Справа № 357/8327/24
Провадження № 2/357/532/25
21 березня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А.Ю., при секретарі Козубенко Я.С.,
за участю:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - адвокат Єфремова І.І.;
відповідач-1 - ОСОБА_2 ;
представник третьої особи - ОСОБА_32.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до: 1) ОСОБА_2 ; 2) ОСОБА_3 , третя особа: Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та встановлення факту утримання,
У червні 2024 року позивач ОСОБА_1 через свого представник - адвоката Єфремову Ірину Іванівну, звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вказаним позовом, в якому просила суд: 1) встановити факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу, перебуваючи у фактичних шлюбних стосунках в період часу з 19.01.2015 до 09.04.2023; 2) встановити факт, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог вказано, що з 21.08.2004 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали в зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох дітей: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У 2015 році в родині ОСОБА_7 склалась тяжка конфліктна ситуація, внаслідок якої ОСОБА_8 змушена була звернутись до суду з позовом про розлучення. 25.12.2014 заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області шлюб розірвано. Однак, дізнавшись про розірвання шлюбу, ОСОБА_4 вжив усіх заходів задля примирення. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не отримували свідоцтва про розірвання шлюбу в органах РАЦСу, а продовжили проживати однією сім'єю як подружжя, а також позивач перебувала на утриманні ОСОБА_9 . Вказує, що про факт їхнього спільного проживання свідчать спільні родинні фотографії про проведення разом вільного часу та свят у період після прийняття заочного рішення про розлучення, тобто з 2015 по 2022 рік включно. Протягом всього спільного життя родина їздила літом відпочивати до брата заявниці в м. Одесу, чоловік робив ремонт в їх квартирі за адресою АДРЕСА_1 , забезпечував сім'ю продуктами харчування, купував цінні речі, фінансово забезпечував родину та підтримував дуже теплі стосунки зі своєю тещею. З початку широкомасштабного вторгнення рф на територію України, ОСОБА_4 мав бажання одразу піти добровольцем задля захисту Батьківщини, однак заявниця стримувала його. Згодом, внаслідок загострення обстрілів та задля збереження життя та здоров'я, заявниця разом з дітьми виїхали до Польщі, а ОСОБА_4 провівши їх, прийняв самостійне рішення піти захищати Батьківщину. З 20.04.2022 він був мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_4 до лав ЗСУ. Протягом усього часу позивач з чоловіком підтримували досить тісний зв'язок та він здійснював грошові перекази родині. Вказує, що ОСОБА_4 протягом усього свого життя вважав її своєю дружиною, та про рішення Білоцерківського міськрайонного суду вони не згадували, оскільки їх стосунки були важливішими. Протягом усієї служби чоловіка, родина ОСОБА_7 підтримувала його, готували йому та його побратимам посилки, плели маскувальні сітки, відправляли волонтерами передачі. Наприкінці березня 2023 року позивач поїхала до чоловіка у Донецьку область, щоб підтримати його. Її поїздка була організована волонтером з м. Умані ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 загинув у Луганській області, внаслідок участі у заходах спрямованих на захист територіальної цілісності та суверенітету України. Після загибелі чоловіка, ОСОБА_1 не укладала іншого шлюбу, тож вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги в зв'язку з загибеллю чоловіка, однак звернувшись до ІНФОРМАЦІЯ_9 з заявою про призначення виплати отримала відмову, тому змушена звертатись до суду за захистом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.
02.07.2024 ухвалою судді прийнято справу до розгляду, відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено відкрите підготовче судове засідання 10.09.2024.
16.08.2024 на адресу суду від представника третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_9 - ОСОБА_31, надійшли письмові пояснення, в обґрунтування яких вказано про те, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, зазначена у свідоцтві про смерть особи. Так, згідно зі ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції станом на 09.04.2023), право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення). За результатом розгляду документів поданих членами сім'ї загиблого 09.04.2023 у період дії воєнного стану сержанта ОСОБА_4 , а саме: матері ОСОБА_3 , сина ОСОБА_2 та дочки ОСОБА_11 , Комісією ІНФОРМАЦІЯ_9 з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум було прийнято рішення про призначення їм одноразової грошової допомоги в розмірі 3/4 частин у рівних частках кожному. За результатом розгляду документів поданих ОСОБА_1 , комісією прийнято рішення про повернення їх на доопрацювання. Вказано, що встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку з цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов'язків, притаманних подружжю, слід віднести, зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю. Натомість, надані ОСОБА_1 докази не підтверджують: факт постійного проживання із ОСОБА_4 однією сім'єю без шлюбу з 19.01.2015 до 09.04.2023; існування між ними взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю; ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти; піклування чоловіка та жінки один про одного, як членів сім'ї. ОСОБА_1 не надала належних, допустимих та достатніх доказів того, що проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу із загиблим військовослужбовцем. Станом на 09.04.2023, коли загинув ОСОБА_4 , ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачала право на отримання одноразової грошової допомоги лише для другого з подружжя, який не одружився вдруге. Таким чином, рішення суду про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу не є належною підставою визначати особу щодо якої встановлено цю обставину, як «один із подружжя, який не одружився вдруге». ОСОБА_1 також не довела належними та допустимими доказами те, що є непрацездатним членом сім'ї загиблого ОСОБА_4 і перебувала на його повному утриманні. Міністерство оборони України просить відмовити в позові повністю.
10.09.2024 суд на місці ухвалив задовольнити клопотання позивача про виклик свідків, приєднати до матеріалів справи виписку з рахунку АТ КБ «ПриватБанку», прийняти до розгляду пояснення третьої особи, закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала повністю, просила задовольнити, надала пояснення. Зокрема вказала, що подала позов про розірвання шлюбу з ОСОБА_9 лише тому, що чоловік у той час вживав алкоголь. Вони не ходили на суди, шлюб розірвали заочно, в РАЦС вказане рішення не передавалось та не отримано свідоцтво про розірвання шлюбу, тому позивач змогла повторно отримати свідоцтво про шлюб. Вказує, що проживали з чоловіком і після розірвання шлюбу. В 2015 році шлюб був розірваний, однак загалом окремо проживали з чоловіком всього тиждень. Ніхто не знав про розірвання шлюбу. Всі знали, що вони були родиною. В квітні 2022 року ОСОБА_9 був мобілізований та з цього часу не повертався додому. В березні 2023 року позивач поїхала до нього в Краматорськ на 3 дні та вони змогли зустрітись. Вказує, що вона працює вихователем в садочку та на той час (квітень 2023 року) заробляла 6 000 - 7 000 грн в місяць, зараз її зарплата становить 8 000 - 9 000 грн. Вказує, що хворіє та чоловік постійно допомагав їй.
Представник позивача - адвокат Єфремова І.І., позов підтримала, вказавши, що основна причина звернення до суду з даним позовом це отримання одноразової допомоги, але рішення буде впливати і на соціальний статус дружини загиблого, зокрема призначення пільг. Вказує, що ОСОБА_4 постійно надавав кошти для утримання родини. Його рахунки були арештовані через борг по аліментах, тому грошове забезпечення виплачувалось на рахунок його матері за його заявою. Позивач працює вихователем у дитячому садочку.
В судовому засіданні відповідач-1 ОСОБА_2 позов визнав. Пояснив, що за весь період, що він пам'ятає, батьки завжди були разом та проживали з ним весь час за однією адресою. Вони все купували разом, в тому числі меблі, їздили відпочивати, робили ремонт, спілкувались. Тато працював водієм та встановлював меблі до 2022 року. Його заробітна плата становила близько 12 000 - 15 000 грн у місяць. Працював неофіційно. Мама працювала і зараз працює вихователем у дитячому садочку та отримувала близько 8 000 грн на місяць.
В підготовчому судовому засіданні відповідач-2 ОСОБА_3 просила приєднати до матеріалів справи виписку з її рахунку, куди надходило грошове забезпечення її загиблого сина ОСОБА_9 , вказала про перерахування аліментів позивачу.
В подальшому відповідач-2 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась у встановленому порядку, з відзивом на позов до суду не зверталась.
Представник третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_9 - ОСОБА_32., в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та просив відмовити в позові повністю. Вказав, що метою встановлення заявлених фактів є отримання одноразової грошової допомоги, однак у позивача не виникне такого права в разі задоволення позову. Проживання не вважається укладенням шлюбу. У даному випадку шлюб між позивачем та загиблим розірвано, а факт утримання може підтвердитись якщо позивач є непрацездатним членом родини загиблого військовослужбовця. Вказував, що посвідчення загиблого не надає такого права позивачу. Підтвердив, що частки допомоги отримали матір загиблого ОСОБА_9 та двоє його дітей, а документи позивача повернуті.
Суд, вислухавши учасників справи, свідків, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, встановив наступне.
З 21.08.2004 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.12.2014 у справі № 357/15221/14-ц.
Рішення суду про розірвання шлюбу набрало законної сили 16.01.2015.
Від спільного проживання під час вказаного шлюбу народилось двоє дітей: син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочка ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що вбачається з копій свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 21.06.2005, актовий запис № 680, та серії НОМЕР_2 від 20.02.2007, актовий запис № 260.
З листа Білоцерківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 30.1-33/1189 від 04.05.2023 вбачається, що актового запису про розірвання шлюбу, складеного відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в архіві відділу не виявлено.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16.12.2013 у справі № 357/15801/13-ц стягнуто аліменти з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частини всіх видів доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 31.10.2013 до досягнення ОСОБА_12 повноліття, після чого продовжити стягнення аліментів на утримання Дарії в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Вказане рішення набрало законної сили 27.12.2013 та 27.12.2013 видано виконавчий лист.
Згідно з актом КП БМР ЖЕК № 7 від 28.04.2023 № 7, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з серпня 2004 року по квітень 2022 року фактично проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_4 помер в селі Невське Сватівського району Луганської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 18.04.2023, актовий запис № 767.
З довідки Військової частини НОМЕР_4 № 1088 від 27.04.2023, виданій ОСОБА_1 вбачається, що її чоловік, сержант ОСОБА_4 , захищав незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, та загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 поблизу с. Невське Сватівського району Луганської області, внаслідок авіаційного удару збройних сил країни агресора російської федерації. Його загибель пов'язана із безпосередньою участю військовослужбовця в забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України.
З витягу з протоколу засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_9 з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 18/д від 29.09.2023 вбачається, що ОСОБА_1 зверталася до ІНФОРМАЦІЯ_9 із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги та її документи були повернуті на доопрацювання, оскільки відповідно до наданих документів заявниця не відноситься до одного з подружжя, неможливо встановити чи є заявниця непрацездатною особою (особою з інвалідністю), та чи перебувала вона на утриманні колишнього чоловіка, а також чи реєструвала вона повторний шлюб. Без надання вказаних документів неможливо встановити право заявниці на отримання частки одноразової допомоги.
Також Міністерством оборони України надано витяг з цього ж протоколу, з якого вбачається про призначення матері, сину та дочці загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги в розмірі 3/4 частин у рівних частинах кожному.
ОСОБА_3 надано виписку з її рахунку в АТ КБ «ПриватБанк» за період з 19.05.2022 по 09.04.2023, з якого вбачається щомісячне зарахування грошового забезпечення від в/ч НОМЕР_4 , так 19.05.2022 перше зарахування в розмірі 9 653,14 грн та 07.04.2023 останнє зарахування в розмірі 21 952,80 грн.
В матеріалах справи містяться фотографії родини ОСОБА_7 , як свідчать про спільне проведення вільного часу та свят, переписка в месенджері між ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та їх дітьми під час проходження його служби в Збройних Силах, а також надано квитанції про купівлю побутових речей.
Позивачем до матеріалів справи надано копію посвідчення серії НОМЕР_5 від 10.08.2023 члена сім'ї загиблого захисника чи захисниці України.
В судовому засіданні оглянуто диск з відеозаписами ОСОБА_13 під час служби в Збройних Силах України, серед яких є відео, де він каже, що хоче побачити свою сім'ю: жінку, дітей, маму, сестру та всіх інших. Також є спільне відео позивача з ОСОБА_9 та відео, де він робить ремонт та його голосове сповіщення, в якому він зізнається ОСОБА_14 , що любить її.
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою окремого провадження, заінтересована особа: Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу заявниці та померлим військовослужбовцем, яку ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09.04.2024 у справі № 357/3506/24 залишено без розгляду, оскільки вбачається спір про право.
В судовому засіданні свідки надали покази.
Свідок ОСОБА_15 зазначила, що з 2004 року проживає в сусідньому під'їзді з родиною позивача. Вказує, що ОСОБА_16 й ОСОБА_17 проживали разом та були подружжям, свідок навіть не знала, що вони розлучені. Родина ОСОБА_7 проживала весь час разом, іноді сварились. ОСОБА_9 максимум на два дні йшов від неї, але завжди повертався. Позивач була на утриманні ОСОБА_18 , оскільки він більше завжди отримував заробітної плати, ніж вона. З початком війни позивач виїхала за кордон, однак сім'я весь час підтримувала спілкування.
Свідок ОСОБА_19 зазначив, що живе на першому поверсі, є сусідом родини позивача та знає позивача з 80-х років. ОСОБА_20 та ОСОБА_9 проживали завжди разом і були дружиною й чоловіком, іноді сварились.
Свідок ОСОБА_21 зазначила, що працює вихователем та є колегою позивача. ОСОБА_22 та ОСОБА_9 були у фактичному шлюбі. Часто бачила їх і знає, що вони разом проживали до того як ОСОБА_9 пішов на війну. Була в них вдома у квартирі, коли ОСОБА_9 робив ремонт.
Свідок ОСОБА_23 зазначила, що знає ОСОБА_9 і ОСОБА_24 . Вони як діти їй. Вона (свідок) сусідка родини. Вони спільно виховували прекрасних дітей. Не було в них ніякого розлучення. Подружжя проживало як чоловік і дружина більше 20 років. Вказує, що чоловік перед загибеллю надіслав дружині букет троянд.
Свідок ОСОБА_25 зазначила, що була роботодавцем ОСОБА_13 , який працював у неї водієм і виконував роботи по складанню меблів з 2018 року. Вказує, що знає дружину ОСОБА_26 . Їй відомо про його особисте життя, оскільки під час проведення корпоративів ОСОБА_9 приходив з ОСОБА_27 . Крім того, він разом з дружиною забирав заробітну плату на її прохання, щоб ОСОБА_17 кудись її не витратив. Також знає їх сина ОСОБА_12 .
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на судовий захист оспорюваних або не визнаних прав.
Частина 1 ст. 20 ЦК України встановлює, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.
За правилом ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ст. 2 Закону № 2011-XII ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції станом на 09.04.2023) встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 статті 16 вказаного Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Відповідно до статті 16-1 Закону України № 2011-XII (станом на 09.04.2023), у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції станом на 09.04.2023), право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
За правилом частини 4 статті 30 вказаного Закону, непрацездатними членами сім'ї вважаються: а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків; б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю; в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю.
Члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію (ст. 31 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб").
Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України (п. 3 ч. 16-2 Закону України № 2011-XII станом на 09.04.2023).
Так, механізм виплати вказаної одноразової грошової допомоги врегульовано Постановою КМУ "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова № 168).
Відповідно до абз. 1 п. 2 Постанови № 168, особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть його реалізувати протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Днем виникнення такого права є дата, зазначена у свідоцтві про смерть особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, загибель якої сталася в період воєнного стану або смерть якої настала внаслідок причин, зазначених в абзаці першому цього пункту, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва) (абз. 8 п. 2 Постанови № 168).
Розподіл часток одноразової грошової допомоги у разі відмови однієї з осіб, зазначених в особистому розпорядженні, або відмови однієї з осіб, зазначених у частині четвертій статті 118-1 Кодексу цивільного захисту України, частині четвертій статті 98 Закону України "Про Національну поліцію" та пункті 4 статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", від отримання одноразової грошової допомоги, а також у разі, коли одна із таких осіб у трирічний строк з дня виникнення права на отримання допомоги не реалізувала своє право на отримання одноразової грошової допомоги, здійснюється відповідно до вимог статті 118-3 Кодексу цивільного захисту України, статті 100 Закону України "Про Національну поліцію" та статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (абз. 3 п. 2 Постанови № 168).
Згідно із ч. 6 ст. 16-3 Закону України № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістам.
Судом в межах розгляду даної справи встановлено, що військовослужбовець ОСОБА_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання ним обов'язків військової служби, тому право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, діти, які не досягли повноліття та утриманці загиблого (померлого).
Міністерством оборони України призначено матері, сину та дочці загиблого ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу в розмірі 3/4 частин такої допомоги в рівних частинах кожному. ОСОБА_28 відмовлено у призначенні такої допомоги, оскільки вона, зокрема не відноситься до одного з подружжя, відсутні відомості, що вона є непрацездатною особою (особою з інвалідністю), та, що вона перебувала на утриманні ОСОБА_9 .
Так, згідно із ч. 2 ст. 114 СК України днем розірвання шлюбу вважається день набрання чинності рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 СК України розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, має бути зареєстроване в державному органі РАЦС за заявою колишньої дружини або чоловіка.
Матеріалами справи підтверджено, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано внаслідок набрання чинності судовим рішенням про розірвання шлюбу, тобто 16.01.2015, при цьому з таким позовом до суду зверталась ОСОБА_1 .
В цьому контексті доводи позивача щодо відсутності в РАЦСі відмітки про розірвання такого шлюбу не мають значення.
Частиною 2-3 статті 3 СК України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам (ч. 4 ст. 3 СК України).
Поняття сім'ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов'язкової ознаки сім'ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї.
Верховний Суд України у листі "Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення" від 01.01.2012 роз'яснив, що доказами, які свідчать про факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо. Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну "член сім'ї") визначено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Згідно із частинами 1, 2 статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Отже проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.
Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.
Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання.
Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини.
Відповідно до частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Судом встановлено, що дійсно колишнє подружжя ОСОБА_7 - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , після розірвання шлюбу продовжили проживати однією сім'єю як подружжя, що вбачається, зокрема з акту ЖЕКу, спільних родинних фотографій з 2015 по 2022 рік включно, показів свідків про те, що пара разом 20 років, поясненням їх сина ОСОБА_2 , який визнав позов, а також сукупністю зібраних у справі доказів.
Приймаючи до уваги, що позивачем ОСОБА_1 доведено належними та допустимими доказами, що вона та ОСОБА_4 з січня 2015 року по день його загибелі, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, мали спільний побут та взаємні права і обов'язки, враховуючи, що факт їх проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у вказаний період часу породжуватиме для позивача юридичні наслідки щодо реалізації її прав та інтересів, в тому числі соціальних, а встановити даний факт у позасудовому порядку остання не має можливості, тому суд дійшов висновку, що заявлені ОСОБА_1 вимоги в цій частині встановлення факту проживання однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу з 19.01.2015 до 09.04.2023 підлягають задоволенню.
Суд відхиляє доводи представника третьої особи відносно того, що встановлення такого факту не матиме правового значення.
Так, питання про виплату чи відмову у виплаті частки одноразової грошової допомоги входить до дискреційних повноважень відповідного органу державної влади, при цьому нормативно-правове регулювання цього питання неодноразово змінювалось, документи позивача повернуті на доопрацювання, а комісією ІНФОРМАЦІЯ_9 на час вирішення справи призначено лише 3/4 частини грошової допомоги членам родини загиблого.
У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Як вказано вище, аналогічні норми містяться в статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на момент смерті ОСОБА_4 була працездатного віку та працювала вихователем в садочку.
Поряд з цим, в межах розгляду даної справи наявними матеріалами не встановлено, що позивач одержувала від померлого допомогу, що була постійним і основним джерелом засобів до існування, що могло б свідчить про факт перебування її на утриманні померлого ОСОБА_4 .
В матеріалах справи відсутні належні докази, які б дали змогу суду порівняти доходи ОСОБА_9 та ОСОБА_29 для встановлення такого факту (довідка про заробітну плату/грошове забезпечення, довідка ОК-7, відомості про отримані доходи з органу ДПІ/роботи тощо). Стороною позивача не було заявлено клопотання про витребування таких доказів. Встановити вказані факти лише на підставі показів свідків, на думку суду, є недостатнім, враховуючи можливість та необхідність документального доведення таких обставин.
Суд зазначає, що виписка з рахунку відповідача-2 про зарахування грошового забезпечення не підтверджує, що саме ОСОБА_30 був отримувачем цих коштів. В матеріалах справи відсутні докази, що в/ч за заявою загиблого перераховувала його забезпечення на вказаний рахунок або довідка про нараховані та виплачені йому кошти.
Таким чином, позивач ОСОБА_1 в межах розгляду даної справи не довела належними та допустимими доказами те, що вона перебувала на утриманні загиблого ОСОБА_4 , тому в цій частині позову слід відмовити.
Керуючись ст. 4, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 258, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу з 19.01.2015 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 .
Відповідач-1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 .
Відповідач-2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: невідомо.
Третя особа Міністерство оборони України, адреса: п-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ: 00034022.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його підписання (проголошення).
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А. Ю. Цуранов