Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/2153/24
Провадження № 2/376/206/2025
24 лютого 2025 року Сквирський районний суд Київської області в складі:
Головуючого судді: Коваленка О.М.
при секретарі: Таранчук В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сквира Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування,
Встановив:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом.
В обґрунтування своєї позовної заяви позивач вказала, що вонаОСОБА_1 є рідною дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є рідною сестрою позивачка ОСОБА_1 та дочкою померлого ОСОБА_3 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається з:
-частини житлової квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 44,00 кв. м., житловою площею 27,6 кв.м.
Батько позивачки був одноосібним власником вказаної квартири.
23.03.2011 року договором дарування подарував ОСОБА_1 1/2 частини житлової квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 44,00 кв. м., житловою площею27,6 кв.м., що підтверджується Договором та Витягом про право власності на нерухоме майно.
29.07.2011 року ОСОБА_3 був складений заповіт відповідно до якого, останній заповів позивачці та відповідачці 1/2 частину житлової квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 44,00 кв. м., житловою площею 27,6 кв.м., в рівних частках що становить по 1/4 частині.
Після смерті батька, ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса та успадкувала належну їй 1/4 частину спадкового майна відповідно до вищезазначеного заповіту, що підтверджується Витягом про право власності.
Позивачка ОСОБА_1 постійно проживала з спадкодавцем, доглядала за ним, купувала ліки, відвозила до лікарні, оскільки ОСОБА_3 тяжко хворів та знаходився в важкому стані.
Натомість, відповідачка ОСОБА_2 , не вчиняла жодних дій по відношенню до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: не надавала матеріальної допомоги на лікування останнього, не допомагала в догляді.
Враховуючи, тривале, ухилення Відповідача від надання допомоги спадкодавцю позивачка була вимушена:
-запозичувати грошові кошти на ліки та достатнє харчування для батька;
-заощаджувати для себе на харчуванні, одязі;
-працювати неповний робочий день.
Після смерті ОСОБА_3 всі витрати на поховання взяла на себе ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 не надала жодної матеріальної допомоги та не допомогла з організацією процесу поховання.
Також ОСОБА_1 постійно дбає про стан спадкового майна, а саме житлової квартири АДРЕСА_1 . Сплачує комунальні послуги, проводила ремонті роботи.
Позивачка вважає, що Відповідач під час хвороби свого батька, який був у важкому стані, мала можливість, але свідомо ухилялася від надання спадкодавцю будь-якої матеріальної допомоги та моральної підтримки.
Інших спадкоємців за законом не має.
Також, позивачка вказує, що відповідач ОСОБА_2 в 2008 році стала громадянкою росії та весь час проживає на її території, останній раз вона приїжджала в Україні у 2013 році та проживала у сестри свого чоловіка в АДРЕСА_2 .
На підставі вищевикладеного позивачка ОСОБА_1 звертається з даним позовом та просить суд:
Усунути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від права на спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_1 , право власності 1/4 частини житлової квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 44,00 кв. м., житловою площею 27,6 кв.м., після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, звернулась до суду з письмовою заявою, в якій просить ухвалити рішення в її відсутності, без застосування фіксації судового засідання, позов підтримує в повному обсязі (а.с.63).
Відповідачка ОСОБА_2 в судові засідання не з'явилася, відзиву на позовну заяву до суду не подавала, причини неявки суду не повідомила, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 є громадянкою росії, про розгляд справи повідомлялася за останньою відомою адресою її проживання в Україні, що підтверджується поштовими повідомленнями (а.с.41,45,65), оскільки дипломатично-консульські відносини з російською федерацією припинені, Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року на сьогодні у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь не застосовуються.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання на підставі вимог ст.247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є рідною дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 видане 22.01.1958 року в с. Самгородок Сквирського району Київської області (а.с.6).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_3 видане 26.09.2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Сквирського районного управління юстиції у Київській області, актовий запис №214 (а.с.12).
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є рідною сестрою позивачки ОСОБА_1 та дочкою померлого ОСОБА_3 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається з:
-частини житлової квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 44,00 кв. м., житловою площею 27,6 кв.м.
Батько позивачки був одноосібним власником вказаної квартири.
23.03.2011 року договором дарування ОСОБА_3 подарував ОСОБА_1 1/2 частини житлової квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 44,00 кв. м., житловою площею 27,6 кв.м., що підтверджується копією Договору дарування частини квартири посвідчений 23.03.2011 року приватним нотаріусом Сквирського районного нотаріального округу Климчук Л.П. (а.с.13-14).
29.07.2011 року ОСОБА_3 був складений заповіт відповідно до якого, останній заповів позивачці та відповідачці 1/2 частину житлової квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 44,00 кв. м., житловою площею 27,6 кв. м., в рівних частках що становить по 1/4 частині, заповіт посвідчено приватним нотаріусом Сквирського районного нотаріального округу Климчук Л.П., зареєстровано в реєстрі за №1247 (а.с.15-16) .
Після смерті батька, ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса та успадкувала належну їй 1/4 частину спадкового майна відповідно до вищезазначеного заповіту, що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 20889921 від 24.04.2014 року (а.с.17).
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 постійно проживала з спадкодавцем, доглядала за ним, купувала ліки, відвозила до лікарні, оскільки ОСОБА_3 тяжко хворів та знаходився в важкому стані.
Вказане вище підтверджується поясненнями свідків:
ОСОБА_4 , який вказав, що він підтверджує, що ОСОБА_1 постійно проживала з батьком, доглядала за ним, купувала ліки, відвозила до лікаря. ОСОБА_3 тяжко хворів знаходився у важкому стані. Друга дочка померлого ОСОБА_5 не допомагала ні матеріально, ні у догляді за батьком, вона багато років не навідувалася до батька, після його смерті приїздила лише одного разу. ОСОБА_1 після смерті батька постійно доглядає за квартирою (а.с.38); ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надали аналогічні пояснення попередньому свідку (а.с.39,40).
Отже, матеріалами справи підтверджено, що відповідачка ОСОБА_2 , не вчиняла жодних дій по відношенню до свого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував у похилому віці, хворів та потребував догляду та допомоги.
Після смерті ОСОБА_3 всі витрати на поховання взяла на себе ОСОБА_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про поховання (а.с.21), відповідач ОСОБА_2 не надала матеріальної допомоги та не допомогла з організацією процесу поховання.
Також ОСОБА_1 постійно дбає про стан спадкового майна, а саме житлової квартири АДРЕСА_1 . Сплачує комунальні послуги, проводила ремонті роботи, що підтверджується копією Довідки від 07.10.2022 року видана головою ОСББ «Злагода-Сквира» (а.с.22), копіями квитанцій (а.с.22-26,29), копіями Актів перевірки димових каналів (а.с.30-32).
Інших спадкоємців окрім ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за законом чи за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 не має, що підтверджується копією Спадкової справи №35/2013, яка надійшла від завідувача Сквирської державної нотаріальної контори Марини Савченко (а.с.48-62).
Відповідач ОСОБА_2 є громадянкою росії та весь час проживає на її території, що підтверджується копіями заяв ОСОБА_2 , які зберігаються в матеріалах спадкової справи №35/2013 (а.с.49,51 зворотня сторона). Поясненнями свідків підтверджено, що відповідачка ОСОБА_2 до батька не приїздила, матеріально не допомагала, похованням померлого батька не займалася.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов'язаних із наданням такого піклування ( частини перша та третя статті 172 СК України).
За положеннями ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.
Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
На підставі ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 08.07.2018 № 390/1635/15-ц Верховний Суд дійшов таких висновків, що виходячи зі змісту частини п'ятої статті 1224 ЦК України та з урахуванням роз'яснень, наданих судам у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади).
При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідоме невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
У постановах Верховного Суду від 11 лютого 2019 року у справі № 756/11676/16-ц, провадження № 61-34600св18, від 25 березня 2019 року у справі N 766/810/17, провадження № 61-37615св18, зазначено, що тлумачення норми частини п'ятої статті 1224 ЦК України свідчить, що усунення від права на спадкування за законом можливе за наявності таких умов: ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві при наявності у нього можливості її надання; перебування спадкодавця у безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
У постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі N 404/2163/16-ц, провадження № 61-15926св18, зазначено, що підлягає з'ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.
Відзив на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 до суду не надавала, доказів, які б перешкоджати відповідачу надати допомогу батьку та забезпечити йому належні умови життя, із часу як той потребував сторонньої допомоги, відповідач суду не надала.
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що поведінка відповідачки щодо ненадання допомоги своєму батькові, який мав похилий вік, перебував у безпорадному стані була умисною, спрямованою на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій, а тому позов підлягає задоволенню.
Виходячи з викладеного та керуючись ст. 51 Конституції України, ст. 2,4,12,13, 81, 247,258,259,263 - 265,351,352,354 ЦПК України, ст.ст. 1216,1217,1218, 1224, 1223,1233 ЦК України, ст. 172,202 СК України, суд,
Вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування - задовольнити в повному обсязі.
Усунути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від права на спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_1 , право власності 1/4 частини житлової квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 44,00 кв. м., житловою площею 27,6 кв.м., після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: О.М. Коваленко