Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про забезпечення позову
20 березня 2025 року № 520/1416/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ширант А.А., розглянувши у письмовому провадженні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Оіл Маркет" про забезпечення позову по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Оіл Маркет" (вул. Світлична, буд. 2, с. Гришівка, Берестинський р-н, Харківська обл., 64522, код ЄДРПОУ 44916424) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Фізкультури, буд. 9, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) в особі відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях (м-н Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під, 7 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду через представника - адвоката Данько К.А. та просить суд визнати протиправною та скасувати постанову № 129647 від 31.12.2024 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі за вищевказаним позовом відповідно до ст. 262 КАС України без виклику сторін в судове засідання.
Позивачем через систему "Електронний суд" 25.02.2025 подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд забезпечити позов шляхом зупинення примусового стягнення адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн на підставі постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 129647 від 31.12.2024 відповідача до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
В обґрунтування заяви зазначено, що 20.02.2025 відповідачем направлено до Кегичівського відділу державної виконавчої служби у Берестинському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заяву про примусове виконання постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 129647 від 31.12.2024. Старшим державним виконавцем Кегичівського відділу державної виконавчої служби у Берестинському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 21.02.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 77276216.
Позивач також зазначає, що в межах зазначеного виконавчого провадження №77276216 21.02.2025 старшим державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника. Отже, розпочалося примусове виконання оскаржуваної постанови.
У ч. 1 ст. 154 КАС України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.ч. 2 та 3 ст. 154 КАС України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Оскільки в період з 10.03.2025 по 17.03.2025 включно суддя перебувала у щорічній відпустці, в період з 17.03.2025 по 19.03.2025 суддя перебувала на лікарняному, вирішення питання про відкриття провадження у справі здійснюється здійснюється в перший робочий день після відпуски та лікарняного.
Ознайомившись із заявою про забезпечення позову та доданими до неї документами, суд розглядає вказану заяву в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
При вирішенні питання щодо наявності підстав для забезпечення адміністративного позову суд виходить з такого.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
В силу приписів ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
З аналізу наведеної норми вбачається, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
У ч. 2 ст. 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. (правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.04.2019 в справі № 826/10936/18 (провадження № К/9901/728/19).
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У заяві про забезпечення позову заявник просить вжити заходи забезпечення адміністративного позову та наводить доводи щодо необхідності застосування таких заходів за наявності очевидних ознак заподіяння небезпеки, шкоди правам та інтересам позивача.
Суд зазначає, що основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов'язків сторін та рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі № 826/14722/17 вказав, що забезпечення позову є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Предметом оскарження у справі № 520/1416/25 є постанова відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу № 129647 від 31.12.2024 у розмірі 17 000 грн.
У абз. 2 п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" вказано, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Судом встановлено, що наразі постанову відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу № 129647 від 31.12.2024, правомірність якої є предметом спору у цій справі, передано для примусового виконання до Кегичівського відділу державної виконавчої служби у Берестинському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та постановою від 21.02.2025 державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 77276216.
Отже, розпочалося примусове виконання оскаржуваної постанови.
Згідно зі ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» постанова про застосування адміністративно-господарських штрафів є виконавчим документом. Адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).
У п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Положеннями ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено перелік виконавчих документів, на підставі яких рішення підлягають примусовому виконанню, зокрема, рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
Згідно з ч. 5, 7 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст. 27 цього Закону. У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному ст. 56 цього Закону.
Згідно з ч. 4 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Також, Закон України "Про виконавче провадження" покладає на боржника низку обов'язків:
1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;
2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій;
3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України;
4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини;
5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця;
6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження (ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження").
Позивач в заяві про забезпечення позову посилався на те, що невжиття заходів щодо забезпечення позову призведе до неможливості відновлення порушеного права у зв'язку із вчиненням відповідачем дій по стягненню грошових коштів, оскільки на даний час існує спір.
Також, суд враховує, що відкриття провадження у цій справі не є підставою для зупинення примусового виконання спірної постанови та в подальшому може призвести до стягнення суми штрафу у розмірі 17000,00 грн та витрат виконавчого провадження у примусовому порядку до вирішення питання правомірності постанови відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу № 129647 від 31.12.2024.
Враховуючи вище зазначені положення правових норм та обставин , якими обґрунтовує позивач заяву про забезпечення позову, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення вимог зазначеної заяви.
Суд враховує, що ті негативні наслідки, до яких може призвести примусове виконання оскаржуваної постанови, будуть вимагати від позивача додаткових зусиль та фінансових затрат для поновлення порушеного права.
Беручи до уваги, що постанова відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу № 129647 від 31.12.2024 є виконавчим документом, що оскаржується, на підставі якого відповідачем звернуто стягнення у безспірному порядку та виконавчою службою відкрито виконавче провадження, суд вважає доведеним позивачем існування обставин, визначених у ст. 150 КАС України, для забезпечення позову.
Також суд виходить з того, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
За визначенням п. 5 ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено в спосіб зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Згідно зі ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Позивач просив суд забезпечити позов у спосіб зупинення примусового стягнення адміністративно-господарського штрафу з позивача у сумі 17000,00 грн на підстави постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 129647 від 31.12.2024 відповідачем до часу набрання законної сили судовим рішенням у справі про визнання її протиправною та скасування.
Отже заявником обраний належний способом забезпечення позову у спірних відносинах, який прямо визначений п. 5 ч. 1 ст. 151 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.150, 151, 156, 243, 248, 256 КАС України, суд
1. Задовольнити заяву про забезпечення позову.
2. Зупинити примусове стягнення адміністративно-господарського штрафу з ТОВ «ТРАНС ОІЛ МАРКЕТ» (вул. Світлична, буд. 2, с. Гришівка, Берестинський р-н, Харківська обл., 64522, код ЄДРПОУ 44916424) у розмірі 17000,00 грн на підставі постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 129647 від 31.12.2024 Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Фізкультури, буд. 9, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) в особі відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях (м-н Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під, 7 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 39816845) до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
3. Негайно надіслати примірник ухвали про забезпечення позову сторонам по справі та до Кегичівського відділу державної виконавчої служби у Берестинському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Волошина, буд.29, с-ще Кегичівка, Берестейський р-н, Харківська обл., 64003, код ЄДРПОУ 41430568).
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею і може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення, що не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Cуддя А.А. Ширант