Справа №333/10747/24
Провадження №2/333/1383/25
18 березня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді Холода Р.С.,
за участю секретаря судового засідання Марченко В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (юридична адреса: 79013, м. Львів, вул. С. Бандери, буд.87, оф.54, код ЄДРПОУ: 42655697) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості,-
встановив:
17.12.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит №31151 від 24.09.2019 року.
Позовна заява обґрунтована тим, що 15.10.2019 р. між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №31151. На умовах кредитного договору кредитодавець надав відповідачу кредит у розмірі 5 500,00 грн., а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором, з кінцевим терміном погашення не пізніше 28.01.2020 року, процентна ставка за користування коштами кредиту становить 120 % річних.
В порушення вимог ст.ст. 509,526, 1054 ЦК України, відповідач не виконав свої зобов'язання та припинив вносити платежі, передбачені умовами кредитного договору, як повернення отриманих коштів, а також сплату процентів за користування кредитом. У зв'язку із припиненням здійснення платежів на виконання кредитного оговору у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором.
20.03.2020 року ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» уклали договір відступлення прав вимоги №20200320/1, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС», включно і до ОСОБА_1 . Порядковий номер згідно реєстру боржників 73.
Станом на 20.11.2024 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 9 967,06 грн.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за договором про споживчий кредит №31151 від 24.09.2019 року в розмірі 9 967,06, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Ухвалою суду від 24.12.2024 року провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників процесу; витребувано у Міністерства соціальної політики України інформацію про те, чи перебуває ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на обліку як внутрішньо переміщена особа.
30.12.2024 року до суду надійшла відповідь від Міністерства соціальної політики України, відповідно до якої станом на 26.12.2024 року інформація щодо ОСОБА_1 в єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб відсутня.
В судове засідання представник позивача Бачинський О.М. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у позові, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 до зали судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав.
Керуючись ч. 4 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів та відповідно до ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача, ухвалити заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно з положеннями ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 24.09.2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та відповідачем ОСОБА_1 підписано договір про споживчий кредит №31151, на умовах якого, кредитодавець надає відповідачу в кредит грошові кошти в сумі 5 500,00 грн. на споживчі потреби, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти кредитодавцю, відповідно до умов даного договору (п. 2.1.). Сума кредиту надається позичальнику в безготівковій формі шляхом перерахування на рахунок/картку позичальника № НОМЕР_2 , що відкрито в банку: код банку 305299 - ПАТ КБ ПРИВАТБАНК у національній валюті (п. 2.1.1.). За користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю - 120,00% річних від кредиту. Тип процентної ставки - фіксована (п. 3.1.2.). Якщо позичальник не сплатив/не повністю сплатив періодичний платіж в день настання дати його належної сплати, визначеної графіком платежів, а також протягом 5 календарних днів після настання дати платежу, то на 6-й день від дати належної сплати позичальник, якщо тільки він не звільнений від обов'язку сплачувати пеню, згідно чинного законодавства, зобов'язаний сплатити на користь кредитодавця пеню у розмірі 100,00 грн., а в подальшому починаючи з 7-го дня в розмірі 10,00 грн. за кожний календарний день прострочення, але не більше подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня і не більше за 15 відсотків суми простроченого платежу (п. 5.1.).
Згідно графіку платежів (додаток №2 до кредитного договору №31151 від 24.09.2019 року загальна вартість кредиту становить 6 845,40 грн. (760,60 грн. х 9 чергових платежів) Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами за кінцевим терміном погашення не пізніше 28.01.2020 року.
24.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» із заявою на видачу кредиту №100095547.
Відповідно до платіжного доручення №CRD_115483 від 24.09.2019 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» перерахувало отримувачу: поповнення карт Приват-24 юр.осіб 5 500,00 грн. з призначенням платежу: «#5168742237352103 ІПН 2827402493 Надання фінансового кредиту, зг. кред.дог. №31151 від 24.09.2019р. Без ПДВ».
20.03.2020 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» (кредитор) та ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (новий кредитор) уклали договір факторингу №20200320/1, згідно якого кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (п.1.1.). Права Вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей (п. 6.2.3.).
Згідно витягу з реєстру боржників загальна сума заборгованості ОСОБА_1 складає 7 995,00 грн.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості (виписці по особовому рахунку) у відповідача ОСОБА_1 станом на 20.11.2024 існує заборгованість у розмірі 9 967,06 грн.: заборгованість за тілом кредиту - 5 500,00 грн.; заборгованість за відсотками - 1 345,40 грн.; заборгованість за пенею - 1 150,00 грн. (нарахована первісним кредитором до відступлення права вимоги); 3 % річних за період з 29.01.2020 року по 23.02.2022 року - 425,40 грн.; інфляційне збільшення за період з 29.01.2020 року по 23.02.2022 року - 1 276,26 грн.
Щодо стягнення заборгованості за кредитом
У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У розумінні ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 взятих на себе договірних зобов'язань належним чином не виконав, кредитні кошти в строки, визначені у договорі не повернув, у зв'язку з чим за останнім перед ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» обліковується заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5 500,00 грн.
Факт наявності вищенаведеної заборгованості підтверджується наявними в матеріалах цієї справи доказами й не спростований відповідачем.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача наведеної вище заборгованості є доведеними, обґрунтованими, підтвердженими доданими письмовими доказами, а тому є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення заборгованості за нарахованими відсотками
Згідно ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Суд звертає увагу, що з розрахунку заборгованості вбачається розрахування усієї суми заборгованості з урахуванням також нарахованих відсотків в розмірі 1 345,40 грн., що передбачені п. 3.1.2. договору про споживчий кредит №31151 від 24.09.2019 року.
Згідно ст.629 ЦПК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 не виконав належним чином зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором, в обумовлені договором строки, суд дійшов до переконання про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача, в тому числі процентів за користування кредитом.
Щодо інфляційних втрат та 3% річних
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за період з 29.01.2020 року по 23.02.2022 року.
Перевіривши розрахунок позивача щодо заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що він є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у сумі 1 276,26 грн. та 3% річних у сумі 425,40 грн. є обґрунтованими й підлягають задоволенню в повному обсязі.
Водночас, загальна сума заборгованість складає не 9 967,06 грн., як про це зазначає позивач, а 9 697,06 грн. (5 500,00 грн. (тіло кредиту) + 1 345,40 грн. (відсотки) + 1 150,00 грн. (пеня) + 425, 40 грн. (3 % річних) + 1 276,26 грн. (інфляційні втрати)).
Розглянувши вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» про стягнення з ОСОБА_1 на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн., суд дійшов до висновку про їх часткове задоволення, виходячи з такого.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).
Частиною 4 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача подано копії: договору №20241118-2К-3 про надання правничої допомоги від 18.11.2024, розрахунку суми судових витрат, відповідно до якого загальна сума витрат позивача на правничу допомогу становить 10 000,00 грн.
Розглянувши надані позивачем документи, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд виходить з того, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Згідно з правової позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
З огляду на викладене, дослідивши наявні в матеріалах справи, докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи складність справи, а також обсяг виконаних адвокатом робіт (фактично представником позивача складено тільки позовну заяву, по справі було два судових засідання, у яких представник позивача участі не приймав), суд, керуючись принципами розумності, співмірності, справедливості та верховенства права, дійшов до висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3 000,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме на 97,29% (9 697,06х100/9 967,06), тому необхідно стягнути з відповідача судовий збір, у розмірі пропорційному задоволених позовних вимог, а саме: 2 356,75 грн. (2422,40х97,29/100).
Керуючись ст.ст. 526, 549, 551, 610-612, 617, 625, 629, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76, 81, 141, 280, 289 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (юридична адреса: 79013, м. Львів, вул. С. Бандери, буд.87, оф.54, код ЄДРПОУ: 42655697) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (юридична адреса: 79013, м. Львів, вул. С. Бандери, буд.87, оф.54, код ЄДРПОУ: 42655697) заборгованість за договором про споживчий кредит №31151 від 24.09.2019 рокув розмірі 9 697 (дев'ять тисяч шістсот дев'яносто сім) грн. 06 коп., з яких: 5 500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 1 345,40 грн. - заборгованість за відсотками; 1 150,00 грн. - заборгованість за пенею; 425,40 грн. - 3% річних; 1 276,26 грн. - інфляційне збільшення.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (юридична адреса: 79013, м. Львів, вул. С. Бандери, буд.87, оф.54, код ЄДРПОУ: 42655697) - 2 356 (дві тисячі триста п'ятдесят шість) грн. 75 коп. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (юридична адреса: 79013, м. Львів, вул. С. Бандери, буд.87, оф.54, код ЄДРПОУ: 42655697) понесені витрати на правову допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на поданні заяви про його поновлення - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повний текст рішення складено 21.03.2025 року.
Суддя Комунарського районного суду
м.Запоріжжя Р.С.Холод