про відмову у відкритті апеляційного провадження
Справа № 120/5849/24
20 березня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Ватаманюка Р.В.
суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М.
перевіривши матеріали апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року позов задоволено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Ухвалами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2025 року у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року відмовлено. Визнано неповажними причини пропуску Військової частини НОМЕР_1 строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року.
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без руху та запропоновано апелянту протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку та вказати інші підстави для поновлення строку.
На виконання вказаної ухвали від відповідача 14.03.2025 до суду надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка обґрунтована тим, що відповідач неодноразово подавав апеляційну скаргу у короткі терміни, проте, у зв'язку із відсутністю фінансування не мав можливості сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги.
Надаючи оцінку доводам апелянта, суд враховує, що для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об'єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.
Згідно з частиною 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Колегія суддів наголошує, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Своєю чергою, апеляційним судом для заявника були забезпечені усі умови, за яких скаржник, як суб'єкт владних повноважень, не тільки мав можливість, а й процесуальний обов'язок вжити всі можливі заходи задля доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 у справі №560/6454/21.
Крім того, неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку із такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Суб'єкт владних повноважень не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
Такий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26.09.2022 у справі № 560/403/22 та від 16.02.2023 у справі № 640/7964/21.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що вперше апеляційну скаргу скаржником подано до суду 09.10.2024. У зв'язку із несплатою судового збору апеляційну скаргу залишено без руху ухвалою від 14.10.2024 та надано скаржнику термін (10 днів з моменту отримання ухвали) на усунення недоліків апеляційної скарги, а саме, для сплати судового збору. В подальшому такий термін ухвалою суду 29.10.2024 був продовжений судом за клопотанням скаржника ще на 10 днів з моменту отримання ухвали. Проте скаржник не сплатив судовий збір у встановлений строк, відтак ухвалою суду від 21.11.2024 апеляційну скаргу відповідача повернуто.
25.11.2024 відповідач повторно подав апеляційну скаргу без сплати судового збору, у зв'язку з чим ухвалою суду від 04.12.2024 апеляційну скаргу залишено без руху та надано термін на усунення недоліків апеляційної скарги (10 днів з моменту отримання ухвали). Ухвалою суду від 18.12.2024 за клопотанням скаржника термін на усунення недоліків апеляційної скарги було продовжено ще на 10 днів з моменту отримання ухвали. Проте, скаржник знову не сплатив судового збору, а тому його апеляційна скарга повернута ухвалою суду від 20.01.2025.
29.01.2025 скаржник втретє подав апеляційну скаргу і тільки після залишення її без руху, згідно платіжної інструкції від 04.02.2025 сплатив судовий збір.
Таким чином відповідач з 09.10.2024 до 04.02.2025 вчиняв процесуальні дії з метою оскарження судового рішення.
Суд зазначає, що вказані дії відповідача призводять до затягування виконання рішення суду першої інстанції, порушують принцип рівності усіх учасників судового процесу, оскільки через недобросовісну поведінку відповідача, яка проявилась у несплаті судового збору в період з 09.10.2024 до 04.02.2025 та неодноразовим оскарженням судового рішення не досягнуто юридичної визначеності у цих правовідносинах по цей час.
Посилання скаржника на відсутність фінансування для вчасної сплати судового збору призводить до затягування часу набрання судовим рішенням законної сили, що порушує право позивача, в першу чергу, на юридичну визначеність у спірних правовідносинах, та в наступну - на відновлення його порушених прав.
Крім того колегія суддів враховує введення на території України воєнного стану та участь військових частин у бойових діях.
Проте суд зазначає, що саме військовослужбовці формують склад військової частини та підтримують обороноздатність держави у період повномасштабного вторгнення ціною власного життя, а тому мають бути впевнені у своєчасному та повному захисті своїх прав та захищеність своїх інтересів державою, якій вони служать.
Вказані дії військової частини впродовж тривалого часу перешкоджають позивачу відновити своє право на отримання належних йому за рішенням суду виплат грошового забезпечення. Більше того, звернення позивача до суду у цій справи спричинене протиправними діями військової частини, яка всупереч судовій практиці продовжує вчиняти дії, які порушують право особи на отримання встановлених законом виплат. При цьому такі дії військової частини призводять до невиправданого навантаження на державний бюджет України та судову систему.
В даних правовідносинах відповідач намагається отримати вигоду шляхом зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, що є недобросовісним користуванням належними йому процесуальними правами.
Також суд зазначає, що позивач, несучи військову службу мав певні обов'язки перед державою, натомість держава, в даному випадку в особі військової частини, мала обов'язок виплачувати позивачу грошове забезпечення у належному розмірі відповідно до законодавства.
Позивачем у цьому випадку виконано свій обов'язок щодо несення військової служби, проте військова частина ухиляється від обов'язку щодо грошового забезпечення у встановленому законом розмірі та, наразі, виконання судового рішення шляхом зловживання своїми процесуальними правами. Такі дії відповідача - військової частини підривають авторитет та престижність Збройних Сил України, а відповідну і довіру до держави.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України та становили об'єктивно непереборні перешкоди, які пов'язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, причини пропуску строку апеляційного оскарження зазначені у вказаному клопотанні не є поважними, а тому суд не знаходить підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Керуючись ч.3 ст.298, п.4 ч.1 ст.299 КАС України, суд
1. Визнати неповажними причини пропуску Військової частини НОМЕР_1 строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року.
2. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
3. Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
4. Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надіслати учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач Ватаманюк Р.В.
Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.