Справа № 639/1650/25
Провадження № 1-кп/639/243/25
17 березня 2025 року м.Харків
Жовтневий районний суд м. Харкова у складі головуючого ОСОБА_1 , за участю: секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання по кримінальному провадженню №639/1650/25 (в ЄРДР №12025226250000026 від 12.02.2025) про застосування примусових заходів медичного характеру стосовно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м. Харкова, громадянина України, неодруженого, з середньою освітою, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ознаками суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_4 ,
особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру - ОСОБА_3 ,
захисник - ОСОБА_5 ,
законний представник особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру - ОСОБА_6 ,
потерпіла - ОСОБА_7 ,
ОСОБА_3 08.02.2025, приблизно о 14 годині 30 хвилин, знаходячись у коридорі житлової квартири АДРЕСА_2 , де внаслідок свого психічного стану, не усвідомлюючи значення своїх дій та відповідно не маючи можливості керувати ними, вступив у словесний конфлікт з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є його матір'ю.
В подальшому ОСОБА_3 , внаслідок свого психічного стану, не усвідомлюючи значення своїх дій та відповідно не маючи можливості керувати ними, дочекався коли його матір ОСОБА_7 , повернеться до нього спиною та маючи фізичну перевагу над жінкою, проявляючи агресію, із застосуванням фізичної сили, використовуючи в якості знаряддя наявний у нього в правій руці предмет, зовні схожий на метало-пластикову швабру, наніс нею два удари потерпілій ОСОБА_7 , які прийшлися в ділянку голови та по задній поверхні правого плечового суглобу. Після нанесення даних ударів, предмет зовні схожий на метало-пластикову швабру зігнувся та ОСОБА_3 викинув його з правої руки та прослідував на кухню.
Після цього ОСОБА_3 , продовжуючи перебувати у стані хронічного психічного захворювання, не усвідомлюючи суспільно-небезпечний, протиправний характер своїх дій, маючи фізичну перевагу над жінкою, проявляючи агресію, із застосуванням фізичної сили, знаходячись на кухні житлової квартири АДРЕСА_2 , зняв з себе барсетку, в середині якої знаходилась зламана керамічна кришка від унітазу та використовуючи вказану барсетку, почергово наніс потерпілій ОСОБА_7 приблизно п'ять ударів, які прийшлися по внутрішній поверхні правого плеча у верхній третині, по поверхні правого ліктьового суглобу, по задній поверхні лівого плеча у верхній та нижній третині, по лівому ліктьовому суглобу, від заподіяних ударів потерпіла ОСОБА_7 , втратила рівновагу та впала на підлогу, при цьому при падінні забилась лівою сідницею.
Протиправні дії ОСОБА_3 були припинені ОСОБА_8 , який діючи цілком правомірно, зупинив ОСОБА_3 , який внаслідок свого психічного стану, не усвідомлював значення своїх дій та відповідно не міг керувати ними.
В результаті протиправного діяння ОСОБА_3 , який перебував в стані хронічного психічного захворювання та не усвідомлював суспільно-небезпечний, протиправний характер своїх дій, спричинив потерпілій ОСОБА_7 , наступні тілесні ушкодження: синці на задній поверхні правого плечового суглобу, на внутрішній поверхні правого плеча у верхній третині, на зовнішній поверхні правого ліктьового суглобу, на задній поверхні лівого плеча у верхній та нижній третині, у ділянці верхнього внутрішнього квадрату лівої сідниці; садно на зовнішній поверхні лівого ліктьового суглобу, які викликали незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів та які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Враховуючи те, що ОСОБА_7 є кровною матір'ю ОСОБА_3 , та характер насильства відповідає критеріям, визначених у ст. ст. 1, 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дане суспільно - небезпечного діяння, яке містить ознаки кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, відноситься до суспільно небезпечного діяння, пов'язаного із домашнім насильством.
ОСОБА_3 під час судового розгляду надав показання, згідно яких 08.02.2025 він прийшов додому за адресою: АДРЕСА_1 , де знаходилась ОСОБА_7 , яку він на теперішній час не вважає своєї матір'ю через зневагу до неї, бо вона переховує вдома ухилянта та забрала у нього, ОСОБА_3 , ключі від вказаної квартири. Із собою він приніс метало-пластикову рукоятку від швабри. Будучи розлюченим на ОСОБА_7 за вищезазначені дії, він штовхнув її та вдарив вказаною рукояткою. Після цього в кімнату зайшов співмешканець ОСОБА_7 - ОСОБА_8 та вдарив його у обличчя, розбивши носа. Тоді він побіг у іншу кімнату, відчинив вікно, почав кликати на допомогу, видерся на підвіконня. В подальшому приїхали працівники поліції та швидкої. ОСОБА_3 заперечував факт спричинення ним тілесних ушкоджень ОСОБА_7 барсеткою, хоча визнав, що вона була при ньому, проте в процесі вказаного конфлікту знялась з нього. При цьому вказав, що дійсно носив у барсетці уламки від унітазу та камінням, яке залишилось від ремонту на орендованій квартирі. Він носив барсетку на грудях таким чином, щоб вказаний уламок від унітазу та каміння захищали ділянку серця.
Окрім показань ОСОБА_3 , який частково визнав обставини спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , вчинення ним відповідного суспільно небезпечного діяння також підтверджується іншими дослідженими в судовому засіданні доказами:
- даними рапортів працівників поліції про надходження 08.02.2025 виклику на службу 102 від ОСОБА_7 з приводу фізичного насилля з боку її сина (т. 2 а.с. 6-9);
- змістом протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 02.02.2025, згідно якого ОСОБА_7 просила органи національної поліції вжити заходи до ОСОБА_3 , який 08.02.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , спричинив їй тілесні ушкодження (т. 2 а.с. 10);
- даними протоколу огляду місця події від 08.02.2025, проведеного у період часу з 16:20 до 16:50, в ході якого було зафіксовано обстановку у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , та від 26.02.2025, проведеного у період часу з 18:40 до 19:10, під час якого у квартирі за вищезазначеною адресою було вилучено чоловічу барсетку, в середині якої знаходились уламки від кришки унітазу, загальною вагою 3,96 кг, а також рукоятку метало-пластикової швабри помаранчевого кольору, які постановою слідчого від 27.02.2025 визнані речовими доказами по справі (т. 2 а.с. 12-14, 130-138);
- показаннями потерпілої ОСОБА_7 , згідно яких 08.02.2025 вона, разом зі своїм цивільним чоловіком - ОСОБА_8 знаходилась вдома за адресою: АДРЕСА_1 . Приблизно о 14:30 хтось подзвоним у двері. У двірне вічко вона побачила свого сина - ОСОБА_3 , який був без верхнього одягу, не дивлячись на те, що на вулиці був мороз. При цьому син тримав в руці метало-пластикову рукоятку від швабри. Вона відчинила двері та почала питати, чому він без верхнього одягу, проте він з цього приводу нічого не пояснив, а коли вона повернулася до нього спиною, він наніс їй декілька ударів вказаною рукояткою, які прийшлися в ділянку голови та правого плеча. На її крики з кімнати вибіг ОСОБА_8 , який спробував заспокоїти ОСОБА_3 , проте йому це не вдалось. Коли син почав йти на кухню, вона, злякавшись, що він перебуває в неадекватному стані, а там знаходяться гострі предмети, охопила його позаду руками та потягнула назад, внаслідок чого вони впали на підлогу. Після цього її син зняв одягнену на нього барсетку, в якій, як виявилось пізніше, знаходились шматки від кришки унітазу, та почав наносити нею удари їй та ОСОБА_8 .. Вона прикривала голову, тому удари прийшлись їй по рукам. Після цього ОСОБА_3 побіг у кімнату, відчинив вікно, видерся на карниз та почав кричати. Вона викликала поліцію та швидку. По приїзду працівники поліції затягли ОСОБА_9 з карнизу в кімнату, а потім медичні працівники госпіталізували його до психіатричної лікарні. Їй та ОСОБА_8 внаслідок дій її сина були спричинені тілесні ушкодження, проте ОСОБА_8 не фіксував свої тілесні ушкодження. Також в процесі боротьби якимось чином було розбито носа її сину, проте як це відбулось, вона не знає. Припускає, що він вдарився о підвіконня, коли підводився з підлоги, адже саме там вона бачила кров.
Дивну поведінку свого сина вона помітила восени 2024 року. Тоді ж їй зателефонував його керівник з роботи та також повідомив про неадекватну поведінку ОСОБА_9 . В подальшому через це його, ОСОБА_3 , звільнили. Вона намагалась якось поговорити з сином, з'ясувати та допомогти. Водила його до батюшки у церкву, йому це допомогло, але не на довго. Також вона оформила в лікарні направлення для нього до невропатолога, але він так і не пішов на прийом;
-показаннями свідка ОСОБА_8 , який будучи допитаним в судовому засіданні, показав, що проживає разом зі своєю цивільною дружиною - ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 . В один із днів на початку лютого 2025 року, коли вони знаходились вдома, пролунав дзвінок у двері та ОСОБА_7 пішла відчиняти, а він залишився у кімнаті. Після цього він почув крики ОСОБА_7 , яка кликала на допомогу. Вийшовши у коридор, він побачив сина ОСОБА_7 - ОСОБА_3 , який, тримаючи в руці рукоятку метало-пластиковою швабри наносив нею удари ОСОБА_7 . Він спробував заспокоїти ОСОБА_3 , вступившись за потерпілу. В якийсь момент ОСОБА_3 випустив вищезазначену рукоятку швабри і вони всі перемістилися в бік кухні, де ОСОБА_3 почав наносити йому та ОСОБА_7 удари наявною у нього барсеткою, в якій, як з'ясувалось пізніше, знаходились уламки керамічної кришки від унітазу, внаслідок чого вона була доволі важкою. Коли йому вдалось відтягнути ОСОБА_3 від його цивільної дружини, той почав кидатися на нього, а потім побіг в кімнату, відчинив вікно та видерся на карниз. В цей час ОСОБА_7 викликала поліцію та швидку. По приїзду працівники поліції дістали ОСОБА_9 з вікна. Йому, ОСОБА_8 , та ОСОБА_7 діями ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження, проте він до поліції із заявою не звертався, ушкодження не фіксував;
-даними протоколу проведення слідчого експерименту від 17.02.2025, в ході проведення якого потерпіла ОСОБА_7 показала спосіб та механізм нанесення їй 08.02.2025 тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , які узгоджуються з її показаннями наданими у суді (т. 2 а.с. 42-48);
- висновком фахівця з питань судово-медичної експертизи №54-2025 від 10.02.2025, а також висновком експерта №09-290/2025 від 17.02.2025, згідно яких у ОСОБА_7 мали місце такі тілесні ушкодження:
синці на задній поверхні правого плечового суглобу, на внутрішній поверхні правого плеча у верхній третині, на зовнішній поверхні правого ліктьового суглобу, на задній поверхні лівого плеча у верхній та нижній третині, у ділянці верхнього внутрішнього квадрату лівої сідниці; садно на зовнішній поверхні лівого ліктьового суглобу.
Дані ушкодження утворились від дії тупих твердих предметів, індивідуальні особливості діючих поверхонь яких не відобразились, синці - за механізмом удару або удару-стиснення, садно - за механізмом тертя-ковзання, та, враховуючи їх морфологічні ознаки, могли бути отримані 08.02.2025 о 14:30.
За ступенем тяжкості синці та садно викликають незначні скороминущі наслідки, тривалість яких не перевищує 6-ти днів, і за цією ознакою відносяться до легких тілесних ушкоджень (відповідно до п. п. 2.3.2. «б», 2.3.5. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995).
Показання ОСОБА_7 , що викладені у протоколі проведення слідчого експерименту від 17.02.2025, в цілому не суперечать наявним судово-медичним даним у частині механізму утворення та способу спричинення встановлених у неї тілсених ушкоджень (т. 2 а.с. 34, 38, 39, 50-52);
-відтвореними в судовому засіданні та оглянутими слідчим 19.02.2025 відеозаписами з нагрудних боді-камер співробітників УПП ДПП в Харківській області, на яких зафіксовано, що по їх прибуттю за викликом ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 виявлено останню, яка мала тілесні ушкодження у вигляді синців на руках, та повідомила про обставини її побиття сином - ОСОБА_3 , який при цьому знаходиться на карнизі за вікном; після того як працівники поліції затягнули ОСОБА_3 у квартиру, той виявляє дивну поведінку, яка не відповідає обстановці.
Диск з вказаним відеозаписами отримано в порядку ст. 93 КПК України та постановою слідчого від 19.02.2025 визнано речовим доказом по кримінальному провадженню.
(т. 2 а.с. 58-73)
Належність, допустимість та достовірність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, у зв'язку з чим суд їх прийняв, та вважає такими, що є достатніми для належної правової оцінки дій ОСОБА_10 .
Допитавши ОСОБА_3 , потерпілу ОСОБА_7 , свідка ОСОБА_8 , дослідивши, оцінивши та перевіривши інші вищенаведені зібрані у кримінальному провадженні докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку про те, що відповідні час, місце, спосіб та інші обставини вчинення суспільно небезпечного діяння ОСОБА_3 є доведеними.
Отже, ОСОБА_3 скоєно суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а саме умисне легке тілесне ушкодження.
При цьому згідно висновку судово - психіатричної експертизи №172 від 06.03.2025 встановлено, що ОСОБА_3 , на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі шизофренії параноїдальної. Відповідно до свого психічного стану не може усвідомлювати свої дії та керувати ними.
У період часу, якому відповідає правопорушення ОСОБА_3 , перебував у стані вищевказаного хронічного психічного захворювання. Не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.
ОСОБА_3 на теперішній час, відповідно до свого психічного стану, потребує застосування примусових заходів медичного характеру - госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом.
(т. 2 а.с. 113-120)
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 19 КК України осудною визнається особа, яка під час вчинення кримінального правопорушення могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
За змістом ст. 92 КК України примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.
Згідно п. 1 ч. 1 ст.93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 вчинив суспільно небезпечне діяння в стані неосудності, що виключає застосування до нього покарання, а тому відносно нього слід застосувати примусові заходи медичного характеру.
Види примусових заходів медичного характеру визначені ст. 94 КК України.
Так, відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру, зокрема, госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом. Госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку.
Визначаючи відповідно до частин 3-5 ст. 94 КК України тип психіатричного закладу, до якого слід госпіталізувати неосудного, необхідно виходити як з його психічного стану, так і з характеру вчиненого ним суспільно небезпечного діяння. (п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 03 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування»)
Вирішуючи відповідне питання, суд відзначає, що з висновку судово-психіатричної експертизи №172 від 06.03.2025 вбачається, що при визначенні виду примусових заходів медичного характеру, застосування якого потребує ОСОБА_3 було враховано: що після його госпіталізації 08.02.2025 до КНП ХОР «ОКПЛ №3» та виписки з вказаного закладу, через декілька днів повторно був госпіталізований з неадекватною поведінкою; обидві госпіталізації на стаціонарне лікування в психіатричну лікарню були обумовлені погіршенням його стану, загостренням галюцинаторно-параноїдної симптоматики: маячне трактування реальної дійсності; в описах його психічного стану переконливо вказані психічні порушення, які і визначають його неадекватну поведінку; виявлені при амбулаторному обстеженні у ОСОБА_3 формальність контакту, грубі структурно-логічні порушення мислення у вигляді непослідовності, зісковзування, паралогічності, амбівалентності, аж до розірваності, маячні ідеї відносин, переслідування, впливу, грубі емоційно-вольові порушення, відсутність критичної оцінки свого стану (в минулому і в даний час), ситуації, що склалася.
Тому, з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи, психічного стану та тяжкості захворювання ОСОБА_3 , характеру скоєного ним відносно рідної матері, суд дійшов висновку, що його лікування та запобігання вчинення ним суспільно небезпечних діянь неможливе шляхом застосування іншого (більш м'якого) виду примусових заходів медичного характеру, ніж госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом, що забезпечить відповідний баланс між правами ОСОБА_3 та інтересами суспільства.
Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 362, 369-372, 376, 503, 505, 512, 513, 516 КПК України, суд,
Застосувати до ОСОБА_3 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
Речові докази по кримінальному провадженню:
- DVD-R диск з трьома відеозаписами - зберігати в матеріалах кримінального провадження (т. 2 а.с. 71-73);
- чоловічу барсетку, передану до камери зберігання речових доказів ВП № 1 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області - повернути власнику ОСОБА_3 або його законному представнику ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 137,138, 167);
- рукоятку метало-пластикової швабри, передану до камери зберігання речових доказів ВП № 1 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області - знищити (т. 2 а.с. 137,138, 167).
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 04.03.2025 по справі №639/1199/25 (провадження №1-кс/639/276/25) на вищезазначені речові докази (т. 2 а.с. 145-148).
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1