21 березня 2025 рокуСправа №160/31933/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження, в місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Шеліхова Анастасія Василівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Шеліхова Анастасія Василівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення даних громадянина України ОСОБА_1 про його зняття (виключення) з військового обліку (присвоєння йому статусу «невійськовозобов'язаний») в реєстри територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести дані громадянина України ОСОБА_1 про його зняття (виключення) з військового обліку (присвоєння йому статусу «невійськовозобов'язаний») в реєстри територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не є військовозобов'язаним, що підтверджується записом «невійськовозобов'язаний» у Тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 (замість військового квитка). З Тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 (замість військового квитка) вбачається запис про рішення медичного огляду ВЛК, на підставі якого ОСОБА_1 було визнано непридатним до військової служби, надано статус «невійськовозобов'язаний» відповідно до гр. 1 ст. 59 п. б наказів МОУ № 2-1994 та № 207-1999 (Непридатні до військової служби зі зняттям з військового обліку). Представник позивача наголошує, що наказ МОУ «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» від 14.08.2008 № 402 (далі по тексту - наказ МОУ № 402-2008) скасовує лише чинність наказу МОУ № 2-1994. Але не скасовує чинність рішень ВЛК, прийнятих на підставі наказу МОУ № 2-1994. Це свідчить про той факт, що рішення ВЛК, згідно якого ОСОБА_1 був визнаний непридатним до військової служби зі зняттям з військового обліку є дійсним. Також у Тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 (замість військового квитка) наявна печатка з записом «За ст. 37 п. 5а Знято з обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 « 03» 05.2006 р.» (станом на 03.05.2006 ст. 37 п. 5а Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» було викладено в наступній редакції: «визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку»). Дана норма свідчить, що ОСОБА_1 було визнано військово-лікарською комісією непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Таким чином, за доводами позивача та його представника, особа, знята з військового обліку за рішенням ВЛК за станом здоров'я як непридатна, не відноситься до жодної з категорій військового обов'язку (призовники, військовозобов'язані, резервісти). Відповідно на таку особу не поширюється законодавство про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, правила військового обліку (зокрема в частині взяття на військовий облік військовозобов'язаних, проходження ВЛК та оновлення персональних даних), і така особа не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. 26.10.2024 ОСОБА_1 сформував електронний військовообліковий документ Резерв+, в якому відобразилися дані «На обліку» та «Категорія обліку ОСОБА_2 », що суперечить записам у Тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 (замість військового квитка). Позивач через свого адвоката звернувся до відповідача із запитом, в якому просив оновити дані щодо громадянина України ОСОБА_1 в реєстрах ТЦК та СП, в тому числі з метою відображення інформації щодо його зняття з військового обліку (присвоєння йому статусу «невійськовозобов'язаний»). Проте відповідач відмовив у задоволенні запиту. Позивач уважає, що відповідач через невнесення даних стосовно громадянина України ОСОБА_1 про його зняття з військового обліку, допустив протиправну бездіяльність, тому позивач і звернувся з цим позовом до суду.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/31933/24 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі; призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Згідно з довідками про доставку електронного листа, позовна заява та ухвала про відкриття провадження у справі були доставлені до електронного кабінету відповідача.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався і не повідомив поважності причин його неподання, тому з огляду на положення ч.6 ст.162 КАС України, суд розглядає справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 (позивач) є громадянином України, що підтверджується паспортом, копія якого надана до матеріалів справи.
03.05.2006 позивачу ІНФОРМАЦІЯ_4 було видане тимчасове посвідчення невійськовозобов'язаного № НОМЕР_1 (замість військового квитка).
У цьому посвідченні вказано, що позивач 17.02.2006 знятий з в/обліку. Також указано, що позивач дійсно прийнятий на тимчасовий облік запасу Збройних Сил України за ВОС №999000 за посадою ВЛК АНДніпровського РВК за гр.1 ст.59 п. б наказу МОУ №2-1994 та №207-1999р.; прийнято на облік ІНФОРМАЦІЯ_3 03.05.2006, знято з обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 за ст.37 п.5а.
До матеріалів справи надано скріншот із застосунку «Резерв+», в якому вказано, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним.
Адвокат позивач звернулась до відповідача із запитом від 29.10.2024, в якому просила: оновити дані щодо громадянина України ОСОБА_1 в реєстрах ТЦК та СП, в тому числі з метою відображення інформації щодо його зняття з військового обліку (присвоєння йому статусу «невійськовозобов'язаний»); надати відповідь на цей адвокатський запит та повідомити про оновлення даних громадянина України ОСОБА_1 в реєстрах ТЦК та СП з урахуванням даних щодо його зняття з військового обліку (присвоєння йому статусу «невійськовозобов'язаний»).
У відповідь на цей запит відповідач повідомив, що з документів наданих до адвокатського запиту вбачається, що ОСОБА_1 останній раз проходив медичний огляд 17.02.2006, яким був визнаний непридатними до військової служби відповідно до гр.1 ст.59-б наказів МОУ №2-1994 та №207-1999.
Крім того, наказом Міністерства оборони України від 27.04.2024 №262 затверджено зміни до Положення №402, а саме: пункт 3.3. глави 3 розділу ІІ Положення №402 викладено в новій редакції, яким зазначено, що особи, які визнані непридатними до військової служби можуть повторно оглядатися ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 з метою підтвердження або зміни встановленого діагнозу.
Таким чином, ОСОБА_1 , враховуючи останню дату проходження медичного огляду та дію в Україні правового режиму воєнного стану, необхідно особисто з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_6 для оновлення персональних даних, проходження ВЛК для встановлення ступеню придатності до військової служби та перебування на військовому обліку.
Після оновлення персональних даних, проходження ВЛК та визначення ступеню придатності ОСОБА_1 до військової служби відповідна інформація буде відображатися в системах «Оберіг» та «Резерв+».
Позивач уважає, що відповідач через невнесення даних стосовно громадянина України ОСОБА_1 про його зняття з військового обліку, допустив протиправну бездіяльність, тому позивач і звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч.1 ст.1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Приписами ч.7 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» регламентовано, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Так, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації (п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022 (далі Положення №154).
Згідно з п.9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затвердженим постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487.
Відповідно до пункту 79 Порядку районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки:
- організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;
- здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;
- проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;
- організовують оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;
- організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов'язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; - забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов'язаних та резервістів військово-облікових документів.
Аналізуючи наведені норми, суд зазначає, що відповідач організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, здійснює взяття, зняття та виключення з військового обліку в установленому порядку.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначає Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII). Цей Закону регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов'язані та резервісти).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Статтею 2 Закону № 1951-VIII визначено, що одним з основних завдань Реєстру є ведення військового обліку громадян України.
Відповідно до частини 8 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи Служби зовнішньої розвідки України та розвідувального органу Міністерства оборони України.
Тобто, Закон України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» визначає та покладає певні права та обов'язки на районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пункту 22 Порядку взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Як зазначено вище, 03.05.2006 позивачу ІНФОРМАЦІЯ_4 було видане тимчасове посвідчення невійськовозобов'язаного № НОМЕР_1 (замість військового квитка).
У цьому посвідченні вказано, що позивач 17.02.2006 знятий з в/обліку. Також указано, що позивач дійсно прийнятий на тимчасовий облік запасу Збройних Сил України за ВОС №999000 за посадою ВЛК АНДніпровського РВК за гр.1 ст.59 п. б наказу МОУ №2-1994 та №207-1999р.; прийнято на облік ІНФОРМАЦІЯ_3 03.05.2006, знято з обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 за ст.37 п.5а.
Так, стаття 37 частина п'ята пункт «а» Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції станом на час зняття позивача з військового обліку, і яка була вказана, як підстава для зняття позивача з військового обліку, містила такі норми: виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
Отже, позивач у 2006 році був визнаний неприданим до військової служби з виключенням з військового обліку.
Згідно з пунктом 81 Порядку №1487 взяття на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку та підпункті 10-1 пункту 1 додатка 2). При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України згідно з підпунктом 10-1 пункту 1 додатка 2) та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений.
Особиста присутність призовників, військовозобов'язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов'язкова.
Таким чином, взяття призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки на військовий облік здійснюється за їх особистої присутності, на відміну від виключення або зняття їх з військового обліку, коли їх присутність не є обов'язковою.
Суд установив, що адвокат позивача звернулась до відповідача із запитом від 29.10.2024, в якому просила: оновити дані щодо громадянина України ОСОБА_1 в реєстрах ТЦК та СП, в тому числі з метою відображення інформації щодо його зняття з військового обліку (присвоєння йому статусу «невійськовозобов'язаний»); надати відповідь на цей адвокатський запит та повідомити про оновлення даних громадянина України ОСОБА_1 в реєстрах ТЦК та СП з урахуванням даних щодо його зняття з військового обліку (присвоєння йому статусу «невійськовозобов'язаний»). До адвокатського запиту були приєднані, з-поміж інших, копія паспорту та РНОКПП громадянина України ОСОБА_1 ; копія тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 (замість військового квитка); електронний військово-обліковий документ із застосунку «Резерв+» ОСОБА_1 .
Подання запиту було зумовлено тим, що у застосунку «Резерв+» статус ОСОБА_1 значиться як військовозобов'язаний.
У відповідь на цей запит відповідач повідомив, що з документів наданих до адвокатського запиту вбачається, що ОСОБА_1 останній раз проходив медичний огляд 17.02.2006, яким був визнаний непридатними до військової служби відповідно до гр.1 ст.59-б наказів МОУ №2-1994 та №207-1999.
ОСОБА_1 , враховуючи останню дату проходження медичного огляду та дію в Україні правового режиму воєнного стану, необхідно особисто з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_6 для оновлення персональних даних, проходження ВЛК для встановлення ступеню придатності до військової служби та перебування на військовому обліку.
Проте, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, суд зазначає, що вимога відповідача про особисту явку позивача до територіального центру комплектування є протиправною.
При цьому, законодавчо не визначений порядок подання документів для внесення даних щодо виключення з військового обліку.
Таким чином, відповідач може здійснювати розгляд поданих позивачем документів щодо виключення з військового обліку без його особистої присутності.
Як уже зазначав суд, відповідно до тимчасового посвідчення невійськовозобов'язаного № НОМЕР_1 (замість військового квитка), підставою для визнання позивача неприданим до військової служби та виключення з військового обліку є гр.1 ст.59 п. б наказу МОУ №2-1994 та №207-1999р.
Суд зазначає, що за правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає під дію статей Розладу хвороб, що визначають ступінь придатності особи до військової служби з посиланням на п.3.13 Глави 3 Розділу ІІ Положення.
Водночас, суд указує, що зазначеними у тимчасовому посвідченні наказами МОУ №2-1994 та №207-1999 було затверджено та внесені зміни до Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, яке втратило чинність згідно з наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, але було чинним станом на час видачі позивачу тимчасового посвідчення.
Вказане положення визначало організацію військово-лікарської експертизи на мирний та воєнний час у Збройних Силах України і військових формуваннях, утворених відповідно до законодавства України (у подальшому - Збройні Сили України).
Положення установлювало порядок медичного огляду призовників; військовослужбовців, членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової служби); військовозобов'язаних, громадян, які бажають вступити до військово-навчальних закладів (надалі - кандидати, які вступають до ВНЗ) Збройних Сил України, учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців з проходженням військової служби; працівників Збройних Сил України, які залучаються до роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючого випромінювання, компонентами ракетного палива та іншими високотоксичними речовинами, радіотехнічними засобами, які утворюють електромагнітні поля в межах частот від 30 кГц до 300 ГГц і оптичними квантовими генераторами (надалі - РР, ДІВ, КРП, джерела ЕМП).
Положення також передбачало, що медичний огляд у Збройних Силах України проводиться з метою виявлення придатності до військової служби призовників, військовозобов'язаних та показників для правильного розподілу їх за видами Збройних Сил України, родами військ і за військовою спеціальністю згідно із станом здоров'я і фізичним розвитком; придатності до військової служби за військовою спеціальністю військовослужбовців; придатності кандидатів для вступу до військових навчальних закладів; придатності військовослужбовців, військовозобов'язаних, працівників Збройних Сил для роботи з РР, ДІВ, КРП, джерелами ЕМП); можливості проходження військової служби офіцерами, прапорщиками, мічманами, військовослужбовцями-жінками і проживання членів їх сімей за кордоном, а також необхідності у тривалому спеціалізованому лікуванні і медичному обстеженні членів їх сімей, транспортабельності їх за станом здоров'я. Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб і фізичних вад (додаток N 1 даного Положення), що визначають ступінь придатності до військової служби (надалі - Розклад хвороб) і Таблиці додаткових вимог до стану здоров'я призовників, військовослужбовців, а також вступників до військово-навчальних закладів (додаток N 3 даного Положення) (надалі - Таблиця додаткових вимог). При цьому, під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який без шкоди для здоров'я дозволяє їм виконувати передбачені статутами ЗС України, інструкціями, керівництвом службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у певному виді Збройних Сил України, роді військ у мирний та воєнний час.
З наведеного суд робить висновок про те, що тимчасове посвідчення невійськовозобов'язаного було видано позивачу після медичного огляду та встановлення ступеню придатності до військової служби.
Стаття 37 частина п'ята пункт «а» Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції станом на час зняття позивача з військового обліку, і яка була вказана, як підстава для зняття позивача з військового обліку, містила такі норми виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
Водночас, статтею 37 Закону № 2232-ХІІ (станом на час подачі адвокатського запиту та надання на нього відповіді) передбачено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Отже, підстава «визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку» була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення з військового обліку.
Проте в чинній редакції міститься підстава виключення з військового обліку як «визнані непридатними до військової служби».
З матеріалів справи суд установив, що відповідач не надав оцінку документам позивача, які були додані до адвокатського запиту, не прийняв будь-якого рішення щодо отриманих позивачем документів про виключення з військового обліку військовозобов'язаних, не з'ясував підстав для такого виключення, тому суд зазначає про передчасність позовних вимог про внесення даних позивача про його зняття (виключення) з військового обліку у відповідні реєстри.
З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про:
визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення за результатами розгляду документів позивача, поданих разом і запитом від 29.10.2024, про виключення його з військового обліку;
зобов'язати відповідача повторно розглянути документи позивача, подані разом і запитом від 29.10.2024, про виключення його з військового обліку, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладені норми, часткове задоволення позовних вимог, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 484,48 грн.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неприйняття рішення за результатами розгляду документів позивача, поданих разом і запитом від 29.10.2024, про виключення його з військового обліку.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути документи ОСОБА_1 , подані разом і запитом від 29.10.2024, про виключення його з військового обліку, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
В іншій частині позовних вимог, у їх задоволенні відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суддя Н.В. Кучугурна