Справа № 132/23/25
3/132/285/25
Іменем України
20 березня 2025 року м. Калинівка
Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Карнаух Н.П., за участю секретаря судового засідання Янковської А.С., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 та захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Ференець О.Ю., розглянувши матеріал, який надійшов з батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, працюючого трактористом-машиністом ФГ «Козир», студента 3-го курсу Вінницького національного технічного університету, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
До Калинівського районного суду Вінницької області з батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України 03.01.2025 надійшов адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, який відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2025 переданий на розгляд судді Карнауху Н.П.
Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 209250 від 31.12.2024, водій ОСОБА_1 31.12.2024 о 04:10 год. у с. Корделівка, дорога АД М-21, 268 км, керував транспортним засобом «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння водій відмовився у встановленому законом порядку та у повному обсязі при безперервній відеофіксації на портативні відеореєстратори № 476127, № 476580, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Після отримання матеріалів, розгляд справи було призначено на 08:30 год. 05.02.2025, про що ОСОБА_1 був повідомлений 15.01.2025 під розписку у приміщенні суду.
Однак, у вказані день та час ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, 05.02.2025 подав до суду заяву, у якій просив перенести розгляд справи у зв'язку із залученням ним адвоката, у якого в даний час відбудеться інше засідання. Крім того, ОСОБА_1 подав заяву про отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення від 05.02.2025, у якій він просить повістки, повідомлення надсилати йому на номер НОМЕР_3 .
У зв'язку з цим розгляд справи було відкладено на 08:10 год. 24.02.2025 та направлено ОСОБА_1 судову повістку за адресою його проживання, зазначеною у протоколі про адміністративне правопорушення. Згідно із рекомендованим повідомленням про вручення АТ «Укрпошта» судова повістка, яка відправлена поштою, про виклик до суду ОСОБА_1 на 08:10 год. 24.02.2025 була повернена з відміткою «адресат відмовився».
Також цю повістку надіслано 05.02.2025 о 16:11 у електронному виді на вказаний номер телефону ОСОБА_1 . Згідно із довідкою про доставку повідомлення про виклик його було доставлено о 16:17 год. 05.02.2025.
Крім того, на офіційному сайті Калинівського районного суду Вінницької області 05.02.2025 опубліковано оголошення про необхідність його явки до цього суду на 08:10 24.02.2025 для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Однак, у вказаний день та час ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, але подав заяву у якій просить відкласти судове засідання у зв'язку з хворобою, належні документи зобов'язався надати додатково. 06.03.2025 надав виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 368/2-25, відповідно до якої він хворів і перебував на лікуванні з 22.02.2024 по 03.03.2025.
Розгляд справи, яку було призначено на 08:10 год. 24.02.2025, відкладено на 08:10 год. 06.03.2025, про що ОСОБА_1 було направлено судову повістку за місцем його проживання та у електронному вигляді на вказаний номер телефону. Згідно із довідкою про доставку повідомлення про виклик його було доставлено о 14:43 год. 26.02.2025.
Крім того, на офіційному сайті Калинівського районного суду Вінницької області 27.02.2025 опубліковано оголошення про необхідність його явки до цього суду на 08:10 06.03.2025 для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У вказані день та час у судове засідання з'явилася захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвокат Ференець О.Ю., ОСОБА_1 в це судове засідання не з'явився. У зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 08:10 год. 20.03.2025 та направлено ОСОБА_1 судову повістку за адресою його проживання, зазначеною у протоколі про адміністративне правопорушення. Згідно із рекомендованим повідомленням про вручення АТ «Укрпошта» судова повістка, яка відправлена поштою, про виклик до суду ОСОБА_1 на 08:10 год. 20.03.2025 була повернена з відміткою «адресат відмовився».
Також цю повістку надіслано 05.02.2025 о 16:11 у електронному виді на вказаний номер телефону ОСОБА_1 . Згідно із довідкою про доставку повідомлення про виклик його було доставлено о 10:55 год. 20.03.2025.
Крім того, на офіційному сайті Калинівського районного суду Вінницької області 06.03.2025 опубліковано оголошення про необхідність його явки до цього суду на 08:10 20.03.2025 для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Після прийняття рішення про відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 06.03.2025 надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, у якому він вказав, що свою вину у вчиненому він не визнає з підстав, які наведені у запереченні його захисника - адвоката Ференець О.Ю.
Також до Калинівського районного суду 06.03.2025 надійшло пояснення (заперечення) на протокол у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП від захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Ференець О.Ю., у якому, вона просила провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП з таких підстав. Факт керування ОСОБА_1 працівниками патрульної поліції не зафіксовано, відеозапис із портативного відеореєстратора починається з моменту, коли поліцейські під'їхали до транспортного засобу, який був припаркований на узбіччі, не перебував у стані руху та його двигун не приводився у дію. Відеозаписом з нагрудної бодікамери зафіксовано лише те, що ОСОБА_1 перебував на пасажирському сидінні, транспортний засіб не перебував у русі.
У судове засідання, призначене на 08:10 год. 20.03.2025, до зали суду з'явились ОСОБА_1 і його захисник Ференець О.Ю.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що 31.12.2024 близько 2-ї години ночі він разом із товаришем, якого звати ОСОБА_3 , їхали зі ставка в с. Корделівці, із риболовлі, на автозаправну станцію з метою придбання цигарок і пива. За кермом транспортного засобу перебував ОСОБА_3 . Під час руху товариш помітив службовий автомобіль патрульної поліції, що їхав їм назустріч по зустрічні смузі руху. Оскільки ОСОБА_3 не мав посвідчення водія, він відчув страх перед можливою перевіркою, у зв'язку з чим прийняв рішення припаркувати автомобіль на узбіччі, залишити транспортний засіб та сховатися в посадці, очікуючи, доки патрульні поліцейські залишать місце події. Прізвища цього знайомого на ім'я ОСОБА_3 та його адреси ОСОБА_1 , з його слів, не знає.
За словами ОСОБА_1 , до нього під'їхав службовий автомобіль патрульної поліції, після чого працівники поліції почали стверджувати, що він пересів на місце водія, хоча, за його твердженням, це не відповідало дійсності. Він одразу ж пояснив правоохоронцям фактичні обставини події, однак, вони не взяли до уваги його пояснення. У зв'язку з цим він наполягав на перегляді запису з відеореєстратора службового автомобіля, на якому, на його думку, зафіксовано момент залишення транспортного засобу його товаришем. Однак, поліцейські так і не показали йому цього доказу.
При цьому, ОСОБА_1 не заперечував, що на момент події перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши всі докази у справі, як кожен окремо так і в їх сукупності, всебічно, повно і об'єктивно, дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, суддя дійшов такого висновку.
Згідно із п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Оскільки дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП і полягають у тому, що він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, то відповідно до положень ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суддя, серед іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене інкриміноване адміністративне правопорушення, тобто, чи керувала дана особа зазначеним в протоколі транспортним засобом на момент його виявлення працівниками поліції.
Згідно із роз'ясненнями, наведеними у п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також у справах про адміністративні правопорушення на транспорті» керування транспортними засобами слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Порушення вважається закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
У відповідності до п.п. 2, 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Отже, відповідно до встановленої законом процедури, ініціювання проведення огляду особи на стан сп'яніння допускається у разі зупинки транспортного засобу і встановлення фактичного його керування водієм, саме працівниками патрульної поліції, із фіксацією відповідних дій за допомогою спеціальних технічних засобів відеозапису.
Разом з тим, направлені до суду матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не містять належних доказів на підтвердження зазначених обставин.
Як вбачається з матеріалів адміністративного протоколу, до нього долучено відеозаписи з бодікамер працівників поліції ОСОБА_4 і ОСОБА_5 .
Відповідно до вимог ст.ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення дотримання Правил дорожнього руху.
Згідно із п.п. 4, 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 за № 1026, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.
Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
З досліджених відеозаписів встановлено, що працівники поліції не зупиняли транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , про що свідчить розмова останнього з працівником поліції, під час якої ОСОБА_1 повідомив поліцейським, що не керував транспортним засобом, а керував його товариш - Коля, який після зупинки залишив автомобіль і втік у посадку. ОСОБА_1 наполягав на перегляді запису з відеореєстратора службового автомобіля патрульної поліції, оскільки це могло підтвердити його слова. Цими відеозаписами не зафіксовано події адміністративного правопорушення - факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, зупинки ОСОБА_1 працівниками поліції під час керування транспортним засобом. Вказаними відеозаписами зафіксовано лише обставини спілкування ОСОБА_1 з працівниками патрульної поліції та складання протоколу стосовно нього.
Зокрема, в рапорті поліцейського 2 взводу 1 роти 1 батальйону ПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області, капрала поліції Білилівської Я.О. вбачається, що під час несення служби 31.12.2024 близько 04:10 год. в складі наряду «Юнкер-3020», спільно з капралом поліції Ярмоловичем О.С. було зупинено ТЗ «ВАЗ 21099» під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у водія виявлено ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння водій відмовився у встановленому законом порядку та у повному обсязі при безперервній відеофіксації на портативні відеореєстратори № 476127, № 476580.
Однак, з відтвореного в судовому засіданні відеозапису з нагрудної бодікамери ОСОБА_4 вбачається, що він не є безперервним. На початку цього відеозапису видно, що автомобіль працівників патрульної поліції під'їжджає до легкового автомобіля темного кольору, який перебуває на узбіччі проїзної частини (1-17 секунди відеозапису). При цьому видно, що цей автомобіль, до якого підїжджав патрульний автомобіль, не рухається, світло його фар вимкнене, одна з його дверей з правого боку - відчинена. Далі відеозапис переривається і його можливо відтворити з 3-ї хвилини. Далі цим відеозаписом зафіксовано, що ОСОБА_1 перебуває на пасажирському сидінні та палить цигарку, при цьому праві передні двері (зі сторони пасажира) цього транспортного засобу відчинено.
Також з відтвореного в судовому засіданні відеозапису з нагрудної бодікамери поліцейського БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області вбачається, капрала поліції, ОСОБА_5 вбачається, що ним не зафіксовано руху автомобіля марки «ВАЗ 21099», ДНЗ НОМЕР_2 , та, відповідно, керування ним ОСОБА_1 . На початку цього відеозапису зафіксовано, що патрульний автомобіль поліцейських під'їхав до нерухомого транспортного засобу, який перебуває на узбіччі дороги. При наближенні поліцейського до вказаного автомобіля видно, що ОСОБА_1 перебуває на пасажирському сидінні попереду і палить цигарку.
Вказаними відеозаписами зафіксовано, що ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками патрульної поліції заперечував факт керування ним автомобілем, повідомляв, що був лише пасажиром, цим автомобілем керував його знайомий на ім'я ОСОБА_3 , який втік в поле, за лісосмугу.
Більш того, відеозаписом з нагрудної бодікамери ОСОБА_5 зафіксовано, як один з поліцейських ймовірно обговорюючи фіксацію правопорушення за допомогою відеореєстратора, іншому поліцейському каже: «Ми проїхали його, проїхали «ANP» і він став, заглушив, потушив свєт. Я не знав, як ця кнопка натискається, я перший раз» (починаючи з 39 хв. 42 сек. відеозапису).
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належним доказом у цій справі в розумінні статті 251 КУпАП оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який міститься у постанові від 10 травня 2018 року у справі №760/9462/16-а.
Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
У відповідності до п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 62 Конституції України регламентовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а в силу принципу невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеності невинуватості цієї особи.
Зміст загальноприйнятого європейського стандарту доказування «поза розумним сумнівом» сформульованого у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» та «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, полягає в тому, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
У постанові від 21 січня 2020 року (справа № 754/17019/17) Верховний Суд зазначив, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оцінивши наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення та надані в судовому засіданні докази в їх сукупності з урахуванням того, що всі виявлені під час складання протоколу про адміністративне правопорушення недоліки та сумніви мають застосовуватись на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а суд не наділений повноваженням коригувати обвинувачення, а також збирати докази винуватості чи невинуватості особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, тому суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи викладене та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 130, 245, 251, 252, 283-285, 294 КУпАП, суддя,
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду, особою, щодо якої її винесено, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Н. П. Карнаух