Справа № 553/1617/24 Номер провадження 22-ц/814/520/25Головуючий у 1-й інстанції Ткачук Ю. А. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
20 березня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді - Панченка О.О.,
Суддів: Пікуля В.П., Одринської Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника акціонерного товариства "Акцент-Банк" - адвоката Омельченко Євгена Володимировича на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 11 вересня 2024 рокуухвалене у складі головуючого судді Ткачука Ю.А., повний текст судового рішення виготовлено - 11.09.2024
у справі за позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Зміст позовних вимог
У травні 2024 року АТ "Акцент Банк" завернулося до суду з вказаним позовом в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.11.2021 року.
Позовна заява мотивована тим, що10.11.2021 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладення кредитного договору та отримання кредитної картки. На підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складають між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов договору.
У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 29.04.2024 року має заборгованість в сумі 75592 грн. 86 коп. Враховуючи, що відповідач порушує умови кредитного договору, шляхом невиконання належним чином зобов'язань за договором, Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулося до суду з даним позовом за захистом порушених прав.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 11 вересня 2024 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором від 10,11.2021 року в розмірі 35081,65 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір в розмірі 1404,99 грн.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
З рішенням суду не погодився представник акціонерного товариства "Акцент-Банк" - адвокат Омельченко Є.В. та подав на нього апеляційну скаргу, в якій прохає рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог скасувати, ухвалити рішення про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 в повному обсязі.
Стягнути судові витрати.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вказує на те, щовідповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив своїм підписом факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов'язався в подальшому регулярно знайомитися зі змінами до них, викладеними на сайті Банку.
Вказує, що позичальник отримав кредитну картку та скористався кредитними коштами, тобто він погодився з умовами, що діяли на момент зняття коштів і повинен сплачувати відсоткову ставку.
Відповідно до частини 13 статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно вимог частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на ціну позову та зазначені норми закону, дана справа має розглядатися у письмовому провадженні без повідомлення її учасників.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.
Встановлені обставини справи
З матеріалів справи слідує, що згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 10.11.2021 року між Публічним акціонерним товариством «Акцент-Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку (а.с.8).
ОСОБА_1 , підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 10.11.2021 року надав свою згоду, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування складають між ним та банком договір про надання банківських послуг.
До позову позивач додав витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила» та тарифи користування кредитною карткою «Універсальна» (а.с.20-26), який не містить підпису відповідача про ознайомлення з ним.
Згідно наданого позивачем розрахунком заборгованості у ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 29.04.2024 року утворилась заборгованість у розмірі 75592 грн. 86 коп., яка складається з наступного: 38462 грн. 65 коп. - заборгованість за кредитом, 37130 грн. 21 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, заборгованість по штрафам відсутня. (а.с.6-7).
Задовольняючи частково позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» суд першої інстанції зазначив, що нарахування банком заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 37 130 грн. 21 коп. є безпідставним, оскільки позивачем не надано доказів, що відповідач був ознайомлений з умовами кредитного договору, які встановлюють проценти, а підписана відповідачем анкета-заява таких умов не містить, а тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно матеріалів справи встановлено, що банк, пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості за договором, просив стягнути тіло кредиту, проценти за його користування, посилаючись на витяг з Умов та правил надання банківських послуг та тарифів обслуговування кредитних карт «Зелена», які не підписані ОСОБА_1 .
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме додані до позовної заяви тарифи обслуговування кредитних карт «Зелена», а також Умови та правила надання банківських послуг у АТ «А-Банк» розумів ОСОБА_1 , ознайомився та погодився з ними, підписуючи анкету заяву.
Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк» ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщені на сайті: https://a-bank.com.ua/terms/, не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.
Так, надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Отже, сама по собі підписана Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за невиконання кредитного договору, оскільки така Анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані позивачем Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг А-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Відтак, колегія суддів, вважає що відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками за кредитом, такі висновки відповідають правовому висновку Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Колегія суддів також не погоджується доводами апеляційної скарги щодо доведеності погодження всіх істотних умов кредитного договору шляхом підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року (справа № 393/126/20) викладений такий правовий висновок.
«Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абзац перший частини першоїстатті 207 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина першастатті 1055 ЦК України).
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третястатті 1054 ЦК України).
Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина першастатті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину;потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту.Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
За таких обставин Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду вбачає наявні підстави для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19), про те, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.»
Отже, надана у справу копія Паспорта споживчого кредита не є доказом укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми.
З огляду на викладене апеляційний суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог у частині стягнення із відповідача нарахованих відсотків.
Перевіряючи обґрунтованість вимог Банку про стягнення заборгованості за тілом кредита у сумі 35081,65 грн, апеляційний суд керується такими доводами.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №75 від 04 липня 2018 року.
У підтвердження заявлених вимог Банк надав суду виписку по рахунку відповідача, якою підтверджується видача та повернення коштів за укладеним договором.
Достовірність відомостей, зазначених у виписці по рахунку, у порядку, визначеному цивільним процесуальним законом, не спростована.
Дослідивши дані, що містяться у виписці по рахунку, апеляційний суд встановив, що згідно приведеного банком розрахунку заборгованості, станом на 29.04.2024 року заборгованість за тілом кредиту складає 38462,65 грн.
Разом з тим, розрахунком заборгованості та випискою по картці, підтверджується погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором на загальну суму 3381,00 грн, а саме: 15.11.2021 1200,00 грн; 16.11.2021 78,00 грн; 29.12.2021 400,00 грн; 18.01.2022 1000,00 грн; 24.01.2022 733,00 грн.
Отже, враховуючи сукупний розмір витрачених відповідачем коштів і сукупний розмір сплачених відповідачем коштів за весь період користування кредитними коштами, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у сумі 35081 грн. 65 коп.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 545/2248/17.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відтак, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 11 вересня 2024 рокуухвалене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника акціонерного товариства "Акцент-Банк" - адвоката Омельченко Євгена Володимировичавідсутні.
Щодо судових витрат
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат .
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства "Акцент-Банк" - адвоката Омельченко Євгена Володимировичазалишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 11 вересня 2024 рокузалишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 20 березня 2025 року.
Головуючий суддя О.О.Панченко
Судді: В.П. Пікуль
Т.В. Одринська