Справа № 694/2264/24
2/694/241/25
Рішення
13.03.2025 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Смовж О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Блискавки А.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши в приміщенні суду, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Лисянської селищної ради Черкаської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання неповнолітньої дитини,
03 вересня 2024 року до Звенигородського районного суду Черкаської області надійшла дана позовна заява, в якій позивач просить розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2 , зареєстрований 28.04.2017 Звенигородським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаської області, актовий запис № 41. Також просить визначити місце проживання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 28 квітня 2017 року він зареєстрував шлюб із відповідачкою ОСОБА_2 . Від даного шлюбу мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 2020 року проживають окремо. Спільне життя не склалося через різницю характерів, протилежні погляди на сімейне життя, внаслідок чого втрачено почуття любові та поваги один до одного. За таких обставин вважає, що подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить його інтересам. На примирення не згідний, просить розірвати шлюб. Крім того, на даний час проживає в цивільному шлюбі з новою дружиною у смт. Лисянка. Від даного цивільного шлюбу має двох дітей. Наявність зареєстрованого та не розірваного шлюбу з відповідачкою унеможливлює реєстрацію нового шлюбу з теперішньою цивільною дружиною.
Після фактичного припинення шлюбних відносин та спільного проживання та на даний час спільна дитина ОСОБА_3 постійно проживає з батьком у смт. Лисянка Звенигородського району, мати проти цього не заперечувала весь час, тобто спір про визначення місця проживання дитини до подачі позову не виникав. ОСОБА_3 навчається у другому класі Лисянського ліцею № 1, мама навчальним процесом та життям сина не цікавиться.
Ухвалою судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 04.11.2024 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 13.02.2025 залучено до участі у даній справі орган опіки та піклування Лисянської селищної ради Черкаської області, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору та зобов'язано надати акт обстеження умов проживання дитини та висновок стосовно предмету спору в частині визначення місця проживання дитини. Судове засідання відкладено.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених в позовній заяві, наполягав на розірванні шлюбу, на надання строку на примирення не погоджується, вважає подальше спільне життя та збереження сім'ї не можливими. Просить визначити місце проживання сина ОСОБА_3 разом з ним, оскільки на протязі всього часу з моменту фактичного припинення шлюбних відносин відповідач виконувала свої батьківські обов'язки лише частково.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні щодо розірвання шлюбу та визначення місця проживання неповнолітньої дитини не заперечувала.
Представник третьої особи - органу опіки та піклування Лисянської селищної ради Черкаської області у судове засідання не з'явився, будучи повідомленим належним чином. До суду надано рішення виконавчого комітету Лисянської селищної ради про затвердження висновку щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 та висновок служби у справах дітей виконавчого комітету Лисянської селищної ради.
Суд, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вважає, що позов слід задовольнити.
Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрували шлюб 28.04.2017 Звенигородським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаської області, актовий запис № 41, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 від 28.04.2017 року. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу не змінилося.
Сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що в Книзі реєстрації народжень зроблено відповідний актовий запис № 114 (свідоцтва про народження, серія НОМЕР_2 від 30.06.2017, виданого Звенигородським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаської області. Батьками дитини записані: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до довідки про склад сім'ї, виданої в.о. селищного голови Макушенко О.В., вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , проживають без реєстрації: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідно до акту, складеного депутатом Лисянської територіальної громади Короленком О.Ф. в присутності свідків - сусідів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , про те, що ОСОБА_3 проживає з батьком ОСОБА_1 з вересня 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 . В квартирі також проживають цивільна дружина ОСОБА_6 та діти ОСОБА_7 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 . Помешкання об лаштоване всім необхідним для навчання та розвитку дітей. Санітарні умови задовільні.
Згідно довідки № 21 ві 21.08.2024 року, виданої директором ЗДО «Веселка» Шевченком О.В., встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно відвідував ЗДО «Веселка» з 05 травня 2023 року по 05 вересня 2023 року. Хлопчик мав охайний вигляд, доглянутий, вихований, забезпечений всім необхідним для навчальної діяльності. Батько активно цікавився життям сина у садочку. Щоденно вчасно приводив та забирав сина, був на зв'язку з адміністрацією закладу та вихователем.
Як вбачається з довідки-характеристики виданої директором ОЗ «Лисянський ліцей № 1» Лисянської селищної ради Черкаської області Мельничуком В., ОСОБА_3 навчається в опорному закладі «Лисянський ліцей № 1» із 1 класу. Зарекомендував себе як старанний, уважний, працелюбний учень. Навчається у повну міру своїх здібностей, має гарну пам?ять, логічне мислення та високий навчальний потенціал. ОСОБА_3 добрий, веселий, ввічливий, доброзичливий учень, не піддається чужому впливу. Завжди свідомо дотримується правил поведінки, до виконання доручень ставиться сумлінно. Має багато друзів, підтримує добрі, дружні стосунки, має лідерські здібності. Належну увагу сину приділяє тато. Цікавиться навчанням дитини, підтримує зв?язок з навчальним закладом та активно спілкується з класним керівником. Мама навчальним процесом сина не цікавиться і батьківські збори не відвідувала.
Згідно довідки виданої з КНП «Лисянський центр первинної медико-санітарної допомоги Лисянської селищної ради» вбачається, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за медичною допомогою та оздоровленням звертається в супроводі батька ОСОБА_1 .
Відповідно до висновку Комісії з питань захисту прав від 19.09.2024 року №10 дитини про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що служба у справах дітей виконавчого комітету Лисянської селищної ради вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно зі ст. 51 Конституції України, та ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Частинами третьою, четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно із ч.ч.2,3 п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за заявою про розірвання шлюбу, суди мають враховувати, що воно проводиться органами РАЦС лише у випадках, передбачених статтями 106, 107 СК (2947-14). При цьому питання про розірвання шлюбу вирішується незалежно від наявності між подружжям майнового спору.
Розірвання шлюбу судом відбувається: за наявності в подружжя спільних неповнолітніх дітей; за відсутності згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу, крім випадків, передбачених ст. 107 СК України; за спільною заявою подружжя, яке має дітей, відповідно до ст. 109 СК; за позовом одного з подружжя відповідно до ст. 110 СК.
Відповідно до п.3. ст.105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Розірвання шлюбу відбувається за позовом одного з подружжя відповідно до ст.110 СК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення. Така ж позиція висловлена в п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», згідно з яким проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Відповідно до положень ч.2 ст.114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Судом з'ясовано, що немає згоди позивача на продовження шлюбу, згоди щодо примирення та надання відповідного строку на примирення від подружжя не отримано.
При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами, дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка й дружини та збереження шлюбу буде суперечити інтересам подружжя за відсутності їх згоди на продовження шлюбу. Побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, які в сторін відсутні.
Суд вважає, що причини, що спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б спільним інтересам сторін, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком, суд виходить із наступного.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Частиною першою статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.
Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
У частині першій статті 161 СК України зазначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які стосуються застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», рішення від 11липня 2017 року у справі «М. С. проти України»).
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
При вирішенні даного спору суд виходив із того, що для малолітнього віку дитини для нормального психоемоційного стану та відчуття благополуччя, необхідна не тільки звична обстановка з усталеним колом спілкування, але дитина ще повинна і відчувати себе психофізіологічне вільно, захищено та комфортно. Тому для дитини дуже важливо щоб у неї також було сформовано почуття безпеки і підтримки.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зазначено, що «при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року».
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Як передбачено ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789X11 (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи позицію органу опіки та піклування, який дійшов висновку про доцільність проживання дитини з батьком, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, а саме, що на даний час дитина проживає разом з батьком, за місцем проживання дитини створені всі умови для неї, батько виховує та утримує сина, між дитиною та батьком встановлений міцний психологічний зв'язок, існує довіра, взаєморозуміння, тому суд вважає вірним визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 з його батьком - позивачем ОСОБА_1 . Саме проживання малолітньої дитини із батьком, на думку суду, буде цілком відповідати інтересам дитини, забезпечить комфортні умови та сприятиме її здоровому розвитку, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Також суд звертає увагу на те, що присутня в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 проти визначення місця проживання дитини з батьком не заперечувала.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати розподілу не підлягають, оскільки позивач бажав залишити такі витрати за собою.
На підставі ст.51 Конституції України, ст.ст. 19, 24, 56, 105, 110-113, ч. 2 ст. 114, 141, 157, 160, 161 СК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 76-81, 89, 141, 211, 263-265, ч.1 ст. 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Лисянської селищної ради Черкаської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання неповнолітньої дитини - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 28 квітня 2017 року Звенигородським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, актовий запис за № 41.
Визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (рнокпп НОМЕР_3 ).
Судові витрати розподілу не підлягають.
Шлюб припиняється у день набрання законної сили даним рішенням суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення виготовлено та проголошено 18.03.2025 року о 16.00 год.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_4 );
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , рнокпп невідомий, адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_5 );
Третя особа: орган опіки та піклування Лисянської селищної ради Черкаської області (адреса: пл. Миру, 30, смт. Лисянка, Звенигородського району, Черкаської області, 19301, тел (04749) 6-21-45, електронна адреса: lysselrada@ukr.net, ЄДРПОУ: 04410982).
Суддя О.Ю. Смовж