21 березня 2025 рокуСправа №160/32542/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
09.12.2024 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене витягом з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №10/в від 03.05.2024 про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із загибеллю військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок вибухової травми несумісної з життям загинув військовослужбовець ОСОБА_2 . Смерть настала під час артилерійського обстрілу по бойовій позиції ВОП внаслідок прямого влучання по укриттю, пов'язані із здійсненням заходів оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та непов'язана із вчиненням ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння не є навмисним самогубством. ОСОБА_1 , як дружина померлого військовослужбовця, звернулась з матір'ю загиблого військовослужбовця, до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою та необхідними документами щодо виплати їм одноразової грошової допомоги на підставі ст. 16 Закону України «Про соціальний захист і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який передав відповідні матеріали до Міністерства оборони України для прийняття рішення. В подальшому, на початку вересня 2024 року в ІНФОРМАЦІЯ_5 було отримано лист ІНФОРМАЦІЯ_6 , з якого стало відомо, що згідно з протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, №10/в від 03.05.2024, комісія відмовила позивачу та матері загиблого у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги. Підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги стало те, що причиною смерті ОСОБА_2 , відповідно до листа Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 25.07.2023 №02-06/1006 стала отруєння оксидом вуглецю та підчас судово-токсилогічного дослідження крові ОСОБА_2 виявлено алкоголь у кількості 2,41%. Відповідно до ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), військовослужбовця, є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп'яніння. Позивач вважає, що посилання відповідача під час прийняття оскаржуваного рішення на зазначені положення ст. 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" є необґрунтованим, оскільки смерть ОСОБА_2 не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного сп'яніння та не є нещасним випадком. Крім того, смерть ОСОБА_2 настала в період захисту ним Батьківщини, а причиною смерті стала вибухова травма несумісної з життям під час артилерійського обстрілу, відтак наявні підстави для призначення одноразової грошової допомоги. За викладених обставин позивач вважає, що відмова у призначенні одноразової грошової допомоги є протиправною. Вказує, що допомога не призначається і не виплачується лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп'яніння. Сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння на час настання смерті не є підставою для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги його членам сім'ї. Таким чином, в спірних правовідносинах підлягає встановленню обставина чи є причинно-наслідковий зв'язок між станом сп'яніння військовослужбовця та його смертю (загибеллю). Відповідно до наказу №297 від 27.03.2023 командира військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування за фактом загибелі солдата ОСОБА_3 , молодшого сержанта ОСОБА_2 » встановлено, що 17.03.2023 у період близько з 10:00 год. до 10.55 год тривав артилерійський обстріл з боку противника. Особовий склад підрозділу 2 стрілецької роти, виконуючи бойове завдання, підчас обстрілу перебував в укритті. В результаті влучання одного зі снарядів по укриттю, солдат ОСОБА_3 , і молодший сержант ОСОБА_2 загинули в результаті отримання вибухової травми. Таким чином, загибель вищезазначених військовослужбовців сталась під час виконання обов'язку військової служби, здійснення заходів оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Як видно з Витягу з протоколу засідання 20 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця протокол № 1359 від 17.07.2023, травма (17.03.2023) ОСОБА_2 , одержана в результаті нещасного випадку (Отруєння окису вуглецю, алкогольне сп'яніння) і причина смерті, так пов'язанні з проходженням військової служби. Проте, на думку позивача, комісія безпідставно зазначила, що смерть настала в результаті нещасного випадку, оскільки зазначені твердження спростовуються службовим розслідуванням. Відтак, відповідач безпідставно відмовив у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги посилаючись на ст. 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". А отже, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний захист і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
03.01.2025 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що згідно листа Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 25.07.2023 №02-06/1006 (відповідно висновку експерта 16/763-С/23 від 23.03.2023) за результатами проведення судово-медичної експертизи був встановлений остаточний діагноз (отруєння оксидом вуглецю) та під час судово-токсикологічного дослідження крові ОСОБА_2 виявлено алкоголь у кількості 2,41%. Відповідно до статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення розпивання алкогольних напоїв військовослужбовцями на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, є адміністративним правопорушенням. Тому підстав для прийняття комісією позитивного рішення щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги немає.
Третю особу повідомлено належним чином про розгляд справи, проте у встановлені строки пояснень до суду не надано.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 .
Відповідно до свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , 16.10.1993 укладено шлюб між громадянкою ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце смерті: смт Дворічна, Куп'янський район, Харківська область, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 16.05.2023.
За наслідком смерті військовослужбовця ОСОБА_2 наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.03.2023 №258 призначено службове розслідування.
27.03.2023 командиром військової частини НОМЕР_1 винесено наказ №297 «Про результати службового розслідування за фактом загибелі солдата ОСОБА_3 , молодшого сержанта ОСОБА_2 ».
В наказі зазначено, що 17.03.2023 у період близько з 10:00 год. до 10.55 год тривав артилерійський обстріл з боку противника. Особовий склад підрозділу 2 стрілецької роти, виконуючи бойове завдання, підчас обстрілу перебував в укритті. В результаті влучання одного зі снарядів по укриттю, солдат ОСОБА_3 , і молодший сержант ОСОБА_2 загинули в результаті отримання вибухової травми. Таким чином, загибель вищезазначених військовослужбовців сталась під час виконання обов'язку військової служби, здійснення заходів оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
В пункті 2 наказу вказано, що у зв'язку з відсутністю ознак протиправної поведінки з діянні військовослужбовців - навідника 2 кулеметного відділення кулеметного взводу 2 стрілецької роти солдата ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ), номера обслуги 2 кулеметного відділення кулеметного взводу 2 стрілецької роти молодшого сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ), вважати такими, що загинули під час виконання обов'язку військової служби, пов'язаним із здійсненням заходів оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть від 17.04.2023, виданого Комунальним закладом «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи» причина смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - отруєння окисом вуглецю.
25.07.2023 Харківським обласним бюро судово-медичної експертизи складено лист №02-06/1006 на адресу ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 , в якому зазначено, що 20.03.2023 судово-медична експертиза трупа військовослужбовця ОСОБА_2 , 1972 року народження, проводилась у Чугуївському відділенні КЗО3 ХОБСМЕ на підставі постанови слідчого СВ Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області Ващенко Є. За результатами проведення судово-медичної експертизи трупа військовослужбовця ОСОБА_2 був встановлений остаточний діагноз: «Отруєння оксидом вуглецю» («Висновок експерта» №12-17/189-Чт/23 від 20.03.2023).
При проведенні судово-токсикологічної експертизи в крові від трупу військовослужбовця ОСОБА_2 були виявлені: алкоголь у кількості 2,41% («Висновок експерта» №16/763-С/23 від 23.03.2023); карбоксигемоглобін - 47% («Висновок експерта» №16/764-С/23 від 23.03.2023).
Відповідно до витягу з протоколу засідання 20 регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця з протоколу №1359 від 17.07.2023, травма (17.03.2023) ОСОБА_2 «Отруєння окисом вуглецю. Алкогольне сп'яніння».
ОСОБА_1 , як дружина загиблого військовослужбовця, та мати ОСОБА_2 звернулися із заявою про призначення одноразової грошової допомоги.
03.05.2024 витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №10/в встановлено, що згідно з листом Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 25.07.2023 №02-06/1006 за результатами проведення судово-медичної експертизи був встановлений остаточний діагноз (отруєння оксидом вуглецю) та під час судово-токсикологічного дослідження крові ОСОБА_2 виявлено алкоголь у кількості 2,41%. Відповідно до статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення розпивання алкогольних напоїв військовослужбовцями на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, є адміністративним правопорушенням. Згідно зі статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком вчинення адміністративного правопорушення вчинення або дій у стані алкогольного сп'яніння.
ІНФОРМАЦІЯ_10 16.05.2024 направлено лист за №7/17702/19 до ІНФОРМАЦІЯ_11 та ОСОБА_5 , в якому повідомлено, що Комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги гр. ОСОБА_5 , 1950 року народження, - матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 у період воєнного стану молодшого сержанта ОСОБА_2 .
Не погоджуючись з відмовою в призначенні одноразової грошової допомоги, дружина загиблого молодшого сержанта ОСОБА_2 , звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII, в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Стаття 41 Закону №2232-XII визначає, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII, в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) регламентовано, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
За приписами п. 2 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги визначено у ст. 16-1 Закону № 2011-XII.
Так, відповідно до частини першої ст. 16-1 Закону №2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
Пунктом 4 статті 16-1 Закону №2011-XII визначено, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:
діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;
вдова (вдівець);
батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);
внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);
жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;
утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Частиною третьою статті 16-2 Закону №2011-XII передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням такого:
розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби, не може становити менше 15 мільйонів гривень;
розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується в інших випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, визначається відповідно до абзацу другого підпункту "а" пункту 1 цієї статті.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України протягом періоду з 24.02.2022 по даний час продовжувався строк дії воєнного стану в Україні.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» прийнято постанову від 28.02.2022 №168 (далі - Постанова №168, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), пунктом 2 якої установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян російської федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору (абз.1 п.2 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2022 №1066).
В редакції, чинній станом на час смерті ОСОБА_2 , абзац 1 п. 2 Постанови №168 визначав, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Також абзацами 2-4 пункту 2 Постанови №168 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
Частиною першою статті 16-3 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Згідно частини восьмої статті 16-3 Закону №2011-XII особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (частина дев'ята статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ).
На виконання вимог Закону №2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 № 975, якою затверджено відповідний Порядок (далі - Порядок № 975, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Відповідно до приписів пункту 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста.
Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.
Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Як передбачено пунктом 10 Порядку № 975, члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи: заяву кожного повнолітнього члена сім'ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги; витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу); витяг з особової справи про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
До заяви додаються копії: документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства; свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста; свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого); свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові); документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім'ї, з даними про прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені); свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, копію сторінки паспорта з такою відміткою); рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста); рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім'ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні); постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.
У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому-шістнадцятому згаданого пункту, та копію відповідного рішення суду.
У відповідності до пункту 13 Порядку №975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Відповідно до ст. 164 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Таким чином, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця внаслідок вчинення ним дій, що передбачені статтею 164 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», така одноразова допомога не призначається і не виплачується, зокрема у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп'яніння. Сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного/ наркотичного сп'яніння на час загибелі (смерті) не є підставою для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги його членам сім'ї.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 813/4502/17, від 12.11.2020 у справі №186/1129/16-а, від 29.06.2022 у справі № 640/6477/19 тощо.
Отже, визначальним при вирішенні питання щодо наявності права члена сім'ї на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, є не сам стан алкогольного або наркотичного сп'яніння військовослужбовця, а наявність причинно-наслідкового зв'язку між вживанням алкогольних напоїв чи наркотичних речових та смертю військовослужбовця.
Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що 17.03.2023 в смт Дворічна Куп'янського району Харківської області у період близько з 10:00 год. до 10.55 год тривав артилерійський обстріл з боку противника. Особовий склад підрозділу 2 стрілецької роти, виконуючи бойове завдання, підчас обстрілу перебував в укритті.
В результаті влучання одного зі снарядів по укриттю, солдат ОСОБА_3 , і молодший сержант ОСОБА_2 загинули в результаті отримання вибухової травми.
Таким чином, загибель зазначених військовослужбовців сталась під час виконання обов'язку військової служби, здійснення заходів оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Вказані обставини встановлені під час проведення службового розслідування, висновки якого затверджені наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.03.2023 №297.
В пункті 2 наказу вказано, що у зв'язку з відсутністю ознак протиправної поведінки з діянні військовослужбовців - навідника 2 кулеметного відділення кулеметного взводу 2 стрілецької роти солдата ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ), номера обслуги 2 кулеметного відділення кулеметного взводу 2 стрілецької роти молодшого сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ), вважати такими, що загинули під час виконання обов'язку військової служби, пов'язаним із здійсненням заходів оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Отже, проведеним службовим розслідуванням, встановленні обставини, які спричинили смерть молодшого сержанта ОСОБА_2 , які не пов'язанні із станом алкогольного сп'яніння військовослужбовця чи його наслідками, що свідчить про протиправність висновків відповідача про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідач не надав суду жодного доказу, про наявність причинно-наслідкового зв'язку між вживанням алкогольних напоїв та смертю військовослужбовця.
Крім того, відповідач, як на підставу для відмови у призначення виплати, посилався на лист Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 25.07.2023 № 02-06/1006 про те, що травма молодшого сержанта ОСОБА_2 одержана в результаті нещасного випадку (дія шкідливих і токсичних речовин, алкогольне отруєння) і причини смерті, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби, однак копії таких документів на виконання свого обов'язку визначеного ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України суду не надав.
Оскільки ні відповідач, ні третя особа не надали суду достатніх доказів, які свідчили б про те, що смерть молодшого сержанта ОСОБА_2 була пов'язана із станом алкогольного сп'яніння військовослужбовця, суд робить висновок про передчасність таких доводів.
З викладеного слідує, що відсутні підстави, які встановлені статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», для відмови позивачу у призначені та виплаті їй одноразової грошової допомоги, у зв'язку із загибеллю (смертю) її чоловіка.
Тобто позивач, як дружина померлого молодшого сержанта ОСОБА_2 , має право на отримання відповідної грошової допомоги.
Алгоритм опрацювання документів, які подаються для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Силу України в період дії воєнного стану визначений Порядком і умовами призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затвердженого наказом Міністра оборони України від 25.01.2023 № 45, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за № 176/39232 (далі - Порядок № 45).
Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 45 члени сім'ї звертаються до районного (міського) ТЦКСП незалежно від місця реєстрації та подають документи, зазначені в додатку 2.
Районний (міський) ТЦКСП приймає від заявника (незалежно від місця його реєстрації) документи, завіряє копії цих документів, не пізніше 7 робочих днів після надходження всіх документів (додаток 5) надсилає їх обласному (Київському міському) ТЦКСП за підпорядкуванням (абзац перший пункту 4.2 Порядку № 45).
Згідно з абзацом третім пункту 4.3 Порядку № 45 результати опрацювання документів обласним (Київським міським) ТЦКСП зазначаються у висновку (додаток 4) та доповіді (додаток 3), які разом з іншими документами, зазначеними в додатку 6, надсилаються до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України (через Управління соціальної підтримки).
Відповідно до абзаців третього і четвертого пункту 4.4 Порядку №45 після тримання підтвердження Кадрового центру Збройних Сил України щодо віднесення загиблого військовослужбовця до бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану Департамент соціального забезпечення доводить до обласних (Київського міського) ТЦКСП результати попереднього опрацювання документів для їх перевірки щодо відповідності чинному законодавству та впродовж 3-х робочих днів опрацьовує отримані від них пропозиції.
У подальшому документи опрацьовуються структурними підрозділами апарату Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України відповідно до їх повноважень та подаються на розгляд Комісії Міноборони.
Згідно з пунктом 4.5 Порядку №45 після прийняття головним розпорядником бюджетних коштів рішення щодо призначення ОГД (відмови у призначенні, повернення документів на доопрацювання - у разі коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) Департамент соціального забезпечення не пізніше 3 робочих днів доводить його до фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_12 для інформування обласних (Київського міського, районних, міських) ТЦКСП, та, у разі її призначення, - готує проєкти розподілів відкритих асигнувань для виплати допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження документів з обласного (Київського міського) ТЦКСП.
Виплата ОГД здійснюється обласним (Київським міським) ТЦКСП на підставі наказу (додаток 7) не пізніше 5 робочих днів з дня відкриття асигнувань шляхом перерахування коштів на рахунок в установі банку державного сектору, зазначений отримувачем допомоги у своїй заяві (пункт 4.8 Порядку № 45).
Таким чином, до повноважень, у тому числі: Міністерства оборони України, як головного розпорядника бюджетних коштів, належить прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета регламентується зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (пункт 64 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009 (заява №40450/04).
Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (пункт 95 рішення ЄСПЛ у справі «Аксой проти Туреччини» від 18.12.1996 (заява № 21987/93).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (пункт 101 рішення ЄСПЛ у справі «Джорджевич проти Хорватії» від 24.07.2012 (заява № 41526/10); пункти 36-40 рішення ЄСПЛ у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» від 06.11.1980 (заява № 7654/76). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 №16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 №13-рп/2011).
Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Отже, рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Частиною 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України, оформлене витягом з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №10/в від 03.05.2024 про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із загибеллю військовослужбовця, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Разом з цим, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов.
Враховуючи наявність дискреційних повноважень Міністерства оборони України щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, враховуючи положення ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, в частині зобов'язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву з доданими документами ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю її чоловіка - молодшого сержанта ОСОБА_2 .
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд робить висновок про часткове задоволення позову.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1211,20 грн, що документально підтверджується квитанцією від 07.12.2024.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1211,20 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 605,60 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Міністерства оборони України (пр-т Повітряних Сил, буд. 6, м. Київ, 03049, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене витягом з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №10/в від 03.05.2024 про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву з доданими документами ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_3 її чоловіка - молодшого сержанта ОСОБА_2 , з урахуванням правової позиції суду, викладеної у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський