Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 березня 2025 року Справа№200/176/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу №643-о від 09.12.2024 року та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу №643-о від 09.12.2024 року та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що він є державним службовцем та займає посаду начальника відділу позапланових перевірок з інших податків управління податкового аудиту в Головному управління ДПС у Донецькій області. Позивач зауважив, що внаслідок зміни структури та штатного розпису Головного управління ДПС у Донецькій області 12.11.2024 року, йому було надіслано попередження про наступне звільнення від 12.11.2024 № 12177/6/05-99-11-01 та наказом Головного управління ДПС у Донецькій області від 09.12.2024 року № 643-о в подальшому його було звільнено з займаної посади у зв'язку зі скороченням чисельності працівників ГУ ДПС за п.1 ч.1 ст.87 Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ «Про державну службу». При цьому, відповідачем йому не було запропоновано жодної вакантної посади. Позивач не погоджується з зазначеним наказом про звільнення, оскільки вважає, що такий не відповідає Конституції України, Закону №889-VIІІ та є необґрунтованим. Позивач закцентував, що у відповідності до ч.1 ст.87 Закону № 889-VIII встановлено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є, зокрема скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу. Частиною 3 ст.87 Закону № 889-VIII визначено, що суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду. Позивач також наголосив на тому, що нормами ст. 42 Кодексу законів про працю України визначено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема -працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, установі, організації та учасникам бойових дій. Позивач зауважив, що питання щодо переважного права на залишення на роботі відповідачем взагалі не розглядалося, що є порушенням статті 42 КЗпП України. При цьому, при його звільненні з посади відповідачем протиправно не було враховано те, що він мав визначені чинним законодавством переваги в залишенні на роботі. Отже, звільнення позивача з посади та не запропонування рівнозначної посади без врахування переважного права на залишення на роботі, що передбачене законодавством про працю є порушення законодавства України.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому з урахуванням наданих ним же доповнень зазначив наступне, що позивач з 22 грудня 2020 року призначений на посаду державної служби категорії «Б» - начальника відділу позапланових перевірок з інших податків управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Донецькій області (наказ ГУ ДПС від 21.12.2020 № 12-о). Після повномасштабного вторгнення РФ на територію України та встановлення наказом ДПС України від 24.02.2022 № 243-о «Про встановлення простою у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органів» простою в роботі ГУ ДПС по дату звільнення позивач не приступав до виконання службових обов'язків. За наявною в ГУ ДПС інформацією весь цей час позивач перебував на тимчасово окупованій території України. Відповідач зазначив, що з травня 2022 року ГУ ДПС поступово почало відновлювати свою роботу. Наказом ГУ ДПС від 19.05.2022 № 89-о «Про встановлення простою в роботі структурних підрозділів Головного управління ДПС у Донецькій області та запровадження дистанційної роботи» 17 працівників приступили до виконання своїх обов'язків. З 01 листопада 2022 року наказами ГУ ДПС від 31.10.2022 № 72 «Про введення в дію організаційної структури Головного управління ДПС у Донецькій області» та від 01.11.2022 № 37-ф «Про введення в дію штатного розпису» було введено нову організаційну структуру та новий штатний розпис ГУ ДПС. До нової структури позивач переведений не був, тобто з 01.11.2022 він перебував поза штатом. Наказом ДПС України від 15.06.2023 № 468 «Про внесення змін до наказу ДПС від 28.03.2022 № 173» ГУ ДПС були повернуті для виконання майже всі повноваження. Для забезпечення належної та безперебійної роботи ГУ ДПС керівники структурних підрозділів пропонували працівникам, що перебували в простої, припинити простій та приступити до виконання обов'язків. При припиненні простою в роботі працівників враховувалось, перш за все, можливість та бажання фахівця працювати. Станом на 27.06.2023 було припинено простій в роботі 171 працівника та позивач не виявив бажання приступити до виконання обов'язків. Наказом ГУ ДПС від 27.06.2023 № 177-о «Про призупинення дії трудових договорів» відповідно до статті 13 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та у зв'язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов'язки, передбачені трудовим договором, з 03 липня 2023 року з позивачем була призупинена дія трудового договору. Станом на 20 грудня 2024 року - дату звільнення позивача - на робочих місцях працювало 409 фахівців. З працівниками, з якими було призупинено дію трудового договору та які виявили бажання працювати в умовах воєнного стану, трудовий договір був відновлений, і вони приступили до виконання обов'язків. Відповідач закцентував свою увагу на тому, що з лютого 2022 року по дату звільнення позивач перебував на зв'язку, проте до управління персоналу з інформацією про бажання відновити дію трудового договору та приступити до виконання обов'язків не звертався. На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 18 липня 2024 року № 832 «Деякі питання Державної податкової служби України» та наказу Державної податкової служби України від 01.08.2024 № 567 «Про внесення змін до наказу ДПС від 12.11.2020 № 644» штатна чисельність ГУ ДПС скорочена на 625 одиниць: з 1025 до 400. Наказами ГУ ДПС від 11.11.2024 № 328 «Про зміни в організаційній структурі Головного управління ДПС у Донецькій області» та від 11.11.2024 № 86-ф «Про введення в дію переліку змін до штатного розпису» внесені відповідні зміни до організаційної структури та штатного розпису ГУ ДПС. Зміни до організаційної структури та штатного розпису введені в дію з 12 листопада 2024 року. В трудових відносинах з ГУ ДПС на зазначену дату перебувало 711 працівників, з них, 421 працівник - працювали на робочих місцях, з 237 - призупинено дію трудового договору. Призначення працівників відповідно до змін у штатному розписі відбувалось за пропозиціями керівників структурних підрозділів в період з 12.11.2024 по 05.12.2024 року. 400 посад, передбачених штатним розписом, мали бути, в першу чергу, запропоновані працівникам, які виконували службові обов'язки (421 фахівець), та працівникам, які мали безумовне право на залишення на роботі: 31 працівниця, що перебували у відпустках у зв'язку з вагітністю та пологами та відпустках для догляду за дитиною, та 15 працівників, які призвані на військову службу. У зв'язку зі значним скороченням чисельності не було можливості запропонувати посади навіть всім працівникам, які працювали на робочих місцях, не кажучи вже про тих, з ким було призупинено дію трудового договору. Призначення державних службовців на посади державної служби категорії «Б» відбуватиметься за результатами спеціальної перевірки. Відповідно до змін у штатному розписі штатна чисельність посад в управлінні податкового аудиту скоротилась на 54 одиниці: з 83 до 29. На дату попередження позивача про наступне звільнення - 12.11.2024 у трудових відносинах з ГУ ДПС перебувало 55 працівників управління податкового аудиту, з них, 33 - працювали на робочих місцях. Відповідач закцентував свою увагу на тому, що при такому значному скороченні посад звільненню підлягали навіть ті працівники, які працювали. За таких умов запропонувати будь-яку посаду позивачу з яким призупинено дію трудового договору, не було можливості. Щодо зазначеного позивачем у його позовній заяві стосовно переважного права на залишення на роботі відповідач зауважив, що ч.3 ст.87 Закону №889-VІІІ визначено, що при попередженні про наступне звільнення враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Так, відповідно до статті 42 Кодексу законів про працю України переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці. Важко визначити рівень продуктивності чи результативності роботи, якщо працівник не виконував свої обов'язки майже 3 роки. Що стосується переваг в залишенні на роботі, визначених цією статтею, в тому числі: працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації, учасникам бойових дій, - то вони надаються працівникам при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації. Згідно з ч.3 ст.87 Закону № 889-VІІІ державний службовець звільняється на підставі п.1 ч.1 цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади. Вакантні посади в управлінні податкового аудиту для запропонування позивачу відсутні. Відповідач просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивач надав відповідь на відзив, в якому зазначив наступне, що ст.33 Конституції України визначено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну. Позивач звернув увагу на те, що його перебування на будь-якій території України, що визначено Конституцією України не порушує жодного закону України та не позбавляє його права звертатись за захистом порушених прав. Таким чином, безпідставні припущення відповідача не мають жодного юридичного обґрунтування, що можуть бути пов'язані з порушенням питання про перебування на території України, свободи пересування, вільного вибору місця проживання та права вільно залишати територію України, за винятком обмежень, що встановлюються законом. Позивач зауважив, що він має лише пенсію, що визначена кожному громадянину України та гарантована Конституцією України та законами України, при чому іншої пенсії він не отримує. В доданих відповідачем додатках до відзиву на позовну заяву відсутні будь-які докази, що могли би свідчити про оформлення ним пенсії за законами російської федерації. Позивач зазначив, що з ним починаючи з 03 липня 2023 року було призупинено трудові відносини та з цієї дати по дату звільнення він не виводився з простою. При цьому, жодних доказів про прогул або порушення трудової дисципліни відповідачем не надано до матеріалів справи. Позивач просив задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15.01.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Звільнено позивача від сплати судового збору.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, про що свідчить наявність реєстрації кабінету електронного суду у позивача та відповідача із відповідною відміткою в графі «доставлено» та графі «дата встановлення статусу» зазначено - 15.01.2025.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.03.2025 року у задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС України у Донецькій області зазначеного у відзиві на позовну заяву щодо зобов'язання позивача надати відомості стосовно його міста перебування та зупинення розгляду справи до отримання інформації від Міністерства соціальної політики та Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу №643-о від 09.12.2024 року та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -
Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , відповідно до наявної в матеріалах справи копії паспорту серії НОМЕР_2 виданим Кіровським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області від 03 травня 2002 року є громадянином України.
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 , виданим ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.10.1996.
Відповідач, Головне управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ: ВП 44070187), у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах згідно зі статтею 43 Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
Відповідно до наданої відповідачем характеристики ОСОБА_1 начальника відділу позапланових перевірок з інших податків управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Донецькій області від 27.01.2025 року, в якій зазначено наступне: - « ОСОБА_2 , 1963 року народження, освіта - повна вища, у 1991 році закінчив Донецькій державний університет за спеціальністю «Правознавство», кваліфікація - юрист. В органах державної податкової служби працює з 30 листопада 1996 року: проходив службу в органах податкової міліції, працював на посадах: начальник відділу перевірок окремих платників та перевірок з окремих питань управління аудиту Головного управління ДФС у Донецькій області, начальник відділу позапланових перевірок з інших податків управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Донецькій області (юридична особа публічного права, код за ЄДРПОУ 43142826). Має 4 ранг державного службовця. З 22 грудня 2020 року працював на посаді начальника відділу позапланових перевірок з інших податків управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Донецькій області. З моменту повномасштабного вторгнення до дати звільнення не приступав до виконання обов'язків: перебував у простої, з 03 липня 2023 року з ОСОБА_1 була призупинена дія трудового договору. З моменту повномасштабного вторгнення російської федерації, згідно його слів при обдзвоні працівників управління, неодноразово казав, що знаходиться на окупованій території, у м. Донецьку. З моменту встановлення у ГУ ДПС у Донецькій області простою у роботі з 24.02.2022 по дату звільнення не виводився з простою. 24.05.2023 написав керівнику управління податкового аудиту в месенджері Теlegram «Приїду на роботу», станом на дату звільнення до ГУ ДПС у Донецькій області не з'являвся. Володіє середнім рівнем професійних знань, застосовував свій досвід роботи в практичній діяльності. Працював відповідально, дотримуючись термінів виконання завдань. Комунікабельний, стриманий, має організаторські здібності. Постійно вивчав зміни та доповнення до законодавчих актів, оглядові листи ДПС України відповідно до функціональних повноважень. Дотримувався Правил етичної поведінки в податкової служби. Спілкувався ввічливо та підтримував доброзичливі стосунки. До дисциплінарної відповідальності не притягався. […].».
Отже судом встановлено, що з 22 грудня 2020 року позивач працював на посаді начальника відділу позапланових перевірок з інших податків управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Донецькій області, що не заперечується сторонами по справі та підтверджується наявними в ній доказами.
Як зазначає відповідач у своєму відзиві на позовну заяву: - « ОСОБА_1 з 22 грудня 2020 року призначений на посаду державної служби категорії «Б» - начальника відділу позапланових перевірок з інших податків управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУ ДПС) (наказ ГУ ДПС від 21.12.2020 № 12-о). Після повномасштабного вторгнення рф на територію України та встановлення наказом ДПС України від 24.02.2022 № 243-о «Про встановлення простою у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органів» простою в роботі ГУ ДПС по дату звільнення ОСОБА_1 не приступав до виконання службових обов'язків. […]. З травня 2022 року ГУ ДПС поступово почало відновлювати свою роботу. Наказом ГУ ДПС від 19.05.2022 № 89-о «Про встановлення простою в роботі структурних підрозділів Головного управління ДПС у Донецькій області та запровадження дистанційної роботи» 17 працівників приступили до виконання своїх обов'язків. З 01 листопада 2022 року наказами ГУ ДПС від 31.10.2022 № 72 «Про введення в дію організаційної структури Головного управління ДПС у Донецькій області» та від 01.11.2022 № 37-ф «Про введення в дію штатного розпису» було введено нову організаційну структуру та новий штатний розпис ГУ ДПС. До нової структури ОСОБА_1 переведений не був, тобто з 01.11.2022 він перебував поза штатом. Наказом ДПС України від 15.06.2023 № 468 «Про внесення змін до наказу ДПС від 28.03.2022 № 173» ГУ ДПС були повернуті для виконання майже всі повноваження. Для забезпечення належної та безперебійної роботи ГУ ДПС керівники структурних підрозділів пропонували працівникам, що перебували в простої, припинити простій та приступити до виконання обов'язків. При припиненні простою в роботі працівників враховувалось, перш за все, можливість та бажання фахівця працювати. Станом на 27.06.2023 було припинено простій в роботі 171 працівника. ОСОБА_1 не виявив бажання приступити до виконання обов'язків. Наказом ГУ ДПС від 27.06.2023 № 177-о «Про призупинення дії трудових договорів» відповідно до статті 13 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та у зв'язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов'язки, передбачені трудовим договором, з 03 липня 2023 року з ОСОБА_1 була призупинена дія трудового договору (витяг з наказу додається). На 20 грудня 2024 року - дату звільнення ОСОБА_1 - на робочих місцях працювало 409 фахівців. З працівниками, з якими було призупинено дію трудового договору та які виявили бажання працювати в умовах воєнного стану, трудовий договір був відновлений, і вони приступили до виконання обов'язків. З лютого 2022 року по дату звільнення ОСОБА_1 перебував на зв'язку, проте до управління персоналу з інформацією про бажання відновити дію трудового договору та приступити до виконання обов'язків не звертався. На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 18 липня 2024 року № 832 «Деякі питання Державної податкової служби України» та наказу Державної податкової служби України від 01.08.2024 № 567 «Про внесення змін до наказу ДПС від 12.11.2020 № 644» штатна чисельність ГУ ДПС скорочена на 625 одиниць: з 1025 до 400. Наказами ГУ ДПС від 11.11.2024 № 328 «Про зміни в організаційній структурі Головного управління ДПС у Донецькій області» та від 11.11.2024 № 86-ф «Про введення в дію переліку змін до штатного розпису» внесені відповідні зміни до організаційної структури та штатного розпису ГУ ДПС. Зміни до організаційної структури та штатного розпису введені в дію з 12 листопада 2024 року. В трудових відносинах з ГУ ДПС на зазначену дату перебувало 711 працівників, з них, 421 працівник призупинено дію трудового договору. Призначення працівників відповідно до змін у штатному розписі відбувалось за пропозиціями керівників структурних підрозділів в період з 12.11.2024 по 05.12.2024. 400 посад, передбачених штатним розписом, мали бути, в першу чергу, запропоновані працівникам, які виконували службові обов'язки (421 фахівець), та працівникам, які мали безумовне право на залишення на роботі: 31 працівниця, що перебували у відпустках у зв'язку з вагітністю та пологами та відпустках для догляду за дитиною, та 15 працівників, які призвані на військову службу. У зв'язку зі значним скороченням чисельності не було можливості запропонувати посади навіть всім працівникам, які працювали на робочих місцях, не кажучи вже про тих, з ким було призупинено дію трудового договору. […]. Відповідно до змін у штатному розписі штатна чисельність посад в управлінні податкового аудиту скоротилась на 54 одиниці: з 83 до 29. […].».
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії витягу з наказу від 27.06.2023 року №177-о Головного управління ДПС у Донецькій області «Про призупинення дії трудових договорів», відповідно до статті 13 Закону України від 15 березня 2022 року №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та у зв'язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов'язки, передбачені трудовим договором наказано - призупинити з 03.07.2023 року до завершення дії обставин, що виключають можливість виконання обов'язків, передбачених трудовим договором, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану, дію трудового договору, укладеного з ОСОБА_1 , начальником відділу позапланових перевірок з інших податків управління податкового аудиту, відшкодування зазначеним в наказі працівникам заробітної плати за час призупинення дії трудового договору проводити за рахунок держави, що здійснює збройну агресію проти України, відповідно до положень ч.2 ст.15 Закону.
Слід зауважити, що матеріали справи не містять доказів оскарження позивачем даного наказу від 27.06.2023 року №177-о.
З наявної в матеріалах справи копії довідки про заробітну плату позивача від 23.01.2025 року складену та надану відповідачем, з якої судом встановлено, що у період з червень 2024 по листопад 2024 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась заробітна плата взагалі.
Головним управлінням ДПС у Донецькій області було видано Наказ від 01.08.2024 №567 «Про внесення змін до наказу ДПС від 12.11.2020 №644», відповідно до п.1 якого, наказано внести зміни до наказу ДПС від 12.11.2020 №644 «Про затвердження чисельності працівників територіальних органів ДПС» (зі змінами), а саме затвердити Чисельність працівників територіальних органів Державної податкової служби України у новій редакції. Відповідно до якого чисельність працівників Головного управління ДПС у Донецькій області становить - 400 одиниць, у тому числі орієнтовна чисельність працівників ДПІ - 39 одиниць.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії наказу Головного управління ДПС у Донецькій області від 11.11.2024 року №86-ф «Про введення в дію переліку змін до штатного розпису», яким наказано: п.1 ввести в дію перелік №1 змін до штатного розпису на 2024 рік ГУ ДПС з 12 листопада 2024; п.2 управлінню персоналу здійснити комплекс заходів щодо призначення, переведення та звільнення працівників згідно із чинним законодавством України відповідно до затвердженого переліку №1 змін до штатного розпису на 2024 рік ГУ ДПС.
Відповідно до наявної копії Переліку №1 змін до штатного розпису на 2024 рік Головного управління ДПС у Донецькій області затверджено штат у кількості - 400 штатних одиниць. При чому первинно з затвердженого штату у кількості - 1025 штатних посад виводиться зі штату - 900 посада всього вводиться 285 штатних одиниць.
З наявної в матеріалах справи копії наказу Головного управління ДПС у Донецькій області від 11.11.2024 року №328 «Про зміни в організаційній структурі Головного управління ДПС у Донецькій області», п.1 введений в дію з 12.11.2024 року затверджений 11.11.2024 року Перелік змін №4 до організаційної структури ГУ ДПС у Донецькій області скоротивши чисельність працівників ГУ ДПС у Донецькій області на 625 штатних одиниць, зокрема - в управлінні податкового аудиту скоротити чисельність на 54 штатних одиниць з 83 до 29 штатних одиниць. Управлінню персоналу здійснити комплекс заходів щодо призначення, переведення, попередження, звільнення працівників ГУ ДПС у Донецькій області згідно з чинним законодавством України відповідно до змін, передбачених цим наказом, організаційною структурою та штатним розписом ГУ ДПС України у Донецькій області.
З наявної в матеріалах справи копії переліку вакантних посад в Головному управлінні ДПС у Донецькій області станом на 20.12.2024 (номенклатура керівника), судом було встановлено, що посада, яку займав позивач на час звільнення - начальник відділу позапланових перевірок з інших податків управління податкового аудиту - не було зазначено взагалі, та по кожній з зазначеній посаді у даному переліку було зазначено працівника, який або обіймав відповідну посаду у штатному розписі, або якого пропонувалося для призначення на посаду після визначених нормативними актами процедур.
Про що й зазначає відповідач у своєму відзиві на позовну заяву: - «На зазначені в переліку посади мають бути призначені фахівці, які працювали на відповідних посадах до змін у штатному розписі, та були призначені на умовах, визначених частиною п'ятою статті 10 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VІІІ «Про правовий режим воєнного стану». Наявність вакансій зумовлена забороною законодавством переведення на інші посади державної служби таких осіб. Призначення цих державних службовців на посади державної служби категорії «Б» відбуватиметься за результатами спеціальної перевірки.».
Головним управлінням ДПС у Донецькій області було надіслано позивачу попередження від 12.11.2024 року №12177/6/05-99-11-01 про наступне припинення державної служби та звільнення (не раніше ніж через 30 календарних днів після отримання позивачем цього повідомлення) у зв'язку зі скороченням чисельності працівників ГУ ДПС відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України №889-VIII. Дане попередження було аргументовано наступним: на виконання вимог постанови КМУ від 18.07.2024 року №832 «Деякі питання Державної податкової служби України», відповідно до наказу Державної податкової служби України від 01.08.2024 №567 «Про внесення змін до наказу ДПС від 12.11.2020 №644», у зв'язку із введенням в дію наказом ГУ ДПС у Донецькій області від 11.11.2024 №328 «Про зміни в організаційній структурі Головного управління ДПС у Донецькій області» змін до організаційної структури ГУ ДПС та наказом ГУ ДПС від 11.11.2024 №86-ф «Про введення в дію переліку змін до штатного розпису» змін до штатного розпису ГУ ДПС, скорочується чисельність працівників ГУ ДПС та керуючись ч.3 ст.87 Закону України «Про державну службу».
Дане попередження було надіслано відповідачем позивачу на його мобільний телефон - НОМЕР_4 з використанням месенджера WhatsApp 12.11.2024 16:32, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією протоколу про доведення інформації або документів до відома державного службовця, що також підтверджується наявною копією знімку екрану з повідомленням.
Отримання вищезазначеного попередження про звільнення позивачем не заперечується по справі, що підтверджується зазначеним ним у його позовній заяві: - «В свою чергу. Головним управлінням ДПС у Донецькій області було надіслано по месенджеру на мій мобільний телефон Попередження про наступне звільнення від 12.11.2024 № 12177/6/05-99-11-01.».
Як встановлено судом та підтверджується наявною копією в матеріалах справи наказу Головного управління ДПС у Донецькій області від 09.12.2024 №643-о «Про звільнення ОСОБА_1 », на підставі п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу», відповідно до наказу Державної податкової служби України від 01.08.2024 №567 «Про внесення змін до наказу ДПС від 12.11.2020 №644», у зв'язку із введенням в дію наказом ГУ ДПС у Донецькій області від 11.11.2024 №328 «Про зміни в організаційній структурі Головного управління ДПС у Донецькій області» змін до організаційної структури ГУ ДПС та наказом ГУ ДПС від 11.11.2024 №86-ф «Про введення в дію переліку змін до штатного розпису» змін до штатного розпису ГУ ДПС, скороченням чисельності працівників ГУ ДПС. Наказано, п.1 - припинити державну службу та звільнити ОСОБА_1 20 грудня 2024 року з посади начальника відділу позапланових перевірок з інших податків управління податкового аудиту у зв'язку зі скороченням чисельності працівників ГУ ДПС, пункт 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу»; п.2 - виплатити ОСОБА_1 відповідно до частини четвертої статті 87 Закону України «Про державну службу» вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат та відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки» грошову компенсацію за невикористані 76 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки та 45 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки, право на які працівник набув до 31 грудня 2023 року. Підстава: лист ГУ ДПС від 12.11.2024 № 12177/6/05-99-11-01 «Попередження про наступне звільнення».
Даний наказ про звільнення був надісланий відповідачем позивачу на його мобільний телефон - НОМЕР_4 з використанням месенджера WhatsApp 18.12.2024 15:27, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією протоколу про доведення інформації або документів до відома державного службовця, що також підтверджується наявною копією знімку екрану з повідомленням.
Отримання вищезазначеного наказу про звільнення позивачем не заперечується по справі, що підтверджується зазначеним ним у його позовній заяві: - «В подальшому Відповідачем було надіслано по месенджеру на мій мобільний телефон наказ Головного управління ДПС у Донецькій області від 09.12.2024 № 643-о «Про звільнення ОСОБА_1 » у зв'язку із скороченням чисельності працівників ГУ ДПС, пункт 1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу».
Суд зауважує, що спірних питань про належне повідомлення та отримання позивачем вищезазначених попередження та наказу відносно його звільнення між сторонами не існує, що підтверджується позовом, відзивом на позовну заяву, відповіддю на відзив та додатковими поясненнями.
Спірні правовідносини між сторонами виникли щодо прийнятого наказу Головним управлінням ДПС у Донецькій області №643-о від 09.12.2024 року «Про звільнення ОСОБА_1 », відповідно до якого позивача було звільнено з займаної ним посади - начальника відділу позапланових перевірок з інших податків управління податкового аудиту у зв'язку зі скороченням чисельності працівників ГУ ДПС відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначено Законом України «Про державну службу».
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державну службу», правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Згідно з частиною п'ятою статті 22 Закону України «Про державну службу», у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб'єкта призначення може здійснюватися без обов'язкового проведення конкурсу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про державну службу», державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов'язкового проведення конкурсу на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб'єкта призначення.
Тобто, приписами ч.1 ст.41 Закону України «Про державну службу» дозволено здійснити таку процедуру без обов'язкового проведення конкурсу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.05.2023 у справі № 380/9574/21, від 23.02.2023 у справі № 140/9066/21, від 05.04.2023 у справі № 640/12871/21 та від 12.04.2023 у справі № 340/1791/22.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу» державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 Закону).
Підстави для припинення державної служби визначені в статті 83 Закону № 889-VIII, зокрема, державна служба припиняється: за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону).
При цьому, згідно із пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, однією з підстав для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Відповідно до частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII, суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну службу», посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців.
За визначенням п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну службу», рівнозначна посада - це посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача було ознайомлено з попередженням про наступне звільнення. При цьому, позивачем не оскаржується сам порядок доведення до його відома інформації про наступне звільнення.
Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
Відповідно до ч.1 ст.42 Кодексу законів про працю України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Вирішуючи цей спір, суд виходить з того, що у цьому випадку дійсно мало місце скорочення чисельності та штату державного органу, оскільки рішення про зміну штатного розкладу та зменшення чисельності працівників на 3291 осіб прийнято Кабінетом Міністрів України, а за таких обставин, у відповідача були всі підстави для прийняття відповідного рішення про скорочення власних працівників.
З приводу аргументу позивача про те: - «В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначаю, що звільнення Позивача з посади за скороченням штату держслужбовців було здійснено з порушенням порядку, визначеної чинним законодавством для звільнення працівників на підставі ст. 87 Закону України «Про державну службу» та п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, а саме: попередження про наступне вивільнення було складено та вручене 12.11.2024 з порушенням абз. 2 ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу», - без пропозиції іншої рівнозначної посади державної служби та/або нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійної компетенції. При цьому не було враховано переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Повідомляю, що у попередженні про наступне вивільнення, врученому Позивачу не були запропоновані інші рівнозначні посади державної служби категорії «Б», інші вакантні посади в ГУ ДПС у Донецькій області з урахуванням наявності у позивача вищої освіти. При цьому, при звільненні Позивача з посади Відповідачем протиправно не було враховано те, що він мав визначені чинним законодавством переваги в залишенні на роботі (а саме: позивач має тривалий безперервний стаж роботи в органах державної податкової служби та є учасником бойових дій). Отже, звільнення Позивача з посади та не запропонування рівнозначної посади без врахування переважного права на залишення на роботі, що передбачене законодавством про працю є порушенням законодавства України.».
Суд має зазначити наступне, що відповідно до приписів ст.42 Кодексу законів про працю України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:
1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;
2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;
3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;
4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;
5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу;
6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;
7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;
8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;
9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат;
11) працівникам, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року.
Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
Слід зауважити, що судом не заперечується наявність у позивача переважного права на залишення на роботі, таких як: працівнику з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації та особі яка є учасником бойових дій, що підтверджується наявними доказами та не заперечується відповідачем по справі.
Але слід звернути увагу на те, що переважне право на залишення на роботі надається в свою чергу працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Приписи ст.87 Закону №889-VIII покладає обов'язок на суб'єкта призначення/керівника державної служби враховувати переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю, й ця вимога викладена достатньо чітко і зрозуміло, що не залишає місця для її неоднозначного (множинного) розуміння та/чи застосування.
Недотримання цього обов'язку, як і невмотивоване (необґрунтоване) надання переваги одному державному службовцю над іншим (коли йдеться про переведення в рамках скорочення чисельності і штату державних службовців) має наслідком також порушення принципу забезпечення рівного доступу до державної служби.
КЗпП України, як і Закон України «Про державну службу» не регламентує як саме (за якою процедурою, на основі яких документів) має визначатися рівень кваліфікації і продуктивності праці, проте це питання було предметом дослідження Верховним Судом у постанові від 11 липня 2018 року у справі №816/1232/17.
Так, у згаданій постанові Верховний Суд висловився щодо того, яким чином роботодавець може визначити хто з працівників має право на переважне залишення на роботі. Суд у цьому зв'язку наголосив також на необхідності дотримуватися відповідних положень КЗпП України (стаття 42) при звільненні працівників з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII. Верховний Суд, зокрема, зазначив: «при проведенні вивільнення орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов'язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.
Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці є дисциплінованість працівника. Тому при застосуванні положень статті 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі слід враховувати в тому числі і наявність дисциплінарного стягнення.
Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.
Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом приготування довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто, ці обставини повинен з'ясовувати сам суб'єкт владних повноважень, приймаючи відповідне рішення.».
Поряд із цим, у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 600/752/22-а суд касаційної інстанції зазначив, що запропоновані у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 816/1232/17 підходи/способи не є вичерпні. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може зважити також на інші обставини, які, як він вважає, можуть мати значення для визначення того з державних службовців, хто є більш кваліфікованим і продуктивним у роботі. Важливо те, що визначення переважного права на залишенні на роботі має бути обґрунтованим і певним чином об'єктивованим (вираженим назовні, оформленим) для розуміння того, як відбувався цей процес, надто тими, кого це стосується.
Тобто, необхідно визнати, що під час вирішення питання кваліфікації та продуктивності праці, того чи іншого працівника, у роботодавця є досить високі межі дискреції для цього.
Суд вважає немаловажним зазначити заперечення відповідача наведені ним у його відзиві на позовну заяву: - «Частиною третьою статті 87 Закону визначено, що при попередженні про наступне звільнення враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Так, відповідно до статті 42 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП) переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці. Важко визначити рівень продуктивності чи результативності роботи, якщо працівник не виконував свої обов'язки майже 3 роки. Що стосується переваг в залишенні на роботі, визначених цією статтею, в тому числі: працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації, учасникам бойових дій, - то вони надаються працівникам при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.».
Як встановлено судом, ОСОБА_1 з часу встановлення в ГУ ДПС у Донецькій області простою у роботі від 24.02.2022 року, як до часу видання наказу ГУ ДПС у Донецькій області від 27.06.2023 року №177-о відповідно до якого з ним була призупинена дія трудового договору з 03.07.2023 року, так і з часу надсилання 12.11.2024 року на мобільний телефон - НОМЕР_4 попередження про наступне звільнення, він не приступав до виконання належних службових обов'язків.
Слід зауважити, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до Головного управління ДПС у Донецькій області з приводу виконання ним безпосередніх обов'язків, що також підтверджується відповідачем згідно із зазначеним ним у його відзиві.
З урахуванням наведеного суд дійшов до висновку, оскільки позивач був відсутній на робочому місці, не виконував функціональні обов'язки в межах своєї посади з часу встановлення простою в роботі ГУ ДПС у Донецькій області та після виходу з цього режиму та відновлення роботи, таким чином, у Головного управління ДПС у Донецькій області була відсутня взагалі можливість визначити рівень продуктивності чи результативності роботи позивача взагалі, та як наслідок відсутність визначити переважне право залишення на роботі з іншими працівниками.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач при винесенні оскаржуваного наказу №643-о від 09.12.2024 року діяв у порядку та в межах чинного законодавства України.
Суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідачем не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.
Згідно з ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи встановлені у справі обставини та положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини, відсутність інших доводів позивача на обґрунтування заявлених вимог, суд уважає такі вимоги недоведеними, а позов таким, що не підлягає задоволенню з наведених вище підстав.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 15.01.2025 року позивача було звільнено від сплати судового збору, таким чином, суд дійшов до висновку, що підстави для розподілу судового збору в даній справі відсутні.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу №643-о від 09.12.2024 року та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 21 березня 2025 року.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Голошивець