Справа № 202/10621/24
Провадження № 2/202/893/2025
21 березня 2025 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська у складі судді Михальченко А.О.,
секретар судового засідання Пономаренко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі
цивільну справу №202/10621/24
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю
«Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»
до
ОСОБА_1
Треті особи, які не заявили самостійних вимог щодо предмету спору
ОСОБА_2
ОСОБА_3
ОСОБА_4
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб уповноважений на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»
про визнання права іпотекодержателя та звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності
29.08.2024 ТОВ «ФК Дніпрофінансгруп» через підсистему «Електронний суд» звернулося до суду з вказаним позовом, який мотивувало тим, що 17 липня 2020 року відповідно до результатів відкритих торгів, оформлених протоколом електронних торгів № UA-EA-2020-05-12-000017-b від 22.05.2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» був укладений Договір №GL48N718070_І_3 про відступлення прав вимоги.
За умовами даного Договору ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів зокрема за Кредитним Договором (з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповнень тощо) №8/2007/840-К/809/2-Н від 02.03.07р. укладеним між ОСОБА_4 та ВАТ КБ «Надра» та договорами забезпечення, у тому числі за Договором іпотеки №809/2-Н від 02.03.2007 року, укладеним між ОСОБА_4 та ВАТ КБ «Надра».
Відповідно до умов Договору іпотеки №809/2-Н від 02.03.2007 року предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 , яка була придбана за кредитні кошти.
З інформаційної довідки позивачу стало відомо, що на підставі акту державного виконавця від 07.04.2014, виданого Ленінським відділом виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції було припинено обтяження та запису про іпотеку на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , а право власності було зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 23.12.2016 року.
Право власності за ОСОБА_3 було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з відкриттям розділу на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 28410676 від 24.02.2016, номер запису про право власності/довірчої власності: 13402983.
В подальшому, 18.03.2016, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідченого державним нотаріусом Першої Дніпровської нотаріальної контори Парусниковою І.О., зареєстровано за реєстровим №9-65. Право власності було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 28886476 від 23.03.2016 року, номер запису про право власності/довірчої власності: 13825321.
21 грудня 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1 , посвідченого Чижик І.О. приватним нотаріусом ДМНО, зареєстровано за реєстровим №553. Право власності було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 65867176 від 21.12.2022 року, номер запису про право власності/довірчої власності: 48780511.
Однак, відповідно до наданої відповіді Новокодацього відділу державної виконавчої служби (м. Дніпро) ПСМУМЮ (колишня назва - Ленінського ВДВС) від 18.05.2021, реалізація предмету іпотеки не проводилась, що дає підстави вважати, що акт державного виконавця від 07.04.2014, виданий Ленінським відділом виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, на підставі якого було припинено обтяження на предмет іпотеки та перереєстровано право власності на іншу особу, підроблено.
Зазначені обставини, також підтверджуються і відповіддю Управління забезпечення примусового виконання рішення у Дніпропетровській області Південно-Східного управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 14.11.2022. Так, з даної відповіді вбачається, що на примусовому виконанні Новокодацього відділу державної виконавчої служби перебувало лише три виконавчі провадження. Однак в жодному з них реалізація майна не проводилась, зокрема спірного майна, як і не надходили кошти на рахунок ВДВС після реалізації майна.
Крім того, Шевченківським районним судом м. Києва було надано відповідь, з якої вбачається, що була наявна справа щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_4 , але за номером 2-11425/10. Тобто справи за №11425 не розглядалось та не видавались виконавчі листи за таким номером. Як і не було на примусовому виконані виконавчого листа за №11425.
Оскільки торги з реалізації спірного майна ніколи не проводились, то акт державного виконавця від 07.04.2014, протокол про проведені торги є недійсними (нікчемними).
Позивачем було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України (номер кримінального провадження 42024042000000024) та заяву про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України (номер кримінального провадження 42024042000000025). Наразі триває досудове розслідування.
Отже, внаслідок протиправних дій невідомих осіб, було перереєстровано право власності на предмет іпотеки та нерухоме майно, що було власністю боржника та предметом іпотеки, без згоди Іпотекодержателя та кредитора. Тим самим було здійснено порушення прав Кредитора та Іпотекодержателя щодо унеможливлення стягнення з боржника грошових коштів шляхом звернення стягнення на майно.
Таким чином боржником вчинялись дії щодо відчуження предмету іпотеки без згоди кредитора та Іпотекодержателя, діючи йому на шкоду з метою уникнення від виконання зобов'язань.
Крім того зазначили, що в разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця, законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя шляхом перенесення всіх прав та обов'язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності.
Також зазначили, що єдиним належним способом захисту порушених прав ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», відповідно до правової позиції Великої палати Верховного суду від 15.06.2021 року справа № 922/2416/17, є звернення з позовною заявою про визнання право іпотекодержателя.
Враховуючи викладене просили суд визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» право іпотекодержателя за Договором №809/2-Н від 02.03.2007 посвідчений Приватним нотаріусом ДМНО Петренко К.В., зареєстрованого в реєстрі за №811, укладений між ОСОБА_4 та ВАТ КБ «Надра» (право вимоги за яким перейшло до Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» на підставі Договору № GL48N718070_І_3 про відступлення права вимоги від 17.07.2020 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Бочкарьовою А.В., зареєстрований в реєстрі за №509) щодо іпотечного майна - квартири АДРЕСА_1 , РНОНМ 857914112101, яке перебуває у власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), про що зробити відповідний запис у державному реєстрі; звернути стягнення на предмет іпотеки на квартиру АДРЕСА_1 , РНОНМ НОМЕР_2 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 8/2007/840-К/809/2-Н від 02.03.2007року шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» (ЄДРПОУ 40696815).
02.09.2024 по справі відкрите загальне позовне провадження, відповідачу встановлений строк для подання відзиву на позов, а третім особам строк для надання пояснень.
20.09.2024 через підсистему «Електронний суд» представник відповідача - адвокат Ворон А.І. подав відзив на позов у якому просить суд застосувати строк позовної давності, а також відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.
ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірної квартири, а тому ні вона, ні в подальшому її дочка - Відповідач по справі ОСОБА_1 , як новий власник спірної квартири, - не може нести будь-яких зобов'язань перед ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».
Відповідно до договору дарування квартири від 21.12.2022, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського МНО Чижик І.О., ОСОБА_2 подарувала, а її дочка - ОСОБА_1 прийняла на праві власності у дар спірну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
У свою чергу, ОСОБА_2 18.03.2016 уклала із ОСОБА_3 договір купівлі-продажу спірної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений державним нотаріусом Першої Дніпровської нотаріальної контори Парусниковою І.О., зареєстрованого за реєстровим номером № 9-65.
Оскільки будь-які наявні записи у Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на моменту укладення договору купівлі-продажу були відсутні, а тому ОСОБА_2 правомірно одержала у власність спірну квартиру.
Отже, при купівлі майна ОСОБА_2 воно не було обтяжено і тому слід виходити із добросовісності набуття майна у власність власником ОСОБА_2 , а тому остання будь-яких зобов'язань перед Позивачем мати не може. Оскільки ОСОБА_2 майно набуте як добросовісним набувачем, у подальшому ОСОБА_1 отримавши вказане майно за договором дарування, також діяла добросовісно.
Зазначив, що за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню.
У даному випадку ОСОБА_2 придбала спірну квартиру добросовісно, відсутні будь-які обставини, що можуть свідчити про недобросовісність дій зі сторони покупця ОСОБА_2 .
Розглядаючи вимоги про визнання Позивача іпотекодержателем спірного майна, необхідно врахувати, що ОСОБА_2 придбала спірну квартиру у ОСОБА_3 , що в свою чергу придбав вказане майно з прилюдних торгів (аукціону), що підтверджується свідоцтвом про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) від 23.12.2016 року. На момент придбання спірного нерухомого майна відомості щодо іпотеки у відповідному реєстрі були відсутні.
ОСОБА_2 , придбаваючи майно у ОСОБА_3 як у переможця прилюдних торгів, мала всі підстави вважати, що, оскільки він набув майно найбезпечнішим способом, процедура реалізації гарантує невідворотність торгів, та враховуючи, що будь-які відомості у реєстрі прав на нерухоме майно були відсутні, є добросовісним набувачем та не може нести будь-яку відповідальність перед ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».
Позивач у позовній заяві жодним чином не довів недобросовісності набуття ОСОБА_2 спірного майна, хоча, виходячи з характеру цивільно-правового спору, саме Позивач має довести недобросовісність набувача під час набуття у власність спірного майна як визначальну підставу для задоволення вимоги про визнання позивача іпотекодержателем нерухомого майна.
Також зазначив, що ОСОБА_2 придбала квартиру, сплативши реальну ринкову ціну 400 000,00 грн., у власника квартири ОСОБА_3 , за оплатним правочином, для подальшого особистого проживання у цій квартирі. У подальшому вона подарувала спірну квартиру своїй дочці ОСОБА_1 , Відповідачу по справі. Будь-який умисел в її діях відсутній та недоведений. ОСОБА_2 не є професійним учасником ринку нерухомості. ОСОБА_2 є людиною похилого віку, пенсіонеркою, має невеликий дохід (пенсію). Все життя вона тяжко працювала, щоб заробити та заощадити на квартиру. Вона мріяла подарити квартиру своїй дочці.
На момент укладення договору купівлі-продажу із ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна були відсутні відомості про права або їх обтяження за ПАТ "КБ "Надра" на спірну квартиру.
Також зазначив, що посилання Позивача на те, що запис про обтяження спірної квартири було вилучено начебто на підставі результатів прилюдних торгів, які взагалі ніколи не проводились щодо спірного іпотечного майна, не спростовують добросовісність набувача спірного майна ОСОБА_2 , а також не свідчать про те, що ОСОБА_2 на момент придбання спірного майна могла знати про ці обставини.
Крім того, ні ПАТ «КБ «Надра», ні ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» не оскаржували рішення приватного нотаріуса як державного реєстратора, на підставі якого було припинено обтяження іпотекою, ні у судовому порядку, ні через Міністерство юстиції України.
Отже, вимоги Позивача про визнання за ним права іпотекодержателя за Договором іпотеки № 809/2- Н від 02.03.2007 року є необґрунтованими.
Крім того, спірна квартира до цих пір залишається єдиним місцем проживання самої ОСОБА_2 , матері Відповідача.
Втручання у право власності Відповідача на цю квартиру фактично створить для неї надмірний тягар, оскільки вона буде позбавлена і грошей, і квартири, і вимушена сама буде шукати інші шляхи для відшкодування їй збитків, що з огляду на її добросовісність - є неприпустимим у даному випадку.
Щодо підроблення документів зазначив, що в матеріалах справи взагалі відсутні будь-які докази цього.
Так, витребувані у рамках іншої цивільної справи № 202/5138/21 протокол № 0413377-1 прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки від 19.03.2014 року, затверджений в.о. директора філії 04 ПП «Нива-В.Ш.» ОСОБА_5 , та виданий на його підставі акт про реалізацію предмета іпотеки від 07.04.2014 року, затверджений начальником Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського МУЮ Никитюк І.П., спростовують доводи Позивача. Жодного належного та допустимого доказу факту реального підроблення зазначених документів у встановленому законом порядку зі сторони Позивача - Суду не надано.
Доданий до матеріалів справи лист Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі - не є таким доказом, оскільки будь-якого розслідування із фактів підробки документів не проводилось, та будь-яка правова оцінка протоколу прилюдних торгів, акту про реалізацію предмета іпотеки та свідоцтву про придбання майна з прилюдних торгів не надавалось.
Тобто, зазначеного листа Новокодацької ВДВС у м. Дніпрі недостатньо для категоричного висновку про визнання вказаних документів підробленими. Із обставин справи не зрозуміло, хто саме та на якому етапі підробив акт про реалізацію предмета іпотеки - начальник виконавчої служби, ОСОБА_4 чи ОСОБА_3 , чи приватний нотаріус Царейкін М.М., який видавав свідоцтво.
Відсутність вироку суду, який би набрав законної сили по факту фальсифікації документів вказує на безпідставність та недоведеність таких доводів Позивача.
Щодо строку позовної давності зазначив, що Позивач звернувся до Суду за захистом своїх прав із вимогою про визнання прав іпотекодержателя поза межами строку позовної давності, оскільки відповідно до статті 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
При цьому ПАТ «КБ «Надра» мало можливість довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила, з моменту внесення відомостей про припинення іпотеки 23.02.2016 року.
Крім того, 17.07.2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та Позивачем було укладено договір про відступлення прав вимоги N GL48N718070_I_3, згідно з умовами якого Позивач набув права вимоги, у тому числі, і за кредитним договором № 8/2007/840-К/809/2-Н від 02.03.2007 року, та усіма забезпечувальними договорами, а тому, набуваючи право вимоги за спірним договором іпотеки, саме з 17.07.2020 року Позивач мав можливість та повинен був дізнатись про припинення іпотеки, перевіривши відповідні відомості в державному реєстрі речових прав. Позивач звернувся до суду із даним позовом 29 серпня 2024 року, тобто із пропуском 3-річного строку позовної давності.
Враховуючи викладене просив суд відмовити у задоволенні позову.
26.09.2024 через канцелярію суду третя особа ОСОБА_2 подала письмові пояснення щодо позовних вимог, які аналогічні доводам відзиву ОСОБА_1 . Просила суд у задоволенні позову відмовити.
19.12.2024 підготовче провадження по справі закрито, справа призначена до розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Доманський В.П. позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Ворон А.І. у судовому засіданні просили у позові відмовити з підстав викладених у відзиві.
Третя особа ОСОБА_2 просила у позові відмовити з підстав викладених у її письмових поясненнях.
Треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб уповноважений на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, але у судові засідання не з'явилися, з невідомих суду причин. Будь-яких заяв не надали.
Приписами ч.1 ст.223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи викладене суд вважає за можливе розглянути справу без третіх осіб, оскільки про дату, час і місце розгляду справи їх було повідомлено належним чином. Заяв про відкладення судового розгляду не надходило.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
17.07.2020 між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» був укладений договір №GL48N718070_I_3 про відступлення прав вимоги.
За умовами даного договору ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги до боржника за кредитним договором №8/2007/840-К/809/2-Н від 02.03.2007, укладеним між ОСОБА_4 та ВАТ КБ «Надра», та договором іпотеки №809/2-Н від 02.03.2007, укладеним між ОСОБА_4 та ВАТ КБ «Надра».
До ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» перейшли права кредитора ОСОБА_4 на суму 80 175,93 доларів США (реєстр договорів, який є додатком до договору №GL48N718070_I_3 від 17.07.2020)
Відповідно до умов договору іпотеки №809/2-Н від 02.03.2007 предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 , власником якої був ОСОБА_4 .
02.03.2007 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Царєйкіним М.М. проведена державна реєстрація обтяження квартири АДРЕСА_1 , та зроблено відповідний запис у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Реєстраційний номер обтяження 4583820. (інформаційна довідка №391966992 від 22.08.2024).
23.02.2016 нотаріусом Царєйкіним М.М. прийнято рішення про припинення обтяження та вилучений запис про іпотеку на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 .
Підставою припинення обтяження визначено - акт державного виконавця від 07.04.2014 виданий Ленінським відділом виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції.
У вказаному акті зазначено, що він складений при примусовому виконанні виконавчого листа №11425 виданого Шевченківським районним судом м. Києва.
Відповідно до Рішення Вищої ради правосуддя від 19 квітня 2018 року №1200/0/15-18 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень» та п.5 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень» - судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру, в тому числі до інформації, визначеної статтею 7 цього Закону. Доступ суддів до державної таємниці, що міститься в судових рішеннях, забезпечується відповідно до Закону України "Про державну таємницю".
Тому, судом було перевірено судові рішення щодо ОСОБА_6 , та встановлено, що у реєстрі судових рішень наявна ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 11.03.2024 у справі № 761/1989/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «»Комерційний банк «Надра», ОСОБА_4 , ОСОБА_7 про заміну стягувача у виконавчих листах. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/120514502)
З вказаної ухвали судом встановлено, що заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03.11.2010, на виконання якого судом видано виконавчий лист, стягнуто солідарно з ОСОБА_7 , ОСОБА_4 на користь Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованості за кредитним договором № 8/2007/840-К/1078-Н від 27 червня 2007 року, а не за договором № 8/2007/840-К/809/2-Н від 02 березня 2007 року, заборгованість по якому відступлено на користь ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».
Судових рішень щодо стягнення зі ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором № 8/2007/840-К/809/2-Н від 02 березня 2007 року судом не знайдено.
Крім того, з повідомлення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) судом встановлено, що в рамках виконавчих проваджень № 39344253, № 52430536, № 52430622, де боржником зазначений ОСОБА_4 , реалізація будь-якого майна, в тому числі, квартири АДРЕСА_1 , Новокодацьким відділом державної виконавчої служби м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області не здійснювалась.
Крім того, суду не надано доказів, що ОСОБА_4 виконав свої зобов'язання за кредитним договором №8/2007/840-К/809/2-Н від 02.03.2007 у добровільному порядку.
23.02.2016 право власності на предмет іпотеки було зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 23.02.2016. (інформаційна довідка №391966992 від 22.08.2024).
18.03.2016 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений державним нотаріусом Першої Дніпровської нотаріальної контори Парусниковою І.О., зареєстрований за реєстровим №9-65. Право власності було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
21.12.2022 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 553, відповідно до п. 1 якого дарувальниця ОСОБА_2 передає у власність, а обдарована приймає у власність належну їй квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Спірні правовідносини стосуються захисту прав кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, який був відчужений на користь третіх осіб у період відсутності в державних реєстрах запису про обтяження майна іпотекою.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 ЦК України).
Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (неподільним об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом (стаття 1 Закону України «Про іпотеку»).
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Частиною 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Рішенням Конституційного Суду України від 14 липня 2020 року № 8-р/2020 у справі № 3-67/2019(1457/19) за конституційною скаргою ОСОБА_4 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини 1 статті 23 Закону України «Про іпотеку», та зазначено, що «іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпотеки. Тобто іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Зазначений вид забезпечення виконання зобов'язання передбачає стимулювання боржника до належного виконання зобов'язання та запобігання негативним наслідкам, що настають у разі порушення ним свого зобов'язання. У разі порушення боржником свого зобов'язання до особи, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання такого зобов'язання, можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності у виді звернення стягнення на предмет іпотеки. Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов'язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки.
[…] Отже, положення частини 1 статті 23 Закону № 898 не порушують розумного балансу між правами та інтересами іпотекодержателя (кредитора) і іпотекодавця (набувача іпотечного майна). До того ж факт обізнаності набувача іпотечного майна щодо перебування нерухомого майна в іпотеці не має істотного значення, адже відчуження предмета іпотеки іпотекодавцем за згодою або без згоди іпотекодержателя жодним чином не припиняє іпотеки. Водночас набувач іпотечного майна, до відома якого не доведено інформацію про те, що нерухоме майно є предметом іпотеки, володіє достатніми засобами юридичного захисту, передбаченими чинним законодавством України, у разі порушення його конституційного права власності, а також вимог закону при вчиненні правочину».
Забезпечення виконання зобов'язання іпотекою гарантує право кредитора одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, зокрема в позасудовому порядку, переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі № 922/2416/17 зроблено висновок, що:
- виключення відомостей про право іпотеки з відповідного державного реєстру не впливає на чинність іпотеки. Іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі;
- запис про іпотеку не може бути відновлений із моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя;
- за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяження особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають;
- у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишилася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду в разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя;
- у справі з належною вимогою (зокрема, про визнання прав іпотекодержателя) суд має враховувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек зазначених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.
У пункті 7.22 постанови від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 14-44гс20) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, що набрало законної сили.
Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» вказувало, що спірна квартира була предметом іпотеки за договором від 02.03.2007, відомості про припинення обтяження спірного нерухомого майна були безпідставно вилучені з Державного реєстру іпотек, договір іпотеки не припинив свою дію, основне зобов'язання не виконане, заборгованість боржником у добровільному порядку не погашена, у зв'язку з чим наявні підстави для визнання за ним права іпотекодержателя щодо спірної квартири.
Судом установлено, що відомості про іпотеку у державному реєстрі дійсно були припинені без достатніх підстав, оскільки в рамках виконавчих проваджень, де боржником є ОСОБА_4 , реалізація будь-якого майна, в тому числі, квартири АДРЕСА_1 , Новокодацьким відділом державної виконавчої служби м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області не здійснювалась, судовими рішеннями з боржника заборгованість за кредитним договором №8/2007/840-К/809/2-Н від 02.03.2007 не стягувалась, та у добровільному порядку ним також не погашена.
Однак, при вирішенні спорів щодо прав на нерухоме майно необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного з порушенням закону, оскільки від цього може залежати, зокрема, чинність чи припинення іпотеки.
Суд враховує, що за змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справах «Rysovskyy v. Ukraine», заява № 29979/04; від 16 лютого 2017 року «Kryvenkyy v. Ukraine»,заява № 43768/07).
Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Отже, положеннями частини другої статті 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, за якою право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не передбачена законом.
Факт неправомірності набуття права власності, якщо це не передбачено законом, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності передбачає його законність і добросовісність.
Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340).
Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (провадження № 14-192цс19)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19) сформульовано висновок, відповідно до якого добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Подібний висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом установлено, що на момент укладення третьою особою ОСОБА_2 договору купівлі-продажу квартири від 18.03.2016 були відсутні в реєстрі відомості про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяження.
Таким чином, суд виходить із того, що укладаючи договір купівлі-продажу 18.03.2016 спірного нерухомого майна, стосовно якого в Державному реєстрі відсутні будь-які застереження про іпотеку, ОСОБА_2 не мала обґрунтованих сумнівів щодо існування прав чи обтяжень на це майно, тому дійшла висновку про те, що ОСОБА_3 набув спірне нерухоме майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень внаслідок електронних торгів і є його добросовісним набувачем.
Позивач не доводив недобросовісності набуття ОСОБА_2 спірного майна, хоча, виходячи з характеру цивільно-правового спору, саме позивач мав довести недобросовісність відповідача під час набуття у власність спірного майна як визначальну підставу для задоволення вимоги про визнання позивача іпотекодержателем нерухомого майна.
Отже, у цій справі презюмується, що спочатку ОСОБА_2 , а в подальшому і її донька ОСОБА_1 (відповідач) є добросовісним набувачем спірного майна, що унеможливлює задоволення вимоги позивача про визнання його іпотекодержателем нерухомого майна. Протилежного позивач не доводив.
Слід зазначити, що посилання позивача на те, що запис про обтяження спірної квартири було вилучено нотаріусом на підставі підробленого акта реалізації предмета іпотеки, і встановлення судом відсутності підстав вилучення запису про обтяження, не спростовують добросовісність останнього набувача спірного майна.
Надані позивачем докази підроблення акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки можуть свідчити про підроблення таких документів, однак доказів того, що ОСОБА_2 , яка є особою похилого віку, без юридичної освіти, на момент придбання спірного майна могла знати про ці обставини матеріали справи не містять.
Як і не могла знати про порушення прав ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», оскільки на момент набуття нею у власність спірного майна 18.03.2016 позивач ще не був іпотекодержателем цього майна, з огляду на перехід до нього права вимоги лише 17.07.2020.
При цьому слід зазначити, що позивач не оскаржував рішення державного реєстратора від 23.02.2016, на підставі якого було припинено обтяження іпотекою, ні у судовому порядку, ні через Міністерство юстиції України.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги у частині визнання за ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» прав іпотекодержателя задоволенню не підлягають.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 22 листопада 2023 року у справі № 201/1968/22 (провадження № 61-5424св23), від 24 квітня 2024 року у справі № 464/310/22 (провадження № 61-7117св23), від 10 липня 2024 у справі № 201/10287/21 (провадження № 61-8319св23).
Щодо позовної вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» права власності на предмет іпотеки суд зазначає, що вони є похідними від позовної вимоги про визнання прав іпотекодержателя, а тому також задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 76, 141, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суддя склав 21.03.2025.
Суддя АНАСТАСІЯ МИХАЛЬЧЕНКО