Справа № 308/2978/25
20 березня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у місті Ужгород) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_3 , погоджене прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №42025070000000020 від 28.01.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України про накладення арешту на майно,-
Слідчий Шостого слідчого відділу (з дислокацією у місті Ужгород) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42025070000000020 від 28.01.2025 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно.
В обгрунтування вимог клопотання слідчий посилається на те, що Шостим слідчим відділом (з дислокацією у м. Ужгороді) ТУ ДБР у м. Львові проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025070000000020 відомості про яке 28.01.2025 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 будучи начальником Берегівського РУ ГУДСНС України в Закарпатській області, в супереч покладених вищевказаному, а також достовірно знаючи, що особи начальницького складу служби цивільного захисту є особами, уповноваженими на виконання функцій держави, на яких поширюється дія вимог та обмежень, передбачених ЗУ «Про запобігання корупції», вчинив кримінальне правопорушення у сфері службової діяльності, за наступних обставин.
Так, 24.01.2024 близько 09:00 год. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі - ОСОБА_6 ) прийшла до 4 Державної пожежно-рятувальної частини (далі - 4 ДПРЗ), яка є підрозділом Берегівського районного управління ГУ ДСНС у Закарпатській області, що знаходиться за адресою вул. Івана Франка, 94 у м. Виноградів Берегівського р-ну Закарпатської області, з метою дізнатися умови працевлаштування до вказаного підрозділу, де їй повідомили, що їй слід зачекати на керівника управління. Тоді ж, коли ОСОБА_5 підійшов до будівлі 4 ДПРЗ, вони зустрілись перед будівлею, та ОСОБА_6 повідомила ОСОБА_5 , що має намір працевлаштуватись на роботу в Берегівське РУ ГУДСНС України в Закарпатській області на посаду диспетчера.
У цей момент у ОСОБА_5 виник злочинний умисел на своє протиправне збагачення, та він, вирішивши скористатись даною ситуацією, достовірно знаючи про те, що працевлаштування в органи ДСНС України здійснюється на безоплатній основі, повідомив ОСОБА_6 , що він як керівник Берегівського РУ ГУДСНС України у Закарпатській області може посприяти ОСОБА_6 у призначенні на посаду диспетчера в очолюваному ним управлінні, однак за це вона повинна надати йому грошові кошти у розмірі 6000 доларів США. Такими своїми діями ОСОБА_7 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, його наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом та метою свого протиправного особистого збагачення, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, висловив ОСОБА_6 прохання надати неправомірну вигоду у значному розмірі для себе за вчинення в її інтересах дії з використанням наданого йому службового становища, поєднане з поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
Будучи поставленою в умови, коли відмова від надання неправомірної вигоди могла завдати шкоди законним правам та інтересам ОСОБА_6 , остання погодилась на такі протиправні вимоги ОСОБА_5 , водночас звернулась до правоохоронних органів.
У подальшому, 07.02.2025 приблизно о 12 год. 20 хв. ОСОБА_7 зустрівся із ОСОБА_6 на вул. Першотравнева у м. Виноградів, та вони сіли до його службового автомобіля, р.н.з. НОМЕР_1 , після чого ОСОБА_5 повіз ОСОБА_6 додому у с. Олешник Берегівського району. В ході поїздки ОСОБА_7 , продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на одержання неправомірної вигоди, підтвердив ОСОБА_6 , що за надання йому грошових коштів у розмірі 6000 доларів США він посприяє їй у вирішенні питання про прийняття її на роботу на посаду диспетчера Берегівського РУ ГУДСНС у Закарпатській області, а також повідомив, що згодом надішле їй перелік документів, які необхідно зібрати для працевлаштування на роботу та скаже, коли їй подавати відповідну заяву.
Надалі, 18.02.2025 через застосунок «Месенджер» ОСОБА_7 надіслав ОСОБА_6 перелік документів, які остання повинна зібрати для подання заяви про прийняття на роботу. У подальшому, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ще декілька разів зідзвонювались через цей застосунок для уточнення питання збору документів. У ході спілкування ОСОБА_7 вказав, що необхідно підготувати документи та гроші на 24.02.2024 та передати йому при зустрічі. Водночас, зустріч перенеслась на 25.02.2024.
Слідчий зазначає, що 25.02.2025 близько 15:25 год. ОСОБА_5 за попередньою домовленістю зустрівся із ОСОБА_6 та, перебуваючи у автомобілі Форд Фокус із реєстраційним номером Республіки Польща НОМЕР_2 , який був припаркований біля будинку АДРЕСА_1 , запевнив ОСОБА_6 у тому, що їхні домовленості в силі та через деякий час він надасть їй зразок заяви про прийняття на роботу, після чого наказав ОСОБА_6 покласти пакет документів, який вона взяла із собою, та грошові кошти у розмірі 6000 доларів США, що станом на 25.02.2025 згідно офіційного курсу НБУ становило 250 200 гривень, у бардачок вищевказаного автомобіля, який перебував у його користуванні, тим самим ОСОБА_5 діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, його наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом та метою свого протиправного особистого збагачення, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, вимагав та одержав від ОСОБА_6 неправомірну вигоду у значному розмірі для себе за вчинення в її інтересах дії з використанням наданого йому службового становища, після чого був викритий на місці працівниками правоохоронних органів та затриманий в порядку ст. 208 КПК України.
Слідчий зазначає, що під час затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України, було
виявлено та вилучено:
1. Грошові кошти в сумі 8757 грн., які поміщено до спеціального пакету ДБР S1003223.
2. Мобільний телефон Айфон 15 Про макс із сім-карткою з номером НОМЕР_3 , який поміщено до до спеціального пакету ДБР S1003221.
Слідчий зазначає, що 25.02.2025 у зв?язку із невідкладними випадками, пов?язаними із безперервним переслідуванням особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, та врятування майна у зв?язку з реальною загрозою його знищення чи переховування, як доказу вчинення злочину, було проведено обшук автомобіля Форд Фокус з реєстраційним номерним знаком Республіки Польщі НОМЕР_2 з номером кузова НОМЕР_4 , до постановлення ухвали слідчого судді, в ході якого виявлено та вилучено:
1. Пакет документів на ім?я ОСОБА_6 та її фотокартки різних розмірів, які поміщено до спец. пакету ДБР В2016958; Грошові кошти в сумі 6000 дол. США, серійні номери яких відповідають грошовим коштам, які були попередньо ідентифіковані та вручені заявнику ОСОБА_8 відповідно до протоколу ідентифікації та вручення грошових коштів від 25.02.2025, зокрема:
2. 200 дол. США номіналом по 100 дол. США кожна, серій та номерів: KB36756151J, KB91452251Р, які поміщено у сейф-пакет ДБР S1003222;
3. 58 шт. несправжніх грошових купюр номіналом по 100 дол. США, на загальну суму 5800 дол. США, які всі однакових мерів та серій: КВ 14859854М., які поміщено у сейф-пакет ДБР S1003224;
4. Ноутбук марки Acer моделі E17WZ, який поміщено у сейф-пакет ДБР L1007989.
Слідчий зазначає, що ОСОБА_5 у ході проведення обшуку вказаного автомобіля, було надано добровільну згоду на його огляд.
Вказані вилучені речі, предмети та документи, відповідно до ст. 167 КПК України є тимчасово вилученим майном.
Слідчий зазначає, що на даний час, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, досудове розслідування у ньому триває та встановлюються інші обставини вчинення вказаного кримінального правопорушення, а тимчасово вилучене майно в ході проведення затримання та проведеного обшуку, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки такі були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об?єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Зокрема пакет документів на ім?я ОСОБА_9 та її фотокартки різних розмірів, які поміщено до спец. пакету ДБР В2016958, є речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки безпосередньо ОСОБА_9 його передала ОСОБА_5 , для її працевлаштування.
Грошові кошти в сумі 6000 дол. США, серійні номери яких відповідають грошовим коштам, які були попередньо ідентифіковані та вручені заявнику ОСОБА_9 відповідно до протоколу ідентифікації та вручення грошових коштів від 25.02.2025, зокрема: 200 дол. США номіналом по 100 дол. США кожна, серій та номерів: KB36756151J, КВ91452251Р, які поміщено у сейф-пакет ДБР S1003222; 58 шт. несправжніх грошових купюр номіналом по 100 дол. США, на загальну суму 5800 дол. США, які всі однакових мерів та серій: КВ 14859854М., які поміщено у сейф-пакет ДБР S1003224, є речовим доказом та безпосередньо предметом кримінального правопорушення, які ОСОБА_9 під контролем правоохоронного органу передала ОСОБА_5 , в якості неправомірної вигоди.
Мобільний телефон Айфон 15 Про макс із сім-карткою з номером НОМЕР_3 , який поміщено до спеціального пакету ДБР S1003221 та ноутбук марки Acer моделі E17WZ, який поміщено у сейф-пакет ДБР L1007989, є речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки можуть містити відомості щодо обставин кримінального правопорушення, його спільників, та також відомості щодо обставин, які відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Також, може виникнути необхідність у призначенні експертних досліджень вказаних предметів.
Слідчий зазначає, що грошові кошти в сумі 8757 грн., які поміщено до спеціального пакету ДБР S1003223, вилучено з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, так як санкція ч. 3 ст. 368 КК України карається позбавленням волі на строк від п?яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Слідчий зазначає, що вищевказане майно відповідно до статті 98 КПК України є речовим доказом даного кримінального провадження, а тому в органу досудового розслідування виникла необхідність у накладанні арешту на вилучене майно.
На даний час існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вищевказані речі є доказами у кримінальному провадженні, адже вони відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України (вони є матеріальні об'єкти, які могли зберегти на собі сліди злочину, містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження). У зв'язку із цим є необхідність у накладенні арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів.
Позиція сторін :
В судове засідання прокурор та слідчий не з'явилися. Прокурор подав до суду заяву, згідно якої просив розглянути клопотання без його участі. Зазначив, що сторони повідомлені про розгляд клопотання та водночас просив не накладати арешт на службовий ноутбук ОСОБА_5 марки марки Acer моделі E17WZ у зв'язку із тим, що на ньому не містяться відомості та документи, які мають значення для кримінального провадження.
Власник майна ОСОБА_5 та його захисник в призначене судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Захисник подав до суду клопотання згідно якого просив розглянути зазначену справу без участі адвоката та власника майна - ОСОБА_5 , а також зазначив, що сторона захисту просить відмовити у задоволенні клопотання.
У відповідності до ст. 172 КПК України неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Згідно ч.4 ст.107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Перевіривши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено, що Шостим слідчим відділом (з дислокацією у м. Ужгороді) ТУ ДБР у м. Львові проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке 28.01.2025 року внесені до ЄРДР за №42025070000000020, попередня правова кваліфікація ч. 3 ст. 368 КК України.
Слідчим суддею встановлено, що під час затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України 25.02.2024 року останнім добровільно видано:
1. Грошові кошти в сумі 8757 грн., які поміщено до спеціального пакету ДБР S1003223.
2. Мобільний телефон Айфон 15 Про макс із сім-карткою з номером НОМЕР_3 , який поміщено до до спеціального пакету ДБР S1003221.
Слідчим суддею встановлено, що 25.02.2025 року було проведено обшук автомобіля Форд Фокус з реєстраційним номерним знаком Республіки Польщі НОМЕР_2 з номером кузова НОМЕР_4 , до постановлення ухвали слідчого судді, в ході якого виявлено та вилучено:
1. Пакет документів на ім?я ОСОБА_6 та її фотокартки різних розмірів, які поміщено до спец. пакету ДБР В2016958; Грошові кошти в сумі 6000 дол. США, серійні номери яких відповідають грошовим коштам, які були попередньо ідентифіковані та вручені заявнику ОСОБА_8 відповідно до протоколу ідентифікації та вручення грошових коштів від 25.02.2025, зокрема:
2. 200 дол. США номіналом по 100 дол. США кожна, серій та номерів: KB36756151J, KB91452251Р, які поміщено у сейф-пакет ДБР S1003222;
3. 58 шт. несправжніх грошових купюр номіналом по 100 дол. США, на загальну суму 5800 дол. США, які всі однакових мерів та серій: КВ 14859854М., які поміщено у сейф-пакет ДБР S1003224;
4. Ноутбук марки Acer моделі E17WZ, який поміщено у сейф-пакет ДБР L1007989.
Постановою слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у місті Ужгород) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_3 , від 26.02.2025 року яка здійснює досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні вилучені речі, визнано речовим доказом .
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч.5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166, 170 - 174 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Згідно ч.2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до частини 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Таким чином арешт може бути накладено на майно у вигляді речей, документів (в тому числі цінних паперів, грошей (у будь якій валюті готівкою або безготівковому вигляді), на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права.
Згідно положень ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 3 ст. 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
У кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) (п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК).
Застосовуючи положення п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК слідчий суддя зауважує, що стандарт доведення «достатні підстави», необхідність застосування якого у даній ситуації передбачає ч. 3 ст. 170 КПК, не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об'єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв'язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.
При цьому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Отже, чинним КПК не заборонено з метою збереження речових доказів накладати арешт на майно у кримінальному провадженні, коли у ньому нікому, в тому числі й тим, на чиє майно накладається арешт, не повідомлено про підозру.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5)розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно ч.10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 11 ст.170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст.173 КПК України).
Щодо відповідності майна ознакам речового доказу
Надаючи оцінку тому чи майно, на яке просить слідчий накласти арешт, відповідає ознакам речового доказу, слідчим суддею ураховуються зміст поняття «речові докази» та обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Так, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (п. п. 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК).
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК).
У кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) (п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК)
Застосовуючи положення п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК слідчий суддя зауважує, що стандарт доведення «достатні підстави», необхідність застосування якого у даній ситуації передбачає ч. 3 ст. 170 КПК, не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об'єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв'язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст.173 КПК України).
За ч.7 ст.236 КПК предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України слідчий довів слідчому судді необхідність арешту майна на вилучені речі, а саме:
- пакет документів на ім'я ОСОБА_6 та її фотокартки різних розмірів, які поміщено до спец. пакету ДБР B2016958; грошові кошти в сумі 6000 дол. США, серійні номери яких відповідають грошовим коштам, які були попередньо ідентифіковані та вручені заявнику ОСОБА_6 відповідно до протоколу ідентифікації та вручення грошових коштів від 25.02.2025, зокрема: 200 дол. США номіналом по 100 дол. США кожна, серій та номерів: KB36756151J, KB91452251Р, які поміщено у сейф-пакет ДБР S1003222, та 58 шт. несправжніх грошових купюр номіналом по 100 дол. США, на загальну суму 5800 дол. США, які всі однакових мерів та серій: КВ 14859854М., які поміщено у сейф-пакет ДБР S1003224; грошові кошти в сумі 8757 грн., які поміщено до спеціального пакету ДБР S1003223; Мобільний телефон Айфон 15 Про макс із сім-карткою з номером НОМЕР_3 , який поміщено до до спеціального пакету ДБР S1003221, з метою збереження речових доказів та наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України, а тому клопотання в цій частині підлягає до задоволення.
Метою накладення арешту на це майно, слідчим суддею є забезпечення кримінального провадження у частині збереження речових доказів.
Одночасно, слідчий суддя вважає, що слідчим дотримано вимог ст.ст. 170,171 КПК України і в клопотанні слідчого наявне обґрунтування необхідності арешту на вилучені речі в цій частині виявлені під час огляду місця події та конкретизовано підстави та мета накладення арешту на них.
Слідчим суддею встановлено, клопотанням та матеріалами доданими до клопотання доведено, що вилучені в ході обшуку речі, а саме: пакет документів на ім'я ОСОБА_6 та її фотокартки різних розмірів, які поміщено до спец. пакету ДБР B2016958; грошові кошти в сумі 6000 дол. США, серійні номери яких відповідають грошовим коштам, які були попередньо ідентифіковані та вручені заявнику ОСОБА_6 відповідно до протоколу ідентифікації та вручення грошових коштів від 25.02.2025, зокрема: 200 дол. США номіналом по 100 дол. США кожна, серій та номерів: KB36756151J, KB91452251Р, які поміщено у сейф-пакет ДБР S1003222, та 58 шт. несправжніх грошових купюр номіналом по 100 дол. США, на загальну суму 5800 дол. США, які всі однакових мерів та серій: КВ 14859854М., які поміщено у сейф-пакет ДБР S1003224; грошові кошти в сумі 8757 грн., які поміщено до спеціального пакету ДБР S1003223; Мобільний телефон Айфон 15 Про макс із сім-карткою з номером НОМЕР_3 , який поміщено до до спеціального пакету ДБР S1003221 у відповідності до ст. 98 КПК України, мають значення у кримінальному провадженні як речовий доказ.
Слідчим суддею встановлена безумовна переконливість щодо застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, оскільки у разі його не застосування може призвести до зникнення та навіть втрати слідів, предметів як речових доказів, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, окрім того вилучення майна проведено згідно встановленої процедури, враховуючи правову підставу для арешту майна та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, наслідки арешту майна для інших осіб, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини та положення ст.1 Протоколу №1 до Конвенції, яка проголошує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, при цьому позбавлення цього права відбувається в суворому додержанні як національного, так і міжнародного законів, щоб не призводити до свавілля з боку правоохоронних органів не втручання в право власності, враховує можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, оскільки за його допомогою може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з'ясування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, тому слідчий суддя вважає, що клопотання в цій частині обґрунтоване й підлягає до задоволення з підстав та мотивів викладених вище.
Незастосування арешту майна може призвести до його зникнення, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, а тому наявні правові підстави для арешту майна шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування .
За таких обставин слідчий суддя при розгляді даного клопотання вбачає потенційну загрозу та шкоду для кримінального провадження в разі відмови у накладенні арешту та повернення вилученого майна.
Така шкода може виразитись у втраті речового доказу стороною обвинувачення та унеможливить подальше провадження досудового розслідування та встановленню істини у справі, що очевидно переважає над відсутністю в даний час повідомленої підозри винуватій у вчиненні злочинів особі, а також неможливістю власником (володільцем) тимчасово володіти, розпоряджатися та користуватися вказаним майном. Крім того, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою попередження настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, тому підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження слідчий суддя не вбачає.
Застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, у тому числі і арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе, якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання, обов'язковою ж умовою для такого втручання має бути встановлення обставин, які б не допустили до порушення принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Розяснити, що згідно ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Тимчасове накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого слідчий суддя погоджується з висновком, що потреби досудо вого розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.
Разом з тим, слідчий суддя вважає, що в задоволенні клопотання прокурора в частині накладення арешту на : ноутбук марки Acer моделі E17WZ, який поміщено у сейф-пакет ДБР L1007989, який було вилучено, слід відмовити, оскільки слідчим у клопотанні необґрунтовано необхідність накладення арешту на вказану річ, не конкретизовано підстав та мети накладення арешту.
Окрім того, прокурор подав до суду заяву, згідно якої просив не накладати арешт на службовий ноутбук ОСОБА_5 марки Acer моделі E17WZ у зв'язку із тим, що на ньому не містяться відомості та документи, які мають значення для кримінального провадження.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає недоведеним висновок слідчого про те, що вилучене майно: ноутбук марки Acer моделі E17WZ, який поміщено у сейф-пакет ДБР L1007989 належить до речових доказів відповідно до вимог ст.98 КПК України, та про наявність підстав для накладення на нього арешту з метою забезпечення збереження речових доказів.
За вказаних обставин, слідчий суддя дійшов висновку про невідповідність вказаного вище майна критеріям, зазначеним у ст.98 КПК та недоцільність накладення на нього арешту з огляду на відсутність існування сукупності розумних підозр вважати, що інформація яка міститься на вказаних документах, речах та носіях інформації не може бути використана як докази під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, зокрема обставин виконання об'єктивної сторони кримінального правопорушення; кола осіб, які можуть бути причетні до вчинення кримінального правопорушення та зв'язків між такими особами, що забезпечить виконання завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК.
Таким чином, клопотання слідчого підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до ч.3 ст.173 КПК України відмова у задоволенні клопотання або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі всього тимчасово вилученого майна.
Керуючись ст.ст.170-173,309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у місті Ужгород) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_3 , погоджене прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №42025070000000020 від 28.01.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України про накладення арешту на майно - задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, яке вилучене під час затримання 25.02.2025 в прядку ст. 208 КПК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та проведеного 25.02.2025 обшуку автомобіля Форд Фокус з реєстраційним номерним знаком Республіки Польщі НОМЕР_2 з номером кузова НОМЕР_5 , а саме:
-пакет документів на ім'я ОСОБА_6 та її фотокартки різних розмірів, які поміщено до спец. пакету ДБР B2016958;
- грошові кошти в сумі 6000 дол. США, серійні номери яких відповідають грошовим коштам, які були попередньо ідентифіковані та вручені заявнику ОСОБА_6 відповідно до протоколу ідентифікації та вручення грошових коштів від 25.02.2025, зокрема: 200 дол. США номіналом по 100 дол. США кожна, серій та номерів: KB36756151J, KB91452251Р, які поміщено у сейф-пакет ДБР S1003222, та 58 шт. несправжніх грошових купюр номіналом по 100 дол. США, на загальну суму 5800 дол. США, які всі однакових мерів та серій: КВ 14859854М., які поміщено у сейф-пакет ДБР S1003224;
-грошові кошти в сумі 8757 грн., які поміщено до спеціального пакету ДБР S1003223.
-Мобільний телефон Айфон 15 Про макс із сім-карткою з номером НОМЕР_3 , який поміщено до до спеціального пакету ДБР S1003221 - шляхом тимчасового обмеження права на відчуження, користування та розпорядження.
В решті вимог клопотання - відмовити.
Копію ухвали вручити прокурору, а іншим учасникам направити не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1