03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 369/8933/23 Головуючий у суді першої інстанції - Фінагеєва І. О.
Номер провадження № 22-ц/824/3091/2025 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
21 березня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Кафідова О.В.,
розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 вересня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з обслуговування газових мереж та теплопостачання» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У червні 2023 року ТОВ «Компанія з обслуговування газових мереж та теплопостачання» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відповідно до якого просило стягнути з відповідача заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг у сумі 27 081, 70 грн, з яких сума боргу за житлово-комунальні послуги 23 017,08 грн, інфляційні втрати 3 044,78 грн та 3% річних у розмірі 1 019,83 грн.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначало, що ТОВ «Компанія з обслуговування газових мереж та теплопостачання» є теплопостачальною організацією, яка є виконавцем послуги з виробництва та постачання теплової енергії у житловому будинку АДРЕСА_1 . та має на це відповідні ліцензії.
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Відповідач з моменту набуття права власності на квартиру покладений на нього обов'язок не виконав, договір про надання йому комунальної послуги з теплопостачання з позивачем не уклав, за надані послуги з теплопостачання не сплачував.
Співвласники багатоквартирного будинку, в якому знаходиться квартира відповідача, рішення про вибір моделі договірних відносин не прийняли та відповідний договір з виконавцем комунальної послуги не уклали.
01 жовтня 2021 року на офіційному веб-сайті сайті позивача було опубліковано текст Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії (публічний договір приєднання). Між позивачем та відповідачем з 01 листопада 2021 року укладено публічний договір приєднання. Відповідно до п. 34 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. Таким чином, останнім днем оплати споживачем спожитих ним послуг з теплопостачання є останній день місяця, наступного за розрахунковим.
Пунктом 38 Типового індивідуального договору передбачено, що споживач на звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього договору.
Згідно із даними обліку ТОВ «Компанія з обслуговування газових мереж та теплопостачання» за період з лютого 2017 року по квітень 2023 року ОСОБА_1 спожито послугу з теплопостачання на суму 23017,08 грн. Оплата за спожиті послуги від відповідача не надходила, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість перед позивачем за надані послуги.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 вересня 2024 року позовні вимоги ТОВ «Компанія з обслуговування газових мереж та теплопостачання» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компанія з обслуговування газових мереж та теплопостачання» заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг у сумі 27 081,70 грн, з яких сума боргу за житлово-комунальні послуги 23 017,08 грн, інфляційні втрати 3 044,78 грн та 3% річних у розмірі 1 019,83 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компанія з обслуговування газових мереж та теплопостачання» судовий збір у розмірі 2 684 грн.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2. подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Посилається на те, що судом безпідставно було відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні. Вказує, що він був необґрунтовано позбавлений судом свого права на участь у судовому засіданні при розгляді справи, не надав свої пояснення та заперечення на позовну заяву та не зміг реалізувати своє право на подання клопотань та скарг.
Судом помилково зроблено висновки, що факт не звернення відповідачем до суду щодо оскарження заборгованості є підставою для визнання такої заборгованості обґрунтованою та не ґрунтується на жодному нормативно - правовому акті.
Вказує, що він двічі у 2017 році направляв звернення до позивача із проханням здійснити перерахунок заборгованості згідно показників лічильника, направити проект договору про надання послуг з постачанням теплової енергії та надати документи на підтвердження повноважень позивача щодо надання послуг за адресою місцезнаходження квартири. Проте позивачем надавались необґрунтовані відмови у перерахунку заборгованості.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.
24 січня 2025 року на адресу засобами електронного зв'язку представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2. подав клопотання про проведення розгляду апеляційної скарги з викликом сторін.
Колегія суддів відхиляє клопотання представника відповідача про розгляд апеляційної скарги з викликом сторін з огляду на наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомленням учасників справи.
Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Таким чином, питання повідомлення (виклику) учасників справи у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб вирішується апеляційним судом з урахуванням конкретних обставин справи.
У даній справі ціна позову становить 27 081,70 грн, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Суд апеляційної інстанції надає учасникам процесу у даній справі належні умови для ознайомлення з рухом справи. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час розгляду і доводів і міркувань інших осіб відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників.
Представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2. детально виклав свою позицію у на відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі, а тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про розгляд апеляційної скарги за його участі.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Компанія з обслуговування газових мереж та теплопостачання» є теплопостачальною організацією, яка є виконавцем послуги з виробництва та постачання теплової енергії у житловому будинку АДРЕСА_1 .
ТОВ «Компанія з обслуговування газових мереж та теплопостачання» має чинні ліцензії на виробництво теплової енергії серії АЕ № 198363 від 02 квітня 2014 року та на постачання теплової енергії серії АЕ № 460626 від 16 червня 2014 року, переоформлені розпорядженням Київської обласної державної адміністрації № 284 від 22 травня 2019 року.
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна інформаційна довідка № 284772996 від 15 листопада 2021 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 827061132000, номер запису про право власності № 12908057 від 09 грудня 2015 року.
01 жовтня 2021 року на офіційному веб-сайті сайті ТОВ «Компанія з обслуговування газових мереж та теплопостачання» було опубліковано текст Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії (публічний договір приєднання).
07 лютого 2022 року Києво-Святошинським районним судом Київської області було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компанія з обслуговування газових мереж та теплопостачання» суму заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг з урахуванням трьох відсотків річних та індексу інфляції у розмірі 20 024,75 грн. та судовий збір у розмірі 227 грн.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 лютого 2022 року у справі №369/18194/21 судовий наказ за заявою відповідача скасовано.
У копії фінансово-особового рахунку № НОМЕР_1 зазначено, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 08 червня 2023 року становить 23 017,08 грн.
Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 є власником квартири, до якої здійснюється надання централізованого опалення, а тому він має нести витрати по оплаті за надані послуги з опалення, а також має сплатити інфляційні втрати та три відсотки річних за час прострочення.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції виходячи з такого.
Згідно ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Пунктом 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
Співвласники багатоквартирного будинку, в якому знаходиться квартира споживача, рішення про вибір моделі договірних відносин не прийняли та відповідний договір з виконавцем комунальних послуг не уклали.
Статтею 322 ЦК України встановлено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п. 1 ч. 5 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відповідно до п. 3 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцями комунальної послуги з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.
Пунктами 1, 3 та 10 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що співвласники багатоквартирного будинку зобов'язані забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; використовувати спільне майно багатоквартирного будинку за призначенням; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Такі ж норми містяться у п. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №5 від 14 січня 2009 року, згідно з яким власники та наймачі квартири, житлового приміщення у гуртожитку, зобов'язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачений обов'язок індивідуального споживача укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» серед основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів; забезпечення безпечної експлуатації систем тепло споживання.
Загальними умовами виконання зобов'язання, що встановлені ст. 526 ЦК України, передбачено, що зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Згідно вимог ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно положень ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Надаючи оцінку наданим сторонами доказам у їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що ОСОБА_1 є споживачем житлово-комунальних послуг з утримання будинку по АДРЕСА_1 , які надаються чи надання яких забезпечується позивачем, а тому має оплачувати вартість фактично отриманих житлово-комунальних послуг з моменту їх фактичного використання.
Відсутність письмового договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2014 року у справі №916/3566/13.
Відповідач не заперечує факт отримання послуг саме від позивача.
Доказів того, що відповідач звертався до позивача з заявами про надання послуг неналежної якості або взагалі не надання позивачем послуг в матеріалах справи відсутні. Окрім того в матеріалах справи містяться докази то, що відповідач частково погашав наявну заборгованість за надані позивачем та отримані ним послуги.
Заперечуючи проти позовних вимог, а також викладаючи тотожні посилання в апеляційній скарзі, як на підставу скасування рішення суду, представник відповідача Тимошенка М.О. посилається на те, що він у 2017 році направляв звернення з проханням здійснити перерахунок заборгованості згідно показників лічильника, однак отримав необґрунтовану відмову, колегія суддів апеляційного суду вважає зазначене посилання безпідставним.
Як вбачається з відповіді № 37 від 03 травня 2017 року позивач ТОВ «Компанія з обслуговування газових мереж та теплопостачання» надало роз'яснення, щодо підстав нарахування плати за опалення без застосування показників приладів обліку.
З аналізу вищевказаної відповіді вбачається, що відключення квартири від теплового постачання (обігріву) призводить до розбалансування теплового режиму всього будинку, а отже збільшуються теплові витрати на будинок, а тому збільшуються витрати житлово - комунальних послуг на весь будинок та зокрема місця загального користування.
Таким чином посилання апелянта на необґрунтовану відмову у перерахунку заборгованості невірно витлумачено відповідь на запит та не враховано законодавство у сфері надання послуг в сфері з централізованого опалення.
Як на підставу скасування рішення апелянт посилається, що у нього відсутнє споживання послуг у зв'язку тим, що у вказаній квартирі з моменту встановлення індивідуального вузла обліку теплової енергії ніхто не проживає, показники не змінюються, теплова енергія власником квартири не споживається, а розрахунок заборгованості наданий позивачем, не ґрунтується на зазначених вище Правилах.
Колегія судів не може погодитись з вищевказаним посиланням апелянта, з огляду на наступне.
Розрахунок спожитої теплової енергії здійснюється на підставі норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні (КМТ 204 Україна 244-94); Правил надання послуг з .централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.
Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку, розподіляється між усіма споживачами. При цьому для цілей розподільного обліку відповідно до цієї статті права та обов'язки споживачів поширюються також на власників майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.
Частина 2 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", передбачає, що визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного ліку обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами рухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами.
Пунктом 12 розділу IV «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг», затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018, передбачений порядок визначення та розподілу обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загально будинкові потреби опалення, а саме: Обсяг теплової енергії, витрачений на загально будинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів житлових/нежитлових приміщень.
Відповідно власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Внутрішньобудинкової мережі централізованого опалення і гарячого водопостачання належать до інженерного обладнання житлового будинку і є його невід'ємною частиною. Таким чином, співвласники багатоквартирного будинку зобов'язанні брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку пропорційно своїй частці спільного майна у будинку. Тобто, усі співвласники багатоквартирного будинку зобов'язанні проводити оплату за опалення місць загального користування, пропорційно своїй частці спільного майна у будинку.
Розділом V Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018, Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, визначені вимоги щодо мінімального споживання теплової енергії у опалювальному приміщенні з приладом обліку та визначення максимальної частки споживання теплової енергії в опалювальному приміщенні без приладу обліку.
Отже, вартість наданих споживачам послуг з постачання теплової енергії складається:
- нарахування за спожиту теплову енергію на підставі показників індивідуального засобу обліку, встановленого у квартирі (в разі відсутності індивідуального засобу обліку, по показниках будинкового засобу обліку пропорційно до опалювальної площі Споживача);
- донарахування до мінімального споживання теплової енергії (в разі проведення нарахування за спожиту теплову енергію на підставі показників індивідуального засобу обліку, встановленого у квартирі);
- постачання теплової енергії на загально будинкові потреби;
- функціонування системи опалення.
Вартість наданих споживачам послуг з гарячого водопостачання .кладається:
- нарахування за спожиту гарячу воду на підставі показників індивідуального засобу обліку, встановленого у квартирі (у разі відсутності індивідуального засобу обліку по нормі споживання на кількість проживаючих осіб чи по показниках будинкового засобу обліку відповідно до кількості проживаючих осіб);
- функціонування системи гарячого водопостачання будинку.
Відповідно до вимог «Правил надання послуг з постачання гарячої води», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 (зі змінами), комерційний облік послуги ведеться вузлом комерційного обліку, що забезпечує загальний облік споживання послуги у будівлі з урахуванням показань вузлів розподільного обліку гарячої води споживачів. У разі ненадання у визначений договором строк споживачем(ами) виконавцю показань індивідуального(их) вузла(ів) розподільного обліку гарячої води, виконавцем протягом трьох місяців приймається середньодобове споживання таким(ими) споживачем(ами) послуги за попередні 12 місяців. У разі відсутності інформації про показання вузлів обліку та/або недопущення споживачем виконавця або іншої особи, що здійснює розподіл обсягів послуги, до відповідного вузла обліку для зняття показань після закінчення тримісячного строку з дня недопускну виконавець зобов'язаний здійснювати розрахунки з такими споживачами як із споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку. Після відновлення надання показань вузлів обліку таким(и) споживачем(ами) виконавець зобов'язаний провести перерозподіл обсягу спожитої послуги у будинку та перерахунок з ним(н), а також з усіма споживачами будинку відповідно до Методики розподілу.
Перерозподіл обсягу спожитої послуги у будинку та перерахунок проводиться у тому розрахунковому періоді, в якому отримано у встановленому порядку інформацію про невідповідність обсягу розподіленої гарячої води окремим споживачам обсягу, необхідному для розподілу, але не більше ніж за 12 розрахункових періодів.
Відповідно до «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг», затвердженої наказом Мінрегіонбуду від 22.11.2018 № 315 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021 № 358), у будівлі/будинку, в якій частина приміщень оснащена вузлами розподільного обліку гарячої води, а частина не оснащена такими вузлами, обсяг споживання гарячої води у приміщеннях без обліку визначається як різниця між визначеним за показаннями вузла комерційного обліку (загального обсягу спожитої гарячої води у будівлі/будинку) та між сумарним обсягом спожитої/витраченої гарячої води за показаннями вузлів розподільного обліку у приміщеннях. Такий визначений обсяг розподіляється кожному приміщенню, не оснащеному вузлом розподільного обліку, пропорційно до співвідношення кількості осіб, що фактично користуються комунальною послугою у такому приміщенні, до загальної кількості осіб (споживачів), що фактично користуються комунальною послугою у приміщеннях без обліку.
Інформація про показання індивідуальних вузлів розподільного обліку, отримана виконавцем від споживача або знята під час контрольного огляду, вноситься до автоматизованої системи розрахунків, яка забезпечує розподіл загальних обсягів споживання теплової енергії між співвласниками будинку (з урахуванням загального обсягу споживання, визначеного за показаннями /будинкового вузла комерційного обліку), згідно вимог Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та території України від 22.11.2018 № 315 (в редакції наказу від 28.12.2021 № 358).
Згідно пункту 2 розділу VI Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, у кожному розрахунковому періоді протягом опалювального періоду перевіряється дотримання вимоги щодо мінімального споживання теплової енергії в опалюваних приміщеннях, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. При перевірці спожитий опалюваним приміщенням обсяг теплової енергії на опалення, визначений за показаннями приладу (приладів) розподільного обліку теплової енергії та віднесений до загальної/опалюваної площі/об'єму цього приміщення, порівнюється з мінімальною часткою середнього питомого споживання теплової . енергії. У разі недотримання цієї вимоги опалюваному приміщенню донараховується обсяг теплової енергії до мінімального середнього питомого споживання теплової енергії на опалення будівлі.
Показання індивідуальних вузлів розподільного обліку зазначаються у рахунку на оплату наданих послуг, який кожен споживач отримує від виконавця індивідуально.
Крім цього, по особових рахунках споживачів також нараховуються витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (ФГВ).
Відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315, в кожному розрахунковому періоді визначається обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання. Відповідний обсяг теплової енергії визначається з урахуванням місця приготування гарячої води (у будинку або поза його межами) та наявності циркуляції та визначається як відповідна частка від обсягу теплової енергії використаної на приготування гарячої води: за умови наявності циркуляції - 20 % ; при непрацюючій циркуляції - 10 %.
Відповідно, усі споживачі, в тому числі і ті, що тимчасово не користуються послугою з постачання гарячої води або встановили індивідуальні водопідігрівачі, щомісячно здійснюють оплату за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання.
Нарахування плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання здійснюється за тарифом на послугу з постачання теплової енергії, з урахуванням визначеного обсягу відповідно до Методики розподілу.
За умови наявності будинкового вузла комерційного обліку теплової енергії використаної для надання послуги з постачання гарячої води, обсяг теплової енергії витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання визначається з урахуванням показань вузла комерційного обліку та фактичного обсягу спожитої гарячої води мешканцями будинку.
Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування; внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання визначається в одиницях виміру (Гкал) та розподіляється між усіма споживачами будівлі пропорційно. При цьому при поділі не враховується фактичне споживання гарячої води в одиницях виміру (куб приміщенні споживача.
Основою для розрахунку є Звіти з показаннями приладів будинкового засобу обліку теплової енергії.
Таким чином, показники будинкового засобу обліку теплової енергії та засобів вимірювальної техніки питної води, встановлені перед водопідігрівачами, в опалювальні періоди розподіляються окремо на спожиті послуги по опаленню будинку та на спожиті послуги з гарячого водопостачання, а не в опалювальний період - визначають кількість споживання гарячої води та функціонування системи.
Показники будинкового засобу обліку теплової енергії (опалення) розподіляються між користувачами приміщень пропорційно до площі займаних споживачами приміщень, а показники гарячої води по переданих споживачами будинку показниках індивідуальних засобів обліку чи по нормі споживання на кількість проживаючих осіб.
Як зазначав позивач розподіл обсягів теплової енергії здійснювався відповідно до вимог та нарахування здійснювались відповідно до тарифу, що застосовується при наявності засобу обліку теплової енергії, враховуючи вимоги: в опалювальному сезоні 2017-2021 року відповідно до вимог п. 12 - « Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630; в опалювальному сезоні 2021-2022 року та 2022-2023 року «Правил надання послуги з постачання теплової енергії», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.2019 року № 830.
Отже не відмовляючись від надання позивачем житлово-комунальних послуг та отримування їх, відповідач своєчасно не вносив плату за користування, у зв'язку з чим за ними утворилась заборгованість у розмірі 23 017,08 грн.
Позивач нарахував плату за тарифами, визначеними відповідно до нормативно-правових актів та ці тарифи були доведені до відома споживачів, у тому числі і відповідача у встановленому порядку.
Заперечуючи правильність розрахунку відповідач не надав свій контр розрахунок, а відтак не спростував розрахунок, складений позивачем. До того ж апеляційна скарга не містить доводів про те, що суд не врахував про те, що позивачем неправильно застосовано тарифи. Апеляційна скарга також не містить контр розрахунку, складеного відповідачем.
За вказаних обставин висновки суду про наявність заборгованості за період з 01 лютого 2017 року по 31 травня 2023 року у сумі 23 017,08 грн про надання відповідачу комунальної послуги з теплопостачання є правильними.
Інші доводи апеляційної скарги на висновки суду не впливають, зводяться до необхідності переоцінки доказів, яким судом першої інстанції дана належна оцінка.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до положень частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків встановлених ст. 389 ЦПК України.
Текст постанови складено 21 березня 2025 року.
Судді :
_______________ ________________ ______________
М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська О.В. Кафідова