ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"21" березня 2025 р. справа № 300/1756/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Чуприна О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення від 06.02.2025 про відмову у перерахунку пенсії, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач), в інтересах якої звернувся Захаріїв Богдан Дмитрович (надалі по тексту також - представник позивача), 17.03.2025 звернулася в суд із вказаним адміністративним позовом.
Дана позовна заява до суду надійшла через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 15.03.2025" та підписана електронно-цифровим підписом представника позивача Захаріїва Богдана Дмитровича.
Пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс) встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Вивчення змісту адміністративного позову свідчить, що позовна заява не відповідає вимогам встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України з наступних підстав.
З'ясовуючи відповідність адміністративного позову вимогам, визначених в КАС України, необхідно вказати, що за змістом частини 3 статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Судові витрати, за змістом частин 1 та 2 статті 132 КАС України, складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 01.01.2025 складає 3 028,00 гривні.
Положенням підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, сума судового збору, що підлягає сплаті за одну позовну вимогу немайнового характеру становить 1 211,20 гривень (3 028,00 х 0,4 = 1 211,20 гривень).
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на те, що позовна заява подана ОСОБА_1 до суду в електронній формі за допомогою системи "Електронний суд", сума судового збору, що підлягає сплаті позивачем становить 1 211,20 грн. (1 211,20 х 0,8 = 968,96 гривень).
Одночасно з позовною заявою 15.03.2025 представник позивача подав до суду клопотання від 15.03.2025 про звільнення від сплати судового збору. Вказане клопотання мотивовано тим, що розмір судового збору за подання позовної заяви перевищує 5% річного доходу позивача за попередній календарний рік, оскільки згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, оформлених відповіддю на запит в електронному вигляді за 2024 рік, дохід ОСОБА_1 становить 3 640,36 гривень. За вказаних обставин, зважаючи на майновий стан позивача та з метою забезпечення доступу до суду, позивач просив суд звільнити або відстрочити від сплати судового збору за подання цієї позовної заяви.
Розглянувши клопотання позивача від 15.03.2025 про звільнення від сплати судового збору, суд вказує на таке.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з частиною 2 статті 8 вищевказаного Закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставах, зазначених у частині першій цієї статті.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі в тому числі за умови коли розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Таким чином, здійснивши системний аналіз норм Закону суд дійшов висновку, що за наявності вищевказаної умови суд має право, а не обов'язок, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.
У пункті 70 рішення від 03.02.2011 у справі "Стебницький і Комфорт проти України», заява № 10687/02, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив:
“Суд також зазначає, що касаційна скарга підприємства-заявника на відмови судів нижчих інстанцій у задоволенні позову була повернута без розгляду внаслідок того, що підприємство-заявник не сплатило державне мито, яке вимагалося. У цьому зв'язку Суд повторює, що національні суди мають кращі можливості для тлумачення та застосовування норм матеріального та процесуального права (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі “Ріжамадзе проти Грузії» (Rizhamadze v. Georgia), заява №2745/03, п.21, від 31 липня 2007 року). Підприємство-заявник не скаржилося на те, що зазначене положення було нечітким і непередбачуваним, та не заявляло, що не мало коштів, аби сплатити державне мито, яке вимагалося, і, таким чином, було позбавлене можливості подати касаційну скаргу. Воно просто наполягало на своєму власному тлумаченні цього положення. Оскільки відповідні судові рішення не виявляють будь-якого явно свавільного мотивування (див., для порівняння, рішення у справі “Донадзе проти Грузії» (Donadze v. Georgia), заява №74644/01, п.32, від 7 березня 2006 року), Суд вважає, що скарга підприємства-заявника за пунктом 1 статті 6 Конвенції щодо несправедливості провадження про відшкодування шкоди є явно необґрунтованою та повинна бути відхилена згідно з підпунктом “а» пункту 3 та пунктом 4 статті 35 Конвенції».
Отже, доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури, зокрема необхідністю сплати судового збору за подання позовної заяви до суду, і це не є порушенням права на справедливий суд.
Так, що стосується судового збору за подання заяв, скарг, оскарження судових рішень, то цілі, які переслідуються при стягненні судових витрат, зокрема судового збору, необхідно вважати прийнятними, враховуючи загалом питання відправлення правосуддя, зокрема, що стосується фінансування судової системи. Крім цього, такі витрати діють стримуючим фактором для легковажних претензій. Проте судовий збір не повинен бути надмірним тягарем, тобто значне фінансове навантаження може виступати як фактор, що обмежує доступ до правосуддя, право на суд.
Як зазначено вище, за подання цього адміністративного позову позивач має сплатити судовий збір у загальному розмірі 968,96 гривень.
В підтвердження відсутності за 2024 рік доходу позивач надав суду відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за 2024 рік, за змістом яких в ОСОБА_1 такий дохід загальному розмірі становлять 3 640,36 гривень.
При цьому, в поданому адміністративному позові представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 з 11.03.2011 отримує пенсію за віком.
Проте відповідно до підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України сума пенсії не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, а тому відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за 2024 рік не містять інформації про отриману ОСОБА_1 в 2024 році пенсію.
Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу в своїх рішеннях на необхідність врахування розміру пенсії, як різновиду доходу, при оцінці фінансового становища особи для звільнення її від сплати судового збору.
Так, оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ "Kniat v. Poland" від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ "Jedamski and Jedamska v. Poland" від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
В спірному випадку, з 11.03.2011 ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка не входить до щомісячного оподаткованого доходу для цілей оподаткування в розумінні Податкового кодексу України, однак є майном в розумінні глави 13 Цивільного кодексу України.
Суд звертає увагу на те, що для з'ясування питання про те, чи розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, необхідно володіти інформацією про розмір такого доходу за попередній календарний рік, тобто за 2024 рік.
Проте позивач не надала суду разом з позовною заявою чи вказаним клопотанням про звільнення від сплати судового збору жодної інформації про загальний розмір пенсії, яку ОСОБА_1 отримала за 2024 рік.
Вказана щомісячна пенсійна виплата при застосуванні статті 8 Закону "Про судовий збір" має бути врахована судом як дохід при оцінці майнового стану позивача на предмет того, чи не буде сума судового збору надмірним тягарем для особи.
Також позивачем не подано суду доказів того, що в неї відсутнє рухоме чи нерухоме майно, цінні папери, або, що таке майно наявне, але не може бути використано для сплати судового збору в цій справі без значного погіршення його фінансового становища.
З огляду на викладене, за відсутності інформації хоча б про загальний розмір пенсії, яку ОСОБА_1 отримала за 2024 рік, в суду немає підстав для задоволення клопотання від 15.03.2025 про звільнення від сплати судового збору. В разі отримання таких доказів та надання їх суду, позивач вправі також повторно подати відповідне клопотанням про звільнення від сплати судового збору.
За змістом частини першої статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд не вправі відкрити провадження у справі, в разі якщо до спеціального фонду Державного бюджету України не надійшов судовий збір в розмірі, передбаченому цим Законом.
Зважаючи на вказане, позовну заяву в цій частині подано без додержання вимог частини 3 статті 161 КАС України.
За приписами частин 1, 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У зв'язку із викладеним, відповідно до частин 1, 2 статті 169 КАС України позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк, достатній для усунення недоліків шляхом приведення у відповідність адміністративного позову до вимог, встановлених статтею 161 КАС України.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171, 241, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
1. Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 15.03.2025 про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення від 06.02.2025 про відмову у перерахунку пенсії, - залишити без руху.
3. Встановити позивачу з дня вручення цієї ухвали десятиденний строк для усунення вказаних в описовій частині ухвали недоліків шляхом приведення у відповідність адміністративного позову до вимог, встановлених частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, необхідно:
3.1. надати (долучити) до позовної заяви платіжне доручення (квитанцію) про сплату судового збору в розмірі 968,96 гривень або належний доказ про річний дохід позивача за попередній (2024) календарний рік, в тому числі отриману пенсію за віком, з метою вирішення питання про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору (із поданням відповідного клопотання).
Роз'яснити, що в разі не усунення недоліків у визначений строк позовна заява буде повернена.
Суддя Чуприна О.В.