Постанова від 19.03.2025 по справі 367/621/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 367/621/21 Головуючий у суді першої інстанції - Мерзлий Л.В.

Номер провадження № 22-ц/824/4825/2025 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2025 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Русан А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 29 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, у якому просив суд з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, в порядку розподілу спільного майна подружжя виділити йому у власність : житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,0600 га кадастровий номер 3210900000:01:114:0194 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельну ділянку площею 0,0013 га кадастровий номер 3210900000:01:114:0195 для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 ; виділити ОСОБА_3 у власність квартиру АДРЕСА_3 . Стягнути із нього на користь ОСОБА_3 кошти в сумі 738 200 гривень за перевищення вартості частки в спільній сумісній власності.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що сторони перебували у шлюбі з 14 червня 2003 року. Вказує, від шлюбу у них є спільні діти.

Зауважує, за час спільного проживання сторонами було придбано майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, кадастровий номер 3210900000:01:114:0194, загальною площею 0,0600 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); земельна ділянка, кадастровий номер 3210900000:01:114:0195, загальною площею 0,0013 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства; квартира АДРЕСА_3.

Так, він також зазначає про те, що оскільки стосунки сторін погіршилися, вони не можуть досягти домовленості щодо володіння, користування та розпорядження спільним майном, а тому він вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Разом з тим, відповідно до заяви про збільшення позовних вимог від 25 липня 2024 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко Н.В. зазначає про те, що відповідно до висновку проведеної в даній справі судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи від 24 червня 2024 року, загальна вартість набутого між сторонами в період шлюбу нерухомого майна становить 5 226 600,00 грн. Таким чином, зазначає, вартість частки кожного з подружжя у нерухомому майні, що є спільною власністю сторін становить 2 613 300,00 грн.

В подальшому, у вересні 2021 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, у якому просила суд в порядку розподілу спільного майна подружжя визнати за нею право власності на:

- частину житлового будинку АДРЕСА_1 ;

- частину земельної ділянки, кадастровий номер 3210900000:01:114:0194, загальною площею 0,0600 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- частину земельної ділянки, кадастровий номер 3210900000:01:114:0195, загальною площею 0,0013 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства;

- частину автомобіля торгової марки «LADA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, білого кольору;

- частину квартири, загальною площею 39,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , як на частку у спільному майні подружжя.

Також просила визнати за ОСОБА_1 право власності на частину вищевказаного рухомого та нерухомого майна та стягнути з останнього на її користь судовий збір в розмірі 6810,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 червня 2003 року між ними було укладено шлюб. Зазначає, від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей.

Вказує, під час перебування у шлюбі та ведення спільного господарства, нею та відповідачем, за їхні спільні сумісні кошти було придбано наступне майно: житловий будинок АДРЕСА_1 , який був оформлений на ОСОБА_1 ; земельна ділянка, кадастровий номер 3210900000:01:114:0194, загальною площею 0,0600 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка була оформлена на ОСОБА_1 ; земельна ділянка, кадастровий номер 3210900000:01:114:0195, загальною площею 0,0013 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства, яка була оформлена на останнього; однокімнатна квартира АДРЕСА_3, яка була придбана на її ім'я; автомобіль торгової марки «LADA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, білого кольору, дійсною вартістю 3000,00 доларів США, який був зареєстрований за ОСОБА_1 ..

Таким чином, зазначає про те, що оскільки вищезазначене майно придбане під час шлюбу за спільні кошти подружжя, то таке майно є спільною сумісною власністю подружжя.

В подальшому стосунки сторін різко погіршилися, шлюбні відносини між ними припинено та рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 20 квітня 2021 року шлюб між ними було розірвано. Наголошує, після припинення шлюбних відносин, угоди про добровільний поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, між ними не досягнуто.

Звертає також увагу суду на той факт, що спірна нерухомість була придбана в інтересах сім'ї, при укладенні договорів купівлі-продажу ОСОБА_1 , останній діяв за згодою другого з подружжя, тобто дружини, яка надала згоду на придбання житлового будинку та земельних ділянок та така згода була посвідчена нотаріально. Отже, зазначає, факт придбання вказаного майна у спільну сумісну власність подружжя відповідає вимогам закону та підтверджено умовами укладеного договору.

На підставі цього, вона звернулася до суду для захисту свого суб'єктивного права власності на частку в спільному майні подружжя в судовому порядку та просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 02 серпня 2022 року об'єднано в одне провадження справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя зі справою за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 29 жовтня 2024 року позов ОСОБА_3 - задоволено. В порядку розподілу спільного майна подружжя визнано за останньою право власності на: 1\2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 ; 1\2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 3210900000:01:114:0194, загальною площею 0,0600 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; 1\2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 3210900000:01:114:0195, загальною площею 0,0013 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; 1\2 частину автомобіля торгової марки «LADA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, білого кольору; 1\2 частину квартири, загальною площею 39,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину вищевказаного рухомого та нерухомого майна. Стягнуто з останнього судовий збір в розмірі 6810,00 грн.

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , позовні вимоги ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Доводи своєї апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідно до висновку проведеної в даній справі судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи від 24 червня 2024 року, загальна вартість набутого між сторонами в період шлюбу нерухомого майна становить 5 226 600,00 грн. Зазначає, вартість частки кожного з подружжя у нерухомому майні, що є спільною власністю сторін становить 2 613 300,00 грн.

Вказує, судом першої інстанції було встановлено, що на час розгляду справи за договором купівлі-продажу від 16 грудня 2021 року автомобіль ВАЗ 21093 д.н.з. НОМЕР_1 перейшов у власність ОСОБА_5 ..

Таким чином, зазначає, під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення шлюбних відносин, вартість цього майна, а також порядок користування таким майном.

Вважає, судом не було вирішено спір між сторонами як співвласниками про поділ спільно набутого майна.

Наголошує, визнавши за кожним зі сторін право власності на 1\2 частину майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, на думку апелянта, суд не захистив його порушене право, оскільки він досі позбавлений можливості вільно володіти, користуватися і розпоряджатися його власністю.

Звертає увагу суду, спір між ними продовжує існувати і вони не можуть досягти згоди щодо поділу нерухомого майна в натурі.

Зауважує, мотиви, з яких виходив суд, відмовляючи апелянту в поділі нерухомого майна таким чином, щоб виділити кожному зі сторін об'єкт житлової нерухомості у рішенні не наведені.

Вважає, суд помилково дійшов до висновку, що будинок АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_3 є неподільною річчю, тому не підлягають поділу, шляхом виділення у власність кожного окремого об'єкта нерухомого майна.

Разом з тим, зазначає, оскільки ОСОБА_3 заперечувала проти виділу апелянту у власність будинку, тому він не заперечував проти застосування судом іншого способу поділу спірного майна, за яким йому виділити у власність квартиру, а ОСОБА_3 - будинок та стягнення грошової компенсації за перевищення вартості частки. Однак, вказує, дане судом першої інстанції було проігноровано.

25 грудня 2024 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , відповідно до якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Заперечуючи проти доводів, викладених у апеляційній скарзі зазначає, що присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе лише за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, однак, грошові кошти в якості компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 не вносилися на депозитний рахунок суду під час розгляду справи.

На підставі викладеного, зазначає, враховуючи, що спірне майно було придбане подружжям під час перебування у шлюбі, що не оспорюється сторонами, отже, вважає, є спільною сумісною власністю подружжя, то суд правомірно дійшов висновку про задоволення вимог про розподіл спільного майна подружжя та розподіл такого майна в розмірі кожному з подружжя.

При апеляційному розгляді справи представник апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримала, доводи викладені в апеляційній скарзі, та просила її задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 та провести між сторонами реальний поділ майна подружжя, із виділення позивачу у справі ОСОБА_1 - житлового будинку АДРЕСА_1 та земельних ділянок що розташовані за цією ж адресою та які є предметом спору, оскільки при придбанні вказаного майна, саме це майно було записано на позивача, а відповідачі просила виділити квартиру, загальною площею 39,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 4-Ч так як саме відповідачка ОСОБА_3 фактично користується цією нерухомістю. З врахуванням того, що при вказаному поділі вартість майна позивача ОСОБА_1 є більшою від ідеальної частки, тому просила стягнути із нього на користь відповідачки вказану різницю яка складає 738200 грн.

Також вважає, що суд першої інстанції безпідставно провів поділ між сторонами автомобіля торгової марки «LADA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, білого кольору оскільки при розгляді справи по суті було встановлено, що вказаний автомобіль був відчужений позивачем ще 16 грудня 2021 року ОСОБА_5 тому позивачка могла претендувати лише на компенсацію їй вартості половини вказаного автомобіля, однак таких вимог до суду на заявила та оцінки вартості автомобіля не надала, тому на її думку в цій частині позов є безпідставним та недоведеним.

Представник відповідача ОСОБА_3 , адвокат Майко М.В., будучи повідомленою шляхом направлення повідомлення до електронного кабінету в системі «Електронний суд» про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 134 т.2) до суду апеляційної інстанції не з'явилася та заяв про неявку з поважних причин не подала.

У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу за відсутності відповідача ОСОБА_3 , та її представника ОСОБА_6 .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Шевченко Н.В., дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що 14 червня 2003 року відділом РАГС Подільського РУЮ у м. Києва було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_2 від 14 червня 2003 року ( а.с. 6 т.1)

Від шлюбу сторони у справі мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини ( а.с. 7,8 т.1).

Під час перебування у шлюбі та ведення спільного господарства, позивачем та відповідачем, за їхні спільні сумісні кошти було придбано наступне майно:

І. Житловий будинок АДРЕСА_1 , зареєстрований на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 31.05.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Власюк Т.М. 31.05.2016 року та зареєстрованого в реєстрі № 516, який був оформлений на ОСОБА_1 (а.с.9-12 т.1) ;

ІІ. Земельна ділянка, кадастровий номер 3210900000:01:114:0194, загальною площею 0,0600 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), зареєстрована на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.05.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Власюк Т.М. 31.05.2016 року та зареєстрованого в реєстрі № 520, яка була оформлена на ОСОБА_1 (а.с.13-15 т.1);

ІІІ. Земельна ділянка, кадастровий номер 3210900000:01:114:0195, загальною площею 0,0013 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства, зареєстрована на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.05.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Власюк Т.М. 31.05.2016 року та зареєстрованого в реєстрі № 524, яка була оформлена на ОСОБА_1 (а.с.17-23 т.1);

IV. Однокімнатна квартира АДРЕСА_3, зареєстрована на підставі договору купівлі-продажу квартири від 29.05.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Нельзіним М.С. 29.05.2012 р. та зареєстрованого в реєстрі № 3053, яка була оформлена на ОСОБА_3 (а.с.24-26 т.1);

V. Автомобіль торгової марки «LADA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, білого кольору, дійсною вартістю 3000,00 доларів США, який був зареєстрований за ОСОБА_1 .

Зазначені обставини підтверджені копіями відповідних договорів купівлі-продажу нерухомого майна, що містяться в матеріалах справи, а також відповіддю ТСЦ МВС №3247 від 18.06.2021, з якої вбачається, що згідно даних Єдиного державного реєстру МВС транспортних засобів та їх власників, станом на 17.09.2021 автомобіль марки ВАЗ 21093, 2006 року випуску, з 09.09.2006 зареєстрований за ОСОБА_1 .

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 20.04.2021 по справі №367/618/21 шлюб між сторонами було розірвано.

Як встановлено судом сторони не досягли згоди щодо поділу спільно набутого майна тому звернулися до суду із вказаними позовними вимогами та просили у судовому порядку вирішити вказаним спір.

Вирішуючи вказаний спір та здійснюючи поділ спільного майна подружжя за варіантом який запропонувала відповідачка у справі ОСОБА_3 , шляхом визнання за сторонами по 1\2 частини всього : житлового будинку, земельних ділянок , квартири та автомобіля суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Оскільки грошові кошти в якості грошової компенсації замість частки ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності подружжя не внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду тому суд відмовив у поділі майна за варіантом який пропонував ОСОБА_1 ..

Апеляційний суд не може погодитися із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає з огляду на наступне.

За змістом частин першої та сьомої статті 41 Конституції України, частин першої та п'ятої статті 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно зі статтею 68 СК України зазначено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частину третю статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Частиною першою статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Законодавцем визначено, що право на поділ майна, яке перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Згідно з частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається із матеріалів справи між сторонами вказаної справи ОСОБА_1 та відповідачкою у справі ОСОБА_3 виник спір щодо порядку поділу спільного набутого сумісного майна подружжя : Житлового будинку АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, кадастровий номер 3210900000:01:114:0194, загальною площею 0,0600 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); земельної ділянки, кадастровий номер 3210900000:01:114:0195, загальною площею 0,0013 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства; однокімнатної квартира АДРЕСА_3, та автомобіля торгової марки «LADA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, білого кольору.

Вказане майно було придбано сторонами в період перебування у зареєстрованому шлюбі.

Разом із тим сторони не дійшли згоди щодо порядку поділу майна і суд своїм рішенням фактично здійснив поділ спірного майна шляхом переведення вказаного майна із статусу спільного сумісного, у статус спільного часткового майна, визнавши за кожним із сторін по 1\2 частині цього майна. Тобто спір між сторонами залишився не вирішений по суті.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, провадження № 14-67 цс 20 (пункт 58) та постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, провадження № 14-182цс21, яка стосується саме поділу нерухомого майна подружжя (пункти 23-27, 36) виклала правові висновки за якими вказала на те, що спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Зокрема, у пункті 36 наведеної постанови Великої Палати Верховного Суду зазначено таке: «Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини друга, четверта та п'ята статті 71 СК України)».

Найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

При вирішенні спору про поділ майна, суд може не погодитися із запропонованим варіантом поділу такого майна та провести його поділ у інший спосіб, враховуючи інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставин, що мають істотне значення. Таким чином, обрання судом при вирішенні спору варіанту поділу майна подружжя, при наявності вимоги про його поділ, відмінного від того, про який просив позивач, не може бути розцінене як вихід судом за межі позовних вимог, оскільки позовна вимога - це поділ майна подружжя і вона є незмінною при будь-якому варіанті його поділу.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 615/1364/16-ц, провадження № 61-6575 св 19, від 17 серпня 2022 року у справі № 522/8676/20, провадження № 61-1714 св 22.

Переглядаючи судове рішення по вказаному спору колегія суддів враховує, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Це узгоджується з нормами СК України та правовими висновками Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18).

Разом з тим, зазначене слід оцінювати у контексті із принципом змагальності цивільного процесу. Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається із матеріалів вказаної справи за клопотання представника позивача у справі ОСОБА_1 , адвоката Шевченко Н.В., ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 21 березня 20024 року у даній справі було призначено судову оціночно-будівельну та оціночно-земельну експертизи.

Згідно до висновку №776/06-2024 експерта за результатами судової оціночно-будівельну та оціночно-земельну експертизи від 24 червня 2024 року дійсна (ринкова) вартість : - Житлового будинку АДРЕСА_1 складає 1612400 грн.; - земельних ділянок, кадастровий номер 3210900000:01:114:0194, загальною площею 0,0600 га, кадастровий номер 3210900000:01:114:0195, загальною площею 0,0013 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , складає 1739100 грн; - однокімнатної квартира АДРЕСА_3 , складає 1875100 грн.

Відповідачка у справі ОСОБА_3 , звертаючись до суду із позовом крім вище вказаного нерухомого майна зазначеного позивачем заявила вимоги у про поділ також і автомобіля торгової марки «LADA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, білого кольору, однак доказів щодо ринкової вартості вказаного автомобіля суду не подавала, та не просила суд здійснити його оцінку.

Таким чином колегія суддів доходить висновку, що загальна вартість нерухомого майна набутого сторонами за період шлюбу становить 5226600 грн (1612400 + 1739100 +1875100) тобто частка кожного сторін ,виходячи із положень ч.1 ст. 70 СК України становить 2613300 грн. Однак як вбачається із обсягу заявленого до спору нерухомого майна, здійснити його поділ за ідеальними частками з виділенням кожному із сторін частини нерухомого майна саме в межах вартості частки кожного із сторін в розмірі 2613300 грн є не можливим, тому колегія суддів доходить висновку про необхідність врахування обставин придбання вказаного майна та провести розподіл між сторонами вказаного нерухомого майна виходячи із того на кого із сторін воно оформлювалося при укладенні вказаних правочинів.

Так із матеріалів справи вбачається, що покупцем за договорами купівлі- продажу - Житлового будинку АДРЕСА_1 та земельних ділянок, кадастровий номер 3210900000:01:114:0194, загальною площею 0,0600 га, кадастровий номер 3210900000:01:114:0195, загальною площею 0,0013 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 виступав саме позивач у справі ОСОБА_1 , а відповідачка у справі ОСОБА_3 як дружина надавала згоду на укладення вказаних правочинів в інтересах сім'ї, що підтверджує факт набуття майна у спільну сумісну власність подружжя .

Разом із тим покупцем за договором купівлі- продажу - однокімнатної квартира АДРЕСА_3 виступила саме відповідачка у справі ОСОБА_3 , а позивач у справі ОСОБА_1 як чоловік покупця, надавав згоду на укладення вказаного правочину в інтересах сім'ї, що підтверджує факт набуття майна у спільну сумісну власність подружжя .

З урахуванням вказаних обставин колегія суддів доходить висновку про необхідність поділу вказаного майна між подружжя шляхом поділу вказаного майна реально (фактично), а саме шляхом виділення позивачу у справі ОСОБА_1 у власність : житловий будинок АДРЕСА_1 , вартістю 1612400 грн; земельну ділянку площею 0,0600 га кадастровий номер 3210900000:01:114:0194 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0013 га кадастровий номер 3210900000:01:114:0195 з цільових призначень для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 загальною вартістю 1739100 грн, а всього майна на загальну суму 3351500 грн (1612400 +1739100).

В порядку розподілу спільного майна подружжя колегія суддів вважає за необхідне виділити відповідачці ОСОБА_3 у власність квартиру АДРЕСА_3 вартістю 1875100 грн.

З врахуванням того, що розмір частки кожного із подружжя у вказаному майна складає 2613300 грн, а позивачу виділяється майно, на суму 3351500 грн що на 738200 грн. більше від ідеальної частки, а відповідачці виділяється майно на суму 1875100 грн., що на 738200 грн. менше від ідеальної частки, тому вказана різниця повинна бути стягнута із позивача у справі на користь відповідачки.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині не вірності висновків суду першої інстанції про поділ автомобіля торгової марки «LADA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, білого кольору між сторонами шляхом визнання за кожним із колишнім подружжям права на 1\2 частині даного автомобіля колегія суддів враховує наступні норми права та обставини даної справи.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до частин другої та третьої статті 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Вказаною постановою роз'яснено, що сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності подружжя.

У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Установивши, що автомобіля торгової марки «LADA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, білого кольору, придбаний ще 09 червня 2006 року тобто під час шлюбу сторін, є спільною сумісною власністю подружжя тому колегія суддів доходить висновку, що вказане майно підлягає поділу між сторонами.

Посилання представника позивача на те, що під час розгляду вказаної справи було встановлено, що даний автомобіль був проданий ОСОБА_1 , 16 грудня 2021 року ОСОБА_5 колегія суддів вважає безпідставним, оскільки матеріали доказів, щодо відчуження даного автомобіля не містять.

Разом із тим наданим відповідачкою у справі ОСОБА_3 листом №31/10/3247-13Аз начальника ТСЦ МВС №3247 від 18 червня 2021 року підтверджується факт реєстрації вище вказаного автомобіля за ОСОБА_1 в період шлюбу 09 вересня 2006 року, що відповідно до ч.1 ст. 60 СК України свідчить про набуття вказаного майна у спільну сумісну власність.

Звертаючись до суду із вимогами про поділ вказаного автомобіля відповідачка у справі ОСОБА_3 не надала належні та допустимі докази щодо вартості вказаного автомобіля станом на час звернення із позовом - вересень 2021 року, чи на час вирішення судом спору - жовтень 2024 року.

Спосіб захисту порушеного права обраний відповідачкою шляхом визнання за сторонами по 1\2 частині вище вказаного автомобіля є не правильним, оскільки даний автомобіль є неподільною річчю і задоволення вимог у спосіб зазначений відповідачкою не призведе до вирішення спору по суті.

Вирішити вказаний спір між сторонами у інший спосіб - шляхом стягнення із ОСОБА_1 на користь відповідачки вартості 1\2 частини вказаного автомобіля суд апеляційної інстанції позбавлений, оскільки сторони у справі не подавали суду належних доказів щодо його ринкової вартості, тому вказані вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, як такі що не доведенні належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 2 статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наданим доказам, судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору між сторонами, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у справі звертаючись до суду із вказаним позовом сплатив судовий збір у розмірі 6700 грн ( а.с. 1 т.1), здійснив оплату вартості проведеної у справі судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи в розмірі 14338,80 грн ( а.с. 3 т.3) а також поніс витрати по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги у розмірі 10056,45 грн, а всього витрати позивача склали 31095,25 грн.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача;

З урахування того що колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог заявлених ОСОБА_1 , тому він має права на компенсацію витрат понесених при вирішенні вказаного спору за рахунок відповідачки.

Керуючись ст. 60, 69, 71 СК України, ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представником ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 29 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя задовольнити повністю, а позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя задовольнити частково.

В порядку розподілу спільного майна подружжя виділити ОСОБА_1 у власність :житловий будинок АДРЕСА_1 , вартістю 1612400 грн; земельну ділянку площею 0,0600 га кадастровий номер 3210900000:01:114:0194 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0013 га кадастровий номер 3210900000:01:114:0195 з цільових призначень для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 загальною вартістю земельних ділянок 1739100 грн, а всього майна на загальну суму 3351500 грн.

В порядку розподілу спільного майна подружжя виділити ОСОБА_3 у власність : квартиру АДРЕСА_3 вартістю 1875100 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , прож АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 прож. АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_4 ) кошти в сумі 738 200 (сімсот тридцять вісім тисяч двісті) гривень за перевищення вартості частки в спільній сумісній власності.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про поділ автомобіля торгової марки «LADA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, білого кольору відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 прож. АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 понесенні судові витрати у вказаній справі у розмірі 31095 грн 25 коп. ( тридцять одна тисяча дев'яносто п'ять гривень 25 копійок).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 21 березня 2025 року.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді : Т.Ц.Кашперська

В.О.Фінагеєв

Попередній документ
126034715
Наступний документ
126034717
Інформація про рішення:
№ рішення: 126034716
№ справи: 367/621/21
Дата рішення: 19.03.2025
Дата публікації: 24.03.2025
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Київський апеляційний суд
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Передано судді (01.05.2025)
Дата надходження: 01.05.2025
Предмет позову: про розподіл спільного майна подружжя та за позовом про поділ спільного майна подружжя
Розклад засідань:
11.04.2026 12:14 Ірпінський міський суд Київської області
11.04.2026 12:14 Ірпінський міський суд Київської області
11.04.2026 12:14 Ірпінський міський суд Київської області
11.04.2026 12:14 Ірпінський міський суд Київської області
11.04.2026 12:14 Ірпінський міський суд Київської області
11.04.2026 12:14 Ірпінський міський суд Київської області
11.04.2026 12:14 Ірпінський міський суд Київської області
11.04.2026 12:14 Ірпінський міський суд Київської області
11.04.2026 12:14 Ірпінський міський суд Київської області
25.05.2021 10:30 Ірпінський міський суд Київської області
08.07.2021 14:00 Ірпінський міський суд Київської області
07.10.2021 10:00 Ірпінський міський суд Київської області
15.12.2021 15:00 Ірпінський міський суд Київської області
16.02.2022 12:30 Ірпінський міський суд Київської області
30.05.2022 12:30 Ірпінський міський суд Київської області
18.10.2022 10:30 Ірпінський міський суд Київської області
12.12.2022 11:30 Ірпінський міський суд Київської області
01.03.2023 14:30 Ірпінський міський суд Київської області
10.05.2023 10:00 Ірпінський міський суд Київської області
31.05.2023 09:30 Ірпінський міський суд Київської області
13.12.2023 13:45 Ірпінський міський суд Київської області
27.12.2023 09:30 Ірпінський міський суд Київської області
25.01.2024 14:30 Ірпінський міський суд Київської області
21.03.2024 11:00 Ірпінський міський суд Київської області
05.08.2024 12:00 Ірпінський міський суд Київської області
02.10.2024 12:30 Ірпінський міський суд Київської області
29.10.2024 14:00 Ірпінський міський суд Київської області