20 березня 2025 року
м. Рівне
Справа № 566/80/24
Провадження № 22-ц/4815/289/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Боймиструк С.В.,
суддів: Гордійчук С.О., Шимків С.С.,
секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.,
за участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи апеляційну Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Дубенське лісове господарство" на рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 22 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі його Філії "Дубенське лісове господарство" ДП "Ліси України", Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
У січні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі його Філії "Дубенське лісове господарство" ДП "Ліси України", Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що перебувала в трудовий відносинах з відповідачами з 2000 року, однак наказом директора Філії "Дубенське лісове господарство" була незаконно звільнена з роботи.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач ОСОБА_2 просила суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ директора Філії "Дубенське лісове господарство" ДП "Ліси України" Олександра Вознюка від 28.12.2023 року №230-к "Про звільнення ОСОБА_4 ", яким звільнено ОСОБА_2 , бухгалтера 1 категорії Млинівського лісництва Філії "Дубенське лісове господарство" ДП "Ліси України" з 31.01.2023 року, у зв"язку з скороченням чисельності і штату працівників, змінами в організації виробництва і праці, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України;
- поновити її на посаду бухгалтера 1 категорії Млинівського лісництва Філії "Дубенське лісове господарство" ДП "Ліси України" з 30 грудня 2023 року;
- стягнути з відповідачів на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.12.2023 року по день її поновлення на посаді;
- стягнути з відповідачів на її користь моральну шкоду в розмірі 20 000,00 гривень.
Рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 22 листопада 2024 року позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ директора Філії "Дубенське лісове господарство" ДП "Ліси України" Олександра Вознюка від 28.12.2023 року №230-к "Про звільнення ОСОБА_4 ", яким звільнено ОСОБА_2 , бухгалтера 1 категорії Млинівського лісництва Філії "Дубенське лісове господарство" ДП "Ліси України" з 31.01.2023 року, у зв'язку з скороченням чисельності і штату працівників, змінами в організації виробництва і праці, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_2 на посаду бухгалтера 1 категорії Млинівського лісництва Філії "Дубенське лісове господарство" ДП "Ліси України" з 30 грудня 2023 року.
Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі його Філії "Дубенське лісове господарство" ДП "Ліси України" (ЄДРПОУ 45078894) на користь ОСОБА_2 за 231 робочий день - 374695 (триста сімдесят чотири тисячі шістсот дев'яносто п'ять) гривень 86 копійок середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30.12.2023 року по 18.11.2024 року
Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі його Філії "Дубенське лісове господарство" ДП "Ліси України" (ЄДРПОУ 45078894) на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі його Філії "Дубенське лісове господарство" ДП "Ліси України" (ЄДРПОУ 45078894) судовий збір в розмірі 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) гривні 60 копійок в дохід держави.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати за один місяць.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Дубенське лісове господарство", посилаючись на неповне з'ясування істотних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в поданій апеляційній скарзі просить скасувати його та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позову.
Апелянт зазначає, що відповідно до протоколу № 19 засідання профкому ДП "Дубенський лісгосп" від 31.10.2023, членом якого є позивач, надано згоду на звільнення позивача за п. 1 ст. 40 КЗпПУ. Присутність на засіданні профкому підтверджується підписом позивача на протоколі № 19 засідання профкому ДП "Дубенський лісгосп" від 31.10.2023. Переконуючи суд першої інстанції про те, що засідання профкому не відбувалось, позивач керувався виключно мотивом задоволення власних позовних вимог, не зважаючи на те, що вказані дії вводять суд в оману.
Щодо переважного права на залишення на роботі вказує, що наказом директора філії "Дубенське лісове господарство" ДП "Ліси України" від 30.10.2023 № 179-к утворено комісію з визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі, або щодо яких встановлено обмеження на звільнення.
Відповідно до п.2 даного наказу комісію зобов'язано визначити осіб, які мають переважне право, не пізніше 31.10.2023. Копія вказаного наказу міститься в матеріалах справи. Окрім того, матеріали справи містять протоколи засідань комісії з визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі, або щодо яких встановлено обмеження на звільнення, які судом взагалі не взято до уваги.
Судом першої інстанції взагалі не було досліджено пояснення Скаржника, що наявні посади не є однотипними за своїми ознаками.
Вважає помилковим розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стверджує, що для розрахунку вимушеного прогулу повинна застосовуватися середньоденна заробітна плата в розмірі 1063,64 грн., про що було неодноразово наголошено під час судового розгляду, але не взято до уваги.
Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу заперечує доводи наведені апелянтом та просить оскаржуване рішення залишити без змін
Відповідно до положень статті 367 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працювала в структурі Держлісгоспу з 01 вересня 2000 року по 29 грудня 2023 року, що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , дата заповнення 01.08.1986 року. (а.с.7 зворот 9)
Відповідно до "Попередження про заплановане вивільнення та припинення трудового договору" від 30.10.2023 ОСОБА_2 попереджено про її звільнення з посади 31.12.2023 на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників, змінами в організації виробництва та праці Філії "Дубенське лісове господарство" ДП "Ліси України". Також повідомлено, що на даний момент відсутні вакантні посади, які могли б бути запропоновані їй для подальшого працевлаштування. (а.с.10).
Згідно наказу №230-к 28 грудня 2023 року ОСОБА_2 було звільнено з посади бухгалтера 1 категорії Млинівського лісництва філії "Дубенське лісове господарство" ДП "Ліси України" 31 січня 2023 року, у зв"язку з скороченням чисельності і штату працівників, змін в організації виробництва та праці, ст.40 п.1 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку. (а.с.11).
Наказом директора філії "Дубенське лісове господарство" № 237-к від 29 грудня 2023 року виправлено технічну помилку в наказі від 28.12.2023 №230-к "Про звільнення ОСОБА_4 ", а саме викладено пункт 1 наказу в наступній редакції "Звільнити ОСОБА_2 бухгалтера 1 категорії Млинівського лісництва філії "Дубенське лісове господарство" ДП "Ліси України" 31 грудня 2023 року, у зв"язку з скороченням чисельності і штату працівників, змін в організації виробництва та праці, ст..40 п.1 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку." (а.с.41)
Згідно штатного розпису Філії "Дубенське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" на 2023 рік, в ній рахувалося 8 посад бухгалтерів 1 категорії (по одній посаді у Відділі фінансів та бухгалтерського обліку, Смизькому лісництві, Радивилівському лісництві, Верхівському лісництві, Дублянському лісництві, Млинівському лісництві, Острозькому відділені, Млинівському відділенні). (а.с.56-57)
Як вбачається з штатного розпису Філії "Дубенське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" на 2024 рік посада бухгалтера І категорії скорочена у Верхівському та Млинівському лісництві. (а.с.58-59)
Також встановлено, що згідно копії диплома серії НОМЕР_2 , виданого 21.06.1986 року ОСОБА_5 у 1986 році закінчила Львівський торгово-економічний інститут за спеціальністю "Бухгалтерський облік і аналіз господарської діяльності", кваліфікація "Економіст". (а.с.165)
В результаті укладення шлюбу 18 липня 1987 року з ОСОБА_6 позивач змінила дівоче прізвище " ОСОБА_7 " на прізвище чоловіка " ОСОБА_8 ". (а.с.168)
Заперечуючи проти задоволення позову, представник відповідачів покликається на долучені до матеріалів справи протокол засідання профкому ДП "Дубенський лісгосп" №19 від 31.10.2023 року, наказ від 30.10.2023 №179-к "Про створення комісії з визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі, або щодо яких встановлено обмеження на звільнення" та протоколи засідань комісії (а.с.61-62; 107-113).
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частина шоста статті 43 Конституції України).
Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП).
Згідно частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно (стаття 49-2 КЗпП України, тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
При скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці (частина перша статті 42 КЗпП України).
У частині другій вказаної статті визначений перелік осіб, яким при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації надається перевага в залишенні на роботі, зокрема працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; а в частині третій статті 42 КЗпП України передбачено, що перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
Тлумачення статті 42 КЗпП України дає підстави для висновку, що переважне право на залишення на роботі при скороченні однорідних професій та посад визначається кваліфікацією і продуктивністю праці. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України, а також якщо це передбачено законодавством України. Застосування положень статті 42 КЗпП України можливе серед всіх працівників, які обіймають ідентичні (тотожні, однакові) посади (Постанова ВС від 25.09.2024 року у справі № 604/999/22).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17, зазначено, що:
"розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, провадження № 11-431асі18.
Встановлено та не оспорюється сторонами, що у відповідача відбулися зміни в організації виробництва і праці, позивач попереджалася про наступне вивільнення за два місяці з дати її попередження.
Разом з цим колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про недоведеність відповідачем факту дотримання вимог ст.49-2 КЗпП України в частині належного виконання обов'язку щодо пропозиції іншої роботи на тому самому підприємстві.
Враховуючи, що позивач працювала в філії "Дубенське лісове господарство" ДП "Ліси України", то відповідач зобов'язаний був запропонувати всі наявні вакантні посади, які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення позивачки, не тільки в межах відокремленого підрозділу, а й ті вакантні посади, що існували на підприємстві, незалежно від того в якому структурному підрозділі вони знаходяться.
Як на неправомірність судового рішення апелянт посилається на неврахування місцевим судом протоколів засідань комісії з визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі або щодо яких встановлено обмеження на звільнення з філії "Дубенське лісове господарство" ДП "Ліси України".
Проте комісія здійснювала порівняння на первинно хибних переконаннях про стаж роботи позивачки, оскільки відповідно до відомостей з трудової книжки ОСОБА_2 стаж її роботи у Відповідача 1 складає більше 23 років (а.с.178-179, 7 зворот-9). До того ж такі протоколи не підтверджують порівняння серед всіх працівників, які обіймають ідентичні (тотожні, однакові) посади.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про неоднотипність посад, оскільки серед наданих посадових інструкцій бухгалтерів І категорії (а.с. 210-230) так і в матеріалах справи відсутня посадова інструкція самої позивачки. Водночас покладати на звільненого працівника обов'язок надавати документи, що знаходяться у розпорядженні роботодавця суперечить тому, що у подібних трудових спорах саме відповідач зобов'язаний довести законність звільнення працівника, надати відповідні докази, не приховувати їх (див. постанови Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16-ц (провадження № 61-787св17, від 03 липня 2024 року у справі № 761/970/22 (провадження № 61-1773св24).
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП).
Відповідно до частини 1 статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 лютого 2022 року, справа № 755/12623/19 також вказала, що середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.
Суд першої інстанції вважав за можливе задовольнити позовні вимоги і стягнути на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за 231 робочий день у період з 30.12.2023 року по 18.11.2024 року з врахуванням того, що середньоденний заробіток ОСОБА_2 у листопаді-грудні 2023 року складав 1622,06 гривень (9572,73 гривень + 60175,88 гривень) /43 робочі дні.
Колегія суддів не може погодитись з таким розрахунком, оскільки відповідно до абзаців 3, 4 пункту 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
В цьому випадку розрахунок повинен був проводитись з урахуванням виплат за жовтень та листопад 2023 року, оскільки ОСОБА_2 у грудні 2023 року була звільнена.
При цьому з копій висновків про тимчасову непрацездатність вбачається, що з 13.11.2023 по 22.11.2023 позивач була тимчасово непрацездатна та як визнає сам відповідач 5 днів позивач перебувала у відпустці, що не можна включати в розрахунок середньоденної заробітної плати згідно п. 4 Порядку №100.
Зі змісту копії довідки №28 від 05.02.2024 року виданої відповідачем (а.с. 89) вбачається, що за жовтень 2023 року позивачці нараховано 27844,25 грн заробітної плати, а за листопад 2023 року 9572,73 грн заробітної плати.
Враховуючи, що середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п'ятого пункту 4 Порядку № 100, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата (абзац другий пункту 8), то середньоденна заробітна плата становитиме 37416.98/31=1206,99 грн. де 37416,98 - сума доходу за жовтень, листопад 2023 року згідно довідки роботодавця; 31 - кількість відпрацьованих днів за жовтень та листопад 2023 року.
Період вимушеного прогулу становить 231 робочий день, а отже з відповідача на користь позивачки підлягало до стягнення 278814 гривень 69 копійок (1206,99 грн. х 231 день) середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначені суми без утримання цього податку та інших обов'язкових платежів (п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" № 13 від 24 грудня 1999 року).
Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими, а тому рішення місцевого суду підлягає скасуванню в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалення нового .
Керуючись ст.ст. 368,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Дубенське лісове господарство" задовольнити частково.
Рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 22 листопада 2024 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі його Філії "Дубенське лісове господарство" ДП "Ліси України", Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі його Філії "Дубенське лісове господарство" ДП "Ліси України" на користь ОСОБА_2 278814 гривень 69 копійок середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30.12.2023 року по 18.11.2024 року
В решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 20 березня 2025 року.
Головуючий : Боймиструк С.В.
Судді: Гордійчук С.О.
Шимків С.С.