Справа № 495/1542/25
Номер провадження 1-кс/495/449/2025
12 березня 2025 рокум. Білгород-Дністровський
Слідчий суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Білгород-Дністровському клопотання т.в.о. слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про накладення арешту на майно,
07.03.2025 року т.в.о. слідчий СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з погодженим прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури клопотанням про накладення арешту на майно.
В клопотанні зазначено, що Слідчим відділом Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025162240000326 від 05.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 4 КК України.
Встановлено, що 04.03.2025 до Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області надійшла заява від ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про те, що 04.03.2025 приблизно о 13:00 годині перебуваючи в каб. №5 за адресою: Одеська обалсть, м. Білгород-Дністровський, вул. Миколаївська, буд. 55-А, невстановлен особи здійснили крадіжку барсетки з грошами у розмрі 10 000 гривень, особистими речами та документами на ім'я заявника, чим завдали матеріального збитку.
В ході проведення досудового розслідування 06.03.2025 надійшла заява від гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка видала чоловіче портмоне, в якому наявні наступні документи: паспорт на ім'я ОСОБА_4 , посвідчення водія на ім'я ОСОБА_4 , пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_4 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_4 , та інші документа, а саме: довідка ВЛК № 6662 на ім'я ОСОБА_4 , які залишив в магазині « Ворона», за адресою: вул.Шансера, 32, с.Шабо, Білгород-Дністровський р-н, Одеська область, 04.03.2025 невідомий чоловік як плату за товар.
Під час огляду предметів, 06.03.2025, які добровільно видані гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чоловіче портмоне, в якому наявні наступні документи: паспорт на ім'я ОСОБА_4 , посвідчення водія на ім'я ОСОБА_4 , пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_4 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_4 , та інші документа, а саме: довідка ВЛК №6662 на ім'я ОСОБА_4 , які залишив в магазині « Ворона», за адресою: вул.Шансера, 32, с.Шабо, Білгород-Дністровський р-н, Одеська область, 04.03.2025 невідомий чоловік як плату за товар, вилучені та поміщені до сейф-пакету НПУ ICR 0151771.
Постановою слідчого від 06.03.2025 вищевказані предмети вилучені в ході огляду, у відповідності до ст. 98 КПК України, визнано речовими доказами, оскільки в органу досудового розслідування є достатньо підстав вважати що вони є об'єктом протиправних дій, які зберегли на собі сліди вчинення зазначених протиправних діянь, виявити які вдасться лише за допомогою проведення слідчих дій та відповідних експертиз із залученням судових експертів.
Згідно положень ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Положення ч. 1 ст. 100 КПК України передбачають, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
За твердженням слідчого, під час проведення досудового розслідування виникла необхідність в забезпеченні кримінального провадження шляхом арешту вилученого для створення збереженості тих об'єктів які на думку органу слідства мають статус речового доказу, й збереження таких речових доказів необхідне з самого початку встановлення їх наявності, для запобігання змінам, знищенню та відчуженню.
На підставі наведеного слідчий просить клопотання задовольнити.
В судове засідання слідчий та прокурор не з'явилися, просили розглядати дане клопотання за їх відсутності.
Вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди .
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ч.5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст. статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
На переконання слідчого судді, слідчий та прокурор довели необхідність накладення арешту на зазначене в клопотанні майно, а саме на чоловіче портмоне, в якому наявні наступні документи: паспорт на ім'я ОСОБА_4 ; посвідчення водія на ім'я ОСОБА_4 ; пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_4 ; свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_4 , та інші документи, а саме: довідка ВЛК №6662 на ім'я ОСОБА_4 , які залишив в магазині « Ворона», за адресою: вул.Шансера, 32, с.Шабо, Білгород-Дністровський р-н, Одеська область, 04.03.2025 невідомий чоловік як плату за товар, вилучені та поміщені до сейф-пакету НПУ ICR 0151771, яке законно відповідає критеріям ст.98 КПК України та наявні обґрунтовані ризики, передбачені ч.1 ст.170 КПК України.
Стосовно накладення арешту на вказане в майно, у виді позбавлення права власника можливості розпоряджатися та користування ним, слідчий суддя дійшов до наступного.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Однак, такі обставини судом не встановлено та досудовими органами не доведено.
Згідно із ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.
До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів. Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є некрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції».
Аналізуючи вищенаведене та з урахуванням того, що арешт (у виді заборони користування) вказаного в клопотані майна може призвести до необґрунтованого порушення конституційних прав його власника, що є неприпустимим, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає частковому задоволенню, а саме в частині заборони відчуження зазначеного майна, з метою забезпечення кримінального провадження №12025162240000326 до проведення усіх необхідних слідчих дій (експертиз).
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 170, 172, 173 Кримінального процесуального України, суд -
Клопотання т.в.о. слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про накладення арешту на майно - задовольнити чатково.
Накласти арешт у виді заборони відчуження на вилучені предмети надані гр. ОСОБА_5 06.03.2025 року, а саме на чоловіче портмоне, в якому наявні наступні документи: паспорт на ім'я ОСОБА_4 ; посвідчення водія на ім'я ОСОБА_4 ; пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_4 ; свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_4 , та інші документи, а саме: довідка ВЛК №6662 на ім'я ОСОБА_4 , які залишив в магазині « Ворона», за адресою: вул.Шансера, 32, с.Шабо, Білгород-Дністровський р-н, Одеська область, 04.03.2025 невідомий чоловік як плату за товар, вилучені та поміщені до сейф-пакету НПУ ICR 0151771.
Чоловіче портмоне, в якому наявні наступні документи: паспорт на ім'я ОСОБА_4 ; посвідчення водія на ім'я ОСОБА_4 ; пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_4 ; свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_4 , та інші документи, а саме: довідка ВЛК №6662 на ім'я ОСОБА_4 повернути на відповідальне зберігання його власнику - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду Одеської області протягом п'яти діб з дня проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_6