1Справа № 335/161/22 2/335/25/2025
21 березня 2025 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Апаллонова Ю.В., за участю секретаря судового засідання Шевченко К.В., розглянувши, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, -
У січні 2022 року Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своєчасно не оплачував надані йому за адресою: АДРЕСА_1 , послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, у зв'язку з чим за період з 01.01.2009 по 30.09.2021 рік у нього утворилась заборгованість на суму 19248,59 грн., що спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом.
Посилаючись на вказані обставини, Концерн «МТМ» просив стягнути із відповідача суму заборгованості у розмірі 19248,59 грн., а також судовий збір у розмірі 2270,00 грн.
Ухвалою судді від 20.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, призначено розгляд справи у судовому засіданні.
22.02.2022 на адресу суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Якушева Р.С. в якому відповідач просить позов Концерну «МТМ» задовольнити частково, стягнувши із відповідача заборгованість у межах строку позовної давності за період з 30.09.2018 по 30.09.2021 рік.
В обґрунтування відзиву зазначено, що позивачем було порушено норми законодавства щодо застосування строків позовної давності, з 01.01.2009 по 30.09.2021 не може бути предметом спору в рамках судового розгляду справи й заборгованості за цей період не може провадитись у зв'язку із пропуском строку звернення до правилами застосування строків позовної давності. Строк позовної давності для періоду з 01.01.2009 по 30.09.2018 сплинув та не може бути предметом спору. Отже, предметом позову може бути період лише 30.09.2018 по 30.09.2021.
23.02.2022 року Концерн «МТМ» надав відповідь на відзив в якому зазначає, що відповідач здійснюючи платіж здійснив переривання строків позовної давності. Оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувались позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісяця платежу. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою, дії що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частина перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті). Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржників беручи іншого обов' язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 663/2070/15-ц).
Крім того, згідно п. 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (№540-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, №№ 40 - 44, ст. 356) доповнили пунктами 12 -14 такого змісту: « 12. Під час дії карантину, встановленого І Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID -19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (в редакції постанови №215 від 16.03.2020) з 12 березня 2020 року на усій території України установлено карантин. Позов було пред'явлено 05 січня 2022 року Постановою Кабінету Міністрів У країни продовжено дію карантину. З огляду на вищевикладене, відзив на позовну заяву прошу залишити без задоволення, а позов задовольнити в повному обсязі.
21.04.2022 року ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя, клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження, задоволено. Зупинено провадження у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення та постачання гарячої води на період перебування відповідача на військовій службі в підпорядкуванні Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Ухвалою суду 13.03.2025 року відновлено провадження у цивільній справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення та постачання гарячої води.
Учасники справи в судове засідання, призначене на 21.03.2025 року не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином.
Суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності учасників справи, на підставі доказів, які є в матеріалах справи, без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
На підставі досліджених письмових доказів, судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Згідно рішення Виконавчого комітету Запорізької міської Ради № 25 від 29.01.2009 р. «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг» у м. Запоріжжя, починаючи з 01.01.2009 р. виконавцем житлово-комунальних послуг для населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води визначено Концерн «МТМ» в будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж Концерну «МТМ».
Відповідно до статуту Концерну «МТМ» основною метою діяльності концерну «Міські теплові мережі» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, призначеної для централізованого опалення, одержання прибутку для здійснення діяльності концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну.
Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 7 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що «споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі».
Відповідач ОСОБА_1 з 11.08.1977 року, по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією, яка надана Департаменту реєстраційних послуг Управління державної реєстрації фізичних осіб.
Відповідно до ст.509ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, відповідно до якої цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Таким чином, ОСОБА_1 , був споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, які надавались Концерном «Міські теплові мережі» у період з 01.01.2009 по 30.09.2021 рік. Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, які діяли у період, за який позивачем нараховано заборгованість.
Для проведення розрахунків по оплаті наданих Концерном «Міські теплові мережі» послуг відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 .
З позовної заяви та доданих до неї довідки щодо заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та розрахунку суми позову, встановлено, що загальна сума заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, які надавалися Концерном «МТМ» за адресою: АДРЕСА_3 , за період з 01.01.2009 по 30.09.2021 становить 19248,59 грн., та, як зазначає позивач, вказана сума боргу підлягає стягненню із відповідача, який зареєстрований за вказаною адресою.
Відповідач належними та допустимими доказами розмір заборгованості не спростував.
Згідно зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Враховуючи викладені обставини, а також те, що відповідач не виконував свого обов'язку із своєчасної сплати за надані позивачем послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, суд доходить до висновку, що позовні вимоги Концерну «МТМ» про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води є обґрунтованими.
Під час розгляду справи представником відповідача подано заяву про застосування строків позовної давності до позовних вимог Концерну «Міські теплові мережі».
Вирішуючи питання щодо розміру заборгованості, а також наявності підстав для застосування строку позовної давності в рамках даної справи, суд виходить з наступного.
Так, згідно розрахунку заборгованості, який відповідачем належними та допустимими доказами не спростований, заборгованість за надані у квартиру АДРЕСА_4 послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01.01.2009 по 30.09.2021 становить 19248,59 грн.
Тобто, Концерн «Міські теплові мережі» нарахував заборгованість за централізоване опалення та постачання гарячої води за період з 01.01.2009 по 30.09.2021р.
З позовом про стягнення вказаної суми заборгованості позивач звернувся до суду 05.01.2022 року.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).
Переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.
Як встановлено судом, відповідач зобов'язаний щомісяця здійснювати оплату за житлово-комунальні послуги, а відтак вказані зобов'язання відповідача з оплати житлово-комунальних послуг виникали щомісяця. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020,розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу Українибуло доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтею 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Частиною 1 ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 211 від 11.03.2020, з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.
Дія карантину, встановленого зазначеною Постановою, неодноразово продовжувалась. Востаннє дію карантину було продовжено до 30.06.2023 постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2023 № 383.
Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IXрозділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362,559, 681,728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Зазначений закон набрав чинності 17.03.2022.
Відповідно до пункту 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби СОVID-19» від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, Розділ «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пункт 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно із постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2»в Україні встановлено карантин з 12.03.2020 року, який діяв до 30.06.2023, а тому позовна давність на території України подовжується на строк дії карантину.
Відповідно до п.19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану (Розділ доповнено пунктом 19 згідно ізЗаконом № 2120-IX від 15.03.2022; в редакції Закону № 3450-IX від 08.11.2023).
Таким чином, починаючи з дня набрання чинності Закону України від 30.03.2020 № 540-IX, тобто з 02.04.2020 року діє положення про продовження строків позовної давності на період дії карантину в Україні. З позовом до суду Концерн «МТМ» звернувся 05.01.2022 року.
Отже, з урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в межах позовної давності позивач Концерн «МТМ» має право на стягнення заборгованості по оплаті послуг з централізованого опалення, обов'язок сплати якої настав з 17.03.2017 року.
Адвокат Якушев Р.С. діючи в інтересах відповідача ОСОБА_1 , подав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про те, що позивач пропустив строк позовної давності за позовними вимогами про стягнення заборгованості за період з 01.01.2009 по 01.03.2017, у зв'язку з чим просив застосувати наслідки пропуску строку позовної давності до цієї частини позовних вимог та відмовити у задоволенні позову в цій частині. В іншій частині вимог позов визнано.
Разом із тим, як вбачається з розрахунку заборгованості, який не спростовано відповідачем у цій справі належними та допустимими доказами, відповідач протягом періоду з 01.01.2009 по 30.09.2021 рік здійснював певні платежі на надані позивачем послуги, які перевищували розмір нарахованих їм платежів, що свідчить про вчинення відповідачем дій, які вказують на визнання ними боргу.
Так, у березні 2009 року позивачем було нараховано до сплати за опалення 101.83 грн. відповідачем сплачено за надані послуги 171,72 грн., за постачання гарячої води нараховано 33,12 грн. сплачено 38,22 грн.
У травні 2009 року позивачем було нараховано до сплати за опалення 0,00 грн. сплачено відповідачем 21.98 грн. У серпні 2009 року позивачем було нараховано до сплати за опалення 0,00 грн. відповідачем у цьому місяці сплачено 1,63 грн.
У серпні 2010 року позивачем було нараховано за гаряче водопостачання 32,57 грн., відповідачем сплачено 38,90 грн.
У квітні 2011 року позивачем нараховано за гаряче водопостачання 42,01 грн., відповідачем сплачено 44,40 грн. У серпні 2011 року позивачем нараховано за гаряче водопостачання 38,37 грн., відповідачем сплачено 44,34 грн.
У лютому 2012 року позивачем було нараховано до сплати за опалення 117,65 грн. сплачено відповідачем 142,65 грн., за гаряче водопостачання 41,53 грн., відповідачем сплачено 44,40 грн. У квітні 2012 року позивачем було нараховано до сплати за опалення 19,61 грн. сплачено відповідачем 117,65 грн., за гаряче водопостачання 36,99 грн., відповідачем сплачено 44,40 грн. У травні 2012 року позивачем було нараховано до сплати за гаряче водопостачання 24,35 грн., відповідачем сплачено 36,99 грн. У серпні 2012 року позивачем нараховано за гаряче водопостачання 37,24 грн., відповідачем сплачено 44,40 грн.
У лютому 2013 року позивачем нараховано за гаряче водопостачання 40,10 грн., відповідачем сплачено 44,40 грн. У квітні 2013 року позивачем нараховано за гаряче водопостачання 42,97 грн., відповідачем сплачено 44,40 грн. У травні 2013 року позивачем було нараховано до сплати за опалення 0,00 грн. відповідачем сплачено за надані послуги 11,33 грн., за постачання гарячої води нараховано 17,19 грн. сплачено 42,97 грн. У серпні 2013 року позивачем нараховано за гаряче водопостачання 37,24 грн., відповідачем сплачено 44,40 грн. У жовтні 2013 року позивачем було нараховано до сплати за опалення 143,29 грн. відповідачем сплачено за надані послуги 150,00 грн.
У травні 2014 року позивачем нараховано за гаряче водопостачання 17,19 грн., відповідачем сплачено 82,67 грн. У липні 2014 року позивачем було нараховано до сплати за опалення 0,00 грн. відповідачем сплачено за надані послуги 230,00 грн. У вересні 2014 року позивачем нараховано за гаряче водопостачання 84,14 грн., відповідачем сплачено 100,00 грн.
У вересні 2016 року позивачем було нараховано до сплати за опалення 0,00 грн. відповідачем сплачено за надані послуги 50,00 грн.
У березні 2020 року позивачем було нараховано до сплати за опалення 412,24 грн. відповідачем сплачено за надані послуги 702,16 грн. У квітні 2020 року позивачем було нараховано до сплати за опалення 184,00 грн. відповідачем сплачено за надані послуги 701,45 грн.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому, якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
З огляду на викладені обставини, суд доходить до висновку, що у даному випадку підстави для застосування строку позовної давності до позовних вимог Концерну «Міські теплові мережі» відсутні, оскільки у період з 01.01.2009 по 30.09.2021 року цей строк переривався неодноразово, оскільки відповідачем вчинялися дії, які свідчили про визнання ними боргу перед позивачем, зокрема проводилися оплати, розмір яких перевищував розмір нарахованих позивачем за відповідний місяць платежів.
За таких обставин, позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» про стягнення заборгованості є законними та обґрунтованими, а відтак їх слід задовольнити у повному обсязі.
Крім того, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем при звернення до суду з позовом у сумі 2270 грн. 20 коп.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
Позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» (код ЄДРПОУ 32121458, місцезнаходження за адресою: 69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137) заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у розмірі 19248 гривень 59 копійок та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270 гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду до Запорізького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.В. Апаллонова