Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
11.03.2025м. ХарківСправа № 922/4322/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Христенко І.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м.Кривий Ріг
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківенергокомплекс", м. Харків (адреса: 61010, м. Харків, вул.Греківська, буд. 6)
про стягнення 1136335,19 грн
за участю представників:
позивача - Шульга Д.В. (адвокат, довіреність від 11.11.2024 року);
відповідача - не зя'вився.
04.12.2024 року до Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківенергокомплекс" про стягнення збитків у сумі 1136335,19 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.12.2024 року позовну заяву залишено без руху.
13.12.2024 року позивач надав заяву про усунення недоліків (вх.№31440).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.12.2024 року відкрито провадження у справі №922/4322/24 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.01.2025 року, яке протокольною ухвалою суду було відкладено на 28.01.2025 року.
20.12.2024 року представник позивача надав до суду заяву (вх.№32025) про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.12.2024 року задоволено заяву представника позивача про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.
14.01.2025 року представник позивача надав до суду клопотання про долучення доказів, а саме довіреність на представництво інтересів АТ "Криворізька теплоцентраль" Шульгою Дар'єю Володимирівною на 2025 рік (вх.№951).
Протокольною ухвалою суду від 28.01.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.02.2025 року.
17.02.2025 року представник позивача надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№42781).
Протокольною ухвалою суду від 18.02.2025 року відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 11.03.2025 року.
Представник позивача у судовому засіданні 11.03.2025 року позовні вимоги підтримувала повністю та просила суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 11.03.2025 року не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, з огляду на наступне.
Ухвали суду направлялись на юридичну адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме:61010, м. Харків, вул.Греківська, буд. 6.
Однак, ухвали повернулись до суду без вручення відповідачу, з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
Також судом було направлено ухвали на адресу керівника та засновника відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які також повертались до суду без вручення, з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
Під час розгляду справи судом перевірено юридичну адресу відповідача згідно з даними ЄДРЮО, яка залишилася незмінною.
Інформації про іншу адресу відповідача у суду немає.
Згідно з 5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).
Тобто, неотримання поштової кореспонденції в точці видачі є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо належного отримання листа, тобто є його власною волею.
Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відтак, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і не вручено підприємством зв'язку з посиланням на "за закінченням терміну зберігання", вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт не отримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та, яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Слід враховувати, що організація власної господарської діяльності забезпечується самим товариством, зокрема щодо призначення відповідальної особи на отримання поштової кореспонденції та подальшим її одержанням. Товариство несе ризики та наслідки, пов'язані з неналежним отримання поштової кореспонденції.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.
Відзив на позов відповідачем до суду надано не було.
Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Оскільки явка в судове засідання представника відповідача обов'язковою не визнавалася, його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього за наявними в справі матеріалами, як це передбачено ст.202 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення позивача, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
05.05.2019 року між Акціонерним товариством «Криворізька Теплоцентраль» (далі - АТ «КТЦ», Замовник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківенергокомплекс» (далі - ТОВ «Харківенергокомпрлекс», Підрядник, Відповідач) укладено договір №96/1 на капітальний ремонту пікового водонагрійного котла №1-8 типу ПТВМ-100 в частині виготовлення і монтажу фізично зношеної димової труби № 4 (далі - Договір).
Пунктом 2.1 Договору встановлено, що замовник доручає, а Підрядник в межах Договірної ціни зобов'язується виконати Роботи з капітального ремонту пікового водонагрійного котла №1-8 типу ПТВМ-100 в частині виготовлення і монтажу фізично зношеної димової труби № 4 (далі - Роботи) на підставі Відомості обсягів робіт (Додаток № 1 до цього Договору) у відповідності до будівельних вимог, інших чинних законодавчих та нормативно-правових документів, які діють на території України.
Відповідно до п.2.2. Договору підрядник повинен виконати роботи замовнику в обумовлені строки, а замовник зобов'язується сплатити підряднику вартість робіт на визначених цим договором умовах.
Відповідно до п.4.1. Договору замовник оплачує виконані роботи на підставі наданого підрядником рахунку протягом 240 календарних днів з моменту підписання сторонами відповідних акту та довідки, зазначених у п.9.6. цього договору.
Позивачем зазначено, що всі взаєморозрахунки по Договору проведені. Претензій щодо виконаних робіт та їх оплати сторони не мають.
Згідно з п.12.1.12. Договору підрядник зобов'язується, відповідно до норм ст.201 Податкового кодексу України, своєчасно складати та реєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові накладні та розрахунки коригування до них. У разі, якщо підрядник склав податкові накладні або розрахунки коригувань до них з порушенням норм чинного законодавства, а також у разі відсутності їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, що тягне за собою втрату права замовника на збільшення податкового кредиту, підрядник зобов'язується компенсувати замовнику заподіяні цим збитки.
За твердженнями позивача, на дату виникнення податкових зобов'язань Відповідач, в порушення ст. 201 ПК України, не оформив податкові накладні та не зареєструвало їх в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), у зв'язку з чим, Позивач позбавлений права включити суму ПДВ (1 136 335,19 грн) до складу податкового кредиту, а отже і скористатися правом на зменшення податкового зобов'язання, а саме згідно з платіжними дорученнями:
- №1981 від 08.05.2019 сплачено 5 496 000,00 грн (в т.ч. ПДВ 916 000,00 грн);
- №45 від 14.01.2020 сплачено 1 322 011,12 грн (в т.ч. ПДВ 220 335,19 грн).
Сума у розмірі 1 322 011,12 грн. згідно із платіжною інструкцією № 45 14.01.2020 була сплачена ТОВ «ЗАПОРІЖІНБУД» згідно із договором відступлення права вимоги від 14.01.2020 № ВПВ-01/01_020, укладеним між ТОВ «Харківенергокомплнес» та ТОВ «ЗАПОРІЖІНБУД».
Проте, згідно із довідкою про вартість виконаних будівельних робіт витрати за листопад 2019 року, підписаної як Позивачем так і Відповідачем, сторонами визначено вартість робіт за Договором № 96/1 від 05.05.2019 у розмірі 6818011,12грн. з яких 1 136 335,19 грн - ПДВ.
Позивач зазначає, що саме на Відповідача покладено обов'язок з реєстрації податкової накладної в ЄРПН по події яка виникла раніше, а саме виконання будівельних робіт, для віднесення суми податку до податкового кредиту Позивача.
Максимально можливим строком, протягом якого податкова накладна може бути зареєстрована в ЄРПН є 1095 днів з дати складання податкової накладної (ст.192.1 Податкового кодексу України).
Також АТ «КТЦ» на адресу ТОВ «Харківенергокомплекс» направлено претензію вих. №9436/06 від 27.11.2023.
Однак, відповіді на претензію ТОВ «Харківенергокомплекс» не надано.
За твердженнями позивача, оскільки відповідач не зареєстрував податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений законом строк, позивач позбавлений права на податковий кредит у розмірі 1136335,19 грн.
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Отже Позивач просить суд стягнути з відповідача 1136335,19 грн збитків.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України, за якою зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з ч.1 ст.843 ЦК України у договорі підряду встановлюється ціна роботи або спосіб її визначення.
Відповідно до чч.1,3 ст.844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.
Відповідно до ст.846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до чч. 1,2 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як було встановлено судом, 05.05.2019 року між Акціонерним товариством «Криворізька Теплоцентраль» (далі - АТ «КТЦ», Замовник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківенергокомплекс» (далі - ТОВ «Харківенергокомпрлекс», Підрядник, Відповідач) укладено договір №96/1 на капітальний ремонту пікового водонагрійного котла №1-8 типу ПТВМ-100 в частині виготовлення і монтажу фізично зношеної димової труби № 4, відповідно до п.2.1. якого замовник доручає, а Підрядник в межах Договірної ціни зобов'язується виконати Роботи з капітального ремонту пікового водонагрійного котла №1-8 типу ПТВМ-100 в частині виготовлення і монтажу фізично зношеної димової труби № 4 (далі - Роботи) на підставі Відомості обсягів робіт (Додаток № 1 до цього Договору) у відповідності до будівельних вимог, інших чинних законодавчих та нормативно-правових документів, які діють на території України.
Згідно із довідкою про вартість виконаних будівельних робіт витрати за листопад 2019 року, підписаної як Позивачем так і Відповідачем, сторонами визначено вартість робіт за Договором № 96/1 від 05.05.2019 у розмірі 6818011,12грн, з яких 1136 335,19 грн - ПДВ.
З матеріалів справи вбачається, що платіжними дорученнями - №1981 від 08.05.2019 сплачено 5 496 000,00 грн (в т.ч. ПДВ 916 000,00 грн);
- №45 від 14.01.2020 сплачено 1 322 011,12 грн (в т.ч. ПДВ 220 335,19 грн).
Сума у розмірі 1 322 011,12 грн. згідно із платіжною інструкцією № 45 14.01.2020 була сплачена ТОВ «ЗАПОРІЖІНБУД» згідно із договором відступлення права вимоги від 14.01.2020 № ВПВ-01/01_020, укладеним між ТОВ «Харківенергокомплнес» та ТОВ «ЗАПОРІЖІНБУД».
Згідно з п.12.1.12. Договору підрядник зобов'язується, відповідно до норм ст.201 Податкового кодексу України, своєчасно складати та реєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові накладні та розрахунки коригування до них. У разі, якщо підрядник склав податкові накладні або розрахунки коригувань до них з порушенням норм чинного законодавства, а також у разі відсутності їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, що тягне за собою втрату права замовника на збільшення податкового кредиту, підрядник зобов'язується компенсувати замовнику заподіяні цим збитки.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач, в порушення ст. 201 Податкового кодексу України, не оформив податкові накладні та не зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку з чим, позивач позбавлений права включити суму ПДВ (1 136 335,19 грн) до складу податкового кредиту, а отже і скористатися правом на зменшення податкового зобов'язання.
Відповідно до п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
За приписами п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.
Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;
для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну та/або розрахунок коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року, в яких загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.
Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.7 ст.193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Умовами Договору п.12.1.12. визначено обов'язок відповідача, відповідно до норм ст.201 Податкового кодексу України, своєчасно складати та реєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові накладні та розрахунки коригування до них. У разі, якщо підрядник склав податкові накладні або розрахунки коригувань до них з порушенням норм чинного законодавства, а також у разі відсутності їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, що тягне за собою втрату права замовника на збільшення податкового кредиту, підрядник зобов'язується компенсувати замовнику заподіяні цим збитки.
Максимально можливим строком, протягом якого податкова накладна може бути зареєстрована в ЄРПН є 1095 днів з дати складання податкової накладної (ст.192.1 Податкового кодексу України).
З урахуванням вимог п.198.6 ст.198 ПК України, відповідач повинен був скласти та зареєструвати податкову накладну на суму 1136335,19 грн в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Також АТ «КТЦ» на адресу ТОВ «Харківенергокомплекс» направлено претензію вих. №9436/06 від 27.11.2023.
Відомостей про реєстрацію відповідачем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних матеріали справи не містять.
Доказів реєстрації податкової накладної відповідач не надав.
Так, відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1)протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
З наведеного вище вбачається, що податкова накладна не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що в свою чергу призвело до неможливості включення суми податку на додану вартість в розмірі 1136335,19 грн до податкового кредиту позивача.
Отже відповідач не виконав належним чином обов'язку, встановленого Договором та Податковим кодексом України.
Таким чином, враховуючи встановлені вище обставини та наведені норми законодавства, вбачається прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками останнього.
Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17.
Отже суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення збитків у розмірі 1136335,19 грн такими, що підтверджуються матеріалами справи, є правомірними та обґрунтованими, відповідачем не спростовані, та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Підсумовуючи вищевикладене, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог, які підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, отже, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з вини якого виник спір.
Керуючись статями 13, 42, 73, 74, 76-80, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківенергокомплекс" (адреса: 61010, м. Харків, вул.Греківська, буд. 6; код ЄДРПОУ 31643312) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (адреса: 50014, Дніпропетровська обл., м.Кривий Ріг, вул. Електрична, буд.1; код ЄДРПОУ 00130850) збитки в сумі 1136335,19 грн, а також 13636,02 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "21" березня 2025 р.
Суддя К.В. Аріт