20 березня 2025 року м. Київ справа №320/29352/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови мені в призначенні пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки в розмірі 12 236,71 грн. та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 26.05.2023 року №17992-16341/Д-02/8-2600/23;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих у галузях економіки України, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2020-2022 роки в розмірі 12 236,71 грн. з 31.03.2023 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він отримував пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення». В подальшому позивачем встановлено, що останнього переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та при розрахунку пенсії відповідачем застосовано середню заробітну плату за 2014-2016 роки. Проте позивач вказує, що в даному випадку підлягає застосуванню розмір середньої заробітної плати за 2020-2022 роки, оскільки має місце призначення пенсії, а не перехід з одного виду пенсії на інший, про що останньою було зазначено в поданій до пенсійного органу заяві.
Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.
Не погоджуючись з викладеними у адміністративному позові позивачем аргументами та доводами, представником пенсійного органу було подано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що відповідно до ст.45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду України. Представник відповідача звертає увагу, що при переведені на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відбулися зміни у законодавстві та у зв'язку з чим, обчислення пенсії позивача проведено з застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник, тому на даний час управлінням вчинено всі дії щодо обчислення та виплати в подальшому пенсії позивачу в розмірах передбачених чинним законодавством.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 , є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві і до 05.04.2023 отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991, що не заперечується відповідачем, оскільки мала необхідний стаж роботи.
31.03.2023 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з письмовою заяву щодо проведення перерахунку призначеної пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2023 роки, який застосовується при призначенні пенсій у 2023 році відповідно до ч.2 ст.40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Однак, Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві листом-відмовою №17992-16341/Д-02/8-2600/23 від 26.05.2023 повідомлено позивача, що оскільки позивачу вже була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення», та застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, при переході на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не має підстав, оскільки це суперечить нормам чинного законодавства.
Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Згідно ст.44 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з ч.1 ст.7 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон України №1058-ІV), відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч.2 ст.40 Закону України №1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно з ч.3 ст.45 Закону України №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що ч.3 ст.45 Закону України №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України №1058-ІV позивачу відбулось вперше у травні 2023 року.
Таким чином, при призначенні позивачу в травні 2023 року пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV підлягає застосуванню середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, згідно з частиною другою статті 40 цього Закону.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021 та 2022 роки.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.01.2019 року у справі №577/2457/17 (провадження № К/9901/19962/18).
Також суд звертає увагу, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленій у постановах від 14.02.2018 у справі №465/5246/17, від 23.10.2018 у справі №334/2653/17, від 13.12.2018 у справі №185/860/17, від 06.02.2019 у справі №333/1856/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №876/5312/17 вбачається, що якщо особа отримувала пенсію за іншим Законом, звертається за призначенням пенсії згідно із Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», показник середньої заробітної плати має враховуватись за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки, щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
Таким чином, суд, з урахуванням позиції Верховного Суду у вказаних вище постановах, та встановлених обставин у цій адміністративній справі, приходить до висновку, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог, а також наявності підстав для задоволення позовних шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо розрахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст.ст.26, 27 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2020-2022 роки.
Крім того, оскільки судом встановлено протиправність дій відповідача, наявні правові підстави за для належного та об'єктивного захисту порушених прав позивача для зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 , з 31.03.2023 пенсії за віком відповідно до ст.ст.26, 27 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2020-2022 роки, та виплатити різницю між фактично отриманою та перерахованою пенсією.
При цьому, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.
За нормами ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1 073,60 грн, тому ці витрати слід присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, викладену у листі від 26.05.2023 №17992-16341/Д-02/8-2600/23 у застосуванні при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за три роки (2020-2022), що передують року звернення за призначенням пенсії з дати виникнення права на пенсію за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок ОСОБА_1 з 31.03.2023 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за три роки (2020-2022), що передують року звернення за призначенням пенсії та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 1 073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, 04053).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.