Справа № 761/46481/24
Провадження № 1-в/761/52/2025
22 січня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання засудженого
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква Київської області, громадянина України, з середньою освітою, який офіційно не працевлаштований, у зареєстрованому шлюбі не перебуває, мешкає за адресою - АДРЕСА_1 , засудженого:
-03.08.2023 вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі;
-26.03.2024 вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за ч. 2 ст. 309, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі,
про звільнення від покарання у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння,
До Шевченківського районного суду м. Києва звернувся засуджений ОСОБА_3 з клопотанням про звільнення його від покарання, призначеного вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 03.08.2023.
На обґрунтування клопотання засуджений ОСОБА_3 зазначив, що вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.08.2023 його засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді п'яти років позбавлення волі.
Крім того, вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.03.2024 ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді двох років позбавлення волі, при цьому під час ухвалення вказаного рішення застосовано норми ч. 4 ст. 70 КК та частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.08.2023, остаточно призначено п'ять років три місяці позбавлення волі.
Ініціатор клопотання, посилаючись на те, що 09.08.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», просив у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, звільнити його від покарання, призначеного вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.08.2023.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_3 участі не брав через технічну неможливість забезпечити відеоконференцзв'язок з Державною установою «Київський слідчий ізолятор».
Враховуючи актуальність ініційованого засудженим питання, наявність необхідних мотивів, суд вважає за можливе, відповідно до ч. 5 ст. 539 КПК, розглянути клопотання за відсутності засудженого.
Прокурор у судове засідання не з'явився, звернувся із заявою про розгляд клопотання у його відсутність, де також зазначив, що проти задоволення клопотання не заперечує, вважає наявними підстави для звільнення ОСОБА_3 від покарання.
Суд, дослідивши клопотання та долучені до нього документи, матеріали особової справи засудженого, дійшов висновку про таке.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про звільнення від покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
На день вчинення діянь, за які ОСОБА_3 03.08.2023 засуджений Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, положення ч. 1 ст. 51 КУпАП діяли у редакції Закону № 1449-VI від 04.06.2009, згідно з якими встановлювалася адміністративна відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.
Викрадення чужого майна вважалося дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної Податковим кодексом України для відповідного року.
Відповідно до пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2023 становив 2684,00 грн.
Отже, податкова соціальна пільга у 2023 становила 1 342,00 грн.
Водночас, 09.08.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-IX.
Згідно з чинною редакцією ч. 1 ст. 51 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що пом'якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію у часі.
Відповідно до ст. 5 КК закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання.
Отже, наведені норми законодавства, які пом'якшують кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшують становище особи, мають зворотну дію у часі.
Згідно з ч. 2 ст. 74 КК особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.08.2023 ОСОБА_3 засуджений за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Зі змісту вказаного вироку вбачається, що ОСОБА_3 засуджений за ч. 4 ст. 185 КК, оскільки:
-07.03.2023 вчинив крадіжку майна на суму 443 грн.;
-24.03.2023 вчинив крадіжку майна на суму на суму 581,61грн.;
-24.03.2023 вчинив крадіжку майна на суму на суму 946,37 грн.;
-26.03.2023 вчинив крадіжку майна на суму 945 грн.;
-26.03.2023 вчинив крадіжку майна на суму 686 грн.
Отже, з урахуванням Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024, завдана ОСОБА_3 матеріальна шкода у розмірі: 443 грн. (епізод 07.03.2023); 581,61 грн. (епізод 24.03.2023); 946, 37 грн. (епізод 24.03.2023); 945 грн. (епізод 26.03.2023); 686 грн. (епізод 26.03.2023) не перевищує розмір двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становив 2684,00 грн. у 2023 році.
Відтак, суд дійшов висновку, що втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, за яким ОСОБА_3 засуджено вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.08.2023.
Враховуючи вищевикладене, наявні підстави для задоволення клопотання засудженого ОСОБА_3 та звільнення останнього від покарання, призначеного вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.08.2023
У той же час, суд бере до уваги, що ОСОБА_3 засуджений вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.03.2024 за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді двох років позбавлення волі. Під час визначення покарання за зазначеним вироком судом враховано вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.08.2023, та із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК остаточно визначено ОСОБА_3 покарання у виді п'яти років трьох місяців позбавлення волі.
Водночас, з огляду на звільнення ОСОБА_3 від покарання, призначеного вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.08.2023 за ч. 4 ст. 185 КК, відсутні підстави для подальшого застосування ч. 4 ст. 70 КК, тобто вказану норму необхідно виключити, а ОСОБА_3 вважати засудженим лише за ч. 2 ст. 309 КК до покарання у виді двох років позбавлення волі.
Керуючись ст. 2-5, 70, 74, 185, 309 КК України, ст. 284, 369-372, 376, 479-2 КПК України, суд
Клопотання засудженого ОСОБА_3 задовольнити.
ОСОБА_3 звільнити від покарання, призначеного вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.08.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Вважати ОСОБА_3 засудженим вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.03.2024 до покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На ухвалу прокурором, засудженим упродовж семи днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва.
Головуючий суддя ОСОБА_1