Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 березня 2025 року Справа№200/468/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зінченка О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом Житомирського військового інституту імені С. П. Корольова (юридична адреса: 10004, Житомирська область, місто Житомир, проспект Миру, 22, код ЄДРПОУ 08183359) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення витрат пов'язаних з навчанням та утриманням у вищому військовому навчальному закладі, -
22 січня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Житомирського військового інституту імені С. П. Корольова (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (карта платника податків НОМЕР_1 ) на користь Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова грошові кошти за витрати пов'язані з його навчанням та утриманням у вищому військовому навчальному закладі у розмірі 5549 гривень 45 копійок, які перерахувати на р/р UA418201720313251005201000304 МФО 820172, код 08183359 в ГУДКУ у м. Київ.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем у встановленому законом порядку не було відшкодовано витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі, у загальному розмірі 5549,45 грн., а тому вказані кошти підлягають стягненню у судовому порядку.
Ухвалою суду від 27 січня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Житомирського військового інституту імені С. П. Корольова до ОСОБА_1 про стягнення витрат пов'язаних з навчанням та утриманням у вищому військовому навчальному закладі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач правом на відзив не скористався.
Враховуючи положення ч. 6 ст. 162 КАС України суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами у справі.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Відповідач, ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
27.08.2024 ОСОБА_1 подав заяву про бажання вступити на навчання до Житомирського військового інституту імені С. П. Корольова (далі - ЖВІ).
Відповідачем під час вступу до ЖВІ надано дозвіл на обробку персональних даних та подав пакет документів кандидата на навчання серед яких паспорт, картку платника податків, витяг про реєстрацію місця проживання.
29.08.2024 на підставі наказу начальника ЖВІ №21-К (по особовому складу) з відповідачем на підставі правил прийому до ЖВІ та рішення приймальної комісії, враховуючи успішно здані іспити, прийнято рішення укласти контракт про проходження військової служби (навчання) з дати зарахування в списки особового складу військового інституту та призначено відповідача курсантом штатним 1 курсу ЖВІ.
29.08.2024 між Міністерством оборони України в особі начальника ЖВІ та ОСОБА_1 укладено контракт «Про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах Украйни курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти» (далі - Контракт), по одному екземпляру для кожної сторони.
04.11.2024 ОСОБА_1 на ім'я начальника військового інституту подано рапорт про дострокове розірвання контракту про проходження навчання та відрахування з числа курсантів через небажання продовження навчання.
07.11.2024 відповідно до протоколу №5 за результатами засідання вченої ради ЖВІ прийнято рішення про рекомендацію відрахування відповідача через його небажання продовжувати навчання.
13.11.2024 з відповідачем проведено особисту бесіду начальником ЖВІ на якій ОСОБА_1 доведено, що у разі дострокового розірвання контракту про проходження навчання та відрахування з числа курсантів через небажання продовження навчання, він буде продовжувати проходити військову службу, а також буде змушений відшкодувати кошти за утримання у ВВНЗ.
13.11.2024 наказом начальника ЖВІ №39-К (по особовому складу) з відповідачем розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у ЗСУ курсантами вищого військового навчального закладу, відраховано з числа курсантів військового інституту через небажання продовжувати навчання та зараховано у розпорядження Військової частини НОМЕР_2 .
28.11.2024 перед відрахуванням відповідачу працівниками фінансово-економічної служби ЖВІ, вручений розрахунок витрат пов'язаних з його утриманням у ВВНЗ, який складає: грошове забезпечення 5549 грн. 45 коп.; речове забезпечення 0 грн. 0 коп.; продовольче забезпечення 0 грн. 0 коп.; медичне забезпечення 0 грн. 0 коп.; забезпечення ВПД на час канікулярної відпустки 0 грн. 0 коп.; забезпечення комунальними послугами та енергоносіями 0 грн. 0 коп., а всього на загальну суму 5549 грн. 45 коп.
28.11.2024 наказом начальника ЖВІ №352 (по стройовій частині) відповідача виключено зі списків особового складу військового інституту, знято зі всіх видів забезпечення та направлено для подальшого проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_2
Оскільки відповідачем не виконано передбачений законом обов'язок щодо сплати грошових коштів в сумі 5549,45 грн. за утримання у вищому навчальному закладі, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII від 25 березня 1992 року (далі - Закон № 2232-XII).
Частиною 1 статті 2 цього ж Закону визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Одним із видів військової служби є військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів) (ч. 6 ст. 2 Закону № 2232-XII).
Частиною 1 статті 25 Закону № 2232-XII передбачено, що підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад'юнктів і докторантів.
Зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань (ч. 3 ст. 25 Закону № 2232-XII).
З громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону (ч. 5 ст. 25 Закону № 2232-XII).
При цьому, курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку (ч. 10 ст. 25 Закон № 2232-XII).)
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що дострокове розірвання контракту курсанта з Міністерством оборони України тягне за собою обов'язок відшкодування Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрат пов'язаних з утриманням таких курсантів у вищому навчальному закладі.
Як свідчать матеріали справи, підставою для розірвання контракту ОСОБА_1 з Міністерством оборони України слугувало небажання продовження навчання. Це зумовило настання обов'язку відшкодування ним витрат, пов'язаних з утриманням його у вищому навчальному військовому закладі.
Щодо порядку відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у вищому навчальному закладі, слід вказати таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 затверджено Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах (далі - Порядок № 964), який визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (далі - вищі навчальні заклади) відповідно до пунктів е, є, ж, и, і частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі (далі - витрати).
Витрати відшкодовуються, зокрема, Міністерству оборони України.
Відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв (п. 3 Порядку №964).
Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів (п. 4 Порядку №964).
Згідно пункту 6 Порядку № 964 витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю: курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання.
На виконання пункту 3 вказаного Порядку спільним наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 № 419/831/240/605/537/219/534 затверджено Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах (далі - Порядок розрахунку). Згаданим Порядком врегульовано механізм відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, у тому числі у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) через небажання продовжувати навчання.
Зобов'язання про добровільне відшкодування курсантом витрат, пов'язаних з його утриманням, зазначається в контракті під час його укладання, що у свою чергу вбачається з укладеного відповідачем контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України.
При цьому, утримання відповідача у Житомирському військовому інституті імені С.П. Корольова здійснювалось шляхом грошового, продовольчого та медичного забезпечення.
Таким чином, враховуючи викладені норми відповідач зобов'язаний компенсувати витрати, пов'язані з його утриманням у зазначеному навчальному закладі вищої освіти.
Судом встановлено, що 13.11.2024 проведена бесіда начальником факультету Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова під час яких відповідачу надано роз'яснення порядку відшкодування витрат пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі.
Проте, будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту, відповідач станом на дату подачі позову - 22.01.2025 зазначену вище суму коштів не відшкодував.
Суд вважає за необхідне наголосити, що основним джерелом фінансування навчання є Державний бюджет України, а тому непогашена заборгованість відповідачем по відшкодуванню витрат на утримання у вищому навчальному закладі, яка виникла через небажання останнього продовжувати навчання у такому закладі, призводить до порушення ефективності витрачання бюджетних коштів.
Верховний Суд у постанові від 13.01.2023 у справі № 440/2692/20 дійшов висновку, що грошове забезпечення курсантів вищих навчальних закладів належить до категорії витрат на їх навчання і за наявності на те підстав підлягають компенсації. Окрім того, суд касаційної інстанції у наведеній справі дійшов висновків, що на спірні правовідносини не поширюється дія положень п.1 ч.1 ст.1215 Цивільного кодексу України.
Проте, будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту, відповідач зазначену вище суму коштів не відшкодував, що підтверджується матеріалами справи.
Доказів сплати відповідачем коштів у розмірі 5549,45 грн станом на час розгляду даної справи суду не надано, а судом такі обставини не встановлено.
Встановлені судом обставини свідчать про те, що відповідачем не відшкодовано витрати, пов'язані з його утриманням під час навчання у вищому військовому навчальному закладі, а тому такі підлягають до стягнення в судовому порядку.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, за відповідачем рахується заборгованість по відшкодуванню витрат на утримання у вищому навчальному закладі, яка у добровільному порядку сплачена не була, а тому підлягає стягненню у судовому порядку.
Таким чином, в розглядуваному випадку позовні вимоги підлягають задоволенню.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Тому понесені позивачем судові витрати йому не відшкодовуються.
Керуючись статтями 2-17, 19, 20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124, 125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Житомирського військового інституту імені С. П. Корольова (юридична адреса: 10004, Житомирська область, місто Житомир, проспект Миру, 22, код ЄДРПОУ 08183359) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення витрат пов'язаних з навчанням та утриманням у вищому військовому навчальному закладі, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова грошові кошти за витрати пов'язані з його навчанням та утриманням у вищому військовому навчальному закладі в розмірі 5549 гривень 45 копійок, які перерахувати на р/р UA418201720313251005201000304 МФО 820172, код 08183359 в ГУДКУ у м. Київ.
Рішення прийнято в порядку письмового провадження 21 березня 2025 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.В. Зінченко