14.03.2025 Справа №607/2467/25 Провадження №3/607/1465/2025
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Ромазан В.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
за ч. 5 ст. 126, ч. 5 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
29.01.2025 близько 11 год. 30 хв., водій ОСОБА_1 керував ТЗ марки «Рено Кліо» д.н.з. НОМЕР_2 не маючи права керувати таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.1 «а» ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Крім цього, 29.01.2025 близько 11 год. 30 хв. по вул. Збаразька, 37 м. Тернопіль, гр. ОСОБА_1 керував ТЗ марки «Рено Кліо» д.н.з. НОМЕР_2 , який обладнаний засобами пасивної безпеки, не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив вимоги п. 2.3 «в» ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Приймаючи до уваги факт, що в провадженні судді знаходиться дві справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень за ч. 5 ст. 126 КУпАП - 607/2467/25 (провадження 3/607/1465/2025) та за ч. 5 ст. 121 КУпАП - 607/2468/25 (провадження 3/607/1466/2025), вважаю що відповідно ст. 36 КУпАП, вони мають бути об'єднані в одне провадження та їм слід присвоїти номер справи 607/2467/25 (провадження 3/607/1465/2025).
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоча про час та місце був повідомлений належним чином, що підтверджується його підписом у протоколах про адміністративне правопорушення, а також шляхом надіслання повістки про виклик до суду за його зареєстрованим місцем проживання вказаним у протоколах про адміністративне правопорушення. Про причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав, тому на підставі ст.268 КУпАП, вважаю, що розгляд справи можна провести у відсутності останнього.
Вказане узгоджується з висновком рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши в сукупності докази, приходжу до наступних висновків:
Згідно з положеннями ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п.1 ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджено Правила дорожнього руху.
Пункт 2.1 а Правил дорожнього руху передбачає, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до п. 2.3 (в) ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними та не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки.
Згідно ч. 5 ст. 121 КУпАП об'єктивна сторона правопорушення полягає у порушенні правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП адміністративна відповідальність настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Згідно ч.2 ст.126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, в тому числі за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 5 ст. 121 КУпАП доведена матеріалами справи, а саме: даними, що містяться у
- протоколах про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 233287 від 29.01.2025 та серії ЕПР1 №233276 від 29.01.2025;
- рапортом поліцейського офіцера громади СВГ ВП ПП Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області від 29.01.2025;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 29.01.2025;
- письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 29.01.2025, в яких останній пояснив, що по вул. Збаразька, 37 м. Тернопіль, було зупинено ТЗ «Renault Clio» д.н.з. НОМЕР_2 для встановлення особи, яка керує ТЗ з метою перевірки військово-облікових документів, однак водій ТЗ одразу повідомив, що він неповнолітній та посвідчення водія не отримував;
- постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.12.2024, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 122-2, ч. 2 ст. 126 КУпАП, та накладено на нього штраф у розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Згідно довідки виданої Тернопільським РУП ГУНП в Тернопільській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідчення водія не видавалось.
Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні, а тому судом приймаються до уваги. На думку суду, такі докази підтверджують обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді даної справи.
Таким чином, в судовому засіданні доведено поза розумним сумнівом, що водій ОСОБА_1 повторно протягом року, керував транспортним засобом не маючи права керування таким транспортним засобом, тобто порушив вимоги пункту 2.1 а Правил дорожнього руху, що є підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП, а також керував транспортним засобом, з порушенням правил користування ременями безпеки, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП.
При прийнятті рішення, суд також враховує й те, що ОСОБА_1 не скористався своїм правом взяти участь в судовому засіданні та надати суду пояснення та/або заперечення щодо викладених у складених щодо нього протоколах обставин.
Відповідно до ч.1 ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до положень ст.23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За змістом ч.1 ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
За таких обставин, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 5 ст. 121 КУпАП, тобто повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою статті 126 КУпАП, а саме керування особою транспортним засобом не маючи права керування таким транспортним засобом та порушенням правил користування ременями безпеки.
Згідно зі ст. 12 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
Відповідно до ч.1 ст. 13 КУпАП до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст. 13 КУПАП, у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-2, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
Слід зазначити, що ОСОБА_1 , не маючи права керування транспортним засобом відповідної категорії, керував автомобілем повторно. Вказане свідчить про формування викривленого уявлення про законність та безвідповідального ставлення до небезпеки, яка може бути заподіяна його діями.
За таких обставин, суд вважає, що жоден із заходів передбачених ст.24-1 КУпАП не буде дієвим запобіжником від вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень в подальшому.
Окрім того, суд також враховує, що порушення Правил дорожнього руху, які мають наслідком відповідальність за ст. 126 КУпАП є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
Згідно постанови Верховного Суду України від 04.09.2023 у справі № 702/301/20 суд може призначити покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, визнаній винуватою в порушенні правил безпеки дорожнього руху незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення правопорушення отримане в передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
За встановлених обставинах при накладенні адміністративного стягнення, беручи до уваги характер вчинених правопорушень, обставини справи, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, відсутність обставин, що пом?якшують чи обтяжують відповідальність, вважаю, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення у відповідності до ст.36 КУпАП України, в межах санкції статті, встановленої за більш серйозне правопорушення.Крім того, суд зазначає, що оплатне вилучення транспортного засобу не можна накладати на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.
Суд вважає, що ОСОБА_1 слід визначити адміністративне стягнення за вчинені адміністративні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 126, ч. 5 ст. 121 КУпАП, у відповідності до ст.36 КУпАП України, в межах санкції статті, встановленої за більш серйозне правопорушення, у виді штрафу на користь держави в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800,00 грн (сорок тисяч вісімсот гривень 00 копійок) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Також, враховуючи вимоги ст.40-1 КУпАП, вважаю за необхідне стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст.ст.33-35, 40-1, 245, 280, 283-285, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,
Об'єднати в одне провадження адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП - 607/2467/25 (номер провадження 3/607/1465/2025) та за ч. 5 ст. 121 КУпАП - 607/2468/25 (номер провадження 3/607/1466/2025), присвоївши об'єднаній справі єдиний номер - №607/2467/25 (номер провадження 3/607/1465/2025).
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 5 ст. 121 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення із ОСОБА_1 в дохід держави підлягає стягненню подвійний штраф в розмірі чотирьох тисяч восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 81600 (вісімдесят одна тисяча шістсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення в розмірі 605,60 гривень.
Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом звернення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом звернення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, до Тернопільського апеляційного суду.
СуддяВ. В. Ромазан