Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
21.03.2025 р. справа №520/35780/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст. 287 КАС України справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» (далі за текстом - позивач, заявник)
до третя особаІндустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі за текстом - відповідач, суб"єкт владних повноважень, владний суб'єкт, адміністративний орган, орган публічної адміністрації), - Науково-виробниче підприємство "СІГМА" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю
провизнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - Ярової Єлизавети Володимирівни у виконавчому провадженні №75698729 з приводу зняття арешту з майна від 03.12.2024р.
Аргументуючи цю вимогу зазначив, що вважає постанову виконавця про скасування арешту на автомобіль незаконною, оскільки ч. 4 ст. 59 Закону № 1404-VIII не надає право виконавцю знімати арешт, у зв'язку з тим, що майно вже не належить боржнику. Боржником з моменту відкриття виконавчого провадження - 06.08.2024р. до дати подання позову рішення суду не виконано, вищевказане рухоме майно, яке перебуває у власності боржника, було єдиним майном за рахунок якого можливо було виконати рішення суду повністю або хоча б частково, тому у відповідача були відсутні підстави для зняття арешту з транспортного засобу.
Відповідач із поданим позовом не погодився, у поданому відзиві на позов зазначив, що враховуючи, що транспортний засіб VOLKSWAGEN, 1999 року випуску, VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 не є власністю Науково-виробничого підприємства «СІГМА» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (відповідно до п.3 ст. 7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»), а був переданий згідно акту приймання - передачі від 05.07.2024 військовій частині НОМЕР_3 та фактично знаходиться у їх володінні, керуючись абзацом третім частини третьої статті 36 Закону України «Про виконавче провадження», розділом ІІІ Порядку взаємодії Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України та органів і осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України від 30.01.2018 №64/261/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2018 за № 140/31592 (із змінами), 29.11.2024 державним виконавцем правомірно винесено постанову про зняття майна з розшуку, який оголошено відповідно до постанови Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про оголошення розшуку майна боржника від 21.02.2024.
Треті особи, які були сповіщені про розгляд справи завчасно та у передбачений процесуальним законом спосіб, жодних процесуальних документів до суду не направили.
Оскільки вжиті окружним адміністративним судом діючі механізми з'ясування об'єктивної істини за власною ініціативою безвідносно до доводів сторін та процесуальної поведінки учасників спору призвели до надходження до матеріалів справи сукупності доказів, обсяг яких повно та всебічно висвітлює обставини спірних правовідносин, то спір підлягає вирішенню на підставі матеріалів справи, а тому суд, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
У межах справи №520/18691/23 Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд стягнути з "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "СІГМА" У ФОРМІ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ" на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю та пеню за порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій у розмірі 39.942,77 грн. (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот сорок дві грн. 77 коп).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 р. у справі №520/18691/23 було стягнуто з "Науково-виробниче підприємство "СІГМА" у формі товариства з обмеженою відповідальністю" (вул. Північна, буд. 2, м. Харків, Харківська обл., 61007, код ЄДРПОУ: 30916409) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 1 під., 16 офіс, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14070760, отримувач: ГУК Харків обл/МТГ Харків/50070000, код: 37874947, р/р IBAN: UA658999980313171230000020649, Банк отримувача: Казначейство України) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю та пеню за порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій у розмірі 39942 (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот сорок дві грн. 77 коп.
19.02.2024 до Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла заява Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа, виданого Харківським окружним адміністративним судом по справі №520/18691/23 від 05.02.2024 року про стягнення з "Науково-виробниче підприємство "СІГМА" у формі товариства з обмеженою відповідальністю" (вул. Північна, буд. 2, м. Харків, Харківська обл., 61007, код ЄДРПОУ: 30916409) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 1 під., 16 офіс, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14070760, отримувач: ГУК Харків обл/МТГ Харків/50070000, код: 37874947, р/р IBAN: UA658999980313171230000020649, Банк отримувача: Казначейство України) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю та пеню за порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій у розмірі 39942 (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот сорок дві грн. 77 коп).
20.02.2024 старшим державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 74200015.
20.02.2024 старшим державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в межах ВП №74200015 винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 419 грн.
20.02.2024 старшим державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в межах ВП №74200015 винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 3994,28 грн.
20.02.2024 старшим державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в межах ВП №74200015 винесено постанову про арешт коштів боржника в розмірі 44356,05 грн.
20.02.2024 старшим державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в межах ВП №74200015 винесено постанову про арешт майна боржника.
Згідно відповіді Міністерства внутрішніх справ України №: 192692424 щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, за боржником зареєстровані транспортні засоби: 1) Марка ТЗ: VOLKSWAGEN Модель ТЗ: TRANSPORTER Категорія ТЗ: ЛЕГКОВИЙ Рік виробництва ТЗ: 2003 VIN: НОМЕР_4 Номер кузова: НОМЕР_4 Номерний знак: НОМЕР_5 Колір ТЗ: БІЛИЙ; 2) Марка ТЗ: VOLKSWAGEN Модель ТЗ: TRANSPORTER Категорія ТЗ: ВАНТАЖНИЙ Рік виробництва ТЗ: 1999 VIN: НОМЕР_6 Номер кузова: НОМЕР_6 Номерний знак: НОМЕР_2 Колір ТЗ: ЗЕЛЕНИЙ.
21.02.2024 старшим державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в межах ВП №74200015 винесено постанову про розшук майна боржника та оголошено в розшук майно боржника: 1) VOLKSWAGEN, реєстраційний номер НОМЕР_5 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 2) VOLKSWAGEN, реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_6 що належить боржнику НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "СІГМА" У ФОРМІ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ.
У межах справи №922/1222/24 Товариство з обмеженою відповідальністю "Автокредит Плюс" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Науково-виробничого підприємства "Сігма" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення коштів 256 863,74 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.06.2024р. по справі №922/1222/24 було стягнуто з Науково-виробничого підприємства «СІГМА» У ФОРМІ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ (61007, Харківська область, місто Харків, вулиця Північна, буд. 2, Код ЄДРПОУ 30916409) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС» (49126, м. Дніпро, пр-т Праці, будинок 2Т, код ЄДРПОУ 34410930) заборгованість у сумі 256 863 грн. 74 коп. та витрати по сплаті судового збору 3 852 грн. 96 коп.
05.08.2024 до Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокредит Плюс" про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа виданого Господарським судом Харківської області по справі №922/1222/24 від 10.07.2024 року про стягнення з Науково-виробничого підприємства «СІГМА» У ФОРМІ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ (61007, Харківська область, місто Харків, вулиця Північна, буд. 2, Код ЄДРПОУ 30916409) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС» (49126, м. Дніпро, пр-т Праці, будинок 2Т, код ЄДРПОУ 34410930) заборгованість у сумі 256 863 грн. 74 коп. та витрати по сплаті судового збору 3 852 грн. 96 коп.
06.08.2024 старшим державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 75698729.
06.08.2024 старшим державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в межах ВП №75698729 винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 303 грн.
06.08.2024 старшим державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в межах ВП №75698729 винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 26.071,67 грн.
06.08.2024 старшим державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в межах ВП №75698729 винесено постанову про арешт коштів боржника в розмірі 287.091,37 грн.
06.08.2024 старшим державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в межах ВП №75698729 винесено постанову про арешт майна боржника.
06.08.2024 старшим державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та присвоєно номер зведеного виконавчого провадження № 75723952.
Отже, за викладеними у відзиві твердженнями, на примусовому виконанні у Відділі перебуває зведене виконавче провадження (далі ЗВП) №75723952, в склад якого входять: виконавче провадження №74200015 з примусового виконання виконавчого листа №520/18691/23 від 05.02.2024 року про стягнення з "Науково-виробниче підприємство "СІГМА" у формі товариства з обмеженою відповідальністю" на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю та пеню за порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій у розмірі 39942,77 грн та виконавче провадження №75698729 з примусового виконання виконавчого листа №922/1222/24 від 10.07.2024 року про стягнення з Науково-виробничого підприємства «СІГМА» У ФОРМІ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС» заборгованості у сумі 256.863,74 грн та витрати по сплаті судового збору 3.852,96 грн.
У відзиві на позов зазначено, що 24.10.2024 державному виконавцю стало відомо, що транспортний засіб: VOLKSWAGEN TRANSPORTER, ВАНТАЖНИЙ, колір: ЗЕЛЕНИЙ, рік виробництва: 1999, Номер кузова: НОМЕР_6 , НОМЕР_2 , затримано на посту ДПС Полтавська область, смт. Чутово та доставлено за допомогою евакуатора на спеціальний майданчик (стоянку) ГУНП в Полтавській області, за адресою: Полтавська область, с. Розсошенці, Кременчуцька, 2-В.
За викладеними у відзиві твердженнями, згідно п.3 Порядку тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється за допомогою спеціальних автомобілів - евакуаторів (далі - евакуатор), у тому числі тих, що належать підприємствам, установам та організаціям, які провадять діяльність, пов'язану з транспортуванням транспортних засобів, і з якими територіальним (у тому числі міжрегіональним) органом Національної поліції укладені в установленому порядку договори. Для доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку поліцейський викликає евакуатор через чергового відповідного територіального органу Національної поліції. Для передачі транспортного засобу, який належить на праві власності боржнику, для подальшої реалізації необхідно авансування витрат виконавчого провадження. Згідно наказу «Про затвердження розмірів плат за транспортування і зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках (стоянках)» № 967/1218/869 від 10.10.2013 за послугу транспортування транспортного засобу на спеціальний майданчик (стоянку) необхідно сплатити 1320 грн; за зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику (стоянці), необхідно сплатити за першу-сьому добу, включно 120,00 грн (за добу), за кожну наступну добу, починаючи з восьмої доби 20,00 грн. та послуги евакуатора в розмірі 3700,00 грн.
24.10.2024 за вих. № 164359 Індустріальним відділом державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції направлено повідомлення до ТОВ "АВТОКРЕДИТ ПЛЮС" щодо здійснення авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, а саме сплата послугу транспортування транспортного засобу на спеціальний майданчик (стоянку) та зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику (стоянці) для передачі транспортного засобу VOLKSWAGEN, TRANSPORTER, ВАНТАЖНИЙ, колір: ЗЕЛЕНИЙ, рік виробництва: 1999, Номер кузова: НОМЕР_6 , НОМЕР_2 ПФ ДП «СЕТАМ» для подальшої реалізації (а.с. 119).
28.10.2024 за вх.№16894 заявник направив повідомлення про авансування витрат та копії платіжних інструкцій від 25.10.2024 на суму 3700,00 грн, 480,00 грн та 840,00 грн.
28.10.2024р. старшим державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в межах ВП №75723952 видано доручення про проведення виконавчих дій ПОЛТАВСЬКОМУ ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У ПОЛТАВСЬКОМУ РАЙОНІ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ провести опис рухомого майна, а саме транспортного засобу: НОМЕР_2 , VOLKSWAGEN, VIN/Номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_6 , загальна характеристика: марка: VOLKSWAGEN, модель: TRANSPORTER, категорія: ВАНТАЖНИЙ, колір: ЗЕЛЕНИЙ, рік виробництва: 1999, Номер кузова: НОМЕР_6 та передачі транспортного засобу на відповідальне зберігання представникам ДП"СЕТАМ" та направлення на адресу відділу постанови про опис та арешт майна боржника та фото транспортного засобу.
05.11.2024 до відповідача надійшла постанова про опис та арешт майна від 30.10.2024 Полтавського ВДВС у Полтавському р-ні Полтавської області СМУМЮ, головного державного виконавця Юношева Д.А. в рамках ЗВП №75723952 та фото транспортного засобу VOLKSWAGEN, TRANSPORTER, НОМЕР_2 .
07.11.2024 старшим державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в межах ВП №74200015 винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні та направлено до ПП "Центр незалежної оцінки та експертизи" для надання оцінки ринкової вартості майна.
28.11.2024 за вх. №18327 до відповідача надійшла заява директора науково-виробничого підприємства «СІГМА» у формі ТОВ Руденко О. І. в якій повідомлено, що транспортний засіб НОМЕР_2 , VOLKSWAGEN, VIN/Номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_6 , загальна характеристика: марка: VOLKSWAGEN, модель: TRANSPORTER, категорія: ВАНТАЖНИЙ, колір: ЗЕЛЕНИЙ, рік виробництва: 1999, Номер кузова: НОМЕР_6 , передано до військової частини НОМЕР_3 на підставі Акту приймання-передачі благодійної (гуманітарної) допомоги військовослужбовцям військової частини НОМЕР_3 від 05.07.2024 року.
До Відділу разом із заявою було надано Акт приймання-передачі благодійної (гуманітарної) допомоги військовослужбовцям військової частини НОМЕР_3 від 05.07.2024 та лист-звернення про надання матеріально-технічної допомоги №53/07-24 від 04.07.2024 тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_3 капітана ОСОБА_1 .
29.11.2024 за вих.№182313 старшим державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції направлено вимогу до Полтавської філії Державного підприємства «Сетам» про повернення транспортного засобу VOLKSWAGEN, 1999 року випуску, VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , представникам військової частини НОМЕР_3 через те, що зазначений транспортний засіб не є власністю науково-виробничого підприємства «СІГМА» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, а був переданий згідно акту приймання - передачі від 05.07.2024 військовій частині НОМЕР_3 та фактично знаходиться у їх володінні та повному розпорядженні.
29.11.2024 старшим державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в межах ВП №74200015 винесено постанову про зняття майна з розшуку, якою припинено розшук майна боржника, а саме: транспортного засобу VOLKSWAGEN, 1999 року випуску, VIN/номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
02.12.2024 старшим державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в межах ВП №74200015 винесено постанову передачу майна на зберігання іншому зберігачу та призначити відповідальним зберігачем ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчення офіцера НОМЕР_7 , паспортні дані НОМЕР_8 . Підстава передачі майна іншому зберігачу: Акт приймання-передачі благодійної (гуманітарної) допомоги військовослужбовцям військової частини НОМЕР_3 від 05.07.2024.
03.12.2024 старшим державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в межах ВП №74200015 винесено постанову про зняття арешту з майна, з транспортного засобу VOLKSWAGEN, реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_6 марка: VOLKSWAGEN, модель: TRANSPORTER, категорія: ВАНТАЖНИЙ, колір: ЗЕЛЕНИЙ, рік виробництва: 1999, Номер кузова: НОМЕР_6 .
03.12.2024 старшим державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в межах ВП №75698729 винесено постанову про зняття арешту з майна, з транспортного засобу VOLKSWAGEN, реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_6 марка: VOLKSWAGEN, модель: TRANSPORTER, категорія: ВАНТАЖНИЙ, колір: ЗЕЛЕНИЙ, рік виробництва: 1999, Номер кузова: НОМЕР_6 .
Стверджуючи про протиправність оскарженого рішення суб"єкта владних повноважень у формі постанови про зняття арешту з майна, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з приписами ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Пунктом 9 ч.2 ст.129 Конституції України встановлено, що до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Згідно з ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту КАС України), судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 02.06.2016 №1404-VІІІ "Про виконавче провадження" (далі за текстом - Закон України №1404-VІІІ).
Відповідно до ст.1 Закону України №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч.1 ст.5 Закону України №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Перелік заходів примусового виконання рішень (тобто виконавчих документів) окреслений законодавцем у ст.10 Закону України №1404-VIII і за приписами цієї статті є невичерпним.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 13 та чч. 4-5 ст. 13 Закону України №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.
Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.
Постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
Відповідно до ч.1 ст.18 та п.1 ч.2 ст.18 Закону України №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно зі ст. 56 Закону України №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.
У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов'язковим.
У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов'язково зазначаються: 1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; 2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріал стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди, ідентифікатор закінченого будівництвом об'єкта (для об'єктів, яким присвоєно ідентифікатор до проведення опису); 3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об'єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо; 4) якщо опису підлягає об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості - ідентифікатор об'єкта будівництва (закінченого будівництвом об'єкта) (для об'єктів, яким присвоєно ідентифікатор до проведення опису).
Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.
Перешкоджання вчиненню виконавцем дій, пов'язаних із зверненням стягнення на майно (кошти) боржника, порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном (коштами), на яке накладено арешт, а також інші незаконні дії щодо арештованого майна (коштів) тягнуть відповідальність, установлену законом.
Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п'ять робочих днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.
Виявлені під час опису цінні папери, а також ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінного каміння і перлів, лом і окремі частини таких виробів, на які накладено арешт та/або які підлягають конфіскації в дохід держави, підлягають обов'язковому вилученню і не пізніше наступного робочого дня передаються на зберігання банкам України відповідно до умов договорів, укладених з органами державної виконавчої служби або приватними виконавцями. Арешт на цінні папери накладається в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України.
Під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку.
Відповідно до ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.
У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;
10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
Тож, вичерпний перелік підстав, за явниості яких виконавець може вчинити власне управлінське волевиявлення про зняття арешту з майна боржника викладений законодавцем у ч.4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII
У силу спеціального застереження ч.5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Проте, у ході розгляду справи судом достеменно з"ясовано, що у межах спірних правовідносин рішення суду про зняття арешту з майна боржника не приймалось.
Також судом достеменно установлена відсутність у межах спірних правовідносин обставин, згаданих законодавцем у ч.4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII.
Разом із тим, оскаржене постанова державного виконавця від 03.12.2024р. по ВП №74200015 про зняття арешту з майна боржника умотивована посиланням саме на приписи ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII та обставину передачі арештованого майна (у вигляді автомобіля) Військовій частині НОМЕР_3 .
Констатуючи відсутність правових підстав для правомірного посилання суб"єкта владних повноважень на приписи ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII у даному конкретному випадку, суд продовжуючи вирішення спору, відзначає, що механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану в Україні регламентований нормами Законі України від 17.05.2012 p. №4765-VI «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».
Так, у ст. 2 Закону України від 17.05.2012 p. №4765-VI «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» правовою основою примусового відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану є Конституція України, цей Закон, інші закони України та указ Президента України про введення надзвичайного чи воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.
У пп. 1 та 2 ч. 1 ст. 1 Закону України від 17.05.2012 p. №4765-VI «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» дано визначення понять: примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості; вилучення майна - позбавлення державних підприємств, державних господарських об'єднань права господарського відання або оперативного управління індивідуально визначеним державним майном з метою його передачі для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України від 17.05.2012 p. №4765-VI «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості. У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України від 17.05.2012 p. №4765-VI «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» примусове відчуження або вилучення майна у зв'язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради.
У ст. 7 Закону України від 17.05.2012 p. №4765-VI «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» встановлено, що про примусове відчуження або вилучення майна складається акт. Бланк акта про примусове відчуження або вилучення майна (далі - акт) виготовляється за єдиним зразком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
В акті зазначаються: 1) назва військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження або вилучення майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення; 2) відомості про власника (власників) майна: для юридичних осіб - повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код; для фізичних осіб - прізвище, ім'я, по батькові, постійне місце проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, крім осіб, які з релігійних або інших переконань відмовилися від ідентифікаційного номера, про що мають відповідну відмітку у паспорті; 3) відомості про документ, що встановлює право власності на майно (у разі наявності); 4) опис майна, достатній для його ідентифікації. Для нерухомого майна - відомості про місцезнаходження (адреса), для рухомого майна (наземні, водні та повітряні транспортні засоби) - відомості про реєстраційний номер транспортного засобу, марку, модель, номер шасі, рік випуску та інші реєстраційні дані; 5) сума виплачених коштів (у разі попереднього повного відшкодування вартості майна).
Акт підписується власником майна або його законним представником і уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів.
Право державної власності на майно виникає з дати підписання акта. У разі примусового відчуження майна до акта додається документ, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проводилася у зв'язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження.
З змісту наведених норм права слідує, що приписи Закону України від 17.05.2012 p. №4765-VI «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» підлягають поширенню на суспільні відносини, котрі склались з приводу примусового відчуження майна учасника суспільних відносин за рішенням органу військового управління.
Проте, як встановлено судом з матеріалів справи, рішення військового командування, погоджене відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України від 17.05.2012 p. №4765-VI «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» в матеріалах справи відсутнє і не отримувалось суб"єктом владних повноважень до вчинення оскарженого управлінського волевиявлення з приводу зняття арешту з майна боржника. Відповідачем та третьою особою факт існування даного рішення не підтверджено, такі дані матеріали справи не містять.
Натомість, згідно з наявними у справі документами підтверджено саме факт добровільної передачі боржником арештованого майна у вигляді автомобілю у якості гуманітарної допомоги за відсутності як рішення органу військового управління про вилучення майна, так і обставин вибуття майна з володіння і власності боржника поза його вільною внутрішньою волею.
Ця обставина згідно з ч.4 ст.59 та згідно з ч.5 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII не визначена законодавцем у якості підстави для вчинення суб"єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу зняття арешту з майна боржника.
Тож, державним виконавцем протиправно була винесена оскаржена постанова про зняття арешту з майна від 03.12.2024р.
Згідно із сформульованими у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21 стандартами доказування обставин спору: 1) покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були; 2) суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.
Суд відмічає, що у силу ч.4 ст.44, ч.2 ст.78, ч.3 ст.78, п.4 ч.5 ст.160, п.5 ч.5 ст.160, ч.4 ст.161, ч.4 ст.162 КАС України обов»язок повідомлення суду усіх обставин справи та підтвердження доводів про існування цих обставин відповідними доказами покладений, насамперед на учасників справи - сторони спору.
Окрім того, суд згідно з ч.4 ст.9 КАС України обтяжений законодавцем обов»язком встановити об»єктивну істину у кожному спорі за власною ініціативою безвідносно до стану виконання учасниками справи - сторонами спору згаданого вище процесуального обов»язку.
Продовжуючи вирішення спору, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів і наведення у процесуальних документах адекватних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення і безпідставності доводів іншого учасника справи.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що владний суб'єкт у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, під час реалізації управлінської функції контролю у галузі примусового виконання судових актів не у повному обсязі установив обставини фактичної дійсності, зміст належної норми права витлумачений невірно, унаслідок чого вчинене управлінське волевиявлення не узгоджується як із дійсним змістом нормативного регламентування, так і дійсними обставинами спірних правовідносин.
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 29.01.2020р. у справі №814/1460/16 адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, зважаючи на відсутність доказів відповідності оскарженої постанови про зняття арешту з майна від 03.12.2024 по ВП №75698729 вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії», від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії», від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України», від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії»), вичерпно реалізував існуючі правові механізми з'ясування об'єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв'язання спору по суті.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір підлягав сплаті у розмірі 2422,40 грн, проте позивачем було сплачено 3.028,00 грн.
Суми судового збору, зайво сплачені позивачем при поданні позовної заяви, можуть бути повернуті за заявою позивача.
Вирішуючи питання з приводу розподілу судових витрат в частині видатків на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що правила згаданого розподілу унормовані, насамперед, приписами ст.ст.132-143 КАС України.
Так, згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Критерії співмірності, пропорційності, обґрунтованості, вимушеності, розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката сформульовані законодавцем у положеннях ч.5 ст.134 та ч.9 ст.139 КАС України.
Тому, з огляду на приписи ст.8 Конституції України, п.9 ч.3 ст.2, ч.4 ст.134, ч.5 ст.134, ч.6 ст.134, ч.9 ст.139 КАС України, на зміст складових елементів верховенства права та на неприпустимість зловживання правами суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони (у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи); 5) пов'язаністю витрат з розглядом справи (тобто об"єктивною і неминучою вимушеністю); 6) обґрунтованістю розміру витрат та пропорційністю розміру витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін (у тому числі чи міг результат вирішення справи вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес); 7) поведінкою сторони під час розгляду справи; 8) причиною виникнення спору; 9) результатом розв'язання спору; 10) висловленою з даного приводу правовою позицією відповідача.
При цьому, з огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України суд вважає за необхідне взяти до уваги, що у силу правового висновку додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2022р. у справі №910/12876/19: 1) Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28.11.2002р. «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно); 2) При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Також у силу правових висновків постанови Верховного Суду від 22.06.2022р. у справі №380/3142/20: 1) в підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором; 2) розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо; 3) Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат; 4) у силу вимог процесуального закону суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою; 5) Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг; 6) при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Окрім того, за правовими висновками постанови Верховного Суду від 10.06.2021 року по справі №820/479/18 (адміністративне провадження №К/9901/365/19): 1) документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, але суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним за параметрами, зокрема, складності справи, витраченого адвокатом часу, значення спору для сторони тощо; 2) Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006р. у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004р. у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим; 3) При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; 4) Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Вказані висновки також наведені у постановах Верховного Суду від 17 вересня 2019 року по справі 810/3806/18, по справі №1740/2428/18 від 24 березня 2020 року, по справі №320/3271/19 від 07 травня 2020 року.
Звідси слідує, що у силу п.9 ч.3 ст.2 та ч.5 ст.242 КАС України досягнення між учасниками суспільних відносин згоди з приводу будь-якого (у тому числі і фіксованого) розміру гонорару адвоката за представництво інтересів у суді або досягнення домовленості з приводу обчислення розміру гонорару за іншими складовими не призводить до безумовного правового наслідку у вигляді обтяження відповідача обов'язком відшкодування повної суми цього гонорару поза межами критеріїв ч.4 ст.134, ч.5 ст.134, ч.6 ст.134, ч.9 ст.139 КАС України.
Таке тлумачення змісту наведених норм права повністю корелюється із правовими висновками постанови Великої палати Верховного Суду від 16.11.2022р. у справі №922/1964/21.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката заявником було надано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЗП №001021, ордер на надання правничої допомоги серії АЕ №1346367.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Cуд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Відповідно до ч.3 ст.262 КАС України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Верховний Суд у постанові від 26.07.2023р. по справі №160/16902/20 виснував, що: "За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви «про це» до закінчення судових дебатів. ... Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового рішення в цій частині."
У даній справі заявником до суду заяви про неможливість подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин до закінчення спливу строку розгляду даної справи подано не було.
Тож, з урахуванням приписів ч.1 ст.269 КАС України, спливу наданого судом строку на подання відзиву на позов, відсутності існування підтверджених матеріалами справи об"єктивних перешкод подання до суду додаткових доказів понесених судових витрат після спливу строку на подання відповіді на відзив - клопотання представника заявника про надання строку у 5 днів з моменту прийняття рішення для подання доказів понесених судових витрат підлягає відхиленню.
Оскільки позивач крім свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ХВ №002330, ордеру на надання правничої допомоги серії ЗП №001021 та ордеру на надання правничої допомоги серії АЕ №1346367 не надав до матеріалів справи жодних доказів понесених витрат на надання правової допомоги, то суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 8.000,00грн. як то указано у позові.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, ст.ст.241-246, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 03.12.2024р. у виконавчому провадженні №75698729 про зняття арешту з майна.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Індустріального відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ідентифікаційний код - 44045454; місцезнаходження - вул. Кооперативна, буд. 12/14, м. Харків, 61003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» (адреса реєстрації місця проживання - просп. Праці, буд. 2Т, м. Дніпро, 49041; ідентифікаційний код - 34410930) 2.422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) у якості компенсації витрат на оплату судового збору.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.6 ст.287 КАС України (протягом 10 днів з дати проголошення судового рішення).
Суддя А.В. Сліденко