14 березня 2025 року
м. Харків
Справа № 638/3549/25
Провадження № 1-кс/638/968/25
Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:
слідчої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання старшого слідчого СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_6 погоджене з прокурором Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_7 , у кримінальному провадженню № 12025221070000240 від 13.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Довгеньке Ізюмського району Харківської області, українця, громадянина України, із середньо освітою, офіційно непрацевлаштованого, неодруженого, осіб на утриманні не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
14 березня 2025 року до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_6 погоджене з прокурором Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_7 , у кримінальному провадженню № 12025221070000240 від 13.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Клопотання слідчого обгрунтовано тим, що 16.02.2025 до Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення про те, що 16.02.2025 приблизно о 21:00 годині невстановлена особа, шляхом віджиму металопластикового вікна, проникла до будинку за адресою: АДРЕСА_3 , та після того, як потерпілий ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повернувся додому та зайшов в будинок, здійснила напад на потерпілого, спричинивши останньому тілесні ушкодження та в подальшому заволоділа мобільним телефоном «Samsung Galaxy A25», після чого з місця скоєння злочину зникла.
Відомості за вказаним фактом у відповідності до вимог КПК України слідчим відділом Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області 17.02.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221070000240 від 17.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з проникненням у житло, в умовах воєнного стану.
Процесуальне керівництво в даному кримінальному провадженні здійснюється Ізюмською окружною прокуратурою Харківської області.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , будучи раніше неодноразово судимим за вчинення майнових злочинів, звільнившись з місць позбавлення волі на шлях виправлення та перевиховання не став і у період дії воєнного стану в Україні, який введено із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами), маючи прямий умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, 16.02.2025 приблизно о 21 годині, використовуючи стамеску, за допомогою якої віджав металопластикове вікно у ванній кімнаті будинку АДРЕСА_3 , який на праві власності належить ОСОБА_8 , через яке проник до вказаного житлового будинку, де у вітальні вказаного будинку, побачив власника житла ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який у цей час повернувся до свого домоволодіння, зайшовши через вхідні двері, які пошкоджень та ознак зламу не мали.
Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_4 , знаходячись у вітальні, переслідуючи мету особистого збагачення, усвідомлюючи суспільну небезпечність та протиправність своїх дій, умисно, з корисливих мотивів, з метою подолання перешкод та можливого опору з боку ОСОБА_8 , застосовуючи насильство небезпечне для життя та здоров'я останнього, наніс ОСОБА_8 удар рукою зігнутою у кулак в область голови, від якого останній впав на диван, після чого наніс удар рукою по обличчю потерпілого ОСОБА_8 , в результаті чого останній втратив свідомість.
Впевнившись у подоланні перешкод та можливого супротиву з боку ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, заволодів мобільним телефоном «Samsung Galaxy A25 5G» у чохлі чорного кольору, що належить потерпілому ОСОБА_8 , після чого з місця вчинення кримінального правопорушення втік, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
13.03.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_4 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколами огляду місця події від 17.02.2025, показаннями потерпілого ОСОБА_8 , показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , протоколом огляду від 12.03.2025, речовим доказом, показами підозрюваного ОСОБА_4 , слідчим експериментом за участю підозрюваного ОСОБА_4 .
У вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення - злочину підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с. Довгеньке Ізюмського району Харківської області, неодружений, українець, громадянин України, із середньою освітою, не є особою з інвалідністю, на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку не має, не працює, раніше судимий: 1) 25.02.2016 Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК на 2 роки; 2) 08.08.2016 Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185, ст. 71, ст. 72 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 3) 12.10.2016 Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі; 4) 22.12.2016 Барвінківським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 4 років позбавлення волі. Звільнений 14.02.2020 по відбуттю покарання, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .
Метою і підставами застосування запобіжного заходу, згідно з п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Під час досудового розслідування встановлено, що вище перелічені ризики обґрунтовані та наявні.
По-перше, наявність зазначених ризиків обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 , раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності, на шлях виправлення не став, та звільнившись з місць позбавлення волі, знову вчинив аналогічний злочин, перебуваючи на свободі, усвідомлюючи, що ним скоєно особливо тяжкий злочин, за який законом передбачається покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна, не має постійного місця мешкання, не має міцних соціальних зв'язків, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від слідства та суду на території України, чим унеможливить досягнення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).
По-друге, зважаючи, що причетність ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується у тому числі і показами свідків та потерпілого, перебуваючи на волі, останній буде мати можливість здійснювати на них незаконний вплив, чим перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні. Не зважаючи на те, що в ході досудового розслідування свідки та потерпілий вже були допитані, однак суд відповідно до ст.ст. 23, 95 КПК України сприймає докази безпосередньо (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
По-третє, враховуючи обставини інкримінованого злочину, та те, що ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності, не має постійного джерела прибутку, не має постійного місця мешкання, не має міцних соціальних зв'язків, наявні підстави вважати, що ОСОБА_4 схильний до вчинення інших кримінальних правопорушень (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Зважаючи на викладене вище, у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, об'єктивно наявні.
З урахуванням доведеності обґрунтованої підозри та фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, його тяжкості та особистої ситуації підозрюваного, орган досудового розслідування приходить до висновку, що для досягнення цілей, визначених ст. 177 КПК України, прокурор та слідчий вважають, що відносно підозрюваного має бути обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.
У судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали клопотання з підстав, викладених в клопотанні, просили його задовольнити, застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 просив суд не застосовувати стосовно нього запобіжний захід у виді тримання під вартою, просив обрати домашній арешт.
Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні проти обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечував, вважає, що клопотання прокурора є необгрунтованим, а ризики, на які він посилається, недоведеними. Вважає підозру необгрунтованою, просив обрати підозрюваному запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, у виді домашнього арешту.
Слідчий суддя, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, доходить таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до пунктом 5 частини другої статті 183 КПК України - запобіжний захід тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Крім того, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що підозрюваний, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати розслідуванню або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки підозрюваного.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Вивченням особи підозрюваного судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Довгеньке Ізюмського району Харківської області, українець, громадянин України, із середньо освітою, офіційно непрацевлаштований, неодружений, осіб на утриманні не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий.
Має задовільний стан здоров'я, інвалідності не має.
При обранні запобіжного заходу слідчий суддя виходить з того, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною четвертою статті 187 КК України, який є особливо тяжким злочином, за який законом передбачається покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна.
Відтак підозрюваний не має джерела доходу, не має міцних соціальних зв'язків, постійного місця мешкання, які можуть слугувати стримуючим фактором для забезпечення належної поведінки підозрюваного, і, знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а тому, без застосування запобіжного заходу, суд вважає доведеним ризик переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Водночас суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним діяння, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше був судимий за вчинення злочинів проти власності, однак, на шлях виправлення не став, та, звільнившись з місць позбавлення волі, знову вчинив злочин, перебуваючи на свободі, наразі ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину.
Вказана поведінка підозрюваного свідчить , що останній належних висновків не зробив та не став на шлях виправлення, і знову вчинив тяжкий корисливий злочин, що свідчить про схильність останнього до вчинення корисливих злочинів та доводить існування ризику, передбаченого п. 5 частини першої статті 177 КПК України.
При цьому слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень частини п'ятої статті 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Причетність ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_4 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколами огляду місця події від 17.02.2025, показаннями потерпілого ОСОБА_8 , показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , протоколом огляду від 12.03.2025, речовим доказом, показами підозрюваного ОСОБА_4 , слідчим експериментом за участю підозрюваного ОСОБА_4 .
Метою застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Підставою застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, а також наявність вищезазначених ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити вказані вище дії.
Суд виходить з того, що ОСОБА_4 , раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності, на шлях виправлення не став, та звільнившись з місць позбавлення волі, знову вчинив злочин, ніде не працює, не має постійного місця мешкання, не має міцних соціальних зав'язків, вказані обставини унеможливлюють запобігання зазначеним ризикам, шляхом обрання більш м'якого запобіжного заходу, з урахуванням наявності вагомих доказів вчинення підозрюваним ОСОБА_4 особливо тяжкого кримінального правопорушення-злочину, а також те, що він може переховуватись від органу досудового розслідування, може продовжувати вчиняти нові кримінальні правопорушення, впливати на свідків та потерпілого, а тому запобіжний захід не пов'язаний із позбавлення волі не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти вищевказаним ризикам та не буде сприяти встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає встановленими існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Суд, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає, що заявлений слідчим вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченому.
Також суд враховує обставини, характер та суспільну небезпеку вчинення кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з проникненням у житло, в умовах воєнного стану.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищевказаних ризиків.
Однак, враховуючи реальне існування встановлених ризиків, а також оцінюючи сукупність обставин та характер вчинення кримінального правопорушення, а саме, вчинення кримінального правопорушення щодо неповнолітньої особи, а також особу підозрюваного, суд вважає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, оскільки жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам, а тому доходить висновку, що до останнього необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Вирішуючи питання щодо визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу, у даному кримінальному провадженні суд враховує приписи статей 177, 178, 182, 183 КПК України.
Виходячи з практики ЄСПЛ, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим степенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу.
Суд не визначає розмір застави, виходячи з приписів частини 4 ст.183 КПК України, якою передбачено перелік випадків, коли слідчий суддя має право не визначати розмір застави, а саме: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
На підставі викладеного і керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 206, 372, 395 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання старшого слідчого СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_7 , у кримінальному провадженню № 12025221070000240 від 13.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 12 травня 2025 року.
Зобов'язати прокурора Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_7 негайно повідомити близького родича, члена сім'ї ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або іншу особу за вибором підозрюваного про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно останнього.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а ОСОБА_4 , - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Строк дії ухвали до 12 травня 2025 року.
Повний текст ухвали складено та проголошено 17 березня 2025 року о 15 годині 35 хвилин.
На підставі Наказу Голови суду, у період з 18 березня 2025 року по 20 березня 2025 року включно, суддя мала дні відпочинку за роботу у вихідні дні з розгляду клопотань слідчих органів як слідчий суддя, у зв'язку із чим повний текст ухвали надіслано до ЄДРСР 21 березня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1