Справа №: 671/1097/20
11 березня 2025 року м.Волочиськ
Волочиський районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Ніколової С.В.,
з участю секретаря судового засідання Хрупайло Т.В.,
з участю представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про поділ в натурі спільного майна між співвласниками,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про поділ в натурі спільного майна між співвласниками та просила суд провести поділ в натурі незавершеного будівництвом житлового будинку, ступенем готовності до експлуатації 72,32%, що розташований по АДРЕСА_1 , між нею та відповідачем ОСОБА_3 , як співвласниками, виділивши кожному із них в натурі у приватну власність окремі приміщення, виходячи з рівності їх часток у праві власності, відповідно до варіанту поділу, визначеного у висновку судової будівельно-технічної експертизи. В обгрунтування позову вказувала, що під час перебування в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 вони за рахунок спільних коштів розпочали будівництво зазначеного житлового будинку. Вказувала, що рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 21 лютого 2020 року у справі № 671/453/15, яке набрало законної сили, визнано за нею право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів і конструктивних елементів в незакінченому будівництвом житловому будинку, ступенем готовності до експлуатації 72,32%, що розташований по АДРЕСА_1 . Також, рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 14 червня 2017 року у справі № 671/1584/16-ц, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання права власності на будівельні матеріали та роботи незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 та про виключення зі складу спільного майна подружжя житлового будинку АДРЕСА_1 . Вказує, що в даних судових рішеннях було встановлено обставини про те, що власниками будівельних матеріалів і конструктивних елементів в незакінченому будівництвом житловому будинку в рівних частинах є позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 , як такі, що набуті ними спільно під час шлюбу. Крім того, зазначеними судовими рішеннями встановлено, що відповідач ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не є власниками вказаного об'єкта будівництва. Незавершений будівництвом житловий будинок знаходиться на земельній ділянці площею 0,0275 га, що призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6820910100:01:002:1182, яка належить на праві власності відповідачці ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 15 травня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лаврентьєвою Ю.В. Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є подружжям з 25.12.2015 року. Відповідач ОСОБА_5 є замовником зазначеного незавершеного будівництвом житлового будинку згідно із будівельним паспортом від 28.10.2013 року та повідомлення про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованого в УДАБІ України в Хмельницькій області № ХМ062133240935. Зазначає, що відповідачі не бажають разом із нею, позивачкою, завершувати будівництво та вводити будинок в експлуатацію, хоча ступінь готовності уже становить 72,32%. Вказує, що між нею та відповідачами не досягнуто згоди щодо поділу в натурі незавершеного будівництвом житлового будинку, у зв'язку з чим вона звернулася до суду із даним позовом.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, зазначив, що позивачка просить здійснити поділ незавершеного будівництвом житлового будинку шляхом виділення їй в натурі приміщення згідно першого варіанту поділу, зазначеного у висновку повторної судової будівельно-технічної експертизи №324/24-22 від 09.09.2024 року. Представник позивача заперечив проти доводів відповідача щодо віднесення спірного об'єкту до категорії самочинного будівництва, посилаючись на преюдиційність обставин, встановлених судовими рішеннями Волочиського районного суду щодо зазначеного незавершеного будівництвом житлового будинку. Вважає, що висновок повторної судової будівельно-технічної експертизи № 324/24-22 від 09.09.2024 року є належним доказом, який не суперечить матеріалам справи.
Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_5 позов не визнали, вказували на відсутність у позивача права власності на земельну ділянку, на якій розміщені будівельні матеріали і конструктивні елементи спірного будівництва, яке, на їхню думку, має ознаки самочинного будівництва через відсутність дозвільних документів на будівельні роботи.
Представник відповідача просить відмовити в позові у зв'язку з його безпідставністю. Зазначає, що станом на дату розгляду справи відсутні будь-які дозвільні документи на будівництво спірного житлового будинку, тому такий об'єкт є самочинним та не підлягає поділу, при цьому, за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в судовому порядку вже було визнано право на будівельні матеріали і конструктивні елементи відповідного об'єкту. Зазначає, що в співвласників відсутнє право власності на частку у спільному майні, оскільки не проведено реєстрації незавершеного будівництва у реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому, вважає, що сукупність будівельних матеріалів і конструктивних елементів, які знаходяться по АДРЕСА_1 , не є об'єктом незавершеного будівництва, що унеможливлює виготовлення технічного паспорту саме на об'єкт незавершеного будівництва. Також, посилається на те, що судовий експерт при проведенні експертизи не застосовував нормативно-правові акти, а висновок експерта №324/24-22 від 09.09.2024 року був зроблений на підставі незаконних та недопустимих доказів, зокрема технічного паспорта на житловий будинок (об'єкт незавершеного будівництва) та будівельного паспорта на будинок. Вказує що технічний паспорт виготовлений за заявою ОСОБА_1 всупереч чинного законодавства, через те, що ОСОБА_1 не є власником цілого об'єкта незавершеного будівництва та замовником будівництва, чи особою, що має право на земельній ділянці, на якій розташовано такий об'єкт. Вказує, що будівельний паспорт є недопустимим доказом, оскільки ОСОБА_7 не є замовником будівництва, він не звертався за видачею будівельного паспорта та не надавав своєї згоди ОСОБА_1 на розробку такого паспорта. Будівельний паспорт був виданий на підставі підробленої заяви ОСОБА_7 , так як він особисто будь-яких заяв не підписував та не подавав. У зв'язку із цим, в подальшому в будівельний паспорт №111-В.3.3.4-28.10.2013 від 28.10.2013 було внесено зміни, зокрема, щодо замовників будівництва - з ОСОБА_3 на ОСОБА_8 та ОСОБА_6 . Станом на дату розгляду справи єдиним замовником будівництва спірного житлового будинку є ОСОБА_5 . Зазначив, що виготовлення технічного паспорта та огляд об'єкта при проведенні експертизи проводилося без надання дозволу ОСОБА_7 та ОСОБА_5 . Під час виготовлення технічного паспорта, ОСОБА_1 та посадові особи КП “Волочиське БТІ» незаконно, без дозволу власника проникли на територію земельної ділянки, що перебуває на праві приватної власності ОСОБА_5 . Крім того, до будівельного паспорта позивачем ОСОБА_1 надано додаток - Державний акт ЯЖ №960496 від 27.11.2012 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6820910100:01:002:0215, який втратив чинність. Земельна ділянка з кадастровим номером 6820910100:01:002:0215 не існує як об'єкт цивільних прав, будівництво житлового будинку здійснюється на земельній ділянці з кадастровим номером 6820910100:01:002:1182. Зазначає, що інформація за фактом підробки технічного паспорту на об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок садибного типу, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 була внесена до ЄРДР за №42024242220000015, правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч.1 ст.358 КК України.
Заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 31 травня 1997 року по 12 жовтня 2015 року, що підтверджується копією рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 12 жовтня 2015 року у справі № 671/712/15-ц.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з 25 грудня 2015 року перебувають в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 під час спільного проживання в шлюбі на земельній ділянці, що була особистою власністю відповідача ОСОБА_3 розпочали будівництво спірного житлового будинку по АДРЕСА_1 , готовність якого станом на час припинення спільного проживання становила 72,32%.
Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 14 червня 2017 року по справі № 671/1584/16-ц, залишеним без змін постановою апеляційного суду Хмельницької області від 10 травня 2018 року, відмовлено в позові ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (правонаступником якого є ОСОБА_9 ) до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання права власності на будівельні матеріали та роботи при зведенні зазначеного спірного житлового будинкупо АДРЕСА_1 , та виключення зі складу спільного майна подружжя, що підлягає поділу, незавершеного будівництвом зазначеного житлового будинку. Зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишені без змін постановою Верховного Суду від 05 вересня 2019 року.
Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 21 лютого 2020 року у справі № 671/1453/15-ц, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції від 04 червня 2020 року та постановою суду касаційної інстанції від 24 березня 2021 року, визнано за ОСОБА_1 право власності на частину будівельних матеріалів і конструктивних елементів у незакінченому будівництвом житловому будинку, ступенем готовності до експлуатації 72,32%, що розташований по АДРЕСА_1 .
На даний час незавершений будівництвом житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0275 га (кадастровий номер 6820910100:01:002:1182) по АДРЕСА_1 , яка на підставі договору купівлі-продажу від 15 травня 2020 року належить на праві власності ОСОБА_5 , дружині ОСОБА_3 . Ці обставини не заперечувалися сторонами.
Згідно з будівельним паспортом від 28 жовтня 2013 року (реєстраційний номер 111-В.3.3.4-28.10.2013), із врахуванням внесених за заявою ОСОБА_3 від 04.04.2016 року змін щодо замовника будівництва, та повідомлення про початок виконання будівельних робіт (зареєстровано за номером ХМ062133240935), ОСОБА_5 є замовником незавершеного будівництва.
Відповідачі не бажають разом із позивачкою завершити будівництво житлового будинку та ввести його в експлуатацію, між сторонами не досягнуто згоди щодо його поділу в натурі.
У даній справі на виконання ухвали Волочиського районного суду Хмельницької області від 16 лютого 2024 року експертом Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Грушицьким І.Л. проведено повторну судову будівельно-технічну експертизу та направлено до суду висновок експерта № 324/24-22 від 09.09.2024 року.
Із висновку експерта № 324/24-22 від 09.09.2024 року вбачається, що ринкова вартість житлового будинку по АДРЕСА_1 визначена порівняльним підходом і станом на день дослідження становить 3695420 грн. 00 коп. Ідеальні частки співласників даного житлового будинку становлять по 1/2 ідеальній частці кожному, частка в одиницях площі по житловому будинку становить по 143,2 кв.м. кожному, частка в одиницях вартості по поліпшеннях становить по 1847710 грн. кожному. При поділі житлового будинку враховується рівень комфорту, який існує на момент його розподілу. У житловому будинку є окремі входи на перший поверх і окремий вхід в цокольний поверх. У цокольному поверсі розміщені два гаражі, які мають окремі входи. Враховуючи нормативну базу, об'ємно-планувальне та конструктивне рішення житлового будинку, його технічний стан, рівень комфорту, площу будинку, поділ в натурі даного житлового будинку на два об'єкти відпровідно до часток позивача та відповідача 1/2 до 1/2 для окремого проживання з влаштування існуючого рівня комфорту, влаштуванням окремих входів є технічно можливим. В дослідницькій частині надано три варіанти поділу житлового будинку (таблиці 8, 9, 10 додатки № 4, 5, 6).
По першому варіанту поділу житлового будинку, першому співласнику виділяються приміщення, зазначені в таблиці № 8 дослідницької частини висновку. Площа виділених приміщень у житловому будинку для першого співвласника становить 129,9 м.кв., частка житловому будинку першого співвласника становить 45/100 долей по площі і 46/100 долей по вартості, що на 147888 грн. менше від ідеальної частки. Вартість 46/100 частини житлового будинку першого співвласника становить 1699822 грн. 00 коп.
По першому варіанту поділу житлового будинку другому співвласнику у житловому будинку виділяються приміщення, зазначені в таблиці № 8 дослідницької частини висновку. Площа виділених приміщень у житловому будинку для другого співвласника становить 156,5 м. кв. Частка житлового будинку другого співвласника становить 55/100 долей по площі і 54/100 долей по вартості, що на 147888 грн. більше від ідеальної частки. Вартість 54/100 частини житлового будинку другого співвласника становить 1995598 грн. 00 коп.
По другому варіанту поділу житлового будинку, першому співласнику виділяються приміщення, зазначені в таблиці № 9 дослідницької частини висновку. Площа виділених приміщень у житловому будинку для першого співвласника становить 127,0 м.кв., частка житловому будинку першого співвласника становить 44/100 долей по площі і 45/100 долей по вартості, що на 182296 грн. менше від ідеальної частки. Вартість 45/100 частини житлового будинку першого співвласника становить 1665414 грн. 00 коп.
По другому варіанту поділу житлового будинку другому співвласнику у житловому будинку виділяються приміщення, зазначені в таблиці № 9 дослідницької частини висновку. Площа виділених приміщень у житловому будинку для другого співвласника становить 159,4 м.кв. Частка житлового будинку другого співвласника становить 56/100 долей по площі і 55/100 долей по вартості, що на 182296 грн. більше від ідеальної частки. Вартість 55/100 частини житловому будинку другого співвласника становить 2030006 грн. 00 коп.
По третьому варіанту поділу житлового будинку, першому співласнику виділяються приміщення, зазначені в таблиці № 10 дослідницької частини висновку. Площа виділених приміщень у житловому будинку для першого співвласника становить 146,4 м.кв., частка житловому будинку першого співвласника становить 51/100 долей по площі і 51/100 долей по вартості, що на 29749 грн. більше від ідеальної частки. Вартість 51/100 частини житловому будинку першого співвласника становить 1877459 грн. 00 коп.
По третьому варіанту поділу житлового будинку другому співвласнику у житловому будинку виділяються приміщення, зазначені в таблиці № 10 дослідницької частини висновку. Площа виділених приміщень у житловому будинку для другого співвласника становить 140,0 м.кв. Частка житлового будинку другого співвласника становить 49/100 долей по площі і 49/100 долей по вартості, що на 29749 грн. менше від ідеальної частки. Вартість 49/100 частини житловому будинку другого співвласника становить 1817961 грн. 00 коп.
Усі три варіанти поділу передбачають виконання ремонтно-будівельних робіт по переобладнанню житлового будинку з влаштуванням окремих входів, перелік яких детально зазначено у висновку експерта. А також зазначено, що ремонтно-будівельні роботи по розподілу житлового будинку та розділенню інженерних мереж підлягають виконанню на основі проектно-кошторисної документації по переплануванню житлового будинку згідно варіанту поділу, виготовленого ліцензованою проектною організацією і погодженого в управлінні містобудування і архітектури.
Судом встановлено, що дана експертиза була проведена провідним судовим експертом Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Грушицьким І.Л., який є судовим експертом другого кваліфікаційного класу, має вищу будівельно-технічну освіту, кваліфікацію судового експерта зі стажем експертної діяльності з березня 2011 року за спеціальностями: 10.6. “Дослідження об'єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів»; 10.10. “Визначення оціночної вартості будівельних об'єктів та споруд».
Дослідження проводилось в межах питань, які поставлені судом.
У відповідності до п. 1.4 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тощо. Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, (методів дослідження)) належить до компетенції експерта.
У висновку експерта зазначений перелік всіх джерел, які він використовував під час експертизи.
Вирішуючи даний спір, суд приймає до уваги зазначений висновок, оскільки такий висновок є чітким, достатнім та обґрунтованим, належних доказів на підтвердження наявності підстав сумніватись у неупередженості та об'єктивності експерта, або доказів які б спростували повноту експертного висновку та свідчили б про необґрунтованість висновку експерта, суду не надано. Підстави стверджувати, що висновок експерта суперечить матеріалам справи, судом не встановлені.
Суд враховує, що експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок у відповідності до ст. 384 КК України, а експертний висновок містить докладний опис проведених ним досліджень, зроблені в їх результаті висновки і обґрунтовану відповідь на поставлене судом питання щодо можливості проведення поділу в натурі незакінченого будівництвом житлового будинку, ступенем готовності до експлуатації 72,32%, що розташований по АДРЕСА_1 .
Висновок експерта № 324/24-22 від 09.09.2024 року не містить протиріч, є повним та зрозумілим, не суперечить іншим матеріалам справи та не викликає сумнівів у його правильності.
Експерт ОСОБА_10 під час розгляду даної справи в судовому засіданні підтримав та обгрунтував наданий ним висновок, зокрема, пояснив, що він повідомляв сторін про дату огляду об'єкта, однак, на запланований час з'явилася лише позивач, яка мала ключ від будинку, відкрила двері і він особисто оглянув приміщення та виконав усі належні дії, необхідні для проведення експертизи. За викликом адвоката відповідача на об'єкт також прибувала поліція.
Заперечення відповідачів проти висновків зазначеної експертизи, з посиланням на недопустимість доказів, а саме технічного та будівельного паспортів, внаслідок того, що виготовлення технічного паспорта та огляд об'єкта при проведенні експертизи проводилося без надання дозволу відповідачів, а під час виготовлення технічного паспорта відбулося незаконне проникнення на територію земельної ділянки, вчинення посадовими особами КП “Волочиське БТІ» підробки технічного паспорта, суд відхиляє, оскільки такі у встановленому законом порядку не спростовують висновків вказаної судової експертизи та проведення експертом досліджень методом зіставлення даних візуально-інструментального обстеження і наданої технічної документації з вимогами нормативних документів, чинних в галузі будівництва.
Також суд вважає, що доводи відповідачів про підробку підпису ОСОБА_7 на заяві про видачу будівельного паспорта, внесенння у 2016 році змін в будівельний паспорт щодо замовника будівництва спірного житлового будинку, та в подальшому заяви щодо скасування реєстрації повідомлення про початок будівельних робіт у 2020 році, відчуження 15.05.2020 року земельної ділянки, на якій розташований спірний будинок ОСОБА_5 , не можуть бути підставою для відмови в позові ОСОБА_1 , враховуючи преюдиційність обставин, встановлених в судових рішеннях у цивільних справах №671/1453/15-ц та № 671/1584/16-ц.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд вважає, що рішення Волочиського районного суду від 14 червня 2020 року у справі №671/1584/16-ц має преюдиційне значення при вирішенні даного спору, зокрема стосовно обставин про те, що під час перебування в шлюбі відповідач на підставі рішення Волочиської міської ради від 25.12.2006 року набув право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,16 га, з них: 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, 0,06 га - для ведення особистого селянського господарства і 27.11.2012 року йому було видано Державний акт серії ЯЖ № 960496 на земельну ділянку 0,10 га для обслуговування жилого будинку. 28 жовтня 2013 року за замовленням ОСОБА_3 . Волочиським районним відділом містобудування та архітектури Волочиської РДА було видано будівельний паспорт на будівництво житлового будинку на вказаній земельній ділянці, і з 20 листопада 2013 року земельна ділянка використовувалася для будівництва на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 960496.
Рішенням Волочиського районного суду у справі від 21 лютого 2020 року у справі №671/1453/15-ц у цивільній справі, яким задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_3 під час спільного проживання в шлюбі на земельній ділянці, що є особистою власністю відповідача ОСОБА_3 , розпочали будівництво спірного житлового будинку по АДРЕСА_1 , готовність якого станом на час припинення спільного проживання становила 72,32%. Такий відсоток готовності будівництва залишився і на час вирішення спору. Даним рішенням визнано за ОСОБА_1 право власності на частину будівельних матеріалів і конструктивних елементів у незакінченому будівництвом житловому будинку, ступенем готовності до експлуатації 72,32%, що розташований по АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв'язку з нормами
статей 177-179, 182 цього Кодексу, частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації, а державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.
Новостворене нерухоме майно, будівництво якого здійснено в передбаченому законом порядку, набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього.
Об'єкт незавершеного будівництва - це об'єкт, на який видано дозвіл на будівництво, понесені витрати на його спорудження, але не прийнятий
в експлуатацію відповідно до законодавства.
Тобто до введення в експлуатацію об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів як речей матеріального світу, як у зібраному виді (конструкції, окремі елементи об'єкта незавершеного будівництва, чи сам об'єкт у цілому в залежності від ступеня готовності), так і у вигляді окремих видів будівельних матеріалів, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, тому такий об'єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.
Правовий аналіз статей 60, 63, 69 СК України та статей 328, 331, 368, 372 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що об'єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.
За позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об'єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.
Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду України від 20 червня 2012 року у справі № 6-56цс12, від 15 травня 2013 року у справі № 6-37цс13, від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16, постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 759/3931/18, від 27 лютого 2019 року у справі № 567/147/16-ц.
У статті 1 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що його дія поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав. Державна реєстрація права власності на об'єкт незавершеного будівництва, обтяжень такого права проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об'єкта.
Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що об'єкти незавершеного будівництва підлягають державній реєстрації прав, і передбачена спеціальна процедура для державної реєстрації права власності на них.
Отже, право власності на об'єкт незавершеного будівництва також підлягає державній реєстрації.
Державна реєстрація речових прав на об'єкт незавершеного будівництва не змінює визначеного частиною третьою статті 331 ЦК України статусу такого об'єкта як сукупності будівельних матеріалів та обладнання. Вона не звільняє забудовника від обов'язку після завершення будівництва (створення майна) ввести його в установленому порядку в експлуатацію та здійснити державну реєстрацію права власності на новостворене нерухоме майно (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 лютого 2021 року у справі №914/2070/19).
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права (постанови від 7 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 та від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц).
З урахуванням наведеного, суд враховує, що не завершений будівництвом об'єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил може підлягати поділу між ними.
Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що спірне майно є самочинним будівництвом, яке не може бути поділене в натурі, з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Порядок набуття права власності на новостворене майно врегульований статтею 331 ЦК України, від якого потрібно відрізняти порядок набуття права на незавершений будівництвом об'єкт.
Частиною 3 статті 331 ЦК України передбачено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна) (абзац перший). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.
Отже, об'єкт незавершеного будівництва за визначенням частини 3 статті 331 ЦК України за своєю правовою природою є сукупністю будівельних матеріалів, які є майном, що належить забудовнику (особі, яка на законних підставах здійснює відповідне будівництво).
Поняття самочинного будівництва, правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені у статті 376 ЦК України, яка унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі (самочинному будівництві) були порушені.
Згідно із частиною 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
За загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина 2 статті 376 ЦК України).
Поняття “об'єкт незавершеного будівництва» (частина 3 статті 331
ЦК України) та “самочинно збудований об'єкт» (частина 1 статті 376 ЦК України) мають різний правовий статус та відмінне законодавче регулювання.
Об'єкт незавершеного будівництва є лише сукупністю належних забудовнику будівельних матеріалів і наявність судового рішення про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва не змінює правового статусу такого майна та не перетворює сукупність будівельних матеріалів на новостворену річ - об'єкт нерухомого майна (житловий будинок, будівлю, споруду тощо) в розумінні статті 181 та частини 2 статті 331 ЦК України, оскільки не звільняє забудовника від обов'язку після завершення будівництва (створення майна) ввести його в установленому порядку в експлуатацію в загальному порядку та здійснити державну реєстрацію права власності на новостворене нерухоме майно.
За наявності зазначених вище доказів та судових рішень щодо спірного об'єкту, суд відхиляє доводи відповідача про те, що спірне майно є самочинним будівництвом (збудоване без належного дозволу чи належно затвердженого проекту).
У постанові від 06 травня 2020 року у справі № 722/823/17-ц Верховний Суд розмежував правовий статус незавершеного та самочинного будівництва, зазначивши, що об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, а отже, є майном, яке за умов, передбачених законом, може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил може підлягати поділу між ними, а щодо самочинного будівництва такі способи захисту прав не застосовуються.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 ЦК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно з ч. 3 ст. 370 ЦК України виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому ст. 364 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Ураховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від площі іншого (інших) співвласників, тобто має складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України.
У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі №6-1443цс16 зроблено висновок, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.
У постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі №445/442/16-ц зроблено висновок, що допустимим доказом про технічну можливість поділу в натурі об'єкту нерухомого майна є висновок експерта або уповноваженого суб'єкта господарювання саме щодо технічної можливості такого поділу.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Твердження відповідача щодо неможливості поділу вищевказаного об'єкта незавершеного будівництва не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовуються дослідженими доказами.
Вирішуючи даний спір, суд приймає до уваги висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27 березня 2024 року в справі № 509/2196/15-ц. У вищевказаній справі спірний будинок був зведений сторонами за час шлюбу на земельній ділянці, яка була виділена під будівництво, право власності на спірний будинок було зареєстровано за відповідачем, хоч у подальшому реєстрація права власності на будинок була скасована в судовому порядку за позовом відповідача, ступінь готовності об'єкта незавершеного будівництва дає можливість визначити окремі частини, що підлягають виділу, однак такий будинок не введений в експлуатацію через поведінку відповідача. Верховний Суд констатував, що вказаний об'єкт незавершеного будівництва є спільною сумісною власністю подружжя, частки колишнього подружжя у праві власності є рівними, а тому кожному із них належить по частці у праві власності на зазначене майно. Зважаючи на ступінь готовності об'єкта незавершеного будівництва, а також визначені експертом варіанти його розподілу, що дає можливість визначити його окремі частини, які підлягають виділу та довести до завершення будівництво об'єкта нерухомого майна, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про те, що побудований у період перебування сторін у шлюбі будинок є об'єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя і підлягає поділу як будинок між колишнім подружжям.
На думку суду, обраний позивачкою спосіб захисту є правомірним і ефективним та захищає її права та не звільняє її в подальшому від обов'язку після завершення будівництва (створення майна) ввести його в установленому порядку в експлуатацію в загальному порядку та здійснити державну реєстрацію права власності на новостворене нерухоме майно.
Установивши наявність технічної можливості щодо виділу позивачці частки із незавершеного будівництвом житлового будинку, який перебуває у спільній частковій власності, суд з урахуванням висновку судової будівельно-технічної експертизи, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо поділу в натурі незавершеного будівництвом житлового будинку, ступенем готовності до експлуатації 72,32%.
Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку що, між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 необхідно провести поділ в натурі незавершеного будівництвом житлового будинку, відповідно до першого варіанту експертизи, як того просила позивачка. Визначаючи даний варіант поділу, суд приймає до уваги те, що такий є наближеним до ідеальних часток, найбільш функціональним, менш затратним та відповідає інтересам обох співвласників.
Тому, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково та необхідно здійснити поділ незавершеного будівництвом житлового будинку, ступенем готовності до експлуатації 72,32%, що розташований по АДРЕСА_1 , шляхом виділення ОСОБА_1 по першому варіанту поділу (для першого співласника) в натурі 45/100 долей по площі, що становить 129,9 кв.м., загальною вартістю 1699822 грн. 00 коп., а саме: 1-6 - гараж площею - 25,4 м.кв.;- 1-7 - кладова площею - 3,5 м.кв.;- 1-5 - кладова площею - 12,3 м.кв.; - 1-2а - коридор площею - 5,2 м.кв.; - 1-8 - котельня площею - 7,0 м.кв.; - 1-11 - вітальня площею - 30,2 м.кв.; - 1-10а - коридор площею - 6,1 м.кв.; - 1-12 - кухня площею - 11,7 м. кв.; - 1-13 - санвузол площею - 2,0 м.кв.; - 1-14 - ванна площею - 5,0 м.кв.; - 1-15 - житлова площею - 18,2 м.кв.; 1-16 - кладова площею - 3,3 м.кв. Виділити ОСОБА_3 в незавершеному будівництвом житловому будинку ступенем готовності до експлуатації 72,32%, що розташований по АДРЕСА_1 , по першому варіанту поділу (для другого співласника) в натурі 55/100 долей по площі, що становить 156,5 кв.м., загальною вартістю 1995598 грн. 00 коп., а саме:- 1-1- гараж площею - 26,1 м.кв.; - 1-2б- коридор площею - 3,1 м.кв.; - 1-3- кладова площею - 12,2 м.кв.; - 1-4 - сходинкова площею - 7,8 м.кв.; - 1-10б- коридор площею - 4,2 м.кв.; - 1-17 - передпокій площею - 10,4 м.кв.; - 1-9- сходинкова площею - 4,2 м.кв.; - 1-18- сходинковий марш площею - 3,2 м.кв.; - 1-19 - коридор площею - 9,4 м.кв.; - 1-20- гардеробна площею - 10,3 м. кв.; - 1-21- житлова площею - 27,7 м.кв.; - 1-22 - санвузол площею - 7,0 м.кв.; - 1-23- житлова площею - 19,4 м.кв.; - 1-24- житлова площею - 11,5 м.кв.
Для реалізації варіанту розподілу в незавершеному будівництвом житлового будинку ступенем готовності до експлуатації 72,32%, що розташований по АДРЕСА_1 , зобов'язати сторін провести наступний перелік ремонтно-будівельних робіт по переобладнанню житлового будинку з влаштуванням окремих входів, а саме: 1) ОСОБА_1 - в коридорі 1-2 влаштувати стіну, розділивши приміщення на два приміщення 1-2а і 1-2б; - між приміщеннями 1-5 і 1-2б замурувати дверний проріз; - між приміщеннями 1-5 і 1-6 влаштувати дверний проріз; 2) ОСОБА_3 - між приміщеннями 1-1 і 1-2а замурувати дверний проріз; - між приміщеннями 1-1 і 1-3 влаштувати дверний проріз; - в коридорі 1-10 влаштувати стіну, розділивши приміщення на два приміщення 1-10а і 1-10б.
Враховуючи такий варіант поділу, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 147888 грн. в рахунок рівності ідеальних часток у спільній сумісній власності.
Вирішуючи даний спір, суд враховує те, що позивачка, звертаючись до суду з позовом про поділ між нею та відповідачем ОСОБА_3 як співвласниками в натурі спільного майна, також зазначила відповідачем дружину ОСОБА_3 . ОСОБА_5 як теперішнього власника земельної ділянки та замовника будівництва.
Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову вирішуючи питання про права та обов'язки сторін (позивача та відповідача).
Суд враховує, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц).
У постанові Верховного Суду від 23 лютого 2022 року в справі № 200/5013/17 (провадження № 61-4050св21) вказано, що, належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.
Отже, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Враховуючи те, що заявлені позивачкою позовні вимоги безпосередньо стосуються майнових прав відповідача ОСОБА_3 і вимоги щодо належної відповідачу ОСОБА_5 земельної ділянки не заявлені, суд дійшов висновку, що позов в частині вимог до відповідача ОСОБА_5 пред'явлено до неналежного відповідача, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, дослідивши матеріали цивільної справи, враховує наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до положень ч. 1, п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та пов'язані із проведенням експертизи.
Крім того, у відповідності до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.
Позов ОСОБА_1 судом задоволено в частині вимог до відповідача ОСОБА_3 , а в решті позові відмовлено.
Відповідач ОСОБА_3 як особа, яка має інвалідність ІІ групи, звільнений від сплати судового збору Законом України “Про судовий збір», а тому сплачений позивачкою судовий збір в сумі 1671 грн. 69 коп. слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 7 ст. 141 ЦПК України). Також, у зв'язку із тим, що ОСОБА_3 звільнений від сплати судового збору, за рахунок держави компенсується недоплачений позивачем при подачі позову судовий збір у сумі 8748 грн. 31 коп. (враховуючи встановлену у висновку експертизи вартість спірного незавершеного будівництвом житлового будинку у сумі 3695420 грн.).
Також встановлено, що під час розгляду справи позивачка понесла витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 15145 грн. 60 коп. (т. 3 а.с. 183) і відповідно ця сума підлягає стягненню на її користь з відповідача ОСОБА_3 .
Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та адвокатом Вародою П.Б. 14 липня 2020 року укладено договір про надання професійної правничої допомоги (т. 1 а.с. 58).
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 133 від 14 липня 2020 року, адвокат Варода П.Б. прийняв від ОСОБА_1 13500 грн. за надані послуги згідно договору про надання правової допомоги від 14 липня 2020 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ст. 26 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання про витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, суд враховує, що згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті (щодо розміру витрат) суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
Згідно з наданим адвокатом Вародою П.Б. розрахунком, в суму гонорару у розмірі 13500 грн. входить: 500 грн. - гонорар за надання консультацій (30 хв. роботи х 1000 грн. (вартість однієї години роботи) = 500 грн.); 3000 грн. - гонорар за складену позовну заяву та викопіювання доказів (03 год. 00 хв. роботи х 1000 грн. (вартість однієї години роботи) = 3000 грн.); 10000 грн. гонорар за участь в судових засіданнях тивалістю до 04 годин ( 04 год. х 2500 грн. (вартість однієї години роботи) =1000 грн.).
Враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства, складність справи, ціну позову, значення справи для сторони, обсяг матеріалів у справі, обсяг виконаних адвокатом робіт та витраченого часу на виконання таких робіт, кількість годин участі адвоката в судових засіданнях, що складає більше, ніж 4 години, та враховуючи критерій розумності розміру адвокатських витрат, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13500 грн. є реальними, підтверджені матеріалами справи, співмірними зі складністю справи і підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки.
Керуючись ст.ст. 3, 12, 49, 81, 137, 141, 247, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Здійснити поділ незавершеного будівництвом житлового будинку, ступенем готовності до експлуатації 72,32%, що розташований по АДРЕСА_1 , шляхом виділення ОСОБА_1 по першому варіанту поділу (для першого співласника) в натурі 45/100 долей по площі, що становить 129,9 кв.м., загальною вартістю 1699822 грн. 00 коп., а саме: 1-6 - гараж площею - 25,4 м.кв.;- 1-7 - кладова площею - 3,5 м.кв.;- 1-5 - кладова площею - 12,3 м.кв.; - 1-2а - коридор площею - 5,2 м.кв.; - 1-8 - котельня площею - 7,0 м.кв.; - 1-11 - вітальня площею - 30,2 м.кв.; - 1-10а - коридор площею - 6,1 м.кв.; - 1-12 - кухня площею - 11,7 м. кв.; - 1-13 - санвузол площею - 2,0 м.кв.; - 1-14 - ванна площею - 5,0 м.кв.; - 1-15 - житлова площею - 18,2 м.кв.; 1-16 - кладова площею - 3,3 м.кв.
Виділити ОСОБА_3 в незавершеному будівництвом житловому будинку ступенем готовності до експлуатації 72,32%, що розташований по АДРЕСА_1 , по першому варіанту поділу (для другого співласника) в натурі 55/100 долей по площі, що становить 156,5 кв.м., загальною вартістю 1995598 грн. 00 коп., а саме:- 1-1- гараж площею - 26,1 м.кв.; - 1-2б- коридор площею - 3,1 м.кв.; - 1-3- кладова площею - 12,2 м.кв.; - 1-4 - сходинкова площею - 7,8 м.кв.; - 1-10б- коридор площею - 4,2 м.кв.; - 1-17 - передпокій площею - 10,4 м.кв.; - 1-9- сходинкова площею - 4,2 м.кв.; - 1-18- сходинковий марш площею - 3,2 м.кв.; - 1-19 - коридор площею - 9,4 м.кв.; - 1-20- гардеробна площею - 10,3 м. кв.; - 1-21- житлова площею - 27,7 м.кв.; - 1-22 - санвузол площею - 7,0 м.кв.; - 1-23- житлова площею - 19,4 м.кв.; - 1-24- житлова площею - 11,5 м.кв.
Для реалізації варіанту розподілу в незавершеному будівництвом житлового будинку ступенем готовності до експлуатації 72,32%, що розташований по АДРЕСА_1 , зобов'язати провести наступний перелік ремонтно-будівельних робіт по переобладнанню житлового будинку з влаштуванням окремих входів, а саме: 1) ОСОБА_1 - в коридорі 1-2 влаштувати стіну, розділивши приміщення на два приміщення 1-2а і 1-2б; - між приміщеннями 1-5 і 1-2б замурувати дверний проріз; - між приміщеннями 1-5 і 1-6 влаштувати дверний проріз; 2) ОСОБА_3 - між приміщеннями 1-1 і 1-2а замурувати дверний проріз; - між приміщеннями 1-1 і 1-3 влаштувати дверний проріз; - в коридорі 1-10 влаштувати стіну, розділивши приміщення на два приміщення 1-10а і 1-10б.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 147888 грн. в рахунок рівності ідеальних часток у спільній сумісній власності.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13500 грн., витрати за оплату судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 15145 грн. 60 коп.
Судовий збір в сумі 1671 грн. 69 коп. компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відомості про сторін: позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ; відповідачі ОСОБА_3 , рнокпп НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_5 , рнокпп НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .
Повне рішення складено 21.03.2025 року.
Суддя: