зрозумілою є обставина, чи дійсно ОСОБА_1 відмовлявся від проходження, оскільки звукозапис належним чином не відтворюється, а свідки при складені протоколу про адміністративне правопорушення не залучалися. Під час пропозиції працівника патрульної поліції пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння було сказано ОСОБА_1 : «Можете відмовлятися, а можете і не відмовлятися, можете поїхати в лікарню і пройти огляд самостійно протягом 2 годин». Не було роз'яснено наслідків відмови від проходження огляду. Працівники поліції не відсторонили ОСОБА_1 від керування транспортним засобом і повідомили, що він може їхати в лікарню для проходження огляду. В даному випадку наявний факт провокації з боку працівників поліції, оскільки ОСОБА_1 було сказано дослівно «можете відмовитися від проходження огляду». Якщо в працівників поліції була підозра, що ОСОБА_1 дійсно керує транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння, то вони зобов'язані були відсторонити його від керування транспортним засобом. У даному випадку стоїть питання не у відмові від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, а у провокації такої відмови. ОСОБА_1 не відмовлявся пройти огляд, а вважав, що може зробити це самостійно. Прямої відмови чи умислу ухилитися від проходження огляду не було, він згодний був поїхати та пройти огляд, проте через незнання законодавства цього не зробив. У даному випадку чітко видно упереджене ставлення з боку працівників поліції, оскільки ОСОБА_1 випадково заїхав на дорогу, яка має особливий режим пропуску, проте не мав відповідного посвідчення. Інші водії проїжджали також з непристебнутими ременями безпеки, проте їх не зупиняли.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та повідомив, що на той час він працював кур'єром в службі доставки їжі та виконував доставку замовлення. Навігатор вказав напрямок руху по дорозі з особливим режимом пропуску, на якій знаходився блок-пост, де його зупинили. Після зупинки ОСОБА_1 запідозрили в керуванні транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння, після чого почали світити ліхтариком з телефону в очі та наказали підняти руки та почергово торкнутися пальцем носу. Працівники поліції сказали «можете пройти, а можете і не проходити огляд» та «можете пройти огляд самостійно в медичному закладі протягом 2 годин», а також вказали, що проходження огляду з ними триватиме близько 3 годин, після чого відпустили ОСОБА_1 «їхати по своїм справам». Оскільки він поспішав відвезти замовлення, то запевнив, що самостійно пройде огляд на стан наркотичного сп'яніння протягом 2 годин. Посвідчення водія не вилучалось. Направлення на проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 не видавали. Протокол про адміністративне правопорушення було складено в службовій машині працівників патрульної поліції без запрошення ОСОБА_1 .
На думку ОСОБА_1 , удаваною причиною зупинки було керування транспортним засобом з непристебнутим ременем безпеки, внаслідок чого відносно нього було складено постанову про накладення адміністративного стягнення. Штраф за вказаною постановою сплатив. ОСОБА_1 вважає, що дійсною причиною зупинки стала відсутність службового посвідчення (спеціальної перепустки).
Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан сп'яніння визначені ст. 266 КУпАП, п.2.5 ПДР України та Інструкцією про прядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735. За змістом цих нормативних документів водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння. Цей огляд проводиться у закладі охорони здоров'я. У випадку проведення такого огляду поліцейські зобов'язані доставити особу до відповідного закладу охорони здоров'я.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про національну поліцію» у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Тобто під час виконання своїх повноважень працівники поліції керуються виключно нормами чинного законодавства і не можуть виходити за їх межі, вчиняючи дії не передбачені законодавством. Зокрема, нормами законодавства не передбачено, щоб поліцейські, роз'яснювали водію право самостійно пройти огляд на стан сп'яніння та вчиняти інші дії, які можуть спровокувати водія відмовитись від проходження огляду на стан сп'яніння.
У свою чергу, згідно зі ст. 63 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а вина особи має бути доведена у встановленому законом порядку. Тобто, обвинувачення водія у вчиненні правопорушення за ст. 130 КУпАП не може ґрунтуватись на незаконних діях поліцейських.
Більше того, як з'ясувалося, працівниками поліції не було відсторонено ОСОБА_1 від керування транспортним засобом. Так, працівники поліції надали водію можливість поїхати самостійно пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, оскільки посвідчення водія не вилучалося.
У зв'язку з цим, приймаючи до уваги той факт, що запропонований поліцейським варіант проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, з яким погодився ОСОБА_1 , прямо суперечить вимогам ч. ч. 3, 4 ст. 266 КУпАП, якою зокрема передбачено, що огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення, а також, що огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського, суд апеляційної інстанції вважає, що дії ОСОБА_1 , пов'язані з подальшою відмовою від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, тобто з вчиненням адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, були фактично спровоковані поліцейським, який ввів його в оману, надавши роз'яснення, які суперечать вимогам закону.
Відповідно до оскаржуваної постанови у вину ОСОБА_1 поставлено вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння визначені ст. 266 КУпАП, п.2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 (в подальшому «Інструкція»). За змістом цих нормативних документів водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння. Відповідно до п.2 Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Наведене дає підстави стверджувати те, що у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння поряд із доведенням факту відмови водія від проходження зазначеного огляду, підлягає доведенню факт наявності у цього водія ознак наркотичного сп'яніння, перелік яких визначений у п.4 Інструкції. Тобто, здійснюючи фіксацію вчиненого правопорушення, з метою забезпечення повноти та об'єктивності провадження у справі про адміністративне правопорушення, поліцейський повинен не лише зазначити ці ознаки у протоколі про адміністративне правопорушення, але і надати докази, які підтверджують наявність цих ознак, в тому числі указати на наявність цих ознак свідкам та відібрати у них пояснення із приводу наявності цих ознак. Цих вимог відповідних нормативних документів у ході провадження у даній справі дотримано не було. Так, пославшись у протоколі про адміністративне правопорушення на наявність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння у виді вираженого тремтіння пальців рук, звужених зіниць, які не реагують на світло, поліцейські не надали суду доказів, які би підтверджували наявність цих ознак. Із оглянутого відеозапису, зробленого за допомогою нагрудної камери поліцейського наявність зазначених ознак у ОСОБА_1 не вбачається. Із даного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 веде себе адекватно, скоординований у своїх рухах, та в цілому, не можливо зробити висновок про наявність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння. Доказів наявності таких ознак у ОСОБА_1 матеріали справи не містять, та свідки, які могли б підтвердити наявність таких ознак, не залучались. Зазначені обставини, ставлять під сумнів законність вимог поліцейських про необхідність проходження ОСОБА_1 огляду на стан наркотичного сп'яніння.
За змістом зазначених вище нормативних документів, у випадку виявлення у водія ознак наркотичного сп'яніння, поліцейські зобов'язані запропонувати водію пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у найближчому закладі охорони здоров'я, уповноваженому проводити такий огляд. При погодженні водія пройти такий огляд, поліцейські зобов'язані доставити водія до цього закладу. Між тим, враховуючи оглянутий відеозапис та надані пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, вбачається, що працівниками поліції цілеспрямовано схилили ОСОБА_1 до варіанту відмовитися від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в їх супроводі, оскільки неодноразово було вказано про можливість пройти такий огляд самостійно протягом 2 годин. ОСОБА_1 не будучи обізнаним із правовими наслідками вчинення таких дій та поспішаючи виконати замовлення доставки, погодився на такі дії.
Відповідно до сталої практики Європейського суду із прав людини, висловленої у чисельних рішення Суду («Енгель та інші проти Нідерландів», «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Швидка проти України» та інші) провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП повинне проводитись за процедурою, передбаченою для кримінальних правопорушень. Європейський суд із прав людини виключає можливість притягнення особи до відповідальності за вчинення правопорушення, на яке особу підбурили працівники поліції. Так, у рішеннях ЄСПЛ, ухвалених у справах «Тейшейро де Кастро проти Португалії», «Раманаускас проти Литви», «Баннікова проти Російської Федерації» та інших Судом зазначено те, що підбурювання до вчинення правопорушення буде мати місце, коли працівники поліції з метою встановлення правопорушення, тобто зібрання доказів та подальшого притягнення особи до відповідальності впливають на суб'єкта, схиляючи його до вчинення правопорушення, яке в іншому випадку не було би вчинене (зокрема п.55 рішення у справі «Раманаускас проти Литви»). Притягнення особи до відповідальності за правопорушення, вчинене внаслідок підбурювання із сторони поліцейських, буде свідчити про порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Оскільки у ході розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, яке проявилось у відмові, як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння ним було вчинене внаслідок часткового підбурювання зі сторони поліцейських, він, із урахуванням зазначеної вище позиції ЄСПЛ, не може бути притягнутий до відповідальності за цією статтею.
Апеляційний суд акцентує свою увагу на тому, що стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події після повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 62 Конституції України встановлено презумпцію невинуватості. Обов'язок встановлення всіх обставин умовного правопорушення та доведення вини особи покладається на сторону обвинувачення. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Враховуючи наведені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 - адвоката Таранова С. І. про те, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, без надання належної правової оцінки доказам, яка, згідно з приписами ст. 252 КУпАП, повинна ґрунтуватися на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Таким чином, зібрані у справі докази не доводять наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 18 липня 2024 року щодо ОСОБА_1 не можливо визнати такою, яка відповідає вимогам закону. У зв'язку із викладеним ця постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв'язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, тобто із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Таранова С.І. - задовольнити.
Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 18 липня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Р.М. Ігнатов
Справа № 752/12329/24
Апеляційне провадження № 33/824/173/2025
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
Суддя у першій інстанції - Гаврищук А.В.
Суддя в апеляційній інстанції - Ігнатов Р.М.