ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у забезпеченні позову
м. Київ
21.03.2025Справа № 910/3178/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д. розглянувши заяву (вх. №07-10/2549/25 від 20.03.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Полтава» про забезпечення позову у справі №910/3178/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Полтава» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Лізинг» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-2 приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича про визнання права власності на майно та скасування арешту, без участі представників сторін
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа за вказаним позовом на стадії підготовчого провадження.
Одночасно з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Трейд Полтава» про забезпечення позову подану одночасно з пред'явленням позову.
Ухвалою суду Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.
20.03.2025 позивач вдруге подав заяву про забезпечення позову.
Судом встановлено, що вдруге подана заява про забезпечення позову містить аналогічні за змістом обґрунтування первісно поданій заяві про забезпечення позову, а також містить однакову прохальну частину.
Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у справі, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Статтями 13, 74, 80 ГПК України передбачено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно з ч.1, 6, 8 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Якщо на момент постановлення ухвали про арешт судна позов по суті морської вимоги до особи, яка є відповідальною за морською вимогою, не поданий, в ухвалі про арешт судна суд зазначає строк, протягом якого особа, що подала заяву про арешт морського судна, зобов'язана подати такий позов та надати відповідне підтвердження суду. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими заявником вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частинами 1, 2 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Про обов'язковість належного обґрунтування підстав вжиття заходів забезпечення позову також зазначив Верховний Суд в постанові від 03.04.2020 у справі №904/4511/19. Верховний Суд вказав, що, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, Позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Подібна правова позиція висловлена і у постанові Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.
Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин.
При цьому, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
На думку суду, всупереч зазначених вище положень закону, позивач при поданні заяви не надав суду належних доказів існування обставин, з якими закон пов'язує можливість вжиття заходів забезпечення позову. Заявником належними та допустимими доказами не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника без вжиття таких заходів.
Крім того, судом встановлено що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д. А. перебуває виконавче провадження № 76043387 від 13.09.2024 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва, виданого 25.02.2019 у справі № 910/12154/18 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 яким зобов'язано, зокрема, ТОВ "Бренд Лізинг" з урахуванням Ухвали суду від 28.05.2024 стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд Лізинг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд" неповернену частину авансу відповідно до Додаткової угоди від 04.04.2018 року до Договору фінансового лізингу ФЛО № 009 від 14.02.2018 року у розмірі 360 000,00 грн. та 4 559,56 грн.
Виконавче провадження триває, відомостей про закінчення виконавчого провадження матеріали справи не містять.
Верховним Судом у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 211/129/18-ц сформульовано правову позицію, згідно з якою "суд не може заборонити державному виконавцеві вживати необхідних заходів щодо своєчасного й повного виконання рішення. Вжиті заходи не повинні перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження. Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що заява не підлягає задоволенню, оскільки не обґрунтована заявником у контексті необхідності застосування таких заходів, а також у контексті їх співмірності та відповідності до заявлених позовних вимог".
У постанові від 06 грудня 2023 року у справі № 361/8953/21 Верховний Суд вказував, що "недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили".
Обраний позивачем у цій справі спосіб забезпечення позову фактично зупиняє виконання судового рішення в іншій справі № 910/12154/18.
Отже, у даному випадку, забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний транспортний засіб в інтересах заявника, перешкоджає виконанню судового рішення у іншій справі з приводу іншого спору, що виходить за межі мети забезпечення позову.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Накладення арешту на транспортний засіб в інтересах позивача порушує права стягувача (ТОВ «Інвестбуд») у виконавчому провадженні № 76043387, відтак обраний позивачем спосіб забезпечення позову не відповідає його меті і завданням господарського судочинства та є неспівмірним із заявленими позивачем вимогами.
Крім того судом взято до уваги, що вдруге подана заява позивача про забезпечення позову не містить нових обставин та фактів, які б могли бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43 ГПК України).
Подаючи вдруге заяву про забезпечення позову за аналогічних обставин та фактів, позивач намагається таким чином переглянути ухвалу суду від 17.03.2025, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Крім того з позовної заяви вбачається та як підтверджено письмовими поясненнями позивача, спірний транспортний засіб перебуває у його володінні.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника.
Керуючись ст. 13, 74, 76, 77, 79, 129, 136 - 140, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити в задоволенні заяви (вх. №07-10/2549/25 від 20.03.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Полтава» про забезпечення позову.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову покласти на заявника.
Ухвала набрала законної сили 21.03.2025 та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 21.03.2025.
Суддя Ігор Курдельчук