іменем України
Справа №363/2916/24
Провадження №2/377/15/25
21 березня 2025 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої - судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання: Федорчук Г.В., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Славутичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою 10 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
17 червня 2024 року до Вишгородського районного суду Київської області в системі «Електронний суд» надійшла позовна заява, у якій позивач, посилаючись на статті 317, 319, 405 ЦК України, Постанову Ради Міністрів УРСР № 37 «Про службові жилі приміщення» від 04.02.1988, просить визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, з подальшим зняттям особи із зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на праві оперативного управління 10-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Київській області знаходиться будівля Пожежного депо 63-ДПРЧ, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Дана будівля містить житлові приміщення для тимчасового проживання службовців (сімейний гуртожиток). 20.05.2011 ордером на службове житлове приміщення № 10 в сімейному гуртожитку було надано ОСОБА_1 право на заселення в жиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . 01.05.2002 сержанта внутрішньої служби ОСОБА_3 (чоловік відповідача)- пожежного 15 Самостійної державної пожежної частини м.Славутич звільнено наказом № 22 о/с. 10 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Київській області для користування службовим жилим приміщенням відповідачу було запропоновано укласти договір найму жилого приміщення та договору про відшкодування витрат за спожиту теплову енергію. Станом на травень 2024 року відповідачем не підписано договору найму службового жилого приміщення та договору про відшкодування витрат за спожиту теплову енергію. Також на момент подачі позовної заяви до суду заборгованість по оплаті за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) за адресою: АДРЕСА_1 становить 44403 гривні 67 копійок відповідно до інформаційної довідки про заборгованість від 13.06.2024 № 5610-147/5610. Підставою подання даної позовної заяви є відсутність укладеного договору найму службового жилого приміщення, що є порушенням пункту 26 Розділу ІІІ Постанови Ради Міністрів УРСР № 37 «Про службові жилі приміщення» від 04.02.1988, та неналежне користування відповідачем службовим житлом у вигляді несвоєчасної сплати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) за затвердженими у встановленому порядку ставками і тарифами, що є порушенням пункту 30 Розділу ІІІ Постанови Ради Міністрів УРСР № 37 «Про службові жилі приміщення» від 04.02.1988( том 1 а.с. 2-4).
Ухвалою судді Вишгородського районного суду Київської області від 21 червня 2024 року, в порядку частини першої статті 31 ЦПК України, позовну заяву 10 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, передано за підсудністю на розгляд до Славутицького міського суду Київської області, яка надійшла до канцелярії суду 20 серпня 2024 року( том 1 а.с. 20-23).
Ухвалою судді від 10 вересня 2024 року, після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, зазначена позовна заява була залишена без руху, оскільки не відповідала вимогам пункту 2 частини третьої статті 175 ЦПК України, позивачу було надано строк для усунення зазначених в ухвалі судді недоліків( том 1 а.с. 36-37).
Ухвалою судді від 30 вересня 2024 року після усунення недоліків було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24 жовтня 2024 року( том 1 а.с. 47-48).
Ухвалою суду від 24 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 13 листопада 2024 року( том 1 а.с. 55-56).
Ухвалою суду від 13 листопада 2024 року відкладено судовий розгляд справи на підставі частини четвертої статті 223 ЦПК України на 12 грудня 2024 року( том 1 а.с. 76-77).
Ухвалою суду від 12 грудня 2024 року відкладено розгляд справи на підставі пункту 5 частини другої статті 223 ЦПК України на 24 грудня 2024 року ( том 1 а.с. 103-104).
24 грудня 2024 року в судовому засіданні оголошено перерву на підставі частини другої статті 240 ЦПК України до 16 січня 2025 року ( том 1 а.с. 116).
16 січня 2025 року справу знято з розгляду та призначено судове засідання на 28 січня 2025 року ( том 1 а.с. 126).
Ухвалою суду від 28 січня 2025 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, ОСОБА_2 та оголошено перерву у судовому засіданні до 12 лютого 2025 року ( том 1 а.с. 141-142).
12 лютого 2025 року справу було знято з розгляду та призначено судове засідання на 03 березня 2025 року( том 1 а.с. 213).
03 березня 2025 року відкладено судовий розгляд справи до 17 березня 2025 року за клопотанням представника позивача Веремеєва В.В. ( том 2 а.с. 91-92).
Позивач свого представника в призначене судове засідання не направив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Від представника позивача Веремеєва В.В. до суду в системі «Електронний суд» надійшла заява, в якій він просив розглядати справу без участі представника позивача( том 2 а.с. 101-103).
Відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Кебкало Т.М. в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Від представника відповідача - адвоката Кебкало Т.М. до суду в системі «Електронний суд» надійшла заява, в якій вона просила проводити судове засідання за відсутності відповідача та її представника і відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов( том 2 а.с. 105-106).
ОСОБА_2 , третя особа у справі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, в судові засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином. 24 лютого 2025 року до суду надійшли від ОСОБА_2 письмові пояснення, в яких вона зазначила, що 01.02.2005 на підставі ордеру на службове жиле приміщення № 10 в сімейному гуртожитку 15-СДПЧ м. Славутич, виданого її батьку з сім'єю (вона та її мама - ОСОБА_1 ), вони заселились в службове жиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . На той час її батько вже був пенсіонером МВС, якого було звільнено за станом здоров'я та згідно довідки серії КИО-1 № 170981 ОСОБА_3 було встановлено другу групу інвалідності з 07 травня 2002 року і зазначено, що захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. 13 листопада 2006 року її батько, наймач зазначеного жилого приміщення, від отриманого захворювання помер. 06 грудня 2007 року, після письмового звернення її мами - ОСОБА_1 , ордер на службове жиле приміщення було переоформлено на неї. Тобто з цього часу наймачем вказаного житла стала її мама. 20 травня 2011 року, після народження її брата ОСОБА_4 , було видано новий ордер на службове жиле приміщення № 10 в сімейному гуртожитку 15-СДПЧ м. Славутич, в якому було зазначено новий склад сім'ї: ОСОБА_1 - наймач; ОСОБА_2 - дочка; ОСОБА_4 - син. Таким чином, її батькові у зв'язку з характером його трудових відносин було надано службове приміщення. За період несення служби в органах внутрішніх справ він став інвалідом 2 групи, після чого його було звільнено за станом здоров'я та він став пенсіонером МВС. Згодом він помер, а вони, як члени його сім'ї, залишились проживати в службовому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 . На сьогоднішній день, це жиле приміщення являється єдиним місцем проживання для їхньої сім'ї і на даний момент вся її сім'я зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Після того, як її мама - ОСОБА_1 стала наймачем зазначеного житла, вона неодноразово зверталась до 15-СДПЧ ГУ МНС України в Київській області для переоформлення договору найму жилого приміщення на її ім'я, але кожного разу вона отримувала відмову. З 20.08.2002 її сім'я перебуває на квартирному обліку, як сім'я у якої відсутнє постійне житло. До списку першочерговиків їх було поставлено на квартирний облік за місцем проживання при виконавчому комітеті Славутицької міської ради Київської області, з часу подання заяви, а саме з 10.06.2002 , а згодом переведено на загальну чергу. У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який відповідно до Указів Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024 та № 26/2025 від 14.01.2025 продовжувався, зокрема з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 днів. Таким чином, після вторгнення Російської Федерації в України їхня сім'я була вимушена виїхати з постійного місця проживання, та на сьогоднішній день вони мають статус тимчасово переміщених осіб і тимчасово проживають за адресою: АДРЕСА_3 . З огляду на це, причина їхнього не проживання в спірному жилому приміщенні є поважною. Враховуючи наведене, третя особа позовні вимоги не підтримує ( том 2 а.с. 19-20).
Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11, та частин четвертої, п'ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
З матеріалів справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , пенсіонеру МВС, на склад сім'ї: ОСОБА_1 ( дружина), ОСОБА_2 ( дочка) видано ордер на службове жиле приміщення №10 в сімейному гуртожитку 15-СДПЧ м.Славутич ГУ МНС України в Київській області на право заселення в службове жиле приміщення житловою площею 48,2 кв.м, яке складається з 2-х кімнат в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 ( том 2 а.с. 48).
Відповідно до Витягу із наказу начальника Управління Державної пожежної охорони ГУ МВС України в Київській області від 13 травня 2002 року № 22 о/с, ОСОБА_3 , пожежного 15 Самостійної державної пожежної частини м. Славутич, звільнено з 1 травня 2002 року у відставку із зняттям з військового обліку згідно із статтею 65 п «б» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ ( через хворобу) ( том 1 а.с. 8).
ОСОБА_3 з 17 травня 2002 року було встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням служби в МВС, з 17 березня 2003 року встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи в період проходження військової служби в органах МВС ( том 2 а.с. 33-43, 49-50).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 15.11.2006 виконкомом Пакульської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області ( том 2 а.с. 45).
На підставі заяви ОСОБА_1 , відповідача у справі, 06 грудня 2007 року ОСОБА_1 на склад сім'ї: ОСОБА_2 ( дочка) видано новий ордер на службове жиле приміщення №10 в сімейному гуртожитку 15-СДПЧ м.Славутич ГУ МНС України в Київській області на право заселення в службове жиле приміщення житловою площею 48,2 кв.м, яке складається з 2-х кімнат в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 ( том 2 а.с. 47, 51,53).
20 травня 2011 року ОСОБА_1 після народження сина ОСОБА_4 на склад сім'ї: ОСОБА_2 (дочка), ОСОБА_4 (син) видано новий ордер на службове жиле приміщення №10 в сімейному гуртожитку 15-СДПЧ м.Славутич ГУ МНС України в Київській області на право заселення в службове жиле приміщення житловою площею 48,2 кв.м, яке складається з 2-х кімнат в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 ( том 1 а.с. 7, том 2 а.с. 46).
Відповідно до рішень виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області від 18.10.2006 № 540 та № 699 від 20.12.2007 ОСОБА_1 з 10.06.2002 перебувала на квартирному обліку за місцем проживання в загальному списку складом сім'ї три особи ( вона, чоловік, дочка), а після смерті чоловіка ІНФОРМАЦІЯ_3 , складом сім'ї дві особи ( вона та її дочка) ( том 2 а.с. 21-22).
Наказами Міністра надзвичайних ситуацій № 86 від 06.02.2009 «Про здійснення організаційно-штатних заходів у органах та підрозділах, підпорядкованих Головному управлінню МНС України в Київській області», № 928 від 27.06.2012 «Про здійснення організаційно-штатних заходів у підрозділах Головного територіального управління МНС у Київській області», наказами голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій № 344 від 28.05.2013 «Про здійснення організаційно-штатних заходів у підрозділах Головного управління ДСНС України в Київській області», № 414 від 25.08.2016 «Про здійснення організаційно-штатних заходів в організаційних структурах Головного управління ДСНС України у Київській області», № 337 від 18.05.2021 «Про здійснення організаційно-штатних заходів у підрозділах, підпорядкованих Головному управлінню ДСНС України в Київській області», Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи - 10 ДПРЗ Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Київській області, Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи - 11 ДПРЗ Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Київській області підтверджено ліквідацію 15- СДПЧ Головного територіального управління МНС у Київській області та утворення 42-Державної пожежно-рятувальної частини Головного територіального управління МНС у Київській області, ліквідація 42-Державної пожежно-рятувальної частини Головного територіального управління МНС у Київській області та утворення 63-Державної пожежно-рятувальної частини Головного територіального управління МНС у Київській області і передачу будівлі Пожежного депо 63-Державної пожежно-рятувальної частини Головного територіального управління МНС у Київській області, загальною площею 9053,1 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , на баланс 10 ДПРЗ Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Київській області ( том 1 а.с. 9-13, 156 -198, том 2 а.с. 23-25).
Пунктом 10 частини 1 постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» № 807-ІХ від 17.07.2020 передбачено, що у Київській області утворено Вишгородський район (з адміністративним центром у місті Вишгород) у складі територій Вишгородської міської, Димерської селищної, Іванківської селищної, Петрівської сільської, Пірнівської сільської, Поліської селищної, Славутицької міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №304578789 від 08.07.2022 Державна служба України з надзвичайних ситуацій є власником, а 10 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області є правокористувачем будівлі Пожежного депо 63-Державної пожежно-рятувальної частини загальною площею 9053,1 кв.м, в тому числі двохкімнатної квартири, загальною площею 48,2 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ( том 1 а.с. 14-15).
Відповідно до Інформації Управління адміністративних послуг виконавчого комітету Славутицької міської ради від 22.08.2024 № 15-08/1552 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 22.02.2005 по теперішній час ( том 1 а.с. 35).
Довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 20.04.2022 № 1304-5001240888, Реєстраційним посвідченням особи, тимчасово перебуваючої на території Стрийської ТГ у зв'язку з воєнними діями № 8313 підтверджено, що ОСОБА_1 , відповідач у справі, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , дата реєстрації 01.04.2022 ( том 1 а.с. 81, том 2 а.с. 67).
Згідно з Довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 20.04.2022 № 1304-5001241248, Реєстраційним посвідченням особи, тимчасово перебуваючої на території Стрийської ТГ у зв'язку з воєнними діями № 6480 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син відповідача, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , дата реєстрації 25.03.2022 ( том 1 а.с. 82, том 2 а.с. 66).
Відповідно до Реєстраційного посвідчення особи, тимчасово перебуваючої на території Стрийської ТГ у зв'язку з воєнними діями № 6481 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дочка відповідача, третя особа у справі, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , дата реєстрації 25.03.2022 ( том 1 а.с. 83, том 2 а.с. 65).
Згідно з довідкою про заборгованість № 5610-147/5610 від 13.06.2024, виданою начальником 10 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Київській області, заборгованість за відшкодування комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 станом на 01.05.2024 складає 44403,67 гривень ( том 1 а.с. 16).
Начальником 10 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Київській області Веремеєвим В.В. 05.03.2024 було подано заяву до виконавчого комітету Славутицької міської ради про зняття ОСОБА_1 із зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , проте у знятті із зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 було відмовлено на підставі пункту 3 статті 87 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою КМУ від 07 лютого2022 року № 265 ( том 1 а.с. 17).
Вирішуючи спір згідно встановлених обставин справи та відповідних їм правовідносин, суд виходить з такого.
Положеннями статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до статті 4 Житлового кодексу України жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України, утворюють житловий фонд.
Житловий фонд включає:
жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд);
жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським об'єднанням (громадський житловий фонд);
жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів);
жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд);
квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).
До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об'єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до законодавства України до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду.
Згідно з частиною першою статті 5 Житлового кодексу України державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих рад (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).
Відповідно до частини четвертої статті 9 Житлового кодексу України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
За змістом статті 18 Житлового кодексу України управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником
Частинами першою та другою статті 61 Житлового кодексу України передбачено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок (частина перша статті 63 Житлового кодексу України ).
Відповідно до частини першої, другої статті 64 Житлового кодексу України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Відповідно до статті 118 Житлового кодексу України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.
Статтею 124 Житлового кодексу України передбачено, що робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.
Згідно зі статтею 127 Житлового кодексу України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
Положеннями статті 128 Житлового кодексу України передбачено, що жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету.
Відповідно до статті 129 Житлового кодексу України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Згідно зі статтею 130 цього ж Кодексу порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Особливості користування жилою площею в гуртожитку, який підлягає передачі у власність територіальної громади, визначаються законом.
В позовній заяві позивач просить визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, з подальшим зняттям особи із зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Підставою для визнання відповідача особою, що втратила право користування жилим приміщенням, в позовній заяві зазначено відсутність укладеного договору найму службового жилого приміщення, договору про відшкодування витрат за спожиту теплову енергію та неналежне користування відповідачем службовим житлом у вигляді несвоєчасної сплати за комунальні послуги.
Суд зазначає, що позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватись у судовому порядку.
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.
Статтею 8 Конвенції передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України», в контексті вказаної Конвенції поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв'язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло. У пункті 44 вказаного рішення у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» Європейський суд з прав людини визначив, що втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві.
Згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщеннями, в яких законно мешкають або законно створені. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв'язків із конкретним місцем (рішення у справі «Прокопович проти Росії», заява № 58255/00, пункт 36). Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення від 13 травня 2008 року у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства», заява № 19009/04, пункт 50).
Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.
У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Отже, при вирішенні спору про наявність передбачених законом підстав для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщення, що за своєю суттю є позбавленням права на житло, суд у кожній конкретній справі, виходячи із принципу верховенства права, повинен провести оцінку на предмет того, чи є втручання у право особи на повагу до його житла не лише законним, а й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема стаття 71 Житлового кодексу України встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Відповідно до статті 72 Житлового кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Аналіз статей 71, 72 Житлового кодексу України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого непроживання.
Відповідно до частини другої статті 405 Цивільного кодексу України, на яку послався позивач у позовній заяві, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Судом встановлено, що відповідач постійно проживала у жилому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , в яке вона вселилася разом із членами своєї сім'ї на підставі ордеру на службове жиле приміщення в сімейному гуртожитку, і яке перебуває на час розгляду справи в суді на балансі 10 ДПРЗ Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області.
Таким чином, відповідач на законних підставах вселилася у спірне жиле приміщення, в якому вона постійно проживала. Доказів того, що відповідачу на праві власності належить інше жиле приміщення, матеріали справи не містять.
Враховуючи, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-ІХ, Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-ІХ, Указом від 1 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року № 3057-ІХ, Указом від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-ІХ, Указом від 6 листопада 2023 року № 734/2023, затвердженим Законом України від 8 листопада 2023 року № 3429-ІХ, Указом від 5 лютого 2024 року № 49/2024, затвердженим Законом України від 6 лютого 2024 року № 3564-ІХ, Указом від 6 травня 2024 року № 271/2024, затвердженим Законом України від 8 травня 2024 року № 3684-ІХ, Указом 23 липня 2024 року № 469/2024, затвердженим Законом України від 23 липня 2024 року № 3891-ІХ, Указом від 28 жовтня 2024 року № 740/2024, затвердженим Законом України від 29 жовтня 2024 року № 4024-IX, Указом від 14 січня 2025 року № 26/2025, затвердженим Законом України від 15 січня 2025 року № 4220-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб, то відповідач в березні 2022 року разом із дітьми: дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , виїхали до Львівської області, Стрийського району, міста Стрий, де вони зареєструвалися як внутрішньо переміщені особи.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач з поважних причин не проживає в спірному жилому приміщенні, а тому відсутні правові підстави для визнання відповідача таким, що втратила право користування вказаним житловим приміщенням. В свою чергу позивач не надав належних доказів на підтвердження непроживання відповідача у спірному жилому приміщенні більше шести місяців без поважних причин, що відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України є процесуальним обов'язком позивача.
Посилання позивача на підставу для визнання відповідача особою, що втратила право користування жилим приміщення, відсутність укладеного договору найму службового жилого приміщення, що є порушенням пункту 26 Розділу ІІІ Постанови Ради Міністрів УРСР № 37 «Про службові жилі приміщення» від 04.02.1988, та неналежне користування відповідачем службовим житлом у вигляді несвоєчасної сплати за комунальні послуги, зокрема за послуги з постачання теплової енергії, що є порушенням пункту 30 Розділу ІІІ Постанови Ради Міністрів УРСР № 37 «Про службові жилі приміщення» від 04.02.1988, суд до уваги не приймає, виходячи з такого.
Відповідно до пункту 26 Розділу ІІІ Постанови Ради Міністрів УРСР № 37 «Про службові жилі приміщення» від 04.02.1988 на підставі спеціального ордера (пункт 21 Положення) між наймодавцем (житлово-експлуатаційною організацією, а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого виданий ордер, укладається договір найму службового жилого приміщення.
Згідно з пунктом 30 Розділу ІІІ Постанови Ради Міністрів УРСР № 37 «Про службові жилі приміщення» від 04.02.1988 наймач службового жилого приміщення зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) за затвердженими у встановленому порядку ставками і тарифами.
В судовому засіданні з досліджених доказів встановлено, що після видачі ордеру, ОСОБА_1 неодноразово зверталася із заявами до начальника 15-СДПЧ ГУ МНС України в Київській області та до начальника ГУ МНС України в Київській області про укладення договору найму жилого приміщення, проте їй було відмовлено в укладенні такого договору ( том 2 а.с. 51-64).
Відмова відповідача підписати договір найма із новим правокористувачем - 10 ДПРЗ Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, договору про відшкодування витрат за спожиту теплову енергію та несплата відповідачем заборгованості за житлово-комунальні послуги не є підставою для визнання її особою, що втратила право користування спірним жилим приміщенням, передбаченою законом.
При цьому позивач не позбавлений права звернутися до суду із позовом до відповідача про стягнення з неї заборгованості за послуги з постачання теплової енергії відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
За таких обставин у задоволенні позову необхідно відмовити за його безпідставністю та необґрунтованістю.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Враховуючи, що підстави для задоволення позову відсутні, то судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору, покладаються на позивача і не підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 258-259, 263-265 ЦПК України,-
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - 10 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, код ЄДРПОУ: 38085578, місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вулиця Шолуденка, будинок 19.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 .
Повне рішення суду складено 21 березня 2025 року.
Суддя Н. Ф. Теремецька