21 березня 2025 року № 320/20572/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про скасування рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках,-
Комунальне підприємство «Фастівський комбінат комунальних підприємств» (08500, Київська обл, м. Фастів, вул. Нова, 9, код ЄДРПОУ 03346414) звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення,5а, код ЄДРПОУ 43141377), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Київській області щодо винесення рішення №795/4-1036 від 23.11.2023 про стягнення з Комунального підприємства "Фастівський комбінат комунальних підприємств" коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу;
- визнати незаконним та скасувати рішення №795/4-1036 від 23.11.2023 про стягнення коштів з рахунків Комунального підприємства "Фастівський комбінат комунальних підприємств" у банках в рахунок погашення податкового боргу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач всупереч вимог статті 95 Податкового кодексу України здійснює заходи щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів з рахунків без рішення суду. Вважає вказані дії та заходи протиправними, такими, що вчинені в порушення вимог чинного законодавства.
Ухвалою суду від 27 травня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що за Комунальним підприємством обліковується самостійно задекларовані та не сплачені в установленому законом порядку зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість в сумі 3112067,15 грн. Станом на 23.11.2023 вказана заборгованість позивачем не сплачена. Таким чином, зауважив, що керуючись вимогами п. 95.5 ст. 95 ПК України, стягнення коштів платника податків з рахунків здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду.
Ухвалою суду від 07 січня 2025 року суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 11 лютого 2025 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 11 березня 2025 року.
З урахуванням заяви представника відповідача від 11.03.2025, суд перейшов до розгляду справи № 320/20572/24 у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Комунальне підприємство «Фастівський комбінат комунальних підприємств» перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області.
Згідно матеріалів справи, станом на 23.11.2023 за позивачем обліковується податковий борг в загальній сумі 6038040,88 грн, а саме:
-по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (ККДБ 14010100) в сумі 3453318,98 грн, з них 2625055,00 грн самостійно задекларовано платником, 647814,25 грн, які охоплено позовною роботою, 180449,73 грн, що виник за результатами контрольно - перевірочної роботи та пені, які не охоплено позовною роботою;
-по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п (ККДБ 11010100) в сумі 386475,93 грн, з них 0,00 грн, самостійно задекларовано платником, 37021,54 грн, які охоплено позовною роботою, 349454,39 грн, що виник за результатами контрольно - перевірочної роботи та пені, які не охоплено позовною роботою;
-по туристичному збору (ККДБ 18030100) в сумі 13142,95 грн, з них 13142,95 грн самостійно задекларовано платником, які охоплено позовною роботою: по штрафним санкціям за порушення законодавства .про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО (ККДБ 21080900) в сумі 14668,15 грн, з них 14668,15 грн охоплено позовною роботою;
- по надходженням від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах (ККДБ 19010300) в сумі 2045297,68 грн, з них 834678,35 грн, самостійно задекларовано платником, 1091672,22 грн, які охоплено позовною роботою, 118947,11 грн. що виник за результатами контрольно - перевірочної роботи та пені, які не охоплено
позовною роботою;
- податку на прибуток підприємств та фінустанов комунальної власності (ККДБ 11020202) в сумі 125117,19 грн, з них 125117,19 грн, охоплено позовною роботою.
21 грудня 2023 року позивачем було отримано рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу від 23.11.2023 року №795/4-1036.
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, ПК України).
Статтею 15 ПК України на платників податків покладений обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України на платників податків покладений обов'язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 203.1 статті 203 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до пункту 203.2 статті 203 ПК України сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Відповідно до підпункту 14.1.175 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Статтею 95 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, у разі виникнення у платника податків боргу, контролюючий орган формує вимогу на суму такого боргу та здійснює заходи з його погашення шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, та стягнення коштів у рахунок податкового боргу за рахунок готівки на підставі відповідних рішень суду.
Як встановлено судом під час розгляду справу та не заперечено позивачем, Комунальному підприємству «Фастівський комбінат комунальних підприємств», в зв'язку із наявністю податкового боргу в сумі 3459733,35 грн, що виник у результаті несплати грошових зобов'язань, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, було вручено податкову вимогу від 04.09.2009 року № 1/394 та від 06.10.2009 року № 2/440.
Отже, станом на час виникнення у позивача заборгованості та прийняття першої та другої податкових вимог діяв Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 03.07.2001 №2181-ІІІ (далі - Закон № 2181-ІІІ).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2181-ІІІ податкова вимога визначалась як письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.
Згідно з підпунктом 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181-ІІІ перша податкова вимога надсилалась не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, а друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки.
За змістом підпункту 6.3.2 пункту 6.3 статті 6 Закону № 2181-ІІІ у разі виникнення нового податкового боргу після направлення першої податкової вимоги друга податкова вимога мала містити суму консолідованого боргу без направлення нової податкової вимоги по новому податковому боргу. У контексті даної норми консолідованим вважався борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.
З 01.01.2011 у зв'язку з набранням чинності ПК України втратив чинність Закон №2181-ІІІ, однак правовий статус податкової вимоги суттєво не змінився.
Так, згідно з підпунктом 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Відповідно до пункту 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Пунктом 59.5 статті 59 ПК України визначено, що у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Отже, згідно з приписами ПК України платнику податків надсилається лише одна податкова вимога замість двох, визначених попередньо Законом № 2181-ІІІ, однак як ПК України, так і Законом № 2181-ІІІ передбачено, що в разі збільшення суми податкового боргу після направлення (вручення) податкової вимоги, нова податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
З огляду на чинні податкові вимоги від 04.09.2009 року № 1/394 та від 06.10.2009 року № 2/440, суд доходить висновку, що податковий борг позивача не переривався.
Сторонами не надано доказів оскарження чи відкликання вказаних вимог.
При цьому, позивач зазначає, що відповідачем винесено оскаржуване рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках з порушенням процедури його прийняття, а саме без звернення відповідача до суду із такою вимогою.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд вважає вказані доводи позивача необґрунтованими з огляду на наступне.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 № 1797-VIII, що набрав чинності з 01.01.2017, пункт 95.5 доповнено абзацами другим - шостим такого змісту: «У разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань. У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».
З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за наступних умов:
1) виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку;
2) податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень;
3) податковий борг не сплачено протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати;
4) відсутні зобов'язання держави щодо повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.
Таким чином, зазначена норма закону прямо встановлює право керівника контролюючого органу (його заступника або уповноваженої особи) прийняти рішення про стягнення коштів платника податків лише в сукупності перелічених вище умов (постанова Верховного Суду від 12 липня 2022 року у справі №820/6139/17).
У справі, яка розглядається, судом встановлено, що загальна сума податкового боргу становить 6038040,88 грн. станом на 23.11.2023, наявність якої обумовило прийняття відповідачем рішення №795/4-1036 від 23.11.2023 про стягнення з Комунального підприємства "Фастівський комбінат комунальних підприємств" коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, яка виникла у зв'язку із несплатою позивачем узгодженого грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на підставі самостійно поданих податкових декларації та уточнюючих розрахунків.
Наявність вказаної суми податкового боргу, який виник у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації з податку на додану вартість, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема розрахунком податкового боргу.
Позивачем доводів на спростування наведеного в заявах по суті не зазначено, відповідних доказів не надано, клопотань з цього приводу не заявлено.
Більше того, позивач не заперечує щодо наявності податкового боргу. Доказів оскарження першої, другої податкової вимоги суду не надано.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність повноважень у контролюючого органу, відповідно до статті 95 ПК України, здійснити стягнення з рахунків позивача в банках з метою погашення податкового боргу без звернення до суду.
Суд вважає за необхідне зазначити, що, статтею 95 ПК України визначений загальний порядок здійснення контролюючим органом заходів щодо погашення податкового боргу, а статтею 96 ПК України передбачені особливості погашення податкового боргу комунальними підприємствами.
Як зазначено в пункті 95.1 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
За положеннями пункту 96.1 статті 96 ПК України, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про: виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.
Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що податковим законодавством встановлено особливий порядок погашення заборгованості платників податків (у тому числі комунальних підприємств) перед бюджетами та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме: звернутись до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків у банку або прийняти рішення керівником, його заступником про стягнення коштів платника з рахунків у банках; отримати судовий дозвіл на погашення усієї суми боргу за рахунок майна; провести торги з продажу майна, внесеного в податкову заставу. Якщо вказані заходи не мали результатом погашення податкового боргу комунального підприємства, то податковий орган вчиняє дії, передбачені статтею, для залучення коштів (майна) органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке підприємство, для погашення податкового боргу останнього (постанова Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 520/6746/2020)
Суд вважає, що до Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств» правомірно було застосовано захід погашення податкового боргу, передбачений статтею 95 ПК України, як стягнення коштів з рахунків у банках, тобто дії, направлені відповідачем на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу є правомірними та вчиненні відповідно до вимог чинного законодавства.
Отже, рішення №795/4-1036 від 23.11.2023 про стягнення коштів з рахунків Комунального підприємства "Фастівський комбінат комунальних підприємств" у банках в рахунок погашення податкового боргу є законним, обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.
При цьому суд зазначає, що відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finlad" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "RuizTorija v. Spai№" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
В зв'язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств» (08500, Київська обл, м. Фастів, вул. Нова, 9, код ЄДРПОУ 03346414) відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Білоноженко М.А.