1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/1720/25 2/335/1448/2025
про залишення позовної заяви без руху
17 березня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Романько О.О., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 поданої через представника- адвоката Войтовича Євгена Михайловича до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії, -
24.02.2025 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою поданою через представника - адвоката Войтовича Є.М. до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії.
З 27.02.2025 по 07.03.2025 суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Романько О.О. знаходилася на лікарняному.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Однак, ознайомившись із вказаною позовною заявою та доданими матеріалами, приходжу до висновку, що подана позовна заява не відповідає вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Відповідно до п. 4 та п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, з урахуванням підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до духу Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір.
Під предметом позову розуміють певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом саме позивача. Тоді як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який він виконує під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц, від 30.01.2019 у справі №552/6381/17, від 13.03.2019 у справі №757/39920/15-ц, від 01.04.2020 у справі №520/13067/17, від 05.05.2020 у справі №554/8004/16-ц).
У статті 13 ГПК України закріплено принцип диспозитивності господарського судочинства, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У такий спосіб, визначення предмета, підстав поданого позову, а також відповідачів до яких звернуті позовні вимоги є правом позивача, яким він розпоряджається на власний розсуд.
Суд вирішує спір у межах заявлених позивачем вимог, а саме, виходячи зі змісту заявлених вимог та обставин, якими їх обґрунтовує позивач; при цьому користуючись принципом «суд знає закони», при вирішенні спору суд може застосовувати до спірних правовідносин інші норми права, ніж ті, які зазначив позивач як правову підставу позову.
Втім, суд вирішує спір, виходячи з тих обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, та не має права самостійно відшукувати, досліджувати, встановлювати всі інші можливі обставини для задоволення позову, про які не заявляв позивач або його відмови, якщо про них не заявляв відповідач.
Зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Отже, суть принципу jura novit curia («суд знає закони») полягає саме в тому, що неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм, а не в відшукуванні, досліджуванні, встановлюванні всіх можливих обставин позову.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 30 травня 2023 року у cправі № 910/11718/22, а також Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10 січня 2025 року у справі № 177/1272/23 (провадження № 61-12390св24).
Судом встановлено, що згідно відповіді № 1204234 від 17.03.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, керівником юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, а саме ОСОБА_2 зазначено керівником ТОВ «СП МДМ».
Окремо суд звертає увагу на те, що в Єдиному державному реєстру судових рішень наявними є рішення інших судів, які тим чи іншим чином стосувалися ТОВ «СП МДМ» та правовідносин, які виникали між його учасниками.
Так, відповідно до рішення Господарського суму міста Києва від 04.05.2018 по справі № 910/9474/17 за позовом ОСОБА_3 до відповідачів: ТОВ «СП МДМ», Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_4 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , «Товариства з обмеженою відповідальністю «МДІНА, ЛТД» Дрозденка Максима Вікторовича, Приватного підприємства юридична фірма «Прима Лекс» про визнання недійсним рішення загальних зборів та зобов'язання вчинити дії та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СП МДМ» до ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії, первісний позов задоволено.
Північним апеляційним Господарським судом по справі № 910/9474/17 винесено постанову від 13.03.2019 за позовом ОСОБА_3 до відповідачів: ТОВ «СП МДМ», Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_4 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , «Товариства з обмеженою відповідальністю «МДІНА, ЛТД», ОСОБА_1 , Приватного підприємства юридична фірма «Прима Лекс», про визнання недійсним рішення загальних зборів та зобов'язання вчинити дії та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СП МДМ» до ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії, якою рішення Господарського суму міста Києва від 04.05.2018 по цій справі залишено без змін.
23.07.2018 ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя по цивільній справі № 335/7024/17 за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «СП МДМ» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористані щорічні відпустки, клопотання про зупинення провадження по справі задоволено саме до вирішення справи № 910/9474/17.
Надалі, відповідно до ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.07.2019 по цивільній справі № 335/7024/17 за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «СП МДМ» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористані щорічні відпустки, провадження по цивільній справі за цим позовом закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.02.2025 по справі № 908/465/25 за позовом ОСОБА_1 про усунення перешкод в реалізації трудових прав позивача шляхом зобов'язання відповідача передати позивачу документацію (статут, накази, угоди, первинну документацію податкової та бухгалтерської звітності, звіти, декларації, правовстановлюючі документи на нерухоме майно), печатку Товариства з обмеженою відповідальністю «СП МДМ» (ЄДРПОУ 20490986), а також програмний комплекс «Клієнт-Банк» відмовлено у відкритті провадження у справі.
Таким чином, як вбачається зі змісту наданої позовної заяви, встановити предмет спору та підстави позову як обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, а також правові підстави позову, тобто нормативно-правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не виявляється за можливе через їх не зазначення позивачем та його представником.
Таким чином, виходячи із вищевикладеного у сукупності, позивачу слід визначитися з характером спірних правовідносин, та нормами права, яка підлягає застосуванню та привести свою позовну заяву у відповідність до відповідних вимог цивільного та цивільно-процесуального законодавства України, якщо він вважає, що спір підлягає вирішенню саме в порядку цивільного судочинства.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Вказані недоліки перешкоджають суду вирішити питання про прийняття вказаної позовної заяви та відкриття провадження у справі.
Право на звернення до суду не є абсолютним і на цьому неодноразово зауважував Європейський суд з прав людини, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. За таких обставин кожна особа, звертаючись до суду із позовом, повинна дотримуватися порядку (рішення «Голдер проти Великої Британії» від 21.12.1975 року).
Відповідно до частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, позовну заяву слід залишити без руху і надати позивачу строк у десять днів з дня вручення (отримання) ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків, шляхом подання суду оновленої позовної заяви із зазначеними недоліками, зазначеними у цій ухвалі.
В іншому випадку заява буде вважатися неподаною і буде повернута заявнику.
Керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 260, 353 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 подану через представника - адвоката Войтовича Євгена Михайловича до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу ОСОБА_1 та його представнику строк для усунення вказаних недоліків позову терміном 7 (сім) календарних днів з дня вручення (отримання) ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу та її представнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута.
Ухвала набирає законної сили негайно після її складення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. За правилами ст.353 ЦПК України, ухвала про залишення позовної заяви без руху окремо від рішення суду не оскаржується.
Суддя: О.О. Романько