Справа № 752/12871/24
Провадження №: 2/752/1572/25
21 березня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючої судді Митрофанової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу,
У червні 2024 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (далі - ПАТ «СК «АРКС», Товариство) звернулось до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» (далі - ТДВ «СК «Гардіан»), про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у загальному розмірі 81013,47 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 20.05.2022 між ПАТ «СК «АРКС» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №0127Га2в, предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням транспортним засобом марки «Porsche Cayenne», д.н.з. НОМЕР_1 .
10.12.2022 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_2 , у місті Києві скоїв зіткнення з автомобілем «Porsche Cayenne», д.н.з. НОМЕР_1 , у результаті чого вказаним транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень. Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 25 січня 2023 року відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У подальшому страхувальник за вищевказаним договором добровільного страхування наземного транспорту звернувся до позивача із відповідною заявою про виплату страхового відшкодування разом із усіма необхідними документами. У зв'язку із цим ПАТ «СК «АРКС» у встановленому порядку здійснило розрахунок розміру страхового відшкодування у розмірі 158749,31 грн та виплатило його страхувальнику згідно страхового акту №ARX3489093. Таким чином, до ПАТ «СК «АРКС» перейшло право вимоги на отримання від винної особи компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля «Porsche Cayenne», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 10.12.2022.
Оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ТДВ «СК «Гардіан», останньою було здійснено позивачеві виплату у розмірі 77735,84 грн на підставі статтей 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004. Відтак, враховуючи той факт, що різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить 81013,47 грн, ПАТ «СК «АРКС» змушене було звернутися до суду із вказаним позовом, відповідно до вимог якого просило стягнути із відповідача вказану різницю, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2024 для розгляду цивільної справи №752/12871/24 визначено суддю Голосіївського районного суду міста Києва Митрофанову А.О.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 24 червня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу у 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали суду подати суду відзив на позов.
29.08.2024 на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником ОСОБА_3 , у якому останній заперечував проти позовних вимог ПАТ «СК «АРКС» у повному обсязі та просив суд відмовити у їх задоволенні.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на те, що наданий ПАТ «СК «АРКС» договір добровільного страхування наземного транспорту №0127Га2в від 19.05.2022 не може бути належним доказом на підтвердження факту виникнення між ОСОБА_4 , яка була водієм пошкодженого транспортного засобу, та позивачем цивільних прав та обов'язків. Адже, на переконання відповідача вказаний договір укладено на інший автомобіль з іншими номерними знаками, а надана суду додаткова угода №2 від 17.10.2022 не може братись судом до уваги, так як підписана іншою особою з іншими реквізитами.
Окрім того, відповідач вказував, що його цивільно-правова відповідальність була застрахована у ТДВ «СК «Гардіан» згідно полісу №ЕР-208800969 з визначенням ліміту страхової суми на одного потерпілого в розмірі 130000 грн. Таким чином, оскільки за поданим позивачем рахунком №1089629 від 13.12.2022 ціна за роботи та запчастини складає 158749,31 грн, то враховуючи встановлений полісом ліміт відповідальності страховиком відповідача повинна була бути сплачена сума страхового відшкодування позивачеві в розмірі 130000 грн. У зв'язку із цим, покладання на ОСОБА_1 обов'язку з відшкодування шкоди у межах ліміту за вказаним полісом суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
16.09.2024 на адресу суду від ПАТ «СК «АРКС» надійшла відповідь на відзив, у якій Товариство повністю заперечувало проти доводів відповідача. Вказало, що розмір завданого власнику застрахованого транспортного засобів збитку повністю підтверджується рахунком вартості відновлювального ремонту та платіжним дорученням на підтвердження його оплати. Разом з цим, заперечуючи проти вимог позову, відповідач загалом не надав жодних доказів на спростування розміру страхового відшкодування, яке було проведене його страховиком.
У поданій відповіді на відзив позивач звертав увагу на те, що при виплаті йому страхового відшкодування страхова компанія відповідача врахувала знос транспортного-засобу, унаслідок чого не покрила нанесений збиток відповідачем у розмірі фактичних витрат на ремонт пошкодженого транспортного засобу, як це передбачено Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004.
Надалі, відповідач своїм правом на подання до суду заперечень щодо відповіді на відзив не скористався.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ТДВ «СК «Гардіан» своїм правом на подання до суду пояснень третьої особи щодо позову не скористалось, про розгляд справи повідомлене судом у встановленому процесуальним законом порядку, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (штрих-код 0600279174604).
Згідно вимог частини тринадцятої статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У відповідності до вимог частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Суд, дослідивши подані учасниками справи заяви по суті спору та наявні матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ «СК «АРКС» не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Положеннями статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому,що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).
Відповідно до приписів статті 12 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Як убачається з матеріалів справи та установлено судом, 19.05.2022 між ПАТ «СК «АРКС» (попередня назва ПАТ «СК «АХА Страхування») та ОСОБА_4 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №0127Га2в, предметом якого виступило страхування автомобіля «Porsche Cayenne», д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузова (шасі) НОМЕР_4 , 2020 року випуску.
Відповідно до наданої суду копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, ОСОБА_4 є власником автомобіля «Porsche Cayenne», д.н.з. НОМЕР_1 , 2020 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_4 .
Додатковою угодою №2 від 17.10.2022, укладеною між ПАТ «СК «АРКС» та ОСОБА_4 , до пункту 5 Договору добровільного страхування наземного транспорту №0127Га2в від 23.05.2022 було внесено зміни у зазначенні реєстраційного номеру застрахованого транспортного засобу, а саме вказано « НОМЕР_1 ».
При цьому, згадана додаткова угода була укладена позивачем із ОСОБА_4 , угода містить саме її найменування та реквізити, але біля графи підпис зазначено « ОСОБА_5 ».
Втім, підстав уважати, що вказаний договір укладався не з ОСОБА_4 , а з іншою особою, у суду відсутні.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про страхування» страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно зі статтею 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
У відповідності до пункту 3 частини першої статті 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Відповідно до п. 23 вказаного вище договору добровільного страхування наземного транспорту виникнення пошкодження транспортного засобу внаслідок ДТП належить до страхових ризиків.
Пунктом 28.12. договору добровільного страхування наземного транспорту визначено, що при пошкодженні ТЗ внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення ТЗ (кошторису збитків), у який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання, що підлягають заміні (окрім акумуляторної батареї ТЗ), без урахування експлуатаційного зносу, вартість АКБ ТЗ, що підлягає заміні, з урахуванням експлуатаційного зносу згідно з п.28.12.1 договору, а також вартість ремонтних робіт. Кошторис збитків складається страховиком, виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі СТО з урахуванням рахунків СТО, а за рішенням страховика також з урахуванням документів, вказаних у п.27.2 договору. Розмір збитків може визначатися на підставі авто товарознавчої експертизи/ експертного дослідження/ оцінки оцінювача,або безпосередньо Страховиком чи уповноваженою ним особою (в т.ч., але не виключно, експертом, аварійним комісаром, оцінювачем, спеціалістом страховика). Вартість частин, деталей та оздоблення береться в розрахунку Кошторису збитків за умови, що вони шляхом ремонту не можуть бути приведені в стан, придатний для подальшого використання, або витрати на такий ремонт перевищують витрати по їх заміні на нові.
Згідно з пунктом 28.13 вищевказаного договору, при пошкодженні ТЗ розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених у кошторисі збитків за вирахуванням встановленої в розділі 10 Договору франшизи по відповідному ризику.
Так, судом установлено, що 10.12.2022 о 10 год. 55 хв. по вул.В.Васильківсьскій, 72, у м.Києві трапилася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «Porsche Cayenne», д.н.з. НОМЕР_1 , та «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 25 січня 2023 року по справі №752/665/23 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення.
За змістом описової та мотивувальної частини вказаної постанови суду, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 о 10 год. 55 хв. 10.12.2022, керуючи автомобілем «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_2 , в м.Києві по вул.В.Васильківській, 723, проявив неуважність, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Porsche Cayenne», д.н.з. НОМЕР_1 , що призвело до їх механічних пошкоджень.
Відповідно до положень частини шостої статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, вина відповідача ОСОБА_1 у вказаній вище ДТП, унаслідок якої застрахованому позивачем транспортному засобу було завдано збитки, установлена судовим рішенням.
10.12.2022 ОСОБА_4 звернулась до ПАТ «СК «АРКС» із заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу.
10.12.2022 пошкоджений автомобіль «Porsche Cayenne», д.н.з. НОМЕР_1 , було оглянуто та відповідно складено Акт огляду транспортного засобу.
Відповідно до Рахунку №1089629 від 13.12.2022, складеного Філією «Віннер ПЦКА» ТОВ «Віннер Автомотів», вартість відновлювального ремонту вказаного вище пошкодженого транспортного засобу становить 158749,31 грн.
Згідно розрахунку суми страхового відшкодування та страхового акта №ARX3489093 від 21.12.2022 розмір страхового відшкодування, з урахуванням суми несплачених страхових платежів (на 30332 грн), складає 128417,31 грн.
У відповідності до наданої суду копії платіжного доручення №939361 від 27.12.2022, ПАТ «СК «АРКС» перерахувало на рахунок Філії «Віннер ПЦКА» ТОВ «Віннер Автомотів» грошову суму в розмірі 128417,31 грн, з призначення платежу «страхове відшкодування згідно акту № ARX3489093, ОСОБА_4 , рахунок № НОМЕР_5 від 13.12.2022 без ПДВ».
З матеріалів справи убачається, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 станом на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ТДВ «СК «Гардіан» на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-208800969, з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну в розмірі 130000 грн.
Відповідно до наданої суду копії платіжної інструкції №167510 від 07.03.2023 ТДВ «СК «Гардіан» перерахувало позивачеві грошові кошти в розмірі 77735,84 грн, призначення платежу: «страхове відшкодування згідно страхового акту №G-22480-1 пошкоджений Porsche Cayenne» НОМЕР_1 , власник АТ «СК «АРКС», платіж за заявою №745/18/ЦВ від 20.01.2023 без ПДВ».
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як визначено частиною першою статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
У відповідності до приписів частини першої статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004 (тут і далі у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі за текстом - Закон №1961-IV) встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до статті 29 Закону №1961-IV, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як було зазначено вище, позивач виплатив власнику застрахованого транспортного засобу страхове відшкодування в загальній сумі 128417,31 грн, яке перерахував на рахунок Філії «Віннер ПЦКА» ТОВ «Віннер Автомотів» для здійснення відновлювального ремонту автомобіля. При цьому, вказана сума страхового була розрахована позивачем з урахуванням різниці суми несплачених страхових платежів (158749,31 грн - 30332 грн).
ТДВ «СК «Гардіан» виплатило на користь ПАТ «СК «АРКС» частину страхового відшкодування у сумі 77735,84 грн.
Позивач стверджує, що ТДВ «СК «Гардіан», зважаючи на встановлений полісом ліміт відповідальності відповідача, виплатило страхове відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.
Однак, вирішуючи спір у даній справі суд дійшов висновку, що оскільки саме позивач доводив, що у відповідача виник обов'язок щодо погашення різниці між страховими виплатами у зв'язку з тим, що при виплаті його страховиком страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування страховою компанією застосовано коефіцієнт фізичного зносу, то саме позивач повинен був подати до суду такі докази разом з позовною заявою.
Такий обов'язок позивача закріплено у статті 83 ЦПК України.
У поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач наголошував на тому, що сам факт здійснення третьою особою страхового відшкодування у меншому розмірі не доводить, що нею при розрахунку матеріального збитку було застосовано коефіцієнт фізичного зносу. Позивачем не надано доказів на підтвердження факту здійснення страховою компанією за договором обов'язкового страхування страхової виплати з урахування коефіцієнту фізичного зносу.
Такі доводи відповідача є обґрунтованими, оскільки докази, подані позивачем на підтвердження здійснення третьою особою страхового відшкодування у меншому розмірі, не є доказом, що таку виплату здійснено з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.
Суд не може погодитися з доводами позивача про те, що саме відповідач повинен був доводити той факт, що його страховиком безпідставно було зменшено розмір страхового відшкодування, оскільки у разі безпідставного зменшення страховиком винної особи суми страхового відшкодування у межах ліміту відповідальності, саме із останнім виникатиме такий спір.
Дійсно, за загальним правилом, відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Проте, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» .
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону №1961-IV від 01.07.2004 передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 29 Закону №1961-IV, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом №1961-IV покладено на страховика винної особи, у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ встановлено Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395 (далі - Методика).
Відповідно до пункту 1.3 Методики, її вимоги є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин.
Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ (п. 1.4 Методики).
Пунктом 1.6 Методики визначено, що фізичний знос КТЗ (його складників) - це втрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників); відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника (ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.
Вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ. Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості) (пункт 2.4 Методики).
Відповідно до пункту 7.38 Методики значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ,причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.
З матеріалів справи убачається, що за Договором добровільного наземного транспорту №0127Га2в, укладеного 19.05.2022 між позивачем, як страховиком, та ОСОБА_4 був застрахований транспортний засіб «Porsche Cayenne», д.н.з. НОМЕР_1 , 2020 року випуску.
Як вже зазначалося вище, дорожньо-транспортна пригода відбулася 10.12.2022.
Таким чином, оскільки на момент ДТП, а саме 10.12.2022, строк експлуатації транспортного засобу «Porsche Cayenne», д.н.з. НОМЕР_1 , 2020 року випуску, не перевищував семи років, то коефіцієнт фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю, що виключало можливість застосування страховою компанією за договором обов'язкового страхування коефіцієнту фізичного зносу в цілому.
Окрім того, пред'являючи позовні вимоги до ОСОБА_1 про стягнення різниці між фактично виплачених страховим відшкодуванням потерпілому та отриманою сумою страхового відшкодування від страховика відповідача, позивач не обґрунтовує яким саме чином розмір такої різниці збільшився на суму несплачених страхових платежів ОСОБА_4 за договором добровільного страхування №0127Га2в від 19.05.2022, в той час, як їх сума була вирахувана під час розрахунку страхового відшкодування, відображеному у страховому акті.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Положеннями частини другої статті 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Як роз'яснено в пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов'язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Отже, на підставі оцінки викладених у позовній заяві аргументів, наданих позивачем доказів та вищенаведених положень закону суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення пред'явленого ПАТ «СК «АРКС» позову до ОСОБА_1 , про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у загальному розмірі 81013,47 грн.
Оскільки, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати, на підставі статті 141 ЦПК України покладаються на позивача та відповідно розподілу між сторонами не підлягають.
Керуючись статтями 2, 4, 7, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 , тертя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 21.03.2025.
Суддя А.О. Митрофанова